Тема 13. Пенітенціарна психологія
Пенітенціарна психологія –напрям юридичної психології, що досліджує психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі – у місцях позбавлення свободи, та особливості формування і функціонування мікрогруп засуджених.
Предметпенітенціарної психології– психічні явища, що виникають при позбавленні свободи та застосуванні інших видів покарань, а також психологічні умови і особливості процесу корекції і ресоціалізації особистості засуджених.
Актив – особи з вираженою позитивною спрямованістю, які характеризуються активною участю в трудовому процесі, ініціативним ставленням до навчання, ретельністю у виконанні доручень, позитивним впливом на інших членів групи.
Резерв– засуджені, які беруть участь у трудовому процесі, у навчанні, але поведінка їх характеризується незначною ініціативністю.
Пасив– засуджені з невизначеною спрямованістю, які вагаються у виборі стратегії та тактики своєї поведінки, а їхні вчинки значною мірою залежать від ситуації.
Засуджені з негативною спрямованістю – ті, для кого характерні порушення режиму, негативне ставлення до будь-яких форм позитивного впливу, підвищена конфліктність.
Соціальна адаптація полягає в тому, що за нових умов особа обирає такі види діяльності і форми поведінки, котрі полегшують її пристосування до оточуючих реалій, завдяки чому посідає певне (та таке, що її задовольняє) місце в суспільстві.
Психологічна адаптація пов’язана з продукуванням окремих видів психологічного захисту або їх системи, що дозволяє зберігати високий рівень самооцінки навіть за відсутності об’єктивних підстав для цього.
Збудливі – намагаються грати роль сильної людини, яка може підкорити собі інших, примусити їх служити своїм інтересам.
Демонстративні – постійно зорієнтовані на зовнішню оцінку та справляння позитивного враження на оточуючих.
Пластичні–мають досить високий рівень соціальної та психологічної адаптованості до умов позбавлення волі, чому сприяє стриманість, конформність, достатній контроль за власними емоціями, гнучкість у міжособистісних стосунках.
Домінантні– основною особистісною рисою цього типу є висока інтровертивність при яскраво вираженій активності та ефективному контролі над власною поведінкою.
Переконання – реалізується, як правило, під час індивідуальних співбесід і поєднує цілі вивчення та впливу на особистість засудженого.
Навіювання – передбачає прямий (безпосереднє звернення до засудженого) або непрямий (за допомогою фільмів, музики, художньої літератури), вербальний або невербальний, емоційно забарвлений вплив на психіку з метою формування певного психічного стану чи спонукання до певних дій.
Регулювання міжособистісних стосунків– здійснення системного та цілеспрямованого впливу на сферу міжособистісного спілкування засуджених, на стосунки, що формуються між ними і співробітниками установи, родиною та друзями на свободі з метою профілактики та вирішення конфліктів, формування доцільної структури групи засуджених тощо.
Передачі інформації– спеціальний і цілеспрямований добір інформації позитивного чи негативного змісту, що надходить до засудженого (наприклад, про життя його родини) з метою поширення соціального досвіду, регулюючого впливу на психічний стан, підвищення трудової активності тощо.
„Вибуху”– специфічний метод миттєвого впливу (наприклад, створення спеціальної ситуації завдяки попередній домовленості з іншими її учасниками, де б виявилися прагнення чи можливості особи), що може раптово змінити на протилежні основні цінності та бажання людини.
Самоорганізація спільноти засуджених єпродуктом спонтанних, цілеспрямовано не врегульованих процесів.
Лідери –беруть на себе роль захисту прав, уособлюючи та відображаючи настрої й інтереси інших засуджених, що надає їм значної ваги.
Знавцінеформальнихнормповедінки – засуджені, які мають високий статус обумовлений тим, що „неформальні закони” ніяким чином не записуються і не легалізуються, тому їх потрібно пам’ятати та вміти трактувати стосовно конкретного випадку, в тому числі й звертаючись до минулого досвіду.
Наближеними до лідерів („паханів”) є особи, які стежать за виконанням неформальних норм поведінки та/чи здійснюють санкції за їх порушення.
Посередники виконують функцію зв’язку між „керівниками” та представниками інших страт. Згідно злодійських законів, лідери не вступають безпосередньо у стосунки ні з представниками адміністрації, ні з тими ув’язненими, які мають нижчий за їхній статус у злочинному середовищі.
Особи, які співпрацюють з адміністрацією – мотивом тут найчастіше стає прагнення до заохочень, в тому числі у вигляді умовно-дострокового звільнення.
Нейтральні(на жаргоні „мужики”) – засуджені, які прагнуть до нейтралітету: працюють, за можливості здобувають освіту чи нову спеціальність, не порушують вимог режиму та не вчиняють правопорушень.
„Знехтувані” – засуджені, які порушили норми і правила поведінки спільноти ув’язнених. Вони опиняються в „подвійній ізоляції”: спершу від них відгородилося суспільство, а згодом і їхня власна спільнота.