Завдання методиста практики

ПРОГРАМА ПРАКТИКИ

«СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА В ШКОЛІ»

Мета та завдання практики

Соціально-педагогічна практика в школі для спеціальності «5.01010601» Соціальна педагогіка проводиться на 2-му курсі в 4 семестрі без відриву від навчального процесу.

Програма практики побудована з урахуванням рівня та обсягу психолого-соціально-педагогічних знань, якими володіють студенти 2 курсу і передбачає закріплення цих знань та формування відповідних умінь та навичок.

Цей вид практики сприяє вивченню особливостей виховної роботи в класах. .

Загальна мета соціально-педагогічної практики в школі:

· вивчення особливостей роботи класного керівника та вихователя ГПД

· знайомство студентів з різними категоріями дітей та їх проблемами;

· формування умінь та навичок встановлення контактів з дітьми.

Завдання соціально-педагогічної практики в школі:

· ознайомлення з роботою початкової ланки загальноосвітньої школи (матеріально-технічною базою школи, ігровими кімнатами для молодших школярів, навчальними кабінетами, спортивним залом, роботою бібліотеки);

· спостереження, аналіз і планування навчально-виховної роботи в початкових класах, ГПД;

· ознайомлення з функціональними обов’язками класного керівника, вихователя ГПД;

· самостійне проведення різних видів діяльності класного керівника, вихователя ГПД;

· вивчення психологічного клімату в класі, особливостей і форм роботи з батьками;

· ознайомлення студентів з різними категоріями дітей, які потребують соціальної допомоги і підтримки;

· самостійне виокремлення кола проблем конкретної дитини та здійснення індивідуального підходу щодо їх розв’язання;

· удосконалення комунікативних та аналітичних вмінь майбутнього спеціаліста, його професійних особистих якостей;

· самостійна підготовка та проведення виховних заходів з елементами соціально-педагогічної діяльності.

1.2. Організація практики

Практика має навчально-виховний характер з орієнтацією на соціально-педагогічну роботу з учнями.

Основними теоретичними дисциплінами в даний період є курси “Загальна педагогіка”, тому що саме він дає базові знання щодо принципів побудови, форм і методів навчально-виховного процесу; «Методика роботи соціального педагога в закладах освіти», який розкриває основні напрями, форми і методи роботи соціального педагога.

Студент у складі робочої підгрупи проходить практику в загальноосвітній школі у закріпленому класі, де на основі документів та практично виявляє особисті проблеми розвитку дітей, складає соціально-педагогічну характеристику на клас, проводить роботу з дітьми та їхніми батьками, за допомогою якої виявляє сімейні труднощі та інтереси дітей, складає індивідуальний графік роботи.

За кожною підгрупою закріплюються два керівники практики – викладач-методист, та спеціаліст установи.

Закінчується соціально-педагогічна практика в школі написанням звіту. Рубіжним контролем практики є диференційований залік.

1.3. Зміст соціально-педагогічної практики в школі

Студент-практикант у процесі соціально-педагогічної практики в школі повинен:

1. Ознайомитися з діяльністю закладу, що є базою практики, зокрема його соціальним призначенням, системою виховної роботи, матеріально-технічним забезпеченням.

2. Скласти план індивідуальної роботи у закріпленому класі.

3. Скласти соціально-педагогічний паспорт класу, соціально-педагогічну характеристику учня, загальну характеристику класу, використовуючи спостереження, бесіди, інтерв’ю, тестування тощо.

4. Взяти участь у підготовці й проведенні виховних заходів з елементами соціально-педагогічної діяльності у закріпленому класі за узгодженням з керівниками практики.

Етапи практики

Програма проходження практики передбачає кілька етапів:

№ з/п	Етапи	Завдання етапів
1.	Підготовчий	Знайомство з програмою практики і вимогами щодо оформлення її результатів. Розв'язання організаційних питань.
2.	Робочий	Знайомство з умовами проходження практики. Виконання програми практики.
3.	Підсумковий	Підготовка звіту з практики. Підведення підсумків практики.

Підготовчий етаппрактики містить у собі розв’язання всіх організаційних питань. Він починається з установчого інструктажу, який проводить завідувач практики, який відповідає за організацію і проведення практики.

