НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ОХ.ПР.:СИСТЕМА СТАНДАОТІВ О.П,САНІТАРНІ НОРМИ,БУД.НОРМИ, ІНСТРУКТАЖІ З О.П
Державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) — це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.
Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації господарської діяльності України незалежно від їх відомчої (галузевої) приналежності та форм власності.
Державний галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що належать до певної галузі.
иди державних нормативних актів про охорону пращ (в уніфікованій формі для однакового застосування) мають таке цифрове позначення:
Правила — 1
Стандарти — 2
Норми — З
Положення, статути — 4
Інструкції керівництва, вказівки — 5
Рекомендації, вимоги — 6
Технічні умови безпеки — 7
Переліки та ін. — 8
Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) колишнього СРСР застосовуються на території України до їх заміни іншими нормативними документами, якщо вони не суперечать чинному законодавству України. Вимоги щодо охорони праці регламентуються також державними стандартами України з питань безпеки праці, будівельними та санітарними нормами і правилами, правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи зі сфери їх дії. алежно від сфери дії державні нормативні акти про охорону праці мають своє кодування.
Міжгалузеві ДНАОП кодуються у такий спосіб:
Скорочена назва нормативного акта – ДНАОП;
Група – Х.ХХ;
Вид нормативного акта – Х.ХХ;
Порядковий номер у межах даного виду – Х.ХХ;
Рік затвердження – ХХ.
Галузеві ДНАОП кодуються так:
Скорочена назва нормативного акта – ДНАОП;
Група відповідно до класифікатора галузей господарської діяльності – ХХ.ХХ;
Вид нормативного акта – Х.ХХ;
Порядковий номер (у межах даного виду) – Х.ХХ;
Рік затвердження – ХХ.
Міжгалузеві ДНАОП залежно від органу, який затвердив мають відповідне цифрове позначення. Наприклад: 0.00 – держгірпромнагляд, 0.03 – МОЗ, 0.06 – Держстандарт і т. ін..
Галузеві ДНАОП мають цифрове позначення відповідно до загального класифікатора галузей народного господарства Мінстату. Наприклад: 1.1.10 – електроенергетика, 1.3.10 – хімічна промисловість і т. ін..
Види ДНАОП для однакового застосування мають таке цифрове позначення:
правила – 1;
гости – 2;
норми – 3;
положення, статути – 4;
інструкції, вказівки – 5;
рекомендації, вимоги – 6;
технічні умови безпеки – 7;
переліки, інші – 8;
Види інструктажів з охорони праці.
1Вступнийінструктаж.
2.Первиннийінструктаж.
3.Повторнийінструктаж.
4.Позачерговийінструктаж.
5. Цільовий інструктаж.
39.Аналіз небезпеки електричних установок зводиться до визначення струму, що протікає через тіло людини при різних можливих варіантах потрапляння її під напругу внаслідок дотику до струмоведучих частин електричних мереж, неструмоведучих частин електричних установок, які опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції або внаслідок опинення під “кроковою” напругою, а також до оцінки впливу різних чинників та параметрів мережі на небезпеку ураження.
Електричні мережі бувають постійного та змінного струмів. Мережі змінного струму бувають однофазні та трифазні, які найбільше поширені.
40 При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання.
Дотик до струмопровідних частин (мережі під напругою) у більшості випадків призводить до судом м’язів, тобто людина самостійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина.
Будь-яке зволікання при наданні допомоги, а також невміння того, хто допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, яка знаходиться під дією струму.
