Тема 1. Теоретичні засади юридичної психології
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Д.О. АЛЕКСАНДРОВ, В.Г. АНДРОСЮК, Л.I. КАЗМIРЕНКО, О.М. КОРНЄВ, М.В. КОСТИЦЬКИЙ, О.І. КУДЕРМІНА, О.Є. МОЙСЄЄВА, С.А. ТАРАРУХІН, Г.О. ЮХНОВЕЦЬ
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ
АЛЬБОМ СХЕМ
З коментарями
За загальною редакцією Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва
Київ - 2007
Схвалено на засіданні Вченої ради
Київського національного університету внутрішніх справ,
прот. № 7 від 29 травня 2007 р.
Авторський колектив:
Александров Д.О. – кандидат психологічних наук, доцент
Андросюк В.Г. – кандидат психологічних наук, професор
Казміренко Л.І. – кандидат психологічних наук, професор
Корнєв О.М. – кандидат психологічних наук
Костицький М.В. – доктор юридичних наук, професор
Кудерміна О.І. – кандидат психологічних наук
Мойсєєва О.Є. – кандидат юридичних наук, доцент
Юхновець Г.О. – кандидат педагогічних наук, професор
Рецензенти:
Іщенко А.В. – доктор юридичних наук, професор
Синьов В.М. – доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України
Юридична психологія. Альбом схем з коментарями: Навч. посібник / Кол. авт.: Д.О. Александров, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко та ін.; За заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Мойсеєва. – Вид. 3-є, доопр. та доп.
Альбом схем є допоміжним навчально-методичним матеріалом до підручника „Юридична психологія” (вид. 2-ге, уточн. та доповн.). Видання підготовлене відповідно до програми дисципліни „Юридична психологія”, методологічною основою якої є системно-структурний аналіз соціальних процесів, делінквентної поведінки, юрисдикційної діяльності у взаємозв’язку зі структурою та змістом правових норм. Висвітлено загальні питання, що мають теоретично-методологічне значення; інтегровано обсяг знань з окремих базових напрямів юридичної психології: особистість правопорушника, злочинні групи, психологічна характеристика дій в екстремальних умовах, проблеми пенітенціарної психології тощо.
Призначений як навчальний посібник для студентів, курсантів, слухачів ВЗО системи МВС України та студентів цивільних навчальних закладів юридичного профілю.
ЗМІСТ
Загальна частина
1. Теоретичні засади юридичної психології 4-10
2. Нормативна регуляція соціальної поведінки.
Девіантна та делінквентна поведінка особистості 11-18
3. Психологія особистості злочинця 19-23
4. Психологічні особливості злочинних груп 24-31
5. Психологічна характеристика масовидної поведiнки 32-40
6. Психологічна характеристика екстремальних
ситуацій у правоохоронній діяльності 41-48
Спеціальна частина
7. Психологічна характеристика юридичної діяльності 49-55
8. Правова психологія 56-65
9. Психологія слідчої діяльності 66-83
10. Психологічні та організаційно-правові засади
судово-психологічної експертизи 84-90
11. Психологічні засади адвокатської діяльності 91-96
12. Психолого-педагогічні засади профілактичної діяльності
13. Пенітенціарна психологія 104-109
14. Психологія управлінської діяльності 110-121
Тема 1. Теоретичні засади юридичної психології
Юридична психологія вивчає поведінку, особистість і діяльність осіб, які здійснюють правотворчість та правозастосування (суб’єкти юридичної діяльності) та осіб, щодо яких правові норми застосовуються, чиї права захищаються чи охороняються.
Взаємозв’язок юридичної психології з іншими галузями наукового знання
Загальна психологія є для юридичної психології теоретичною базою. Використовується її понятійний та категоріальний апарат, знання про загальні закономірності психiчної дiяльностi людини. Зворотний зв’язок – розвиток юридичної психологiї збагачує загальну психологію новим емпіричним та галузевим знанням.
