Роль повітряного середовища у поширенні збудників респіраторних вірусних інфекцій. Методи відбору проб повітря та індикації респіраторних вірусів
Вірусні ФСчастки годинами зберігають свою активність в сухому теплому і нерухомому повітрі, але майже миттєво руйнуються в повітрі прохолодному, вологому і рухомому.
У цьому аспекті мітинг в центрі Києва, на який зібралося 200 000 чоловік, менш небезпечний, чим збори 1000 чоловік в клубі в Ужгороді.
Гуляти можна скільки завгодно. Підчепити вірус під час прогулянки практично нереально. У цьому аспекті, якщо вже ви вийшли погуляти, так не треба показушного ходіння в масці по вулицях. Вже краще подихатимете свіжим повітрям, а маску натягніть перед входом в автобус, офіс або магазин.
Оптимальні параметри повітря в приміщенні - температура близько 20 °С, вологість 50-70%. Обов'язкове часте і інтенсивне крізне провітрювання приміщень. Будь-яка система опалювання сушить повітря. Саме початок опалювального сезону став початком епідемії! Контролюйте вологість. Мийте пів. Включайте зволожувачі повітря. Настійно вимагайте зволоження повітря і провітрювання приміщень в дитячих колективах.
Для визначення вмісту вірусу в повітрі камери проводять відбір проб повітря за допомогою аспіратора будь-якої системи (наприклад, насосу). Проби повітря, що відбираються, зі швидкістю 2-5 л/хв., пропускають через прилад Дяконова або ін., у який наливають 5 мл стерильного розчину Хенкса з антибіотиками. Після чого цією рідиною заражають по 4 пробірки з моношаром клітинної культури. Кількість вірусів у пробах визначають титруванням. Після інфікування повітря в камеру розпилюють розчини препаратів за допомогою різної розпилюючої апаратури. Дослідження проводять за трьома показниками відносної вологості повітря: (20-25%, 50-55% і 80-85%) і температурі повітря в межах від 19 до 22 град.С.
Контролі. Як контроль використовують аерозольні суміші, що не містять активнодіючого препарату, що розпилюють у камеру в тих же кількостях. При цьому розмір аерозольних часток повинний бути однаковим з розміром часток аерозолю препарату. Контрольні аерозольні суміші, що не містять активнодіючої речовини, не впливають на вірус, незалежно від концентрації останнього в повітрі.
Результат. Результат випробування аерозольного дезінфекційного засобу вважають позитивним при повній інактивації ним тест-вірусу у повітрі камери за умов його застосування в концентрації, передбаченій інструкцією.
Підготовка до модулю з мікробіології - практичні питання до №2
1.Здійснити мікробіологічну діагностику гнійного процесу бактеріоскопічним методом. Здійснити мікроскопію пофарбованого препарату від хворого і зробити висновок.
При гнійних процесах збудниками можуть бути різні мікроорганізми: всі піогенні коки, крім того -бактерії синьо - зеленого гною, мікобактерії і інші.
Бактеріоскопічний метод - виготовлення й забарвлення мазків із досліджуваного матеріалу від хворого вивчення його під мікроскопом. Це орієнтовний метод, остаточного діагнозу поставити за цим методом н можна. Такий варіант можливий лише в випадку деяких збудників, що мають чітко виражені особливост морфології. В більшості випадків гнійні інфекції викликають стафілококи і стрептококи. При бактеріоскопії беремо матеріал від хворого і фарбуємо за Грамом. Якщо під мікроскопом виявлені гроноподібні кою фіолетового чи синього кольору, то можна стверджувати, що це - стафілококи. Якщо ж виявили коковидн бактерії розміщені ланцюжками, то це - стрептококи. Для більш точного діагнозу і ідентифікації збудник; проводимо бактеріологічний метод діагностики.