При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев’яним сухим топорищем. Потерпілого можна також відтягнути від струмопровідних частин за одяг, уникаючи дотику до навколишніх металевих предметів та до відкритих частин тіла потерпілого. Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття, оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати їх шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку тощо
42.Виконання, розміщення, вибір, спосіб установки і клас ізоляції застосовуваних машин, апаратів та іншого електроустаткування проводять відповідно до вимог державних стандартів і правил експлуатації електроустановок відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів". Розглянемо загальні заходи захисту від дії електричного струму. Застосування ізоляції.Ізоляція струмопровідних частин електроустановок, а в особливих випадках подвійна чи посилена, перешкоджає появі струму на металевих неструмопровідних частинах електроустаткування, протіканню на землю, а також забезпечує захист людини від впливу електричного струму під час випадкового дотику її до струмоведучих частин. Розрізняють наступні види ізоляції. Робоча ізоляція-електрична ізоляція струмопровідних частин електроустановки, що забезпечує її нормальну роботу і захист від ураження електричним струмом. Допоміжна ізоляція -ізоляція, передбачена як допоміжна до робочої ізоляції для захисту від ураження електричним струмом у випадку ушкодження робочої ізоляції. Подвійна ізоляція- ізоляція, що складається з робочої і допоміжної ізоляції. Посилена ізоляція- поліпшена робоча ізоляція, що забезпечує такий же ступінь захисту від ураження електричним струмом, як і подвійна ізоляція. Від стану ізоляції, який згодом погіршується, залежить безпека експлуатації електроустановок і систем електропостачання. Стан ізоляції зменшується, знижується еластичність, тому з'являються тріщини, розриви та інш.
41
Організація робочого місця користувача відеотермінала й ЕОМ повинна забезпечувати відповідність всіх елементів робочого місця і їхнього розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032 “ССБТ. Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні ергономічні вимоги"; характеру й особливостям трудової діяльності.
Площа, виділена для одного робочого місця з відеотерміналом або персональної ЕОМ, повинна становити не менш 6 м2, а об'єм – не менше 20 м3.
Робочі місця з відеотерміналами щодо світлових прорізів повинні розміщатися так, щоб природне світло падало збоку, переважно ліворуч.
При розміщенні робочих місць із відеотерміналами й персональної ЕОМ необхідно випливати таким вимогам:
- робочі місця з відеотерміналами й персональними ЕОМ розміщаються на відстані не менш 1м від стін зі світловими прорізами;
- відстань між бічними поверхнями відеотерміналів повинне бути не менше 1,2 м;
- відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала й екраном іншого не повинне бути менше 2,5 м;
- прохід між рядами робочих місць повинен бути не вже 1 м.
Вимоги цього пункту щодо відстані між бічними поверхнями відеотерміналів і відстані між тильною поверхнею одного відеотермінала й екраном іншого враховуються також при розміщенні робочих місць із відеотерміналами й персональними ЕОМ у суміжних приміщеннях, з урахуванням конструктивних особливостей стін і перегородок.
Організація робочого місця користувача ЕОМ повинна забезпечувати відповідність всіх елементів робочого місця і їхнє розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032-78 “ССБТ Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні ергономічні вимоги“, з урахуванням характеру й особливостей трудової діяльності.
Конструкція робочого місця користувача відеотермінала (при роботі сидячи) повинна забезпечувати підтримку оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: стопи ніг - на підлозі або на підставці для ніг; стегна- у горизонтальній площині; передпліччя - вертикальні; лікті - під кутом 70-90° до вертикальної площини; зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20° щодо горизонтальної площини, нахил голови - 15-20° щодо вертикальної площини.
Висота робочої поверхні стола для відеотермінала повинна перебувати в межах 680-800 мм, а ширина - забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля.
Розміри стола, що рекомендують: висота - 725 мм, ширина - 600-1400 мм, глибина - 800-1000 мм.
Робочий стіл для відеотермінала повинен мати простір для ніг висотою не менш 600 мм, шириною не менш 500 мм, глибиною на рівні колін не менш 450 мм, на рівні витягнутої ноги - не менш 650 мм.
Робочий стіл для відеотермінала, як правило, повинен бути обладнаний підставкою для ніг шириною не менш 300 мм і глибиною не менш 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм і кута нахилу опорної поверхні - у межах 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню й бортик на передньому краї висотою 10 мм.
Робоче сидіння (стілець, крісло) користувача відеотермінала й персональної ЕОМ повинен мати наступні основні елементи: сидіння, спинку й стаціонарні або знімні підлокітники.
Хід східчастого регулювання елементів сидіння повинен становити для лінійних розмірів 15-20 мм, для кутових - 2-5°.
Зусилля при регулюванні не повинні перевищувати 20 Н.
Екран відеотермінала й клавіатура повинні розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків і символів.
