Стан шкільної правової освіти в Україні до проголошення незалежності та перебудова її в кінці XX — на початку XXI ст
Без знання основних законів та принципів розвитку природи і суспільства розвиток людства неможливий. Жодна людина, жодне суспільство, жодна держава не досягне великих результатів без усвідомлення сутності процесів, що відбуваються навколо. У кінці XX — на початку XXI ст. проблема вдосконалення національних систем освіти та приведення їх у відповідність до визнаних у світі нормативів стала дійсно нагальною, її розв'язання справляло і справляє безпосередній вплив на формування світогляду нової генерації українського суспільства. Зазначимо, що після розпаду СРСР утворилася велика кількість незалежних держав. Перед цими державами, і перед Україною зокрема, постали непрості завдання реформування освітньої системи, що відбувалися на тлі складних процесів трансформації суспільних відносин, загальної модернізації на шляху до демократизації суспільства. Закономірно, що на межі нового тисячоліття становлення України як демократичної правової держави вимагало суттєвого підвищення правової культури всіх верств населення, аособливо представників органів влади всіх рівнів, неухильного дотримання всіма суб'єктами права вимог законодавства, кваліфікованого його застосування. Особливої значущості набуло питання щодо формування правосвідомості громадянина нової незалежної держави. Правове невігластво, як і правовий нігілізм, було характерним для значної частини населення пострадянських країн, що надавало проблемі правової освіти особливого значення. Складні соціально-політичні та економічні зміни, що відбулися та відбуваються у всьому світі, особливо у новостворених країнах, змусили замислитися над реаліями, які нас оточують, переоцінити усталені погляди та стереотипи поведінки, реформувати правову систему. Фактично відбувся демонтаж тоталітарної ідеології, під 20 впливом якої раніше формувалася правосвідомість більшості населення. У ході цих процесів змінилися й правові орієнтири. Нині розгалуженість національного законодавства характеризується рівнем запровадження загальнолюдських принципів і норм, напрацьованих демократичними країнами і закріплених відповідними деклараціями та іншими правовими документами міжнародного рівня. Досконалість правових норм стала основою гармонізації суспільних відносин та перманентного їх розвитку, що вважається необхідною умовою існування і стабільного розвитку країн у сучасному світі. У кінці XX ст. особливого розвитку набула позиція, яка полягала в тому, що основи правових знань не повинні бути прерогативою лише вузького кола фахівців. Усі громадяни України отримали право на набуття необхідного їм мінімуму правових знань. Звичайно, це право стало забезпечуватися насамперед розгалуженою мережею загальних та спеціалізованих навчально-виховних закладів різних форм власності, широким правовим інформуванням населення через засоби масової інформації та культурно-освітні установи. Більше того, механізми створення правового громадянського суспільства містили, зокрема, надання правових знань усім громадянам у межах програм середньої освіти. Проведені в Україні заходи у сфері правової освіти молоді в кінці XX — на початку XXI ст. відповідають міжнародним стандартам. Так, у рамках Організації Об'єднанихНацій уже давно утвердилася теза, що для подальшого демократичного розвитку світової спільноти необхідно щонайбільше уваги приділяти вихованню та освіті молодого покоління в дусі поваги до людської гідності та на засадах рівності прав. Міжнародна конференція з прав людини (Тегеран, 1968 р.) прийняла рішення закликати держави забезпечити використання усіх виховних заходів таким чином, щоб виховання молоді відбувалося на засадах по-21 ваги до людської гідності та прав людини. Конференція визначила "об'єктивну інформацію та вільне обговорення" головним підґрунтям такої освіти. Цей міжнародний форум закликав користуватися всіма необхідними засобами для того, щоб розвивати активну зацікавленість проблемами світу, що змінюється, та готувати молодь до суспільного життя. Також було зазначено, що чільне місце у цьому процесі має належати викладанню курсу прав людини. Тому важливим елементом у структурі юридичної освіти і виховання України став навчальний курс "Права людини". Права людини й основні свободи дають змогу повною мірою розвивати і використовувати притаманні людині розум, талант, свідомість та задовольняти духовні й інші потреби. Вони базуються на дедалі потужнішому прагненні людства до такого життя, якому властиві з народження гідність та цінність кожної людської особистості будуть користуватися повагою та захистом. Ігнорування прав і основних свобод людини стає не лише особистою трагедією, а й створює передумови для соціальної та політичної нестабільності, породжує насилля, провокує конфлікти як всередині суспільства і країни, так і між ними. Піднесення ролі прав людини у міжнародному та національному законодавстві є необхідною запорукою демократизації суспільства, захисту природних прав людини від утиску з боку державних інститутів. Генеральна Асамблея ООН з 60-х років XX ст. приділяє дуже велику увагу активізації вивчення цього предмета у школах усього світу, і цей процес набуває дедалі більшого значення для української системи правової освіти. Не менше значення надається правовій освіті на регіональному рівні. Рада Європи рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи R (85)7 від 14 травня 1985 р. запропонувала урядам країн-членів і тих країн, які ще не стали членами Ради Європи, враховуючи їхні національні систе
