Кримінальне право частина особлива 4 страница
21. Зл. проти статевої свободи та статевої недоторканості особиСтатеві зл. мають своїм об’. статеву свободу особистості (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв'язок) або статеву недоторканість неповнолітніх (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, і розбещення неповнолітніх). См. №22-23. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст.153) утворює зл., якщо воно вчинене із застосуванням фіз. насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Ця ст.встановлює відп-сть за насильницькі гетеро-сексуальні та гомосексуальні дії щодо потерпілої особи. Цей зл. м. виразитися: 1) в неприродних статевих зносинах з жінкою, тобто зносини per os або per anum; 2) в мужолозтві, тобто педерастії чи ін. видах чоловічого гомосексуалізму; 3) в лесбіянстві, тобто зносинах жінки з жінкою; 4) в ін. сексуальних діях, спрямованих на задоволення статевої пристрасті. Неприродні статеві зносини або ін. сексуальні дії мають обов'язково супроводжуватися фіз. насильством або погрозою його застосування, або вчинюються з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Природні статеві зносини за цих обст-нутворять собою згвалтування і кваліфікуватимуться за ст.152. Добровільна згода потерпілого на здійсн. з ним дій, описаних в ст.153, викл. кр. відп-сть. Однак, якщо таку добровільну згоду дала потерпіла особа, яка не досягла 16ти р., особі, яка вже досягла повноліття, вчинене кваліф-ся за ст.156. Так само кваліф-ся добровільне мужолозтво повнолітньої особи з підлітком, який не досяг 16ти р. Такі ознаки цього зл., як фізичне насильство, погроза його застосування, використання безпорадного стану потерпілої особи, аналогічні з однойменними ознаками згвалтування і викладені при його х-ристиці. З сб/с цей зл. вчинюється лише з прямим умислом і з метою задоволення статевої пристрасті. Сбт - особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14ти р., залежно від х-ру вчинюваних дій. Так, напр., при мужолозтві - це чоловік, при лесбіянстві - жінка, а в ін. випадках м.б. як жінка, так і чоловік. У ч.2 ст.153 встановлена відп-сть за цей зл., якщо він вчинений повторно або групою осіб або особою, яка раніше вчинила б.-я. із зл., передбачених ст.152 або 154, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього. Ч.3 ст.153 передбачає кваліфікуючі ознаки цього зл.: 1) вчинення зл. щодо малолітньої чи малолітнього; 2) спричинення особливо тяжких наслідків. Х-ристика ознак, вказаних у ч. 2 і 3 цієї ст., аналогічна таким самим ознакам при зґвалтуванні. Примушування до вступу в статевий зв'язок (ст.154). Під примушуванням розуміють протиправний вплив на жінку чи чоловіка, щоб примусити їх проти власної волі вступити в природний або неприродний статевий зв'язок. Це, напр., погроза звільненням, переводом на нижчеоплачувану роботу, позб.м премії, мат. підтримки чи можливості користуватися житловою площею тощо. Примушування м.б. спрямоване як на те, щоб схилити потерпілу особу вступити в статевий зв'язок з тим, хто примушує, так і з 3-ю особою. Зл. вважається закінченим з моменту самого примушування до вступу в статевий зв'язок. Потерпілими є жінка чи чоловік, які знаходяться від винного в мат. або службовій залежності. З сб/с цей зл. м.б. вчинений лише з прямим умислом. Сбт спец. - це особа, щодо якої потерпіла особа є мат-льно або службово залежною. Цим суб’. м.б. жінка чи чоловік, які примушують до вступу в статевий зв'язок, як з тим, хто примушує, так і з 3-ми особами. Ч.2 ст.154 передбачає такі кваліфікуючі ознаки цього зл.: це примушування, поєднане з погрозою знищення, пошкодж. або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошування відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів. Розбещення неповнолітніх (ст.156) полягає у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-ріічноІгоІ віку. Розпусні дії носять сексуальний х-р і спрямовані на задоволення статевої пристрасті винного або на збудження статевого інстинкту у потерпілої особи. Вони, проте, не м. полягати в природних або неприродних статевих зносинах, відп-сть встановлена в ст.152, 155 і 154. За своїми зовнішніми ознаками розпусні дії м.