Відстань від екрана до ока працівника повинне становити:
при розмірі екрану по діагоналі 35/38 див (14"/15") - 600-700 мм
43 див (17") - 700-800 мм
48 див (19") - 800-900 мм
53 див (21") - 900-1000 мм
Клавіатуру варто розміщати на поверхні стола або на спеціальної, регульованої по висоті, робочій поверхні окремо від стола на відстані 100-300 мм від краю, найближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури повинен бути в межах 5-15°.
43.Експлуатація усіх видів електроустановок становить певну небезпеку для людей. Це викликає необхідність суворого дотримання вимог правил техніки безпеки і відповідної кваліфікації персонала, який обслуговує ці пристрої.
Ураження електричним струмом можливо у випадку дотику до струмове-дучих частин електроустаткування або до металевих неструмоведучих частин електроустаткування, що опинились під напругою при порушенні изоляції. Електричні установки можуть створити і пожежну небезпеку при КЗ, переван таженні проводів, кабелів і електроприймачів, іскрінні і підвищеному нагріван ні контактних з'єднань.
Електричний опір людини змінюється в широких межах (від 500 до 100000 Ом) і залежить від багатьох причин: загального стану здоров'я, товщини і стану шкірного покриття і його вологості, умов навколишнього середовища, тривалості проходження струму і деяких інших факторів. У розрахунках з тех ніки безпеки опір людського тіла зазвичай приймається рівним 1000 Ом.
Проходячи через організм людини електричний струм спричиняє терміч ний, електролітичний, механічний та біологічний вплив.
Термічний вплив струму проявляється опіками окремих ділянок тіла, на гріванням кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які прохо дить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів.
Електролітичний вплив струму характеризується розкладанням крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу.
Механічний вплив струму проявляється ушкодженнями (розриви, розша рування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту.
Біологічний вплив струму на живу тканину проявляється небезпечним збудженням клітин та тканин організму, що супроводжується довільним судон-ним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.
Подразнення тканин організму внаслідок впливу електричного струму може бути прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним (через центральну нервову систему), коли тканини не знаходять ся на шляху проходження струму.
Сила електротравми залежить від значення струму і тривалості його про ходження. Вважається, що в більшості випадків струм 0,1 А являє собою смер тельну небезпеку для людини. При цьому струмі, що проходить від руки до ру ки або від руки до ніг протягом 3 с, може наступити параліч серця.
Для людини небезпечний як змінний, так і постійний струм, однак найбі льшу небезпеку становить змінний струм промислової частоти (50 Гц). З під вищенням частоти змінного струму небезпека ураження зменщується.
Залежно від небезпеки ураження людини електричним струмом у діючій редакції ПУЕ [1.8] прийнята наступна класифікація приміщень, у яких розмі щують електроустаткування.
Приміщення без підвищеної небезпеки - сухі нежаркі з підлогами, що не проводять струм, без металоконструкцій, струмопровідного пилу, наприклад житлові, адміністративні й інші громадські будинки з дерев'яними, лінолеумо вими і подібними підлогами.
Приміщення з підвищеною небезпекою - вологі (при відносній волого сті вище 75 %), жаркі (при температурі понад 30 °С), з струмопровідними під логами (залізобетонними, металевими, земляними), приміщення, у яких існує небезпека одночасного дотику до металевих конструкцій будинків, трубопро водів, верстатів і металевих корпусів електроустаткування.
Особливо небезпечні приміщення - надзвичайно сирі приміщення, у яких підлога, стіни і стяля покриті вологою (лазні, пральні і т.д. ), у яких відно сна вологість повітря близька до 100 %, приміщення з хімічно активним сере довищем, що впливає на ізоляцію. До особливо небезпечних відносяться і такі приміщення, в яких одночасно існують дві або більше ознак підвищеної небез пеки. Стосовно до вищенаведеної класифікації нормами і правилами встанов лені належні вимоги, яким повинно відповідати електроустаткування, проводки і всі інші елементи електрообладнання.