2.Здійснити мікробіологічну діагностику гострої гонореї бактеріоскопічним методом. Здійснити мікроскопію пофарбованого матеріалу від хворого і зробити висновок. Бактеріоскопічний метод - виготовлення й забарвлення мазків із досліджуваного матеріалу від хворого вивчення його під мікроскопом. Він дає змогу швидко виявити характерні морфологічні особливості збудник; й має важливе значення при діагностиці гонореї. Гонококова інфекція - це гостре або хронічне інфекційне захворювання людини, викликане Neisseria gonorrhoeae, яке передається статевим шляхом і характеризуєтьс; гнійним запаленням слизової оболонки сечовивідних шляхів (гонорея), кон'юнктиви ока (бленорея), іншго органів, інтоксикацією. Бактеріоскопічне дослідження є найпоширенішим методом лабораторної діагностик* гонореї. Щоб надійно й доброякісно провести бактеріоскопічну діагностику, важливо правильно взятг матеріал. У чоловіків досліджують виділення сечовипускного каналу, прямої кишки. У жінок матеріал беруть з уретри, шийки матки, прямої кишки. Із матеріалу хворого виготовляють два тонкі рівномірні препарати-мазки. Один забарвлюють метиленовою синькою, другий - за методом Грама. Висновок роблять за такими властивостями - Г- забарвлення, диплококова структура, форма кавових зерен, розташування всередині лейкоцитів(прояв незавершеного фагоцитозу). Незавершений фагоцитоз - процес, при якому поглинуті мікроорганізми блокують ферментативну активність фагоциту, не гинуть, не руйнуються і навіть розмножуються в фагоцитах.
3. Здійснити серологічну діагностику черевного тифу і паратифів. Врахувати результати реакції
непрямої гемаглютинації (РИГА) і зробити висновок. Черевний тиф і паратиф А та В - Це гострі інфекційні захворювання, які супроводжуються бактеріемією, тривалою постійною гарячкою, ураженням лімфатичних утворів кишечника, вираженою інтоксикацією; мають фекально-оральний механізм передачі. Збудниками черевного тифу є Salmonella typhi, паратифу А -S.paratyphy А, паратифу В - S.schotmuelleri. Серологічна діагностика - це визначення антитіл за допомогою антигенів - діагностикумів. При серологічній діагностиці черевного тифу і паратифів останнім часом ширше використовують РИГА, особливо для виявлення Уіантитіл. Вона ставиться спочатку з комплексним еритроцитарним діагностикумом АВСДЕ, потім з черевнотифозним еритроцитарним 09- і Hd діагностикумом, і, на сам кінець, з Vi-еритроцитарним діагностикумом. Реакцію ставлять у пластмасових планшетах з лунками. Сироватку розводять у лунках від 1:10 до 1:60 в об'ємі 0,5 мл. У кожну лунку вносять еритроцитарний діагностикум. Планшети ставлять у термостат н а2 год, потім залишають при кімнатній температурі ще на 18-20 год. Результати враховують за чотири плюсовою системою: ++++ - еритроцити повністю аглютинувались, на дні лунки пухкий осад у вигляді перекинутої «парасольки»; +++ - «парасолька» менша,не всі еритроцити аглютинувались;++ - аглютинат маленький, є осад неаглютинованих еритроцитів;(-) - негативна реакція, на дні лунки щільний осад еритроцитів у вигляді «монетного стовпчика». Діагностичне значення має реакція в титрі : 1:40 і вище.
4. Здійснити серологічну діагностику черевного тифу і паратифів. Врахувати результати реакції Відаля.
Ірооити висновок.
Серологічне дослідження проводиться з метою діагностики та виявлення бактеріоносійства. Для постановки реакції аглютинації Відаля необхідно три компоненти: 1 )антитіла(сироватка хворого); 2)антиген (бактерійний або еритроцитарний діагностикум);3) 0,85% розчин хлориду натрію (електроліт). Робоче розведення сироватки хворого 1:50. У 6 паралельних рядах аглютинаційних пробірок роблять наступні розведення сироватки від 1:100 до 1:1600 за стандартною схемою. В якості антигенів реакції аглютинації використовують
проводимо через 18-20 год знаходження пробірок при кімнатній температурі. При позитивній реакці аглютинації утворюється білуватий осад на дні пробірки із більш-менш прозорою рідиною над ним. Прі негативній реакції рідина залишається каламутною, осад на дні пробірки відсутній Аглютинація вважаєтьс; специфічною, коли в контрольних пробірках (КС і КД) аглютинат не утворюється. О-аглютинація буд дрібнозернистою, а Н — аглютинація — крупнопластівцевою. При типовій клінічній картині черевного тиф; діагностичним титром реакції Відаля у хворих, що не прищеплювалися, вважають розведення 1:100 і вище при атипових формах - 1:200.