б. як фіз., так і інтелектуальним (напр., проведення цинічних розмов з потерпілим на сексуальні теми, ознайомлення з порнографічними зображеннями, відеофільмами тощо). Потерпілими від цього зл. є особи чоловічої або жіночої статі, які не досягли 16р.. Відп-сть за ст.156 не викл-ся і при згоді потерпілої особи на вчинення розпусних дій з нею. Не має також значення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості, чи ні. Добровільна згода, проте, м. мати значення для оцінки неприродних статевих зносин з дівчиною, яка не досягла 16ти р. Вчинення таких дій підпадає під ознаки ст.156 лише за наявності добровільної згоди на це потерпілої. За цією самою ст. кваліф-ся добровільне мужолозтво з особою, яка не досягла 16ти р. За відсутності такої згоди винний відповідає за ст.152 чи 153. З сб/с цей зл. м.б. вчинений лише з прямим умислом. Суб’. є особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16р.. У ч.2 ст.156 встановлена відп-сть за наявності таких кваліфікуючих ознак: якщо потерпілий є малолітнім або такі дії вчинені щодо сина або дочки батьком, матір'ю або особою, що їх замінює. В останньому випадку в З. вказаний спец. сбт зл. за родинною ознакою.
22. Кр. відп-сть за зґвалтування(ст.152). Цей зл. визначається З. як статеві зносини із застосуванням фіз. насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Безпосер. об’. зґвалтування є статева свобода, а якщо потерпіла особа не досягла статевої зрілості - її статева недоторканість. Віктимна поведінка потерпілої особи за жодних умов не м. звільнити винного від відп-сті за ст.152, проте м.б. врахована при визначенні покарання насильнику. З об/с зґвалтування полягає у статевих зносинах із застосуванням фіз. насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Тобто статеві зносини при зґвалтуванні відбуваються проти волі потерпілої особи. Внаслідок застосування фіз. насильства або погрози ним воля потерпілої особи пригнічується, а при використанні безпорадного стану така воля ігнорується. Для відп-сті достатньо, щоб статеві зносини супроводжувалися хоча б 1 з цих ознак. 1 лише домагання на вступ у статевий зв'язок, якщо раніше він мав місце без застосування фіз. насильства, погрози ним або використання безпорадного стану, не утворює складу цього зл. Статеві зносини при зґвалтуванні - це лише природні статеві зносини. Зґвалтування вважається закінченим з моменту початку статевих зносин. Дії, безпосер. спрямовані на вчинення статевого акту, але не доведені до його початку з причин, що не залежать від волі винного, утворять собою замах на зґвалтування. Придбання, напр., наркотиків для приведення потерпілої особи у безпорадний стан, заманювання у зручне місце, створення групи для вчинення зґвалтування та інше утворюють готування до цього зл. Добровільна відмова від зґвалтування відповідно до ст.17 викл. кр. відп-сть за готування або замах на цей зл. Фізичне насильство як ознака об/с зґвалтування - це фізичне подолання опору, який чинить потерпіла особа, або очікуваного опору, який обумовлений небажанням вступити з винним у статевий зв'язок. Фізичне насильство має б. таким, щоб перебороти дійсний, а не вигаданий (удаваний) опір жінки. Злочинець м. застосувати фіз. силу, різні предмети або навіть зброю, щоб зламати опір. Згідно з практикою ВС зґвалтування або замах на нього, що супроводжувалися заподіянням легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, підлягають кваліф-ї за ч.1-3 ст.152, а якщо при зґвалтуванні заподіяно тілесні ушкодж., що спричинили наслідки, зазначені в ст.121, - за ч.4 ст.152. Додаткова кваліф-я таких дій за ін. ст.