Рік, грудень. Утворено Українське республіканське відділення Пенсійного фонду. 5 страница
як амортизаційні відрахування відображають перенесену на готову продукцію вартість
основних засобів, їх знос у процесі експлуатації. За економічною сутністю амортизаційні
відрахування мають забезпечити просте відтворення основних засобів. Нараховується
амортизація щомісячно, а використовується відповідно до установлених планів, через
оплату витрат безпосередньо з поточного рахунку.
Оборотні кошти являють собою ту частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває
в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів,
напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. До них належать також
залишки грошових коштів підприємства. Бюджетні асигнування можуть надаватися
підприємствам (як правило, державним) у таких формах: бюджетні інвестиції; бюджетні
кредити; державні дотації; державні субсидії.
Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів на розвиток виробництва,
насамперед у вигляді капітальних вкладень. Вони спрямовуються у пріоритетні галузі й
проекти, які визначають розвиток економіки країни загалом.
Бюджетні кредити є формою фінансової допомоги підприємствам у разі скрутного
фінансового стану. Державні дотації — це виділення коштів з бюджету на покриття
збитків підприємств. Державні субсидії — це виділення коштів з бюджету суб’єктам
підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у межах різних державних
програм.
Кредити являють собою фінансові ресурси, які тимчасово перебувають у розпорядженні
підприємств (як правило, на тимчасові чи сезонні потреби, а також потреби, які
мають циклічний характер). Прибуток є формою фінансових ресурсів, зароблених
підприємством у результаті його господарської діяльності. Він спрямовується насамперед
на розвиток виробництва.
235. Фінансові ресурси суб’єктів господарювання: сутність, склад та джерела формування фінансових ресурсів (на рівні підприємницьких структур і бюджетних установ).
Фін ресурси – це грошові доходи та надходження, що знаходяться в розпорядженні СГ і призначені для виконання його фін зобов’язань, здійснення витрат із розширеного відтворення та матеріального стимулювання працюючих.
Групи фін ресурсів: 1) власні; 2) залучені (викор обмежений термін, передбачають їх поверненість та сплату
За правом власності фінансові ресурси поділяють на власні кошти підприємницької структури (залежно від форми власності це приватний, пайовий чи акціонерний капітал), надані безоплатно державою з бюджету чи фондів цільового призначення або корпоративними формуваннями з централізованих фондів та позичені — отримані кредити.
До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.
До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками.
До складу позикових фінансових ресурсів входять довго- і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін.
Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. Вони залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищих органів управління, інших аналогічних підприємств під час їх реорганізації тощо. При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. Усі ці внески (кошти) є статутним (первинним) капіталом і акумулюються у статутному фонді створеного підприємства.
Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стійкий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.
236. В чому полягають особливості фінансових відносин на підприємствах різних форм власності? Як впливають галузеві фактори на фінанси суб’єктів господарювання?
При функціонуванні фінансів господарюючих суб'єктів встановлюються відповідні економічні відносини та взаємозв'язки. Фінансові відносини виражають суть фінансів як відносин, що обслуговують рух вартості валового внутрішнього продукту. Характеристика фінансових відносин на підприємстві пов'язана з виділенням їх об'єктів та суб'єктів.
Об'єктом фінансових відносин на підприємстві є вартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, які формують виручку, а в процесі розподілу - фонди споживання, відшкодування витрат і прибуток, що є необхідною умовою забезпечення безперервності виробництва. Окрім того, об'єктом фінансових відносин на підприємстві є всі грошові надходження та нагромадження, тобто фінансові ресурси підприємства.
Суб'єктами фінансових відносин підприємства виступають держава, саме підприємство, його робітники та службовці, власники та акціонери (учасники), інвестори, фінансово-кредитні установи, інші підприємства та інші контрагенти. При цьому всі фінансові відносини підприємства можна згрупувати на зовнішні та внутрішні.
Сфера зовнішніх фінансових відносин підприємства включає відносини:
між підприємством і державою - з приводу перерозподілу власних фінансових ресурсів в рамках законодавства про оподаткування, соціального страхування, формування загальнодержавних цільових та позабюджетних фондів; з приводу використання наданих державних фондів грошових коштів, виконання державних інвестиційних програм тощо;
між підприємством і його акціонерами- з приводу використання отриманого прибутку, нарахування та виплати дивідендів, реінвестування прибутку, напрямків вкладення капіталу тощо;
між підприємством і його постачальниками та покупцями - з приводу виконання господарських договорів та зобов'язань, реалізації продукції (робіт, послуг), отримання виручки, здійснення платіжних розрахунків тощо;
між підприємством і фінансово-кредитними установами - з приводу обслуговування своїх платежів, отримання та повернення кредитів, сплати процентів за користування ними, депозитарної діяльності, страхових платежів та отримання страхових відшкодувань у разі настання страхового випадку, інвестиційних вкладень і отримання доходів по ним тощо.