5. Поясніть суть бактеріологічної діагностики черевного тифу і паратифів. Врахувати результати біохімічної і серологічної ідентифікації гемокультури, виділеної від хворого. Зробити висновок. Серологічна ідентифікація - це визначення (ідентифікація) невідомого антигену за допомогою відомш антитіл з використанням серологічних реакцій.
Для ранньої діагностики черевного тифу і паратифів найефективнішим є виділення збудника з крові і кісткового мозку. Бактеріологічний метод - це виділення чистої культури бактерій. Кров хворого в кількост 10 мл беруть за допомогою шприца із ліктьової вени в ранні строки й біля лідка хворого сіють у флакон і: жовчного бульйону або середовища Рапопорт. В разі неможливого посіву крові біля ліжка хворого, ї доставляють до лабораторії в пробірці. Сироватку відділяють від згустка і використовують для серологічноп дослідження. Засіяні флакони інкубують при 37 градусах. На 2 день вивчають характер росту. Сальмонелі черевного тифу викликають почервоніння бульйону Рапопорт внаслідок ферментації глюкози до кислоти, ; збудники паратифів ще й газу, який нагромаджується у поплавку. Культуру, що виросла у флаконі, висіваюті на три цукрове середовище Олькеницького та Ендо. Якщо культура чиста (при мікроскопії Г- палички) дал працюють лише з середовищем Олькеницького. Колонії всіх трьох збудників на середовищах Ендо, Левіна Плоскирева безбарвні, ніжні, прозорі, на вісмут-сульфітному агарі - чорного кольору.
6. Плоясніть суть бактеріологічної діагностики дизентерії. Врахувати результати біохімічної і серологічної ідентифікації копрокультури, виділеної від хворого. Зробити висновок. Дизентерія - Це гостра чи хронічна інфекційна хвороба, що характеризується проносом, ураженням слизово' оболонки товстої кишки та інтоксикацією організму. Основним методом мікробіологічної діагностик* дизентерії є бактеріологічний: посів матеріалу на середовище збагачення та агар Плоскірєва, одержанні чистої культури, вивчення її біохімічних властивостей та ідентифікація за допомогою полівалентних те моновалентних аглютинуючих сироваток. Як матеріал найчастіше використовуємо випорожнення, рідше -блювотні маси та промивні води шлунка. Бактеріологічне лікування потрібно починати до початку етіотропоного лікування. На середовищі Плоскірєва бактерії утворюють дрібні, прозорі, безбарвні колонії Шигели Зоне можуть давати колонії 2 видів: одні плескуваті із зазубреними кінцями, інші - округлі, опуклі з вологим блиском. Ці колонії досліджують на рухливість і пересівають на середовище Олькеницького. При достатній кількості типових колоній ставлять орієнтовну реакцію аглютинації на склі із сумішшю сироваток Флекснера і Зонне. На 3 день враховують характер росту на сер. Олькеницького. Шигели викликають характерні зміни три цукрового агару(жовтіє стовпчик, колір скошеної частинки не змінюється, почорніння відсутнє). Підозрілу культуру сіють в середовища Гісса для визначення біохімічних властивостей, або використовують ентеротести. S. dysenteriae -ферментуз глюкозу.
S. flexneri - ферментує глюкозу, мальтозу, маніт, дульцин.
S. boydii - ферментує глюкозу, маніт, дульцит і дуже повільно мальтозу, утворює індол.
S. sonnei - дуже повільно ферментує лактозу і сахарозу, активно ферментує глюкозу, мальтозу, маніт, утворює каталазу.
Серологічну діагностику дизентерії проводять рідко. Об'ємну реакцію аглютинації з мікробними діагностикумами ставлять так само, як і реакцію Відаля. Більш достовірні результати отримують при
постановці Рї-тгд Допоміжне значення для діагностики мяє також постановка алелгічної вїптоііішьотпкїоної проби з дизентерином Цуверкалова. Діагностичним титром антитіл до S. flexneri - у дорослих хворих 1:200, цо S. dysenteriae і S. sonnei - 1:100.
Для визначення виду шигел використовують також реакцію коаглютинації. Вид збудника встановлюємо за допомогою позитивної реакції з білком А золотистого стафілокока, на якому адсорбовані специфічні антитіла троти шигел. З метою швидкої і надійної ідентифікації ставлять також пряму і непряму реакції імунофлуорисценції та ензим мічених антитіл.
