Хто спрямовує та координує діяльність Міністерства охорони здоров‘я?
A) Президент України;
Б) Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори;
В) Верховна Рада України;
Г) Кабінет Міністрів України.
86. Лікуючий лікар може…
А) обиратись безпосередньо пацієнтом;
Б) обиратись залежно від власного бажання;
В) призначатись старшою медсестрою;
Г) призначатись консиліумом.
87. Лікар має право відмовитись від подальшого ведення пацієнта, якщо:
А) пацієнт скоїв адміністративний проступок;
Б) пацієнт скоїв кримінальний злочин;
В) пацієнт не виконує медичних приписів;
Г) лікар не закінчив інтернатуру.
88. Високоспеціалізована лікувально-профілактична допомога надається:
А) лікарем або групою лікарів, які мають відповідну підготовку у галузі складних для діагностики і лікування захворювань;
Б) лікарями, які пропрацювали в медичному закладі не менше 5 років;
В) лікарями, які мають відповідну спеціалізацію;
Г) сімейними лікарями і лікарями загальної практики.
89. У невідкладних випадках, за відсутності медичних працівників першу медичну допомогу надають:
А) співробітники міліції;
Б) співробітники пожежної охорони;
В) співробітники аварійних служб;
Г) все вищеперераховане.
90. Відповідальність за несвоєчасне і неякісне забезпечення надання медичної допомоги, що призвело до тяжких наслідків несуть:
А) лікуючий лікар;
Б) старша медсестра;
В) керівництво лікуючого закладу;
Г) органи влади і спеціальні установи, які обслуговують медичні заклади.
91. Має право на вибір лікаря та вибір методів лікування…
А) пацієнт, незалежно від віку;
Б) пацієнт, який досяг 14 років;
В) пацієнт, який досяг 16 років;
Г) пацієнт, який досяг 18 років.
92. Має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я…
А) пацієнт незалежно від віку;
Б) пацієнт, який досяг 14 років;
В) пацієнт, який досяг 16 років;
Г) пацієнт, який досяг 18 років.
93. Якщо пацієнт відмовляється від лікування і це може призвести до тяжких для нього наслідків, то лікар має право:
А) взяти у пацієнта письмове підтвердження відмови від лікування;
Б) за допомогою іншого медичного персоналу примусово лікувати пацієнта;
В) привести до пацієнта завідуючого відділення або головного лікаря;
Г) отримати письмову згоду, тобто згоду родичів пацієнта.
94. Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, які розглядаються в установленому порядку, але ще не допущені до застосування можуть використовуватись:
А) в разі неможливості надати медичну допомогу іншим можливим способом;
Б) коли пацієнт дає усну згоду;
В) коли пацієнт є повнолітньою, дієздатною особою;
Г) коли пацієнту від 14 до 18 років і є письмова згода хворого та батьків або інших законних представників.
95. Донорство крові можливе, якщо:
А) особі виповнилось 16 років і вона є дієздатною;
Б) особі виповнилось 14 років вона в письмовій формі дає згоду;
В) особі виповнилось 18 років;
Г) особа є родичем хворого, якому потрібна негайно кров.
96. Донором органів може бути:
А) повнолітня дієздатна фізична особа;
Б) повнолітня деліктоздатна фізична особа;
В) померла особа;
Г) все вищеперераховане.
97. Стерилізація здійснюється:
А) за бажанням батьків або опікунів малолітньої особи;
Б) у порядку визначеному судом;
В) за бажанням повнолітньої особи;
Г) опікунів обмеженої дієздатної або недієздатної особи.
98. Медичне втручання пов’язане з ризиком для здоров’я пацієнта можливе лише тоді:
А) коли є згода батьків, усиновителів, опікунів або інших уповноважених ними органів;
Б) коли є згода правоохоронних органів;
В) коли шкода від застосування методів лікування є меншою ніж та, що очікується в разі відмови від лікування;
Г) коли медичне втручання робиться під наглядом двох і більше кваліфікованих спеціалістів.
99. Аборт може бути проведений:
А) за рішенням консиліуму до 6 тижнів;
Б) за бажанням жінки до 6 тижнів;
В) за бажанням жінки до 12 тижнів;
Г) за бажанням жінки до 22 тижня.
100. Евтаназія в Україні:
А) можлива, якщо хворий перебуває в передсмертному стані і просить зменшити страждання;
Б) можлива, якщо це визначено в судовому порядку;
В) А), Б) правильні відповіді;
Г) заборонена.
101. Медичний огляд працюючих підлітків має проводитись раз на:
А) 3 місяці;
Б) 6 місяців;
В) 9 місяців;
Г) 12 місяців.
102. Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги має:
А) сама особа;
Б) її законний представник;
В) сама особа і її законний представник;
Г) всі лікарі даного відділення.
103. Тимчасова непрацездатність визначається строком до:
А) 1 року;
Б) 2 років;
В) 3 років;
Г) 5 років.
104. Амбулаторна психіатрична допомога не може надаватись, якщо:
А) є прохання або усвідомлення згоди особи;
Б) є прохання роботодавця;
В) є прохання або згода батьків, щодо неповнолітнього віком до 14 років;
Г) особа, визнана у встановленому порядку недієздатною, на прохання або за згодою опікуна.
Особі, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку повинна оглядатись лікарем-психіатром не рідше одного разу на (…), а комісією психіатрів не рідше одного разу на (…).