Система внутрішніх фінансових відносин підприємства включає наступні відносини:
між підприємством і його засновниками (власниками)- з приводу формування Статутного капіталу, його використання, отримання частини прибутку на вкладений капітал, напрямків виробничого та іншого вкладення фінансових ресурсів підприємства тощо;
між підприємством і його структурними підрозділами— з приводу розподілу фінансових ресурсів на фінансування формування необоротних і оборотних активів;
усередині самого підприємства - з приводу розподілу прибутку, що залишається в його розпорядженні, напрямків його використання;
між підприємством і його працівниками - з приводу формування фонду оплати праці, матеріального заохочення та стимулювання, використання частини фінансових ресурсів на виплату матеріальної допомоги, фінансування соціально-культурних заходів тощо.
В умовах ринку з'явились принципово нова група фінансових відносин. А саме:
відносини, що пов'язані з банкрутством підприємства та призупиненням його поточних платежів;
відносини, що виникають при злитті та поглинанні, а також розподілі самого підприємства.
Необхідно підкреслити, що фінансові відносини на підприємстві мають суперечливий характер. А саме, кожний їх суб'єкт прагне отримати якомога більше від розподілу фінансових ресурсів, що можливе тільки за рахунок інших суб'єктів. Для вирішення цього протиріччя необхідно збалансування інтересів суб'єктів фінансових відносин на базі збільшення доходів та оптимізації розподілу фінансових ресурсів, ефективного їх використання.
237. Особливості організації і функціонування фінансів підприємств різних форм власності та видів діяльності. Відмінності у джерелах формування фінансових ресурсів підприємницьких структур і бюджетних установ.
В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів. Витрати забезпечуються за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах — прибутках чи збитках. У такий спосіб формується ланцюг, що відображає механізм фінансової діяльності підприємств: фінансові ресурси ® витрати ® доходи ® фінансові результати ® збільшення (зменшення) фінансових ресурсів.
Фінансові ресурси формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел. Власні ресурси концентруються у статутному фонді. Джерела утворення статутного фонду залежать від форми власності:
| приватна | власний капітал підприємця; |
| акціонерна | акціонерний капітал; |
| колективна (спільна) | внески засновників; |
| державна | асигнування з бюджету та з централізованих фондів. |
Зовнішніми джерелами фінансових ресурсів підприємств є кошти, що надходять з бюджету, цільових та централізованих корпоративних фондів, як правило, на безповоротній основі, а також кредити, що надаються банками за плату на поворотній основі.
238. Особливості фінансів неприбуткових установ і організацій.
Добровільні громадські формування, що об'єднують громадян на основі єдності інтересів, уподобань тощо є некомерційними організаціями.
Доходи громадських організацій формуються здебільшого за рахунок вступних та членських внесків, надходжень від належних їм комерційних структур, від проведення платних заходів, добровільних та спонсорських пожертвувань фізичних та юридичних осіб.
Добровільні пожертвування надаються неприбутковим організаціям, доходи яких формуються виключно з добровільних пожертвувань чи з бюджетних асигнувань. Ставиться вимога цільового використання пожертвувань лише на проведення екологічної, оздоровчої, аматорської, культурної, освітньої, релігійної, наукової та благодійної діяльності. Політичним партіям заборонено отримувати кошти і майно від:- іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних громадян і осіб без громадянства;- державних органів і підприємств (крім випадків, передбачених законодавством);- підприємств, створених на основі змішаної форми власності, в яких частка держави або іноземного учасника є більшою 20%;- нелегалізованих об'єднань громадян;- анонімних пожертвувачів.
Видатки громадських формувань пов'язані із необхідністю фінансування витрат згідно статутної діяльності та її розвитку, витрат на оплату праці штатного управлінського апарату, адміністративно-господарських витрат, проведенням культурно-масових заходів тощо.
Оскільки громадські організації - це некомерційні організації, вони не сплачують податку на прибуток. Діяльність зазначених організацій регламентується виключно їх статутом.
Професійні спілки - найчисельніші самодіяльні громадські організації, метою діяльності яких є захист інтересів та прав громадян, що об'єднуються за професійною ознакою. Діяльність профспілкових організацій забезпечується за рахунок:
- вступних і членських внесків її членів;
- доходів від господарської, комерційної та іншої діяльності належних їм підприємств і організацій;
- благодійних внесків;
- - коштів, що надходять від підприємств за колективними договорами.