7.Здійснити реакцію аглютинації на склі з адсорбованими діагностичними холерними сироватками з метою серологічної ідентифікації копрокультури. Зробити висновок.
Серологічна ідентифікація - визначення невідомих антигенів за допомогою відомих антитіл. Для постановки реакції використовують матеріал хворих, який на носять на предметне скло в фізіологічний розчин, а потім додають холерні сироватки , що відповідають сероварам холерного вібріону: Інаба, Огава, Гікошима. Спостерігаючи реакцію аглютинації робимо висновок про належність даного збудника до відповідного серовару.
8. Здійснити мікробіологічну діагностику туберкульозу бактеріоскопічним методом. Провести мікроскопію пофарбованого спеціальним методом препарату із матеріалу від хворого. Зробити
висновок.
Бактеріоскопічний метод - виготовлення й забарвлення мазків із досліджуваного матеріалу від хворого і вивчення його під мікроскопом.
Туберкульоз - інфекційне захворювання, що спричинене мікобактеріями туберкульозу і характеризується розвитком гранульом в уражених тканинах, поліморфізмом клінічних ознак - інтоксикаційним і/або локальними синдромами.
При бактеріоскопічному методі безпосередньо з харкотиння або осаду, який отримують після центрифугування гомогенізованого матеріалу, виготовляють мазки. Харкотиння переносять на ч.Петрі, розташовану на темному фоні. За допомогою пінцета вибирають слизово - гнійні жмуточки, переносять їх на середину предметного скла, накривають другим предметним склом і розтирають матеріал між скельцями. Спинномозкову рідину відстоюють протягом 18-20 год у холодильнику і утворену ніжну сіточку фібрину обережно розправляють на предметному склі. Сечу центрифугують і мазки виготовляють з осаду. Саме ці мазки знебарвлюють не лише кислотою, а й спиртом для диференціації туберкульозних бактерій від Mycobacterium smegmatis, яка може знаходитися в сечі здорових людей.
Висушені мазки фіксують сухим жаром, забарвлюємо за методом Циля-Нільсена або аурамін-родаміном. У препаратах забарвлених за Цілем-Нільсеном, збудник туберкульозу має вигляд тонких суцільних паличок рубіново - червоного кольору, що розташовані поодинці або групами переважно поза клітинами. Позитивну відповідь дають при виявленні туберкульозних паличок у мазку після перегляду не менше 100 полів зору, обов'язково вказуючи кількість бактерій у кожному полі. Негативний результат мікроскопії не дає права виключати діагноз туберкульозу.
9. Здійснити мікробіологічну діагностику дифтерії бактеріоскопічним методом. Провести мікроскопію пофарбованого спеціальним методом препарату із матеріалу від хворого. Зробити висновок. Бактеріоскопічний метод - виготовлення й забарвлення мазків із досліджуваного матеріалу від хворого і вивчення його під мікроскопом. Дифтерія - Гостре інфекційне захворювання, що викликається токсигенними коринебактеріями дифтерії, передається повітряно-краплиним шляхом: характеризується місцевим фібринозним запаленням переважно слизових оболонок рото- і носоглотки, а також явищами загальної інтоксикації, ураженням серцево-судинної, нервової і видільної системи.
Мікроскопічне дослідження і виявлення зерен волютину, забарвлених за методом Леффлера нНейссера, було основою лабораторної діагностики дифтерії та виявлення бактеріоносійства. Зараз первинна мікроскопія не рекомендується. Бактеріоскопічне дослідження проводиться з метою ідентифікації нетипових колоній на кров'яно - телуритових середовищах та при перевірці чистоти виділених культур. Дифтерійні палички в мазках розташовуються під кутом, у вигляді латинських літер V, X, Y або утворюють скупчення, що нагадують купку розкиданих сірників. Псевдодифтерійні бактерії розміщуються паралельно і не містять зерен волютину. Зерна Бабеша - Ернста можна виявити за допомогою люмінесцентної мікроскопії при забарвленні мазків корифосфіном, зерна набувають оранжево - червоного кольору на фоні жовто-зелених тіл бактерійних клітин.
