Лінійно-функціональний тип організаційної організаційної структури управління

Лінійно-функціональна (комбінована) організаційна структура управління спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління та прийняття рішень по вертикалі.

Лінійно-функціональна структура управління передбачає, що будь-які накази, розпорядження, які підлягають безумовному виконанню, працівники одержують тільки від своїх безпосередніх лінійних керівників вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійні керівники не підпорядковані керівникам функціональних відділів апарату управління.

Така структура управління завдяки своїй ієрархії забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних підрозділів, уможливлює швидкий маневр усіма видами ресурсів.

Отже, лінійно-функціональна структура поєднує в собі лінійну та функціональну структури і є загальноприйнятою у великих і насамперед технічно складних підприємствах різних форм власності.

Як показує досвід, поряд з перевагами, які вказані вище, лінійно-функціональна структура управління має і певні недоліки. Так, в умовах частих економічних та організаційних змін, розвитку напрямів діяльності використання цієї структури розтягує терміни підготовки та прийняття управлінських рішень, часто не забезпечується злагодженість у роботі функціональних підрозділів.

 

37.Класифікація операцій у процесі управління

 

Операції та процедури в залежності від їх змісту можуть бути:

- інформаційними (пошук, збір, передача, обробка, зберігання різноманітної науково-технічної, економічної, оперативно-виробничої інформації);

- логіко-розумовими (вироблення та прийняття управлінських рішень щодо різних питань);

- організаційними (підбір і розстановка кадрів, постановка завдань виконавцям, інструктаж, оперативне планування, організація трудових процесів, адміністративне Розпорядництво, диспетчеризація, координація, контроль виконання). ^

У залежності від кількості елементів в операціях та операцій в процедурах вони можуть бути простими і складними. Прості операції містять до 20 елементів, складні операції - 20-30 елементів, а процедури - 100-1000 операцій. За ступенем повторюваності розрізняються повторюються (рутинні) і неповторним операції і процедури. Перші постійно виконуються працівниками управлінського апарату. Вони важко піддаються виміру, аналізу, нормування і проектування. Наприклад, у структурі витрат робочого часу технічних виконавців такі операції та процедури займають до 80%. Це дозволяє здійснювати нормування праці даної категорії працівників, у праці яких велике місце займають повторюються процеси. Для діяльності фахівців і керівників усіх рівнів більш характерні неповторюваних (творчі) операції (процедури). За рівнем механовооруженності розрізняють процедури ручні (виконуються без застосування оргтехніки), механізовані і автоматизовані (що виконуються за допомогою різних засобів обчислювальної та організаційної техніки). За характером поєднання в часі управлінські операції і процедури поділяються на три основні типи: послідовні; паралельний; паралельно-послідовні. Сутність послідовного типу поєднання управлінських операцій полягає в тому, що кожна наступна операція починається тільки після завершення попередньої. Паралельний тип характеризується одночасним виконанням різних операцій і процедур; він застосовується для прискорення процесу (наприклад, паралельна робота різних підрозділів підприємства над відповідними розділами п'ятирічного плану, техпромфінплану або річного звіту). Паралельно-послідовний тип передбачає часткове суміщення суміжних операцій у часі і просторі (наприклад, керівник приймає рішення після візуального ознайомлення з інформаційним матеріалом, представленим виконавцем, якому може бути також доручено організовувати виконання рішення). При цьому можливі два варіанти тимчасових характеристик цього методу: перший, коли тривалість операції а (збір і переробка інформації) або в (організація виконання рішення) більше тривалості операції б (вироблення та прийняття рішення); друге, коли б операція триває довше, ніж а і в разом або окремо взяті. Цей часовий параметр пов'язаний головним чином з ерудицією і стилем роботи керівника, який може прийняти рішення швидко, без затримки або відкласти його на якийсь час.

 

38.Елементи процесу управління

 

Виходячи із суті управлінської діяльності, виділяють наступні елементи управління: ціль, ситуація, проблема, рішення.

Ціль визначає сенс виконання пронесу управління. Процеси реалізуються для досягнення мети. Тому процес управління передбачає постановку мети, заради якої він буде виконуватися.

Ситуація - це стан підсистеми, якою управляють. Ситуація в процесі управління виникає тоді, коли з´являються відхилення в діяльності об´єкта управління або коли на об´єкт мають вплив фактори зовнішнього середовища. Ситуації в процесі управління створюють проблеми, які повинні вирішувати менеджери.

Проблема - це необхідність обґрунтування і вибору певної позиції у вирішенні ситуації, яка виникла.

Конкретний вплив на ситуацію здійснюється через рішення, яке є заключним і найбільш відповідальним елементом у процесі управління. Рішення передбачає вибір найефективнішого варіанту впливу на ситуацію, яка виникла.

Управління підприємством можна представити як одночасне або послідовне здійснення великої кількості процесів управління, які реалізуються різними рівнями ієрархії, підрозділами або окремими менеджерами, у зв´язку з чим кожне підприємство має відповідний організаційний механізм.