ми освіти та зміст базових законодавчих актів, усіляко 22 сприяти викладанню та засвоєнню прав людини у школах. У результаті, в кінці XX — на початку XXI ст. у багатьох школах України запроваджено викладання вищезазначеного курсу. На межі тисячоліть людство і наша держава вступаютьу добу масового опанування досконалими інформаційними технологіями, здійснюється перехід до стадії глобальної інформатизації суспільства. Тому з кінця XX ст. розробляється та впроваджується централізована інформаційна система забезпечення навчального процесу шляхом підключення її до глобальної комп'ютерної інформаційної мережі, створення спільних
науково-педагогічних закладів, інноваційних структур (центрів), поліпшується інформаційне забезпечення впровадження в їх діяльність сучасних типів зв'язку, створюються інформаційні банки даних. Відповідно до цієї тези поступово коригується і система правової освіти як вищого, так і середнього рівня акредитації. За таких умов юриспруденція трансформується з галузевого на функціональний рівень. Викладання права — це передусім інтерактивна комунікація учня та вчителя з необхідним обсягом інформаційних джерел, що стосуються історичних засад предмета, його фундаментального базису і новітніх напрацювань практичного законодавства з метою здобуття учнем такого мінімального рівня знань і вмінь, який дасть змогу йому пройти відповідну офіційну сертифікацію національного або міждержавного рівня. Вважається, що після цього учень стає фахівцем, придатним для практичної роботи на відповідній посаді. Сучасна національна правова освіта не обмежується лише середньою школою. Вона виконує і важливе соціальне замовлення держави: формує правовий інтелектуальний потенціал України, забезпечує висококваліфікованими фахівцями галузі народного господарства, науки, культури. Загальні шляхи вирішення цього та інших зав дань визначені у Програмі правової освіти населення України, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 р. Ця програма передбачала забезпечення необхідних умов для набуття і використання правових знань широкими верствами населення, закріплювала Основні напрями правоосвітньої діяльності та першочергові заходи щодо їх реалізації. Зазначалося, що правова освіта населення — це процес засвоєння знань про основи держави і права, виховання у громадян поваги до закону, до прав людини, адекватного ставлення до порушень закону та правопорядку. Правова освіта є обов'язковою в усіх дошкільних виховних, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладах, навчальних закладах підвищення
кваліфікації та перепідготовки кадрів. У програмі наголошувалося на важливості безпосередньої участі юристів у поширенні правових знань, органічному поєднанні правової освіти із загальною середньою та професійною освітою, культурою, політичним, економічним, моральним, естетичним таіншими формами виховання. Указом Президента України від 18 жовтня 2001 р.
№ 992/2001 затверджено Національну програму правової освіти населення. Ця програма передбачала подальше створення необхідних умов для набуття широкими верствами населення правових знань та навичок у їх застосуванні, забезпечення доступу громадян до джерел правової інформації, а також визначала основні напрями правоосвітньої діяльності та першочергові заходи щодо їх реалі
зації. Метою Програми стало підвищення загального рівня правової культури та вдосконалення системи правової освіти населення, набуття громадянами необхідного рівня правових знань, виховання у них поваги до права. Зазначена Програма визначала правову освіту населення як комплекс заходів виховного, навчального та інформаційного характеру, спрямованих на створення належних умов для набуття громадянами правових знань та навичок у їх застосуванні, необхідних для реалізації ними своїх прав і свобод, а також виконання покладених на них обов'язків. Крім того, у Програмі зазначалося, що правова освіта є складовою системи освіти і має на меті формування високого рівня правової культури та правосвідомості особи, її ціннісних орієнтирів та активної позиції як члена громадянського суспільства. Визначила Національна програма й етапи надання правової освіти, зокрема в усіх дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти. Майбутній учитель правознавства мусить чітко усвідомити особливості сучасної правової освіти взагалі й у школі зокрема. У сучасній Україні фактично створена система правової освіти починаючи з дошкільного віку. Так, у дошкільних виховних закладах дітям надаються початкові знання про норми поведінки, звички щодо їх виконання, виховується повага до батьків, вихователів, ровесників, людей похилого віку тощо. У дошкільних виховних закладах правова освіта, як правило, має характер гри, вона здійснюється на основі програм і методичних рекомендацій, які затверджуються Міністерством освіти і науки України. У початковій школі запроваджуються елементи правової освіти до інших предметів. Так, наприклад, пропонується учням читати та обговорювати тексти з вітчизняної історії права,Конституції України, про повагу до людини, її честі та гідності тощо. У загальноосвітніх школах обов'язковим є курс "Основи правознавства", який є фундаментом для створення системи правової освіти. Він спрямований на формування в учнів необхідних знань і навичок для активної, свідомої участі в процесі життєдіяльності соціуму, для спілкування з різноманітними інституціями суспільства та держави. На цьому етапі в середній школі важливо використовувати систему міжпредметних зв'язків, виділяти елементи правової освіти в інших курсах, запроваджувати правові