Культура С.аірптегіае (забарвлення синькою Лефлера)
Висновок: для коринебактерій дифтерії характерні наявність зерен волютину на кінцях, явище метахромазії, розташування збудників під кутом один до одного, поліморфізм.
10. Врахувати результати мікробіологічної діагностики гострої анаеробної інфекції прискореним
методом. Зробити висновок.
Гостра анаеробна інфекція викликається патогенними споро утворюючими анаеробами, що належать родини Clostridiaceae, роду Clostridium. Це крупуні, поліморфні грам позитивні бактерії, деякі види рухлр утворюють сферичні чи овальні спори, розташовані термінально (паличка правця), або субтерміналь (збудники анаеробної газової інфекції).
Для мікробіологічної діагностики прискореним методом беремо матеріал і здійснюємо посів на середови Врублевського, лакмусове молоко, Вільсон - Блера. Для первинного накопичення анаеробів ширс використовують середовище Кітта - Тароцці. На ньому С. perfringens росте з ьінтенсивним помутньїнням бурхливим газоутворенням. Інші види утворюють менше помутніння, і менше виділення газу. При посіві стерильне знежирене лакмусове молоко С. perfringens вже через 4-5 год. Викликає його звудженш утворенням цегляного кольору губчастого згустка, який газ піднімає на поверхню пептонізованої води. Гпосіві матеріалом уколом в стовпчик агару Вільсона - Блера вже через 3-4 години в ділянках росту perfringens середовище чорніє. Характерні особливості росту на молоці і середовищі Вільсон - Бл( використовують для експрес- діагностики газової гангрени.
11. Здійснити серологічну діагностику сифілісу. Врахувати результати реакції Вассермана(РВ), зробж
висновок.
Сифіліс - це венеричне інфекційне захворювання,при якому уражається шкіра, слизові оболонки, внутріг органи і центральна нервова система. Збудник сифілісу - це Treponema pallidum. Основною й найбіл поширеною реакцією вважалась реакція зв'язування комплементу або реакція Вассермана. Для виконання реакції отримують сироватку крові, інактивують на водяному нагрівані при 56°С ЗО х розливають у 4 пробірки.
Використовується в реакції Васермана: 1) специфічний антиген, який містить антигени збудника зруйновані ультразвуком трепонеми; 2) неспецифічний антиген - ліпоїдний екстракт з бичачого серц: лецетином і холестерином - кардіоліпідний антиген; 3) неспецифічний антиген - спиртовий екстракт ліпої із м'язів серця бика з холестерином.
Результати реакції оцінюють за 4 плюсовою системою: позитивна реакція - коли є повна або значна затрил гемолізу(4+,3+):слабо позитивна реакція - часткова затримка гемолізу (2+); сумнівна реакція - незна^ затримка гемолізу (1+). В разі виникнення повного гемолізу РВ вважають негативною. Кожну сироватку, : дала позитивну якісну реакцію, необхідно дослідити і кількісним методом з послідовним її розведенням 1:10 до 1:640. Титром досліджуваної сироватки вважають те максимальне її розведення, при якому нас повна (4+) або значна (3+) затримка гемолізу. Реакція Вассермана стає позитивною через 2-3 тижні nie появи твердого шанкру. У 50% хворих реакція Васермана є додатною після появи твердого шанкру. другому і третьому періодах сифілісу 75-90% додатних реакцій. Після лікування реакція Васермана від'ємн; 12. Здійснити
12серологічну діагностику бруцельозу. Врахувати результати реакції Райтз. Зробити
висновок.
Методи діагностики бруцельозу.
1. Бактеріологічний метод (посів на спеціальні середовища, виділення чистої культури і ідентифікація). Метод найбільш інформативний, порівняно з іншими, але тривалий (5-6 тижнів). ^ можливість визначити вид бруцел.
Диференційні ознаки видів бруцел.
| Вид | Потреба вС02 | Утворення H2S | Ріст на середовищі, яке містить | Чутливість до фагу Т6 | |
| Основний фуксин (1:25000) | Тіонін (1:50000) | ||||
| B.melitensis | - | - | + | - | |
| B.abartus | + | + | + | - | + |
| В.suis | - | + | - | + | - |
2. Серодіагностика (РА Райта в пробірках і РА Хаддлсона на склі).
3. Алергодіагностика (постановка внутрішньо шкірної алергічної проби з алергеном бруцеліном проба Бюрне).