А) 1 місяць і 3 місяці;
Б) 1 місяць і 6 місяців;
В) 2 місяці і 6 місяців;
Г) 2 місяці і 8 місяців.
Лікарі дільничних лікарень та амбулаторій, розташованих у сільській місцевості, за безперервну роботу на певній посаді у зазначених закладах понад три роки мають право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю три календарних дні. Як часто призначається ця відпустка?
A) раз на три роки;
Б) щорічно;
В) раз на п‘ять років;
Г) кожні два роки.
107. Медичні і фармацевтичні працівники мають право на підвищення кваліфікації, перепідготовку у відповідних закладах та установах не рідше:
A) одного разу на 3 роки;
Б) одного разу на 5 років;
В) одного разу на 7 років;
Г) одного разу на 10 років.
108. Трудовий договір не може бути:
A) безстроковим, тобто укладеним на невизначений термін;
Б) строковим, укладеним на певний термін за погодженням сторін;
В) укладеним на час проходження терміну випробування;
Г) укладеним на час виконання певної роботи.
109. Під час працевлаштування майбутній медичний працівник має надати роботодавцеві наступні документи, визначені чинним законодавством:
A) свідоцтво про народження;
Б) паспорт;
В) трудову книжку;
Г) довідку з попереднього місця роботи;
Д) завірену нотаріусом копію медичної картки;
Е) диплом державного зразка про медичну освіту.
110. Якщо медичний працівник працює за сумісництвом в одному й тому самому закладі охорони здоров'я або в однієї й тієї самої фізичної особи-підприємця, то:
A) укладаються два трудові договори з одним роботодавцем;
Б) укладається один комплексний договір;
В) укладаються два окремих трудових договори з керівниками відповідних відділів;
Г) укладається один договір з поміткою про сумісництво.
111. Доручення медичному працівникові роботи на іншому робочому місці, в іншому структурному підрозділі у тій самій місцевості, на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, називається:
A) переведення;
Б) переміщення;
В) службова недбалість;
Г) зміна істотних умов праці.
112. Доручення медичному працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації або посаді, обумовленої трудовим договором, називається:
A) переведення;
Б) переміщення;
В) службова недбалість;
Г) зміна істотних умов праці.
113. Про зміну істотних умов праці медичний працівник має бути повідомлений не пізніше, ніж:
A) за 2 тижні;
Б) за місяць;
В) за два місяці;
Г) за три місяці.
114. Суто добровільною має бути згода працівника на:
A) переведення;
Б) переміщення;
В) звільнення з роботи;
Г) зміну істотних умов праці.
115. Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати:
A) 33 год. на тиждень;
Б) 36 год. на тиждень;
В) 40 год. на тиждень;
Г) 48 год. на тиждень.
116. Несприятливі наслідки у лікарській діяльності можуть бути пов’язані з:
А) нещасними випадками під час лікування;
Б) самогубством хворого;
В) лікарськими помилками;
Г) професійними правопорушеннями медичних працівників.
117. Відповідно до ККУ лікарі несуть кримінальну відповідальність за:
А) порушення правил внутрішнього розпорядку лікувального закладу;
Б) службову недбалість;
В) незаконне проведення аборту;
Г) ненадання допомоги хворому;
Д) службове підроблення.
118. Відповідно до чинного законодавства лікарі несуть кримінальну відповідальність за:
А) незаконну лікувальну діяльність;
Б) лікарські помилки;
В) порушення правил боротьби з епідеміями;
Г) дисциплінарні провини;
Д) порушення прав пацієнта.
119. Особливостями ведення лікарських справ є:
А) вивчення характеристики лікаря;
Б) проведення відомчого розбору лікарської справи;
В) вивчення всіх медичних документів;
Г) порушення кримінальної справи за постановою прокурора;
Д) припинення справи на етапі попереднього її розгляду.
120. Під час проведення експертизи лікарських справ вирішують такі питання:
А) наявність ознак незаконної стерилізації;
Б) правильність встановлення діагнозу;
В) правильність проведеного лікування;
Г) повноту медичної допомоги;
Д) своєчасність надання медичної допомоги.
121. Лікарські помилки за класифікацією можуть бути:
А) пов’язаними з лікуванням;
Б) непередбачуваними;
В) пов’язаними з діагностикою;
Г) передбачуваними;
Д) організаційними.
122. Поняття «лікарська помилка» включає наявність помилкових дій лікаря за умов:
А) відсутності необережності;
Б) наявності відмови хворого від лікування;
В) відсутності недобросовісності в діях лікаря;
Г) відсутності документації;
Д) відсутності наміру.
123. Лікарські помилки підлягають кримінальному покаранню:
А) так;
Б) ні.
124. До дисциплінарних провин медичних працівників належать:
А) невиконання розпоряджень керівників;
Б) не заведення історії хвороби на особу, якій виконують аборт;
В) порушення правил внутрішнього розпорядку;
Г) порушення правил боротьби з епідеміями;
Д) несумлінне ставлення до своїх службових обов’язків.
125. Виберіть неправильне твердження. За рішенням суду застосовують такі примусові заходи медичного характеру:
А) надання амбулаторної психіатричної допомоги в звичайному порядку;
Б) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
В) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
Г) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
126. Питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується:
А) законним представником або опікуном;
Б) лікуючим лікарем-психіатром;
В) комісією лікарів-психіатрів;
Г) судом.