КК про зл. проти здоров'я не потрібна, адже застосування фіз. насильства і заподіяння шкоди здоров'ю потерпілої особи цілком охоплюється ознаками об/с цього зл. Зґвалтування або замах на нього, пов'язане з вбивством, кваліф-ся за п. 10 ч.2 ст.115 і ч.4 ст.152. Застосування погрози фіз. насильством як ознака об/с зґвалтування являє собою різного роду псих. насильство, що застосовується до потерпілої особи, щоб зламати її опір. У ст.152 при окресленні зґвалтування застосування погрози фіз. насильством поставлено в 1 ряд із застосуванням фіз. насильства, і в цьому відношенні ця погроза є рівнозначною фіз. насильству, тобто є безпосер. і м.б. негайно виконана суб’. зл. Цей х-р погрози і можливість її негайного виконання ставлять потерпілу особу в безвихідний стан, змушують поступитися домаганням насильника. Погроза м. виражатися в словах, демонстрації зброї або ін. предметів, якими можна заподіяти тілесні ушкодж., м. випливати з обстановки, що створилася, якщо, напр., група насильників оточує жінку в безлюдному місці, вимагаючи підкоритися їхнім домаганням. Роз'яснюючи поняття погрози при зґвалтуванні, Пленум ВС ще в постанові «Про судову практику у справах про зґвалтування та ін. статеві зл.» від 27.03.92. рекомендував розуміти її як залякування потерпілої особи висловлюванням, жестами й ін. діями, які виражають намір негайного застосування фіз. насильства до самої потерпілої особи або її родичів (напр., до дитини). Тому погроза, напр., вбити або покалічити немовля, якщо його мати негайно не поступається домаганням винного, яка відбувалася в такій ситуації, коли мати опинилася в безвихідному становищі, подібному до стану крайньої необх-сті, не м. виключати відп-сті за зґвалтування або замах на нього. Використання безпорадного стану потерпілої особи при зґвалтуванні полягає у вчиненні статевого акту, за якого, напр., жінка не могла розуміти х-ру і значення дій, що чиняться над нею, або хоча і розуміла, що відбувається, але не мала можливості чинити опір насильникові. При використанні безпорадного стану немає потреби застосовувати насильство або погрози, тому що опору жінки тут немає. Варто розрізняти психічну безпорадність, при якій потерпіла особа не розуміє значення того, що вчинюється статевий акт (психічна хвороба, непритомний стан, малолітній вік) і фіз. безпорадність, коли потерпіла особа хоч і розуміє х-р дій, що відбуваються, але не в змозі чинити опір насильникові (хвороба, не пов'язана з психічним захв., фіз. хиби, похилий вік, безпорадність, що сталася внаслідок автоаварії та ін.). Велике значення має ? щодо наявності безпорадного стану внаслідок алкогольного або наркотичного сп'яніння чи використання одурманюючих речовин. У суд. практиці визнається, що самі по собі статеві зносини з жінкою, яка перебуває у стані сп'яніння, без застосування фіз. насильства і погроз, ще не є підставою для розгляду цього діяння як зл-ного. Для такої оцінки вчиненого необх., щоб ступінь сп'яніння х-ризував стан потерпілої особи як безпорадний, який позбавляє можливості усвідомлювати навколишнє оточення, розуміти значення дій, що вчинюються винним, або чинити йому опір. Саме такий ступінь сп'яніння свідчить, що потерпіла особа перебувала у безпорадному стані. Для визнання зґвалтування, як вчиненого з використанням безпорадного стану потерпілої особи, причини, що викликали безпорадність, значення не мають. Практика ВС не викл. відп-сті за цей зл., як у випадку, коли винний сам довів жінку до такого стану (напр., напоїв до безчуттєвого стану, дав наркотики, снотворне тощо), так і коли потерпіла особа знаходилася в такому стані незалежно від його дій (напр., була малолітньою, знепритомніла внаслідок нещасного випадку та ін.). З сб/с зґвалтування відбувається лише з прямим умислом, за якого винний усвідомлює, що застосовує насильство, погрозу або використовує безпорадний стан потерпілої особи для вступу з нею в статеві зносини і бажає цього. Мотив зґвалтування виявляється в прагненні задовольнити статеву пристрасть, тобто це мотив сексуальний. Він м. поєднуватися з ін. побічними мотивами - хуліганськими спонуканнями, бажанням принизити потерпілу особу, помстою тощо. Але домінуючими в цьому зл. залишаються сексуальні спонукання. Суб’. зґвалтування - безпосер. виконавцем зл. - м.