Профспілкові організації мають право зберігати вільні кошти у банках, мати власність у вигляді будинків, готелів, обладнання та іншого майна.
Кошти, що надходять первинним профспілковим організаціям, витрачаються згідно з кошторисом на:культурно-виховну роботу; фізичну культуру і спорт; матеріальну допомогу членам профспілок; адміністративно-господарські та організаційні витрати; преміювання профактиву.
Професійні спілки не сплачують податки, а підпорядковані їм комерційні організації сплачують їх на загальних умовах.
Особливість фінансів доброчинних фондів в тому, що у джерелах формування коштів переважають добровільні пожертвування та спонсорські внески. Держава може надавати допомогу та додаткові пільги.
Доходи доброчинних фондів формуються за рахунок:
- внесків членів фондів;
- благодійних внесків і пожертвувань фізичних та юридичних осіб;
- коштів, що передаються на договірних засадах фізичними та юридичними особами для фінансування конкретних програм, які відповідають завданням фонду;
- кредитів та інших позик;
- частини доходів від діяльності створених благодійними фондами суб'єктів підприємництва в межах, передбачених їхніми установчими документами.
Кошти доброчинних фондів витрачаються: на благодійницьку діяльність згідно статуту (виділення стипендій обдарованим дітям, організацію спортивних змагань, олімпійських та параолімпійських ігор тощо); оплату праці штатним працівникам; адміністративно-господарські та інші видатки.
239. Особливості фінансів установ і організацій соціальної сфери.
Установи, які фінансуються з бюджету (школи, лікарні, поліклініки, установи культури, дитячі дошкільні установи, державні органи влади й управління тощо), називаються бюджетними. Їх фінансова діяльність пов’язана з кошторисним фінансуванням, що полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування. Кошторисне фінансування застосовується у тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. В окремих випадках у межах одного підприємства чи організації може застосовуватись одночасно кошторисне фінансування і комерційна діяльність. Некомерційними організаціями є також добровільні громадські формування, що об’єднують громадян на основі єдності інтересів, уподобань тощо. Вони поділяються на дві групи:
1) політичні партії;
2) громадські організації.
Громадські організації та політичні партії володіють майном і коштами, необхідними для здійснення їхньої статутної діяльності. Майно і кошти можуть надаватися засновниками, учасниками, державою, підприємствами й організаціями. Об’єднання громадян мають можливість проводити необхідну господарську та іншу комерційну діяльність через створення комерційних установ і організацій зі статусом юридичної особи, виступати засновниками підприємств.
Доходи політичних партій та громадських організацій формуються за рахунок вступних та членських внесків, надходжень від належних їм комерційних структур, від проведення платних заходів, добровільних та спонсорських пожертвувань фізичних та юридичних осіб.
Видатки громадських формувань пов’язані із необхідністю фінансування витрат на статутну діяльність та її розвиток, оплату праці штатного управлінського апарату, адміністративно-господарські затрати, проведення культурно-масових заходів тощо.
Оскільки громадські організації та політичні партії — це некомерційні організації, вони не сплачують податку на прибуток.
Діяльність профспілкових організацій забезпечується за рахунок:
вступних і членських внесків її членів; доходів від господарської, комерційної та іншої діяльності належних їм підприємств і організацій; благодійних внесків; коштів, що надходять їм від власників або уповноважених ними органів за колективними договорами.
Кошти, що надходять первинним профспілковим організаціям, витрачаються згідно з кошторисом на: культурно-виховну роботу; фізичну культуру і спорт; матеріальну допомогу членам профспілок; адміністративно-господарські та організаційні витрати; преміювання профактиву.
Доброчинні фонди, можуть мати у власності кошти, майно, майнові права, необхідні для здійснення статутної діяльності.
Фінанси доброчинних фондів мають особливості організації, що зумовлені відсутністю державного втручання, надання допомоги і додаткових пільг, переважання добровільних пожертвувань спонсорських внесків у джерелах формування коштів.
Доходи доброчинних фондів: внесків членів фондів; благодійних внесків і пожертвувань фізичних та юридичних осіб; коштів, що передаються на договірних засадах фізичними та юридичними особами для фінансування конкретних програм, які відповідають завданням фонду; кредитів та інших позик; доходів від діяльності фондів; частини доходів, від діяльності створених благодійними фондами суб’єктів підприємництва в межах, передбачених їхніми установчими документами.
240. Охарактеризуйте доходи і видатки підприємства і назвіть ознаки, за якими вони групуються.