В рамках установчого інструктажу, який проводить методист практики, керівники установ, де буде проходити практика, знайомляться з її програмою, узгоджують з методистами вимоги до діяльності студентів, режиму їх роботи, форм звітності з практики (відгук про роботу студента, документи на оплату практики), розв'язують необхідні питання.

Студенти під час вступного інструктажу знайомляться із завданнями, програмою і звітною документацією з практики, з розподіломпо класам, зі своїми методистами - представниками школи. На інструктажі уточнюються програма та терміни проведення практики, форми звітності.

Робочий етап містить у собі знайомство студента з установою, у якій він буде працювати, складання кожним практикантом індивідуального плану роботи, практичну діяльність у відповідності з цим планом, попередню розробку занять з дітьми і батьками, консультації з методистами. Протягом робочого етапу студент виконує основні завдання практики, аналізує та обговорює з методистами отримані результати.

У ході підсумкового етапу студент у встановлені терміни оформлює звіт з практики, отримує письмовий відгук методиста від бази практики. Усі звітні матеріали надаються для контролю методисту. Практика закінчується підсумковим заліком. Студенти готують виступи, виставки стінгазет, робіт учнів за обраною тематикою. На залік запрошуються методисти практики, які разом із завідувачем навчальної практики підводять підсумки роботи студентів, ставлять оцінки, висловлюють побажання.

	Завдання	Види діяльності	Форми звітності
	Підготовчий етап
	Познайомитися з програмою практики, розподілитися за класами зі своїми методистами.	Взяти участь у роботі установчого інструктажу.	Оформити у щоденнику практики: мету і завдання практики; зміст завдань
Робочий етап
1.	Скласти індивідуальний план роботи.	Разом з методистом на робочому місці намітити порядок та термін виконання завдань.	Оформити в щоденнику практики план роботи.
2.	Познайомитися з установою.	У бесіді з працівниками адміністрації виявити загальні відомості про установу, її структуру, про склад спеціалістів, їх обов’язки, про проблеми установи.	Записати бесіду у щоденник, фіксуючи питання та відповіді. Визначити коло проблем, які вирішуються спеціалістами закладу.
3.	Ознайомитися з характеристиками дітей, соціальними паспортами класів.	На основі аналізу документів виявити проблеми й особливості розвитку дітей.	Записати у щоденник перелік усіх документів, які є в установі і які характеризують особистість дитини.
4.	Вивчити особливості соціального клімату в класі.	Скласти соціально-педагогічну характеристику класу.	Характеристику записати в щоденник практики
5.	Вивчити інтереси та захоплення учнів.	Скласти та провести з дітьми бесіди чи анкети, за допомогою яких виявити їх інтереси та захоплення, нахили до певного виду діяльності	Зафіксувати в щоденнику практики дані, які отримали під час бесіди або при анкетуванні.
6 6.	Познайомитися з батьками учнів, які вчаться у цьому класі.	Провести бесіду або анкетування з батьками	У щоденнику педагогічної практики зафіксувати результати проведеної бесіди або анкетування. На основі отриманих результатів розробити поради щодо подальшої роботи з батьками
Підсумковий етап
1.	Узагальнити результати отримані під практиці.	Написання звіту	Оформити звіт в щоденнику практики відповідно до встановленої форми
2.	Підготувати виступ до заліку.	Проведення диференційованого заліку з практики.	Виставлення залікових оцінок в журнал, залікові книжки

1.5. Кваліфікаційні вимоги до професійних знань і вмінь студента

Після проходження практики студент повинен ЗНАТИ:

· основний зміст роботи класного керівника;

· принципи планування виховної роботи в класі;

· характеристики основних груп дітей, які потребують допомоги соціального педагога;

· форми та методи організації творчого дозвілля дітей;

УМІТИ:

· планувати роботу у відповідності із завданням і змістом практики;

· виділяти умови, необхідні для вирішення проблем та розвитку дитини;

· володіти індивідуальним підходом до дітей;