б. особа чоловічої статі, яка досягла 14р.. Співуч-ком м. виступати і жінка. Напр., якщо вона заманює потерпілу в глибину парку, щоб, користуючись відсутністю людей, винний вчинив звалтування, - така жінка є посібником у зл.. За своєю об’. стороною зґвалтування - складний зл., що полягає не тільки у вчиненні статевого акту, а й у тому, що цей акт вчинюється шляхом застосування фіз. насильства або погроз. Тому виконавцем зл. визнається і той, хто застосовує до потерпілої особи фізичне насильство з метою примусити її вступити в статеві зносини з насильником. У цих випадках субсидіарним (додатковим) виконавцем м.б. жінка, яка бере участь, напр., у зв'язуванні потерпілої особи, щоб винний здійснив з нею насильницький статевий акт, або погрожує потерпілій особі заподіяти каліцтво з цією самою метою. Крім того, безпосер. виконавцем зл. З. визнає жінку, яка досягла 14р., коли потерпілою особою від зл. є особа чоловічої статі. У ч.2 ст.152 передбачена відп-сть за зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила б.-я. із зл., передбачених ст.153-155 КК. Повторним воно вважається, якщо йому передувало таке саме діяння, вказане у ч. 1-4 ст.152. Поняття повторності зґвалтування охоплює як фактичну повторність, так і спец. рецидив. Тому для визнання зґвалтування повторним не має значення, чи був винний засуджений за раніше вчинений зл. чи усі ці зл. вчинені до засудження. Для повторності не має також значення, чи були закінченими обидва зл. і чи був винний їх співвиконавцем або ін. співуч-ком. Повторність м. мати місце, коли потерпілими (у кожному випадку зґвалтування) є різні особи чи одна й та сама. Але згвалтування не м.б. визнано повторним, якщо судимість за раніше вчинений зл. знята або погашена або закінчилися строки давності. У ч.3 ст.152 передбачена відп-сть за зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього. Вчинення зґвалтування групою осіб передбачає: а) вчинення зл. кількома виконавцями (2-ма або >), які досягли 14ти р. і б) узгодженість дій уч-ків групи щодо потерпілої особи. При цьому попередня змова між уч-ками зґвалтування не є обов'язковою. Виконавцем зґвалтування визнається як особа, що безпосер. вчинює статевий акт з потерпілою особою, або що робить замах на такі дії, так і та, яка застосовує до потерпілої фізичне насильство або погрози з метою примусити її вступити в статевий акт з б.-я. з уч-ків групи. У цьому випадку дії співвиконавців кваліфікуються за ч.3 ст.152 без посилання на ст.27. Групове зґвалтування м. мати місце як щодо 1, так і щодо кількох потерпілих осіб. Причому таким визнається зґвалтування, коли винні, вчинюючи узгоджено і застосовуючи фізичне насильство або погрозу стосовно кількох потерпілих, потім вчинюють статеві акти кожний з 1 з них. Зґвалтування неповнолітньої особи має місце тоді, коли воно вчинюється щодо потерпілих осіб, які знаходяться у віці від 14 до 18р. Зґвалтування особи до 14ти р. кваліф-ся за ч.4 ст.152 як зґвалтування малолітньої чи малолітнього. Причому для кваліф-ї за ч.3 не має значення настання шлюбного віку або статевої зрілості потерпілої особи. Важливо, що вона не досягла повноліття. Для відп-сті необх. встановити, що насильник знав або допускав, що здійснює насильницький статевий акт з неповнолітньою особою, або міг це передбачити. Якщо ж винний сумлінно помилявся щодо фактичного віку потерпілої, тобто за всіма обст-ми справи вважав, що жінка досягла повноліття, дійсне її неповноліття не м.