Соціальна психологія – використовуються знання про психологічні особливості виникнення та функціонування малих і великих соцiальних груп, витоки формування суспільної думки, суспільної та iндивiдуальної правосвідомості, специфіки групової делінквентної поведінки. Зворотний зв’язок – дослідження в галузі юридичної психологiї активізують розвиток соцiальної психологiї.
Педагогічна психологія – використовуються знання про психологічні засади навчання та виховання для забезпечення юридичної психології знаннями методів впливу на правопорушника з метою перевиховання, підготовки курсантів, слухачів і студентів до специфіки майбутньої професійної дiяльностi. Зворотний зв’язок – набуті юридичною психологією знання про особливостi правопорушникiв, методи їх перевиховання можуть використовуватися педагогічною психологією
Вікова психологія – використовуються знання про закономірності психічного розвитку людини на рiзних вiкових етапах її життя, що дозволяє бiльш точно диференціювати психологічні особливостi правопорушника, потерпілого, свідка залежно вiд їх вiку, підбирати адекватні та необхідні засоби психологічного впливу з метою забезпечення справедливого правосуддя. Зворотний зв’язок – юридична психологія збагачує вікову психологію даними щодо особливостей та закономірностей делінквентної поведiнки осiб різновікових груп.
Патопсихологія – використовуються знання про різні форми порушення нормальної психiчної дiяльностi людей, що забезпечує юридичну психологію даними про психологічні особливостi правопорушникiв із психічними аномалiями. Зворотній зв’язок – одержані юридичною психологією відомості про суб’єктів юридичного процесу з психічними аномалiями можуть використовуватися патопсихологією для підвищення ефективності соцiальної та психологiчної реабілітації.
Філософія – використовуються фундаментальні принципи, що визначають застосовування юридичною психологією загальнонаукових методів: аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії, порівняння, системно-структурного та функціонального, логічного тощо. Завдяки зв’язку i взаємодiї з філософією юридична психологія розглядає державно-правові явища в динаміці, історичному розвитку, взаємозв’язку з iншими сферами пізнання.
Психологічна предметність юридичної психології невіддільна від предметності юриспруденції, вони інтегративно пов’язані між собою, визначаючи різні аспекти одних і тих же явищ: особистості, свідомості і діяльності.
Юридична психологія — науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності і механізми людської психiки у сфері правових відносин і правової поведiнки та розробляє рекомендації щодо підвищення ефективності правотворчої, правоохоронної і правозастосовної діяльності.
Об’єктом юридичної психологiї є особистiсть як свідомий індивід, що має певний соціальний статус і виконує конкретні соцiальнi функції в системі “людина – суспільство – право”.
Предметюридичної психологiї–психологічні особливості правового опосередкування поведінки особистостi (групи) у сфері правової дійсності.
Свідомість – вищий рівень психічного відображення дійсності і саморегуляції, притаманний людині як суспільно-історичній істоті.
Особистість – активний носiй свiдомостi, який має індивідуально-типову структуру психологiчних властивостей, вибірково ставиться до оточуючої дiйсностi та виконує певні соцiальнi ролі, що визначаються включеністю у суспільні відносини та спільну діяльність
Діяльність – вища, притаманна лише людині форма активності, у процесi якої досягається усвідомлена мета, пов’язана з задоволенням певної потреби та детермінована відповідним мотивом (сукупністю мотивів).
Потреби– стан індивіда, що виникає внаслідок певних умов життя і розвитку; спонукання, що усвідомлюється і переживається людиною як необхідність у чомусь, недостаток чогось, невдоволеність.
Мета – об’єктивно існуюча річ чи явище і разом з тим суб’єктивний, усвідомлений образ передбачуваного результату, до якого прагне людина.
Мотив – безпосереднє спонукання до певної діяльності, пов’язане з задоволенням потреб суб’єкта; сукупність зовнішніх чи внутрішніх умов, що викликають активність суб’єкта; і визначають її спрямованість; усвідомлена причина, що детермінує вибір дій та вчинків особистості.
Засіб досягнення – сукупність дій, спрямованих на досягнення мети.