· пояснювати з точки зору загальної та соціальної педагогіки поведінку дітей, ставити педагогічні задачі, виділяти соціально-педагогічні проблеми та визначати шляхи їх вирішення;

· виявляти творчі здібності дітей та нахили до певного виду діяльності;

· стимулювати позитивні прояви дитини по відношенню до інших людей;

· створювати та підтримувати емоційно позитивну атмосферу спілкування;

· організовувати колективну творчу діяльність дітей;

· застосувати на практиці одержані знання із спеціальних дисциплін;

· розробляти і проводити бесіду заплановані форми роботи з дітьми та їх батьками;

· складати соціально-педагогічний паспорт класу, соціально-педагогічну характеристику учня і класу;

· аналізувати та оцінювати свою діяльність.

Завдання методиста практики

Викладач-методист виконує наступні завдання:

· знайомиться з програмою практики;

· оформлює документи з практики (договір, акт про виконання роботи та інше) в установі, де проходить практику закріплена за ним група студентів;

· бере участь в установчому інструктажі;

· проводить консультації зі студентами з питань проходження і організації практики (не рідше одного разу на тиждень);

· присутній на відкритих заходах, що проводять студенти;

· перевіряє і оцінює ведення студентами щоденників з практики;

· допомагає студентам підготувати виступ та творчі звітні матеріали (газети, методичні розробки тощо) до заліку, бере участь в ньому;

· виставляє підсумкові оцінки за практику і оформляє залікові відомості;

· складає звіт про практику закріплених за ним студентів і подає його завідувачу практики.

1.7. Вимоги до керівників баз практики

Критерії відбору групових керівників практики можуть бути наступними:

· знання педагогіки, основ соціальної педагогіки, володіння індивідуальними і груповими методами роботи з дитиною у процесі її соціального навчання і соціального виховання;

· володіння методикою і технологією соціально-педагогічної діяльності, використання їх у своїй роботі або застосування власних авторських програм та методик;

· творчий підхід до роботи;

· бажання і вміння передавати свій життєвий і професійний досвід студентам, удосконалювати методику роботи з практикантами;

· достатній практичний досвід і стаж роботи.

1.8. Завдання керівників баз практики

Керівник виконує наступні завдання:

· знайомиться з програмою практики, навчально-методичною документацію з практики;

· заключає договір про керівництво практикою студентів у визначений термін і про відповідне фінансування роботи;

· бере участь у проведенні установчого інструктажу;

· проводить організаційний семінар зі студентами, де уточнюються:

- списки студентів,

- терміни проведення практики,

- часи консультацій,

- щоденний робочий режим кожного студента;

· знайомить студентів зі спеціалістами, з якими їм доведеться працювати під час проходження практики;

· корегує індивідуальний план роботикожного студента в залежності від специфіки установи;

· надає допомогу студентам у підготовці і проведенні занять, консультацій, виховних заходів;

· проводить зі студентами консультації (не менше одного раза на тиждень) з усіх питань, що виникають у ході практики;

· забезпечує студентам право користуватися методичними матеріалами, документацією, літературою, яка є в установі при підготовці і виконанні завдань практики;

· є присутнім на заходах, які проводить студент, аналізує і оцінює його роботу;

· забезпечує соціально-правовий захист студентів під час їх перебування на практиці.

1.9. Права та обов'язки студентів-практикантів

Студенти-практиканти мають право:

• звертатися за методичною допомогою до завідувача практики і методиста;

• бути присутнім на відкритих заходах педагогів, педагогічних радах, психолого-педагогічних консиліумах, конференціях, семінарах, батьківських зборах, які проводяться в установі, де вони проходять практику;

• відвідувати заняття і виховні заходи усіх студентів-практикантів;

• вивчати досвід роботи педагогів освітньої установи;

• виступати з результатами, отриманими в ході практики, на студентських наукових конференціях;

• збирати в ході практики матеріали для курсових і дипломних робіт, організовувати необхідну дослідно-експериментальну роботу;

• вносити пропозиції щодо удосконалення організації практики в установі;

• брати участь у рішенні всіх питань організації практики своєї групи.