б. підставою для застосування ч.3 ст.152. У ч.4 ст.152 передбачена відп-сть за зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також звалтування малолітньої чи малолітнього. Що стосується згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, то поняття особливо тяжких наслідків згвалтування З. не розкриває, надаючи це право теорії та суд. практиці. У практиці ВС до таких наслідків відносяться: смерть або самогубство потерпілої, розлад псих. д-сті, що настав внаслідок згвалтування, зараження ВІЛ, сифілісом, а також спричинення потерпілій тілесних ушкоджень в процесі згвалтування або замаху на нього, що призвело до втрати зору, слуху, переривання вагітності або ін. наслідків, передбачених ст.121. Т.ч., особливо тяжкими наслідками визнаються лише ті, які заподіюють потерпілій реальну шкоду. Спричинення ж потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, лише небезпечних для життя, не відноситься до особливо тяжких наслідків згвалтування, оскільки під ним розуміється не будь-яке згвалтування, що відрізняється особливо небезпечним х-ром, а таке, внаслідок якого настали винятк. за своєю тяжкістю наслідки. Тому такі дії підлягають кваліф-ї за сукупністю зл. за відповідними ч.ст.121 і 152, залежно від наявності чи відсутності ін. кваліфікуючих ознак. Позб. невинності (дефлорація) і вагітність потерпілої як можливий (природний) рез-т згвалтування не розцінюються як особливо тяжкі наслідки. Зараження венхворобою (крім сифілісу) вважається таким, якщо воно призвело до наслідків, зазначених у ст.121 (напр. до безплідності). Для відп-сті за згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, необх. встановлення причинного зв'язку між зґвалтуванням і цими наслідками. Відсутність такого причинного зв'язку викл. можливість кваліф-ї згвалтування за ч.4 ст.152. Із сб/с для поставлення у вину особі особливо тяжких наслідків досить встановити наявність до них непрямого умислу або навіть необережної вини. Згвалтування малолітньої або малолітнього, про яке йдеться у ч.4 ст.152, передбачає, що потерпілій особі не виповнилося 14ти р. Таке згвалтування підпадає під ознаки ч.4 ст.152 лише за умови, що особа усвідомлювала або хоча б могла усвідомлювати, що потерпілому ще немає 14ти р.
23. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості. Відмінність цього зл. від зґвалтування(ст.155), полягають у добровільних природних статевих зносинах чоловіка або жінки з особою протилежної статі, яка не досягла статевої зрілості. Такі статеві зносини м. мати місце і внаслідок фактичного шлюбу. Добровільним визнаються такі статеві зносини, які вчинені без застосування фіз. насильства, погроз його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи. Добровільність статевих зносин повинна визначатися в кожному випадку тим, чи могла потерпіла особа внаслідок свого віку і розвитку або псих. стану розуміти х-р і значення дій, що вчинюються над нею. Потерпілими від цього зл. є підлітки як чоловічої, так і (у більшості) жіночої статі, які не досягли статевої зрілості. Такими завжди вважаються особи, які не досягли 14ти р. ? про досягнення статевої зрілості потерпілої у віці від 14-ти до 17ти р. вирішується за допомогою експ-зи. Вступ в добровільний статевий зв'язок з жінкою, яка досягла шлюбного віку, не карається. З сб/с цей зл. вчинюються лише з прямим умислом. Сбт - особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилося 16р. Стать винного завжди протилежна статі потерпілої особи. У ч.2 ст.155 встановлена відп-сть за ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи ін. тяжкі наслідки (напр., самогубство потерпілої особи, тяжку хворобу тощо. Окрім того, ч.2 ст.155 вказує також на спец. сбт зл., виходячи з родинних зв'язків з потерпілим.
