Інструкція з охорони праці під час виконання робіт у тваринництві
Загальні вимоги. Персонал, що доглядає тварин, повинен бути проінструктований про засоби особистої гігієни, а також правила поводження з тваринами взагалі і заразнохворими особливо.
Перед входом у тваринницьке приміщення, а також між секціями створюють бар'єри (дезмати, дезкилимки, змочені дезрозчином).
Працівники тваринництва повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і потім профілактичні огляди один раз на квартал, а доярки—один раз на місяць. Один—два рази на рік доярки проходять диспансервний медогляд з обстеженням на бруцельоз і туберкульоз.
Керівники господарств несуть відповідальність за допуск до роботи людей, які не пройшли медогляд і за порушення строків проведення профілактичних оглядів.
Вимоги до виробничих і побутових приміщень.Тваринницькі приміщення, ветеринарні об'єкти, кормоцехи, склади та інші виробничі приміщення, споруди не можна будувати на заболочених землях, на ділянках з високим стоянням підґрунтових вод, на місцях колишніх гноєсховищ, шкір сировинних підприємств.
Кожну тваринницьку ферму чи комплекс розташовують від населених пунктів на певній відстані (санітарно-захисна зона). Розмір санітарно-захисної зони визначається діючими санітарними нормами проектування промислових підприємств. Так, для ферм великої рогатої худоби і цехів кормоприготування розмір санітарної зони становить 300 м, птахофабрик 1000 і свинокомплексів 2000 м. Розміри між окремими тваринницькими й іншими приміщеннями наведені в нормах технологічного проектування (ОНТП1-77, ОНТП2-77, ОНТПЗ-77). Дороги, проїзди й пішохідні проходи на території тваринницьких ферм повинні бути вільними для руху, без вибоїн, ям і достатньо освітлені.
Гноєсховища, сечозбірники, котловани, колодязі, ями на території ферм огороджують, щоб в них не могли впасти люди і тварини. Люки повинні виступати над рівнем землі не менш як на 0,8 м і бути постійно закритими кришками. Огородженню підлягають також пожежні водойми, силосні ями і траншеї, з яких вибрали силос.
Санвузли на фермах входять до побутових приміщень або обладнують туалети з вигрібними ямами на відстані 25 м від тваринницьких приміщень. Територія ферми має бути огороджена і озеленена. Будівництво нових і переобладнання наявних тваринницьких приміщень виконують за типовими проектами.
На кожній тваринницькій фермі обладнують установки для видалення гною, є каналізація із сечозбірниками, а також система вентиляції відповідно до норм технологічного й санітарного проектування. Крім природної, в приміщеннях додатково обладнують штучну вентиляцію (припливно-витяжні канали, електровентилятори, теплові калорифери, автоматичні регулятори).
Всі струмоведучі частини електродвигунів тваринницького обладнання і машини повинні мати електрозахист, неструмоведучі — надійно заземлені.
Вимоги безпеки до виробничих процесів та виробничого обладнання у тваринництві. Машини і обладнання для виконання окремих робіт і технологічних процесів у тваринництві повинні відповідати ГОСТ 12.2.042—79 (СТ СЕВ 3086—81, СТ СЕВ 3631—82) і ГОСТ 12.2.003—74 (СТ СЕВ 1085—78). Вимоги безпеки до складових частин і основних елементів конструкції машин і обладнання для тваринництва визначаються вимогами до робочих органів, механізмів, систем керування, сигналізації, пневмо-, гідро-, вакуумних систем паропостачання.
Механізована або автоматизована подача технологічних матеріалів до різальних, подрібнювальних, дозуючих та інших робочих органів має забезпечувати рівномірне або порційне надходження матеріалів без додаткового ручного регулювання (розрівнювання, підпресовування, довантажування). Приймальні горловини живильних механізмів, які завантажують вручну, повинні мати закриту частину завдовжки не менше 800 мм, що запобігає проникненню рук оператора до робочого органу.