При цьому студент зобов'язаний:

• виконувати всі види роботи, що передбачені програмою практики;

• підкорятися правилам внутрішнього розпорядку установи, розпорядженням адміністрації і методистів;

• знаходитися у загальноосвітній установі згідно графіку своєї роботи;

• систематично вести щоденник практики;

• дотримуватися термінів виконання завдань практики, своєчасно звітувати про результати;

• відпрацювати програму практики в інші терміни у випадку хвороби або інших поважних причин;

• під час проходження практики мати медичні книжки.

У випадку невиконання вимог, що висуваються до студента-практиканта, він не допускається до заліку. Студенту, робота якого на практиці визнана незадовільною, з дозволу завідувача практикипризначається повторна практика без відриву від навчальних занять. Вона проводиться або у тій самій установі, або - при виникненні конфліктної ситуації – в іншій.

1.10. Оформлення та захист звіту

По закінченню цього виду практики студент повинен індивідуально звітуватися про її проходження.

Звіт пишеться у відповідності до вимог програми практики, в довільній формі(може бути надрукований або написаний від руки), обсягом 3-4 сторінки.

У звітах повинна бути коротко і конкретно описана робота, яка виконувалася студентом під час практики, ступінь її відповідності індивідуальному плану практики, подані зауваження, пропозиції, рекомендації на основі аналізу та узагальнення власного досвіду роботи.

Звіт перевіряється і затверджується методистами практики. Керівник практики пише відгук або дає характеристику на кожного студента-практиканта з висвітленням усіх аспектів його діяльності в якості практиканта.

Показниками системи знань студентів можуть бути:

· ступінь засвоєння основних ідей, положень, понять, фактів у сфері соціально-педагогічної роботи;

· ступінь теоретичного осмислення способів організації практичної діяльності;

· ступінь оперування теоретичними знаннями, використання їх у практичній діяльності.

Показниками системності загально-професійних умінь можуть бути:

· якість окремих професійних умінь та їх сукупність, ступінь їх взаємозв’язку і переносу;

· ступінь кореляції з теоретичними знаннями;

· ступінь самостійності в творчій практичній діяльності;

· ступінь інтересу до практичної професійної діяльності в сфері соціального виховання.

Практика зараховується студентам, які повністю виконали програму, виявили високий рівень спрямованості професійних знань, умінь, навичок (репродуктивно-творчий, творчо-репродуктивний, творчий), виконали індивідуальні завдання, представили звіт про практику, щоденник, індивідуальний план роботи з відміткою про його виконання.

Результати складання заліків з практики детально аналізуються і заносяться в екзаменаційну відомість, проставляються методистом у залікових книжках.

Студенти, які не виконали програму практики направляються на практику повторно (але вже без відриву від навчання). Якщо ж результати повторного проходження практики є теж незадовільними, студенти можуть бути відраховані.

1.11. Звітні матеріали з практики

1. Індивідуальний календарний план роботи, який складається кожним практикантом у перші 2-3 дні практики і ґрунтується на завданнях, зазначених у програмі практики.

2. Щоденник, у якому студент кожного дня практики записує і аналізує виконану за день роботу, фіксує свої спостереження, педагогічні роздуми. Після закінчення практики в щоденнику повинна бути позначка методиста про виконання (чи невиконання) запланованих завдань.

3. Соціально-педагогічна характеристика класу

4. Методичні матеріали, зібрані під час практики (конспекти заходів, допоміжний матеріал, анкети, тести тощо)

5. Індивідуальний звіт практиканта про виконану роботу відповідно до завдань практики.

1.12. Основні вимоги для отримання заліку

1. Відвідування студентом усіх запланованих програмою днів практики (якщо з тієї чи іншої причини студент не зміг пройти практику, він повинен відпрацювати індивідуально).

2. Повне виконання програми практики.

3. Оформлення щоденника відповідно до вимог.

4. Знання специфіки, мети та основних напрямів роботи, відповідних форм, методів та засобів роботи соціального педагога в школі.

5. Знання основних теоретичних положень, на яких базується соціально-педагогічна діяльність в школі.

6. Володіння етичними нормами стосунків з дітьми, батьками, педагогічним колективом та співробітниками установи, однокурсниками, керівниками.