| 44 Технічні засоби захисту - це пристрої, що слугують для захисту людини від ураження електричним струмом. До них належать: - ізоляція струмвідних частин; - недоступність для випадкового дотику до струмовідного устаткування; - захисне заземлення; - занулення; захисне відключення; - захисне розділення електромережі; - мала напруга; - сигналізація про небезпеку дотику; - електрозахисні засоби. Стан ізоляції струмопровідних частин повинен відповідати Правилам використання електроустановок. Цими Правилами передбачене періодичне випробування ізоляції (2 рази на рік у приміщеннях зі складними умовами, підвищеною вологістю і 1 раз на рік у приміщеннях з нормальним середовищем). Ізоляція створює великій опір, який перешкоджає протіканню через неї струму. Опір ізоляції кожної установки або окремої ділянки електричної мережі має бути не меншим 0,5 МОм. Якщо опір ізоляції знижується на 50% від початкового, мережу або ізоляцію міняють. |
46 
47. Електрозахисні засоби - це технічні вироби, що не є конструктивними елементами електроустановок і використовуються при виконанні робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм.
ДНАОП 1.1.10-1.07-01 "Правила експлуатації електрозахисних засобів" (в подальшому Правила) - чинний нормативний документ, в якому наведено перелік засобів захисту, вимоги до їх конструкції, обсягів і норм випробувань, порядку застосування і зберігання, комплектування засобами захисту електроустановок та виробничих бригад. Засоби захисту, що використовуються в електроустановках, повинні відповідати вимогам чинних державних стандартів, технічних умов щодо їх конструкції.
Електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (ізолюючі штанги, кліщі, накладки, діелектричні рукавиці тощо), огороджу-вальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, рукавиці для захисту рук).
Ізолюючі електрозахисні засоби поділяються на основні і додаткові.
Основні ізолюючі електрозахисні засоби розраховані на напругу установки і при дотриманні вимог безпеки щодо користування ними забезпечують захист працівників.
Додаткові електрозахисні засоби навіть у разі дотримання функціонального їх призначення не забезпечують надійного захисту працюючих і застосовуються одночасно з основними для підвищення рівня безпеки. У разі застосування основних електрозахисних засобів достатньо використовувати один додатковий засіб. Для захисту працівників від напруги кроку достатньо використовувати діелектричне взуття без застосування основних засобів.
48.
Провідник чи декілька провідників, що розміщені у землі або на поверхні землі з метою встановлення електричного з'єднання між пристроєм та землею.
Власне дія — навмисне електричне з'єднання будь-якої точки електричної мережі, електроустановки чи обладнання, із заземлюючим пристроєм.
Усі види заземлення за функціями, які вони виконують можна об'єднати у три групи: захисне заземлення, робоче (функціональне) заземлення та заземлення блискавкозахисту.
Захисне заземлення (англ. protective earthing) — заземлення точки або точок у системі чи в процесі монтажу системи або в обладнанні, з метою забезпечення електробезпеки[1][2].
49. Зан́улення - навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих не струмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою (корпуси електроустаткування, кабельні конструкції, сталеві труби тощо).
Метою занулення є усунення небезпеки ураження людини під час пробою на корпус обладнання однієї фази мережі електричного струму. Ця мета досягається внаслідок швидкого відімкнення максимальним струмовим захистом частини мережі, на якій тра пилося замикання на корпус.
Завдяки підключенню до нейтральної точки джерела всіх не-струмопровідних частин обладнання, однофазне замикання на корпус перетворюється в однофазне коротке замикання, яке при зводить до спрацьовування максимального струмового захисту.
Захисне заземлення і занулення виконують з метою:
забезпечення нормальних режимів роботи установки;
забезпечення безпеки людей при порушенні ізоляції мережі струмопровідних частин;
захисту електроустаткування від перенапруги;
захисту людей від статичної електрики.
50. Захисне відключення - це автоматичне відключення всіх фаз (полюсів) ділянки сітки, яке забезпечує безпечне для людини поєднання струму і часу його проходження при замиканні на корпус або зниження рівня ізоляції нижче встановленого значення.
Відключення здійснюється автоматами. Захисне відключення рекомендується в тих випад-ках, коли безпечність неможливо забезпечити шляхом заземлення або коли його важко виконати.
Захисне відключення забезпечує швидке - не більше 0.2с - автоматичне відключення установки від живлячої сітки при виникненні в ній небезпеки враження струмом.
Перевагами захисного відключення являються : можливість його використання в електричних установках любої напруги і при любому режимі нейтралі, спрацювання при малих напругах на корпусі 20-40В і швидкість відключення, що дорівнює 0.1-0.2с.