24. Заг. х-ристика зл. проти виборчих, тр. та ін. особистих прав і свобод людини і гр-наСт.3 К. проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в У. найвищою соц. цінністю. Закріплені у другому розділі К. (ст.21-62) права та свободи людини і гр-на гарантуються і захищаються чинним законодавством. 1 з таких гарантій є кр.-правовий захист К-ційних прав і свобод від зл-них посягань. Родовим об’. цих зл. є сусп. відносини, що забезпечують К-ційні права та свободи людини і гр-на. Залежно від їх безпосер. об’., всі зл., передбачені п'ятим розділом Особ. ч.КК, можна поділити на такі види: 1. Зл. проти виборчих прав гр-н: перешкоджання здійсненню виборчого права - ст.157; неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення рез-тів виборів - ст.158; порушення таємниці голосування - ст.159; порушення законодавства про референдум - ст.160. 2. Зл. проти тр. прав гр-н: перешкоджання законній д-сті проф. спілок, політ. партій, громад. орг-й - ст.170; перешкоджання законній професійній д-сті журналістів - ст.171; грубе порушення законодавства про працю - ст.172; грубе порушення угоди про працю - ст.173; примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку - ст.174; невиплата зарплати, стипендії, пенсії чи ін., установлених З. виплат - ст.175. 3. Зл. у сфері охорони права на об’. інтелектуальної власності: порушення авторського права і суміжних прав - ст.176; порушення прав на об’. промислової власності - ст.177. 4. Зл., що посягають на ін. особисті права і свободи гр-н: порушення рівноправності гр-н залежно від їх расової, нацналежності або ставлення до релігії - ст.161; порушення недоторканності житла - ст.162; порушення таємниці листування, телеф. розмов, телеграфної чи ін. коресп-ї, що передаються засобами зв'язку або ч-з комп'ютер - ст.163; порушення недоторканності приватного життя - ст.182; порушення права на отримання освіти - ст.183; порушення права на безоплатну меддопомогу - ст.184. 5. Зл. проти сім'ї: ухилення від сплати аліментів на утримання дітей - ст.164; ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків - ст.165; злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування - ст.166; зловживання опікунськими правами - ст.167; розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) - ст.168; незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) - ст.169. 6. Зл. проти свободи совісті: пошкодж. реліг. споруд чи культових будинків - ст.178; незаконне утримування, осквернення або знищення реліг. святинь - ст.179; перешкоджання здійсненню релігійного обряду - ст.180; посягання на здоров'я людей під приводом проповідування реліг. віровчень чи виконання реліг. обрядів - ст.181. Зл. проти виборчих прав гр-н Безпосер. об’. цих зл. є передбачене ст.38 К. право гр-н У. брати участь в управлінні держсправами, у всеукр. та місцевих референдумах, вільно обирати і б. обраним до органів держвлади та органів м/с. По суті це є правом гр-н на вільне волевиявлення в сфері управління держсправами. Диспозиції всіх зл. цієї групи є бланкетними, а тому для більш глибокого аналізу їх складів слід звернутися до таких З.: «Про всеукр. та місцеві референдуми»; «Про вибори нар. депутатів У.»; «Про вибори депутатів місцевих рад та сіль., селищ., міських голів»; «Про вибори Пр У.». Зл. проти виборчих прав гр-н посягають на відносини, врегульовані цими З. Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст.157). з об/с виражається в 2 самост.діях: 1) у перешкоджанні вільному здійсненню гр-ном права обирати і б. обраним; 2) у перешкоджанні здійсненню права вести передвиборну агітацію. Перешкоджання - це актив. вплив на волю особи з метою примусити її відмовитися від участі у виборах або змінити зм. свого волевиявлення. Така протидія м. мати місце як під час голосування, так і в період всієї виборчої кампанії. Зл. вважається закінченим з моменту перешкоджання, тобто здійсн. тиску на волю потерпілої особи, незалежно від того, чи добився винний бажаного рез-ту під час виборів чи ні. Сб/с - прямий умисел. Сбт - б.