принципи до предметів початкової школи. Крім того, у багатьох школах України в 10—11-х класах викладається спеціальний курс "Права людини". Окремий навчальний курс пропонується для спеціалізованих шкіл, гімназій та ліцеїв із поглибленим вивченням права та соціально-гуманітарних дисциплін. Для цього курсу розроблені спеціальні навчальні програми відповідно до спеціалізації певного навчального закладу. Таким чином, у сучасній загальноосвітній школі, хоч і в не повному обсязі, сформувався правовий блок дисциплін, що повністю відповідає сучасним вимогам право
вої освіти. Обсяг і зміст обов'язкового курсу з правознавства визначаються для загальноосвітніх навчальних закладів потребою суспільства у вихованні правосвідомого громадянина, а для професійно-технічних, вищих навчальних закладів і закладів післядипломної освіти, крім того, —
ще й високими вимогами до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня особи. У загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти здійснюється широка позакласна і позааудиторна робота з правового навчання і виховання, до якої залучаються вчені, представники правозахисних організацій, працівники правоохоронних органів, інші фахівці у галузі права. Правова освіта здійснюється із застосуванням сучасних інформаційних технологій, зокрема елементів дистанційного навчання. Окрім навчання, на уроках учителю правознавства слід
приділяти увагу широкій позакласній і позашкільній пра-вовиховній роботі, до якої бажано залучати вчених-юристів, працівників правоохоронних органів, інших фахівців. Слід зазначити й те, що вже фактично завершено створення системи підготовки кадрів для викладання правових дисциплін. Підготовка викладачів правових дисцип лін здійснюється вищими навчальними закладами нашої держави як за державним замовленням, так і за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб. Слід звернути увагу на проблеми підготовки викладачів правових дисциплін для середніхзагальноосвітніх шкіл, професійних навчально-виховних закладів, вищих навчальних закладів, що нині здійснюється вищими навчальними закладами на замовлення Міністерства освіти і науки України, місцевих органів державної влади й органів місцевого самоврядування, а також на курсах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на базі Міністерства освіти і науки України. Так, зокрема, в НПУ імені М.П. Драгоманова з 2003 р. щороку в травні проводиться постійно діюча наукова конференція молодих учених і викладачів правових дисциплін неюридичних навчальних закладів, на якій обговорюються проблемні питання законодавства України, питання підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Доброю традицією в НПУ імені М.П. Драгоманова стало проведення Всеукраїнської конференції "Юридичні читання". Крім того, правова освіта надається загальноосвітніми, професійно-технічними, вищими навчальними закладами і закладами післядипломної освіти. Створено і наукові центри досліджень з проблем правової освіти, зокрема Академію правових наук України та Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Центром документально-інформаційних ресурсів, що містять правову інформацію, стала Національна юридична бібліотека. Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого та Київський національний університет імені Тараса Шевченка фактично стали головними центрами досліджень з проблем правової освіти, проводять розробку та експертизу навчальних програм та підручників. Велику роль у цьому процесі відіграє і НПУ 27 імені М.П. Драгоманова, колектив якого протягомостанньогодесятиліття підготував чимало юридичних кадрів, учителів правознавства для загальноосвітніх навчальних закладів усієї України. Уже започатковано деякі передачі та програми телебачення і радіомовлення, за допомогою яких упроваджуєтся правова освіта населення; плануються також навчальні програми для школярів із використанням можливостей документальних та ігрових фільмів, впливу електронних засобів масової інформації, а також відеофільмів. Державні заклади культури (центри культури та дозвілля, будинки культури, кінотеатри, бібліотеки й т. ін.)також здійснюють цілеспрямовану правову освітньо-виховну діяльність. Із цією метою ними за участю правоохоронних, інших державних органів та організацій на громадських абогоспрозрахункових засадах створені університети правових знань, лекторії, кінолекторії, організовуються виставки юридичної літератури, читацькі конференції, тематичні концерти та інші заходи. Міністерства та інші центральні і місцеві органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевих рад сприяють створенню та діяльності фондів підтримки правової освіти населення, створенню регіональних госпрозрахункових навчально-інформаційних центрів, відновленню діяльності народних університетів правових знань, клубів, постійно діючих семінарів, лекторіїв та інших форм правового навчання і виховання громадян. Щодо забезпечення методичною та навчальною літературою, то крім програм, посібників та підручників для загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ, підготовлено та видано правові енциклопедії для дітей, підлітків та батьків. Важливою подією в правовому житті України стало видання багатотомної "Юридичної енциклопедії" . Одним із заходів щодо активізації вивчення права стали олімпіади та конкурси з різних галузей права. Так, зокрема, підвищено роль щорічних конкурсів-захистів нау-кових робіт старшокласників у межах "Малої академії наук" (МАН). Для учнів та батьків практикується проведення зустрічей із працівниками правоохоронних органів і юридичних установ або на постійній основі створюються центральний та регіональні правові прес-клуби. У палацах та будинках культури, клубах, бібліотеках організовується діяльність правових лекторіїв, занять гуртків правознавців, пропагується юридична література.