Витрати підприємства- фінансова категорія, що характеризує в грошовій та матеріальній формах оцінку господарської діяльності (підготовка, організація й здійснення процесів виробництва та реалізації продукції, товарів), фінансової й соціальної діяльності.
За напрямами фінансування витрати можна поділити на:
- виробництво і реалізацію продукції;
- відтворення основних засобів;
- операційні заходи;
- соціальні цілі.
За джерелами фінансування витрати поділяються на:
- забезпечені власними фінансовими ресурсами;
- покриті позиченими коштами;
- здійснені за рахунок залучених коштів.
З точки зору фінансової діяльності до витрат належать усі реально понесені витрати. З позиції оподаткування витрати поділяються на ті, що відносяться на собівартість, і ті, що здійснюються за рахунок прибутку. Із цих позицій до валових витрат відносять лише ті витрати підприємства, без яких процес виробництва й реалізації неможливий.
Доходи підприємстваможна поділити на такі групи:
Від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;
Прибуток - найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг та якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Він є джерелом не лише забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й формування бюджетних ресурсів держави.
Оскільки одержаний прибуток (збиток) є інтегральним показником, то на нього мають вплив різні фактори:
1. Макроекономічні (зовнішні):
природні умови; державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг;
ринкова кон'юнктура.
2. Мікроекономічні (внутрішні):
- обсяги виробництва; - собівартість продукції; - рівень ефективності використання виробничих ресурсів підприємства; - якість продукції; - рівень організації праці;
- ефективність використання фінансових ресурсів. При здійсненні фінансово-господарської діяльності ці- фактори перебувають у тісному взаємозв'язку та взаємозалежності.
Такий фактор впливу, як собівартість залежить,у свою чергу, від двох основних факторів: структури складових витрат; цін на ресурси.
Ціни на продукцію,послуги, роботи підприємства залежатьвід таких складових:
собівартості виробництва; якості продукції; цін конкурентів; каналу просування на ринок.
241. Джерела формування власних, залучених і запозичених фінансових ресурсів функціонуючих підприємств. В чому полягають відмінності між залученими і запозиченими фінансовими ресурсами?
За правом власності фінансові ресурси поділяють на:власні кошти підприємницької структури(власні фін ресурси);залучені кошти;позикові фінансові ресурси (запозичені фін ресурси).Первісне формування фінансових ресурсів відбувається під час створення господарських суб’єктів. Утворення власного фінансового капіталу може відбуватися за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів. До зовнішніх джерел належать кошти, що формуються за рахунок особистих внесків і за рахунок можливостей фінансового ринку. Це кошти засновників, що вкладаються у статутний капітал, кошти, що надходять за рахунок випуску акцій і пайові внески учасників. Також до зовнішніх джерел належать кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави - це страхові відшкодування, фінансові ресурси державного і місцевих бюджетів, що використовуються на безповоротній основі та інша безплатна фінансова допомога. До внутрішніх джерел відносяться фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства - це прибуток та амортизаційні відрахування. У процесі своєї діяльності підприємство може додатково залучати фінансові ресурси через випуск і розміщення акцій і облігацій, з бюджету чи державних фондів цільового призначення, зцентралізованих корпоративних фондів, через отримання страхових сум за умови настання відповідного страхового випадку.Залучені фінансові ресурси за характером використання подібнівласним, оскільки після їх надходження вони переходять у розпорядження підприємства. Разом з тим існують певні обмеження у їх використанні, адже такі кошти мають здебільшого цільовий характер, (передбачають їхнє повернення та сплату доходів інвестора).Бюджетні асигнуванняможуть надаватися підприємствам (як правило, державним) у таких формах 1)Бюджетні інвестиції-виділення коштів на розвиток виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкладень. Вони спрямовуються у пріоритетні галузі й проекти, які визначають розвиток економіки країни в цілому.2)Державні дотації — це виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємства, як правило, у тому разі, коли збитковість є наслідком певної політики держави, наприклад цінової.3)Державні субсидії — це виділення коштів з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у рамках різного роду державних програм. Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і субсидій. Ці надані ресурси мають цільовий характер, що впливає із сутності даних фондів. Позичковий капітал також формується із зовнішніх і внутрішніх джерел. До зовнішніх позикових коштів належать кредити банків, облігаційні позики, позики небанківських кредитних установ. До внутрішніх джерел створення позикового капіталу відносяться заборгованість за майно в оренді, реструктуризований борг за кредити, відстрочена податкова заборгованість, кредити не сплачені у строк, кредиторська заборгованість строк сплати якої ще не настав, прострочена кредиторська заборгованість. Позикові кошти залучаються на певний час і на поворотній основі.До позикових фінансових ресурсів відносять: 1) банківський кредит. Його необхідність визначається характером кругообігу основних і оборотних засобів. 2) бюджетний кредит, який діє на тих самих принципах, щой банківський.3) комерційний кредит — це придбання товарів чи отриманняпослуг з відстрочення оплати. Подібна угода оформляється спеціальним борговим зобов’язанням— комерційним векселем.Кредитування на відміну від бюджетних асигнувань здійснюється з дотриманням принципів поворотності, строковості, платності, забезпеченості.