7. Сформованість практичних умінь, визначених програмою практики.

2. КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Кваліфікаційна характеристика соціального педагога е невід'ємною складовою його професійної культури, яка відображає ставлення людини до суспільства, його історії та природи і спрямована на вдосконалення й перетворення дійсності. Розвиток професії в історичній ретроспективі передбачає зміну вимог до її представників, що включають знання, уміння, навички, певні особистісні якості та норми поведінки.

Визначенню особливостей сучасного характеру соціально-педагогічної діяльності присвячено дослідження багатьох науковців, серед яких М.А.Галагузова, І.Д.Звєрєва, А.Й.Капська, Л.Г.Коваль, Г.П.Медведєва, Л.І.Міщик та ін.

Значний внесок у розгляд проблем характеру діяльності сучасного фахівця здійснила група науковців під керівництвом професора А.Й.Капської. Вона докладно визначила сутність, зміст, функції, сферу діяльності соціального педагога та його особистісні якості.

Соціальний педагог — спеціаліст, зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності. Він організовує взаємодію освітніх і позанавчальних установ, сім'ї, громадськості з метою створення у соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку.

Соціальний педагог, згідно з посадовими обов'язками:

· вивчає психолого-медико-педагогічні особливості дітей та молоді;

· досліджує умови їх життя в мікросоціумі;

· виявляє інтереси, потреби, труднощі, проблеми, конфліктні ситуації відхилення в поведінці дітей та молоді;

· надає їм своєчасну допомогу та підтримку;

· виступає посередником між особистістю та організацією, сім'єю, спеціалістами різних соціальних служб, відомств та адміністративних органів;

· здійснює реабілітацію дітей-інвалідів;

· організовує роботу з дітьми та молоддю за місцем проживання;

· забезпечує соціальний супровід дітей-сиріт;

· здійснює профілактику негативних явищ серед дітей та молоді.

Придатність спеціаліста до виконання наведених посадових обов'язків визначається рівнем сформованості в нього когнітивного та операційного компонентів готовності до соціально-педагогічної роботи.

Когнітивний компонент (знання) є теоретичною основою соціально-педагогічної діяльності. Він передбачає оволодіння спеціалістом знаннями, які допомагають на практиці створювати систему засобів та прийомів для досягнення професійної мети, швидко орієнтуватись у нових ситуаціях, планувати свою діяльність, оцінювати її результативність.

До системи базових теоретичних знань соціального педагога належать знання:

· основ соціальної політики держави та соціально-правового захисту дітей та молоді;

· основ соціології, психології та педагогіки;

· основних закономірностей розвитку особистості;

· специфіки потреб та інтересів різних вікових груп дітей та молоді;

· специфіки роботи у різних мікросоціумах;

· особливостей діяльності з сім'єю, різними групами дітей та молоді;

· функцій державних і недержавних організацій у системі соціально-педагогічної діяльності;

· способів психолого-педагогічної діагностики;

· сучасного стану і тенденцій розвитку дитячих та молодіжних об'єднань.

Ці знання реалізуються у практичній діяльності соціального педагога. Вони тісно пов'язані з уміннями, які становлять операційний компонент готовності до соціально-педагогічної роботи.

Насамперед це інтегровані вміння, якими має володіти кожний спеціаліст, незалежно від специфіки його конкретної діяльності.

Комунікативні вміння передбачають володіння культурою міжособистісного спілкування, налагодження контакту з іншою людиною, розвиток взаємодії з клієнтом у позитивному емоційному напрямі.

Аналітичні вміння спрямовані на аналіз процесів, що відбуваються у соціумі, аналіз стану дитини та вплив на неї мікро-соціуму; виділення проблем дитини та розуміння спільної діяльності з нею щодо їх подолання.

Організаторські вміння — створення і розвиток офіційної та неофіційної мережі соціальної підтримки особистості, залучення волонтерів, що можуть надати ресурси, послуги та інші види допомоги.

Прогностичні вміння передбачають прогнозування розвитку особистості з урахуванням її проблем; постановку мети діяльності та її завдань, прогнозування можливого результату роботи; планування роботи майбутньої діяльності.