Перші два методи являються основними методами діагностики туляремії.
4. Біологічний метод (інфікування під шкіру морських свинок або білих мишей, виділення чистої культури і її ідентифікація). Використовують для виділення чистої культури з матеріалу, який забруднений сторонньою мікрофлорою, або містить низьку концентрацію бруцел. СХЕМА ПОСТАНОВКИ Р-їРАЙТА.
| Інгредієнти, Мл | Пробірки | ||||||
| Дослід | Контроль сироватки | Контроль діагнос-тикума | |||||
| Ізотонічний розчин хлориду натрію | - | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 |
| Сироватка в розведенні 1:25 | 0,5 | 0,5- | 0,5-* | 0,5- | 0,51 | 0,5 | - |
| Діагностикум | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | - | 0,5 |
| Розведення сироватки | 1:50 | 1:100 | 1:200 | 1:400 | 1:800 |
Термостат 3 7оС 18-24 години
Примітка: у першу і другу пробірки додають 0,5 мл сироватки, перемішують. З другої пробірки 0,5 мл суміші переносять до наступної (третьої) пробірки, продовжуючи розведення до п'ятої пробірки, з якої 0,5 мл суміші видаляють.
Реакцію Райта використовують як для визначення гострого періоду хвороби, так і для ретроспективного аналізу. Сироватку хворого і діагностикум розводять ізотонічним розчином хлориду натрію, до якого додають 0,5% фенол. При постановці Райта і Хеддлсона використовують єдиний бруцельозний діагностикум, який є 10 млрд зависсю убитих нагріванням і фенолом бруцел, забарвлених аніліновим барвником у синій колір. Серійні розвелення 50% аглютинації 1:50, 1:100-1:800, це означає, що 1 мл вироватки хворого містить відповідно 50, 100..800 МО антитіл. Інтенсивність реакції оцінюють за такою схемою - 50 МО - реакція сумнівна, 100-200 МО - позитивна, 400-800 - різко позитивна. Ще використовують реакцію аглютинації на склі (ре-я Хаддлсона).
В реакції Хеддлсона беруть знежирену скляну пластинку і розділяють на 6 одинакових квадратів. Нерозведену сироватку хворого та бруцельозний діагностикум наносять за допомогою піпеток згідно зі схемою, поданою вище. Краплі сироватки і антигену змішують і обережним похитуванням пластини або скляною паличкою, злегка підігрівають над полум'ям газового пальника. При позитивній реакції в змішаних краплях з'являються пластівці, а рідина стає більш менш прозорою. Аглютинація в усіх 4 квадратів оцінюється як різко позитивна, в 3-й і 4-й дозах позитивна, в 2-й - слабко виражена, і лише в дозі 0,8 мл - сумнівна. Відсутність аглютинації з усіма дозами сироваток оцінюють як негативну реакцію.
13. Врахувати результати серологічної діагностики туляремії. Зробити висновок. У звичайних клінічних умовах для діагностики туляремії проводять тільки серологічні реакції й алергічну пробу з тулярином. Починаючи з 10 - 12 дня хвороби ставлять обємну реакцію аглютинації, яка за методикою не відрізняється від реакції Райта. У хворого беруть 2-3 мл крові з ліктьової вени чи пальця, отримують сироватку, яка повинна бути абсолютно прозорою. Реакцію ставлять із розведеннями сироватки від 1:50 до 1:800, супроводжуючи контролями. Антигеном ъ реакції служить туляремійний діагностикум, в 1 мл якого міститься 10 млрд мікробних тіл. Пере;і вживанням його розводять у 10 разів. Пробірки струшують і ставлять в термостат на 2 год, потім витримують 18-20 год при кімнатній температурі і аналізують результати. Діагностичне значення має титр 1: 100. Така концентрація антитіл настає в кінці 2-го тижня, після чого титр аглютинії зростає у 4 - 8 разів, в той час як у перехворілих раніше він залишається практично незмінним.