-я. особа, яка досягла 16ти р. Ч.2 посилює відп-сть, якщо цей зл. вчинений за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи ін. службовою особою з використанням влади або службового становища. Найнебезпечнішим відповідно до ч.3 ст.157 визнається перешкоджання, якщо воно реально вплинуло на рез-ти голосування або виборів (напр., особа не була обрана до відповідного органу влади). У ч. 2 і 3 ст.157 передбачена відп-сть спец. суб’. - члена виборчої комісії чи службової особи з використанням влади або службового становища. Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення рез-тів виборів (ст.158). Предметом цього зл. є передбачені З. про вибори виборчі документи: виборчі бюлетені (тобто документи, що дають виборцю право брати участь в голосуванні), списки виборців, протоколи підрахунку голосів, заяви кандидатів про згоду балотуватися, протоколи рез-тів голосування тощо. Об/с цього зл. м. виявлятися у певних діях: 1) видачі членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців або у видачі виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість ін. виборців (ч.1 ст.158); 2) вчиненні підлогу, тобто виготовленні виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений З., внесенні до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей чи б.-я. ін. його підробка; 3) використанні завідомо підробленого виборчого документа, тобто пред'явленні його до виборчої комісії, органів влади, керуючих виборчою кампанією, відповідальних за її проведення (ч.2 ст.158); 4) завідомо неправильному підрахунку голосів, тобто умис. зменшенні або з>нні кількості голосів, поданих за того чи ін. кандидата, або завідомо неправильному оголошенні рез-тів виборів, тобто оголошенні їх такими, що відбулися, або, навпаки, що не відбулися, оголошення вибраним кандидата, який насправді потрібної кількості голосів не набрав і навпаки (ч 3 ст.158). Для закінченого зл. досить вчинити будь-яку з перерахованих дій. Сб/с - прямий умисел. Сбт - тільки член виборчої комісії; за ч.2 ст.158 сбт - б.-я. особа, яка досягла 16ти р. Порушення таємниці голосування (ст.159). Об/с цього зл. виражається в порушенні таємниці голосування, тобто спец. порядку виборів, що забезпечує здійсн. гр-ном свого виборчого права без втручання б.-я. осіб. Порушення м. виражатися як в дії (напр., прилаштування в кабіні спец. технічних засобів для спостереження за виборцями), так і в безд-сті (напр., невстановлення закритих спец. кабін для особистого, у відсутності ін. осіб, заповнення бюлетенів; неопломбування урн тощо). Обов'язковою ознакою об/с є час вчинення зл. - це час проведення виборів. Зл. вважається закінченим з моменту порушення таємниці голосування під час проведення виборів. Сб/с - прямий умисел. Сбт спец. - член виборчої комісії або ін. служб. особа, яка використовує свою владу або службове становище в зв'язку з проведенням голосування. Порушення законодавства про референдум (ст.160). Предмет - документи референдуму, тобто списки гр-н, які мають право брати участь в референдумі, бюлетені для голосування, протоколи про рез-ти підрахунку голосів та ін. документи. Об/с виражається в 2 діях: у перешкоджанні вільному здійсненню гр-ном права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму (ч.1 ст.160) або в підробленні документів референдуму, приписуванні, завідомо неправильному підрахунку голосів, порушенні таємниці голосування (ч.3 ст.160). Зм. ознак перешкоджання участі у референдумі, порушення таємниці голосування аналогічний таким самим ознакам ст.157 і 159. Сб/с - прямий умисел. Суб'єкт: за ч.1 - б.