242. Джерела формування статутного фонду підприємств різних форм власності.
Фінансово-господарська діяльність підприємств будь-якої організаційно-правової форми і власності розпочинається з формування статутного фонду.
Статутний фонд це виділені підприємству або залучені ним фінансові ресурси у вигляді грошових коштів, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери. За рахунок статутного фонду підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.
Формування статутного фонду державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Джерелом формування статутного фонду державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств.
Формування статутного фонду акціонерного товариства. формують свої статутні фонди за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи куплі-продіжу на фондовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю-продіж на біржі (у закритих акціонерних товариствах)
Акціонерне товариство збільшує свій статутний фонд за рахунок:
додаткового випуску акцій
спрямування прибутку на приріст статутного фонду шляхом збільшення номінальної вартості акцій.
Формування статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повного товариства.
формують статутні фонди з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному фонді, причому у товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов'язаннями товариства. В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний фонд, а якщо сума статутного фонду недостатня для покриття боргів товариства, то додатково ще й майном, що належить кожному учаснику.
Командитне товариство.
Командитне товариство включає учасників, які формують статутний фонд на засадах повного товариства, а а також вкладників, які відповідають за зобов'язаннями товариства лише у межах свого вкладу до його статутного фонду.
Частина статутного фонду підприємства будь-якої організаційно-правової форми може формуватися за рахунок інвестицій іноземних юридичних або фізичних осіб.
243. Порядок розподілу грошових надходжень підприємницьких структур від реалізації продукції, робіт і послуг. Відмінності між загальним і чистим прибутком підприємства. Вплив держави на цей розподіл.
У процесі виробництва продукції (робіт, послуг) створюється вартість, величина якої визначається ціною реалізації (продажу). Держава, використовуючи фінанси, може істотно впливати на структуру ціни через зміну норм амортизації, відрахувань до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування, регулювання оплати праці. Ціни можуть збільшуватись у зв’язку з введенням акцизного збору, податку на додану вартість (або збільшенням їх ставок). Під час визначення ціни на вироблену продукцію, виконані роботи та надані послуги розраховується розмір прибутку, що закладається в ціну реалізації. Це досить важливий момент як у функціонуванні фінансів підприємницьких структур, так і фінансів держави, оскільки розмір прибутку визначає ефективність самого процесу виробництва, можливість його розширення й удосконалення, а для держави — розмір платежів до бюджету.
Результатом реалізації продукції (робіт, послуг) є дохід (виручка) підприємства.
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) є основним джерелом відшкодування авансованого у виробництво капіталу, його нагромадження, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.
Важливим етапом у функціонуванні фінансів підприємницьких структур є розподіл доходу. Із отриманих грошових доходів відшкодовуються матеріальні затрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію та інші предмети праці. Подальший розподіл доходу пов’язаний із формуванням амортизаційного фонду як джерела відтворення основних фондів і нематеріальних активів. Частина грошового доходу, що залишилася, являє собою валовий дохід або новостворену вартість, котра використовується на виплату заробітної плати і формування чистого доходу підприємства. Частина чистого доходу враховується у собівартості продукції (робіт, послуг) як відрахування на соціальні потреби (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості), частина використовується на сплату податків та інших платежів до бюджету (крім податку на додану вартість, акцизного збору, мита, податку на прибуток).
Чистий дохід, що залишився, становить загальний прибуток підприємства, з якого сплачується податок на прибуток і формується чистий прибуток. За рахунок чистого прибутку підприємство створює резервний фонд, виплачує дивіденди, поповнює статутний фонд, стимулює своїх працівників тощо.
Отже, у розподілі прибутку підприємницьких структур можна виділити два етапи. Перший — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом таких чинників, як визначення об’єкта оподаткування, ставок податку, надання податкових пільг. Установлення оптимальних пропорцій розподілу прибутку між державою і підприємством має велике значення для забезпечення потреб підприємства і формування фінансових ресурсів держави, тому воно є одним із центральних у фінансовій політиці кожної країни.