КпоВЯНЮ — їщяттртгсіп/ ПРЯКТТ'Ю ЯГЛЮТИНЯТТІУ ТЖИВЯЮТЬ т ЧриртгОПРНИЙ оліртттпртзпигй і*ртпп тті ягдг«^гшги
туляремії. Особливо при масових обстеженнях. Для цього беруть знежирене скло, беруть товсту краплю крові з пальця хворого. До неї додають таку ж кількість дистильованої води . щоб викликати гемоліз. Поряд наносять краплину туляремійного діагностикуму. При наявності у хворих титру 1:100 і вище, аглютинація на склі наступає негайно. Дуже чутливим методом серологічної діагностики туляремії є РИГА.
14. Врахувати результати реакції аглютинації, поставленої з метою серологічної діагностики висипного
тифу. Зробити висновок.
гиген. Сироватку розводять від 1:40 до 1:280. Облік реакції проводять за допомогою, іютиноскопа через 2 год після того, як пробірки вийняли з термостата. Аглютинат рикетсій ^лядає як ніжний, дрібнозернистий осад на дні пробірки. Реакцію Вейгля вважають юкоспецифічною. Вона випадає в титрі 1:40 - 1:80 і більше майже в 100% хворих на висипний j) вже на 4 - 5 день хвороби. Надійне розмежування епідемічного і ендемічного висипних тифіь ічастіше проводять за допомогою реакції аглютинації, зв»язування комплементу, непрямої іаглютинації та ІФА. Кожну з цих реакцій проводять паралельно з антигенами рикетсій щурячого j)y і тифу Провачека. У випадку ендемічного висипного тифу діагностичний титр сироватки )рого буде у 3 - 4 рази більшим із R. Typhi, ніж з рикетсіями Провачека, і навпаки.
15. Пояснити як визначається колі-титр і колі-індекс води методом мембранних фільтрів. Врахувати
результати і зробити висновок, пі-індекс - це кількість кишкових паличок в 1 л води(норма для питної води - 3), колі-титр -ькість води, яка містить 1 кишкову паличку(норма для питної води - 333 мл.). Методи оцінки чистоти води:
дод мембранних фільтрів - воду фільтрують через стерильні фільтри. Потім їх розміщують на сер. цо. Як правило, через фільтри пропускають 333 мл. Оцінюють чистоту води по кількості колоній тинового кольору.
16. Пояснити як визначається мікробне число води. Врахувати результати і зробити висновок.
альне мікробне число води - це кількість мезофільних, мезотрофних аеробів і факультативних іеробів, які виростають на МПА при 37°С протягом 24 год. Питна вода безпечна в епідемічному ші, якщо мікробне число не перевищує 100 в 1 мл. Крім того, враховують такі показники, як -пі-індекс - це кількість кишкових паличок віл води (норма для питної води - 3), колі-титр -ькість води, яка містить 1 кишкову паличку(норма для питної води - 333 мл.). тоди оцінки чистоти води:
1. Метод мембранних фільтрів - воду фільтрують через стерильні фільтри. Потім їх розміщують на сер. Ендо. Як правило, через фільтри пропускають 333 мл. Оцінюють чистоту води по кількості малинового кольору.
2. Бродильний метод - різну кількість води засівають в глюкозо - пептонний бульйон. Визначають наявність бродіння по помутнінню і газоутворенню. Потім, з тих пробірок, де є бродіння, проводять посіви на середовище Ендо. Визначають КТ і КІ.
17. Пояснити, як визначається мікробне число повітря. Врахувати результати і зробити висновок.
0 чистоту повітря говорить наявність певної кількості стафілококів і стрептококів. Мікробне ;ло повітря - це кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря. В основному враховують наявність St. eus, St. namaliticus.
Санітарно - мікробіологічне дослідження повітря включає 4 етапи:
1 )відбір проб повітря;
2) обробку, транспортування, концентрацію мікроорганізмів;
3) виділення мікробів;
4) ідентифікацію виділених бактерій і вірусів.
Усі методи відбору повітря можна поділити на седиментаційні і аспіраційні. Седиментаційний метод Коха - полягає у здатності мікроорганізмів завдяки силі тяжіння і під дією руху повітря (разом з частками пилу і краплями аерозолю) осідати на поверхню поживного середовища у відкритій чашці Петрі. Аспіраційні методи грунтуються на примусовому осадженні мікроорганізмів із повітря на поверхню твердого середовища або в рідину (МПБ, ізотонічний розчин хлориду натрію). Для цього використовують пробовідбірник аерозолю бактеріологічний (ПАБ - 1 ) і апарат Кротова. , т