Організаційний механізм господарювання включає:

- правила, організаційно-правові нормативи і стандарти, що визначають і регулюють структуру управління, обов´язки, права та відповідальність органів управління й управлінських працівників, організацію процесу їхньої діяльності;

- розподіл робіт між різними виконавцями;

- оснащення управлінської праці засобами оргтехніки, чисельність працівників в управлінні, матеріальне і моральне стимулювання їхньої праці.

Отже, організаційний механізм охоплює організацію структури управляючої системи (статики) і організацію процесу функціонування системи, якою управляють (динаміки).

В економічній літературі сформульовано емпіричні правила організації управління: єдність мети; розумна ієрархія; стійкість; безперервне удосконалення; пряме підпорядкування; обсяг контролю; порівнюваність, відповідність даним повноваженням; виключення, пріоритет завдань; комбінування.

Ці правила мають неоднакову актуальність для різних трудових колективів, і їх слід застосувати в різному поєднанні.

Центральним елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні сторони діяльності підприємства (технічна, економічна, виробнича, соціальна), регламентуються внутрішні виробничі зв´язки і досягається стійка система службових взаємовідносин між структурними підприємствами і працівниками апарату управління. Отже, від структури управління значною мірою залежить дієвість усього господарського механізму.

Функції управління

Під функціями управління розуміють певний розподіл праці, спеціалізацію в сфері управління. Виділяють такі функції управління: за належність до сфер діяльності — спеціальні, а за етапами управління — загальні. Загальні функції управління властиві будь-якому об'єкту управління, а спеціальні — це посадові функціональні обов'язки педагогічних працівників .

В.С.Пекельна , виділяє такі загальні функції управління: планування, організація, координування, контроль, регулювання, облік, аналіз.

Планування передбачає визначення завдань, над розв'язанням яких працюватиме педагогічний колектив загальноосвітнього навчально-виховного закладу. Від вміння правильно спланувати роботу значною мірою залежить ефективність навчально-виховного процесу.

Для того, щоб план виконувався, його треба чітко організувати: вказати дату проведення запланованих заходів, організаторів або відповідальних за їх проведення.

У процесі виконання плану роботи потрібно координувати діяльність педагогів, тобто узгоджувати їх дії, встановлювати гармонію між частинами системи.

Встановленню відповідності управлінського процесу певним нормам, інструкціям сприяє контроль. Проте в процесі контролю не тільки констатують певні факти, але й виявляють причини недоліків і розробляють заходи з метою їх усунення. Контроль дає можливість забезпечити зворотний зв'язок.

Важливою функцією управління є облік, який дає можливість бачити ефективність вжитих заходів, дати кількісну і якісну оцінку результатів навчально-виховного процесу.

Педагогічний аналіз, який проводиться на основі якісної оцінки навчально-виховного процесу, вивчення тенденцій розвитку, сприяє виробленню рекомендацій щодо вдосконалення процесу управління загальноосвітнім навчально-виховним закладом.

40.Функції планування

Планування є первісною з-поміж решти функцій управління, оскільки прийняті в процесі її реалізації рішення визначають характер здійснення всіх інших функцій управління. До функцій планування відносяться: ціле-встановлення, прогнозування, моделювання, програмування. Сутність планування, як функції управління підприємством, полягає в обґрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів усіх видів, необхід­них для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв'язку. Планування є основ­ною ланкою та організаційним початком всього процесу реалізації цілей підприємства. План потрібний не тільки великим та середнім, але й малим підприємствам. Нормативність встановлює вимоги до ефективності використання ресурсів та резуль­татів господарювання.

 

 

Етика управління

Етика включає набір принципів, що дозволяють оцінити поведінку людини або групи людей як правильне або неправильне. Стосовно до управління це принципи моральної оцінки поведінки менеджера по відношенню до колективу організації, партнерам, споживачам, конкурентам, органам влади. Принципи, що встановлюють, що добре в поведінці керівника, а що - погано, що може і повинен він робити з точки зору моралі, а що не повинен, навіть якщо це і не порушує закону. На відміну від нормативної поведінки керівника, регламентованого писаними законами і правилами, етичні норми не можуть бути закріплені законодавчо і тому не є обов'язковими. І разом з тим від дотримання цих норм у великій мірі залежить успішність управління, а їх порушення здатне завдати непоправної шкоди організації. В якості неетичної менеджменту можна навести такі досить поширені явища:

 

- вибір в якості цілей організації свідомо аморальних орієнтирів в надії, що процес їх досягнення буде цілком етичним ;

- неетичні методи досягнення вельми благородних цілей .

Прямий обов'язком менеджера є прилучення персоналу організації до етичному поводженню. Для цього повинна плануватися і систематично проводитися робота з вивчення етики менеджменту, моральному вихованню колективу, контролю за дотриманням етичних норм.