Подавальні пристрої із захоплюючими, затискними, підпресовуючими чи підйомними елементами слід огороджувати з усіх боків, за винятком місць проходження технологічного матеріалу. Такі місця, що є робочою зоною операторів при технічному обслуговуванні, оснащують додатковими засобами захисту для запобігання травмуванню.
Робочі органи, які в процесі роботи можуть забиватися технологічним матеріалом або сторонніми предметами, мають бути легкодоступними для очищення, обладнаними засобами зупинки, автоматичного вмикання, реверсування, сигналізації (муфти, зрізні штифти, шпильки). Конструкція засобів повинна виключати можливість їх довільного вмикання і вимикання. Необхідність розробки зазначених засобів та їх поєднання узгоджуються між розробником і замовником на стадії розробки технічного завдання (технічної пропозиції).
Якщо пристрої і системи виробів, що є джерелом небезпеки, не можуть бути огороджені за їх функціональним призначенням, то розробляють додаткові організацгйно-технічні заходи, що зазначають в експлуатаційних документах на сільськогосподарську техніку.
Доїльні установки, годівниці для рідких кормів, обладнання для приготування вологих мішанок і первинної переробки продукції тваринництва обладнують пристроями механізованого або автоматизованого миття водою або мийними розчинами.
Резервуари, бункери, місткості змішувачів, запарників для рідких і сипких кормів обладнують пристроями, що контролюють рівень заповнення місткостей, а також приладами для обслуговування цих пристроїв, крім випадків, коли можливий безпосередній доступ і безпечний візуальний контроль.
Причіпні і напівпричіпні знаряддя з робочими місцями операторів обладнують системою звукової чи світлової сигналізації для прямого та зворотного зв'язку з оператором агрегатованої машини.
Захисні огородження карданних валів, що входять у приводні агрегати виробів, виконують згідно з ГОСТ 13758—89.
Висота розміщення завантажувальних і приймальних горловин стаціонарного обладнання повинна забезпечувати зазор із вивантажувальними лотками завантажувачів і роздавачів у межах до 100 мм.
Змивання у каналізацію рідких відходів і стічних вод з обладнання (пристроїв для гідрозмиву, подрібнювачів соковитих кормів, коренерізок, пристроїв для промивання доїльного молочного обладнання) слід здійснювати закритим способом, що забезпечує можливість нагляду та очищення від засмічення, а також захист навколишнього середовища від забруднення.
Поворотні пристрої причіпних і напівпричіпних машин повинні мати блокувальні пристрої для створення безпечних умов під час руху їх заднім, ходом.
Безперервне регулювання норм видачі кормів або кормосумішей слід автоматизувати.
Бункери-нагромаджувачі з верхнім завантаженням сипких кормів оснащують вертикальними гасниками швидкості потоку до величин не вище 1 м/с.
Бункери, розміщені всередині робочих приміщень, де зберігається корм з порошкоподібними частинками, виконують закритого типу і підключають до аспіраційної системи. Для зниження шуму на робочому місці (робочій зоні) оператора до допустимого рівня кожухи, корпуси, повітроводи та інші деталі — джерела шуму — вкривають антикорозійною протишумовою мастикою або звукоізоляцією з інших матеріалів.
Ковшові навантажувачі, електрофіковані вагонетки, якими керують автоматично, самохідні кормороздавачі та подібні їм машини забезпечують засобами сигналізації, які встановлюють на вході у приміщення, а також на виході з нього для сповіщення про наближення машин. Рівень звукової сигналізації має бути на 10 дБ вище рівня шуму у робочому приміщенні.
Пневмо-, гідро-, вакуумсистеми і системи паро- і газопостачання повинні мати можливість вільного температурного подовження, що виключає деформації й порушення герметичності з'єднань. Пневмо- і вакуумсистеми забезпечують пристроями для повного зняття тиску або вакууму.