-я. особа, а за ч.2 і 3 спец. - член комісії з проведення референдуму чи ін. служб. особа. Зл. проти тр. прав гр-н Безпосер. об’. цих зл. є К-ційні права гр-н у сфері тр. відносин. Зм. права на працю визначає ст.43 К., вказуючи, що «кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Тому порушення права на працю недопустиме, а найбільш небезпечні порушення цих прав тягнуть кр. відп-сть. Перешкоджання законній д-сті проф. спілок, політ. партій, громад. орг-й (ст.170). Безпосер. об’. цього зл. є законна д-сть профспілок, політ. партій, громад. орг-й або їх органів. Диспозиція ст.170 є бланкетною, тому при розв'язанні ? про кр. відп-сть слід звертатися до відповідних З. і підзак. актів: розділу XVI Кодексу З. про працю У. і З. «Про політичні партії в У.». Об/с виражається в дії або безд-сті, що перешкоджає здійсненню законної д-сті профспілок, політ. партій, громад. орг-й або їх органів. Перешкоджання м. виражатися в ігноруванні зак. рішень профспілок або прийнятті рішень без згоди профспілкових органів, якщо така згода необх. Щодо політ. партій і громад. орг-й перешкоджання м. полягати також в забороні провести партійні збори, різні заходи політичного, культурно-масового, ін. х-ру. Треба мати на увазі, що перешкоджання повинно порушувати лише законну д-сть профспілок, партій, громад. орг-й або їх органів. Зл. вважається закінченим з моменту вчинення діяння, що перешкоджає законній д-сті зазначених орг-й. Сб/с - прямий умисел. Мотиви зл. м.б. різні: особисті, помилково зрозумілі інтереси служби та ін., але на кваліф-ю зл. вони не впливають. Суб’. зл. є, як правило, служб. особа, хоч не викл-ся й відп-сть б.-я. особи.
25. Ухилення від сплати аліментів(ст.164). Безпосер. об’. цього зл. є сусп. відносини, що забезпечують захист майн. інтересів неповнолітніх або непрацездатних дітей, що потребують допомоги. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття закріплений в ст.51 К., а також в Кодексі про шлюб та сім'ю. Потерпілими від цього зл. є неповнолітні та непрацездатні діти. З об/с цей зл. виражається в безд-сті, а саме: а) у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); б) у злісному ухиленні батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. Під ухиленням від сплати аліментів або ухиленням від утримання дітей слід розуміти не тільки пряму відмову від сплати присуджених судом аліментів на дітей, а й приховання винним свого дійсного заробітку, зміни роботи або м/прож. з метою уникнути утримань за виконавчим листом, а також ін. дії, що свідчать про ухилення від сплати за рішенням суду коштів на утримання дітей або про ухилення від утримання непрацездатних або неповнолітніх дітей. Необх. умовою притягнення до кр. відп-сті за злісну несплату аліментів є наявність рішення суду, що набрало чинності і зобов'язує особу сплачувати аліменти. Злісне ухилення, про яке йдеться в ч.1 ст.164 - це тривале, с-матичне і наполегливе ухилення від виконання цього обов'язку, як от: приховання свого м/прож., місця роботи, повторне ухилення від сплати аліментів, незважаючи на відповідні попередження тощо. Закінченим цей зл. є з моменту злісного ухилення від сплати аліментів, встановлених рішенням суду. Злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх (тобто тих, які не досягли 18ти р.) або непрацездатних (інвалідів 1 і 2 груп, а також тимчасово непрацездатних) дітей, які знаходяться на їх утриманні, має місце у випадках, коли дітям не надаються необх. для їхнього існування кошти, їжа, одяг, житло або необх. догляд у разі хвороби тощо. Сб/с - прямий умисел. Сбт спец. - тобто особа, записана як матір або батько у свідоцтві про народження дитини, або особи, прирівняні до статусу батьків: усиновлювачі (опікуни), вітчим, мачуха, особа, яка взяла дітей на постійне виховання або на утримання за умови, що обов'язок платежу аліментів покладений на цих осіб рішенням суду. У ч.2 ст.164 передбачена відп-сть за вчинення цього зл. особою, раніше судимою за такий самий зл.