Проектувальні вміння дають змогу створювати програми діяльності за окремими напрямами роботи; здійснювати відбір необхідних методів і форм діяльності; конкретизувати зміст роботи в кожному окремому випадку.

Соціально-педагогічна робота належить до таких видів професійної діяльності, в яких не лише знання та вміння, а й особистісні якості спеціаліста впливають у багатьох випадках на її результативність.

Визначаючи особистісні характеристики соціального педагога, необхідно завжди пам'ятати, що він працює у сфері, яка ґрунтується на здатності успішно функціонувати в системі міжособистісних відносин.

Психологічні характеристики: емоційна врівноваженість; низька тривожність; стійкість до стресів; творче мислення; добра зорова та слухова пам'ять; послідовність у діях; наполегливість; витримка; уважність; спостережливість.

Морально-етичні якості: чесність; доброта; альтруїзм; терпимість; справедливість; тактовність; емпатійність; конфіденційність; скромність; відповідальність; відвертість; уважність.

Психоаналітичні якості: адекватна самооцінка; самоконтроль; самокритичність; прагнення до самовдосконалення; самоаналіз; самодисциплінованість.

Педагогічні якості: комунікабельність; візуальність (зовнішня привабливість); красномовство (вміння навіювати та переконувати); перцептивність (сприймання іншої людини); оптимізм.

3. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА НАПРЯМКИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ШКОЛІ

Одним із наукових напрямів соціальної педагогіки є обґрунтування соціально-педагогічної місії школи як провідного інституту соціального виховання у макросередовищі. У сучасних умовах загальноосвітня школа не може функціонувати як автономна організація, оскільки як сам навчальний заклад, так і його учні та члени педагогічного колективу, знаходяться під очевидним впливом конкретних економічних і соціокультурних умов, що, у свою чергу, дає можливість характеризувати школу як „адаптер та транслятор впливу факторів соціалізації на особистість”.

Потрясіння, яких зазнало українське суспільство в останні десятиріччя, призвели до погіршення соціально-економічного стану сімей, поширення безробіття, соціального сирітства, деформації суспільних цінностей, зниження рівня соціальної безпеки, лібералізації статевої моралі, поширення негативних явищ у середовищі неповнолітніх (домінування культу сили, кримінальної субкультури, тютюнопаління, вживання алкогольних та наркотичних речовин, зниження віку „сексуального дебюту”) тощо. Саме тому школа нині має виконувати нові соціально-педагогічні функції, що зумовлені суспільними змінами та проблемами, необхідністю мінімізації негативних впливів оточуючого середовища на дітей та учнівську молодь.

Вирішення цих завдань, покладається, насамперед, на соціального педагога як організатора соціально-педагогічної діяльності у загальноосвітньому навчальному закладі.

На підставі аналізу праць вітчизняних та російських науковців О.В.Безпалько виокремлює такі функції соціально-педагогічної роботи спеціаліста у загальноосвітньому навчальному закладі:

· діагностична – вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об’єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, позитивних сил у громаді та джерел негативного впливу на дітей та підлітків.

· прогностична – прогнозування на основі спостережень та досліджень динаміки розвитку негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на особистість чи групу.

· консультативна – надання порад, рекомендацій учням, батькам, учителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

· правозахисна – забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їхніх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах дітей, міліції, органах соціального захисту тощо).

· профілактична – переконання учнів у доцільності дотримання певних норм та правил поведінки стосовно суспільних норм, здоров’я, способу життя тощо.

· організаторська – забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім’ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі.

· координаційно-посередницька – налагодження взаємодії між закладом освіти та різними соціальними інституціями (медичними, позашкільними, культурними, спортивними закладами, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, неурядовими організаціями тощо), колективом педагогів та учнів з метою спільного вирішення проблем соціального становлення та розвитку особистості.

· функція фандрейзингу – пошук додаткових ресурсів для вирішення соціально-педагогічних завдань.

На основі цих функцій можна визначити зміст та напрямки соціально-педагогічної роботи соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі:

· вивчення соціально-психологічних особливостей дітей та соціально-педагогічного впливу мікросередовища навчального закладу на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв’ювання, тестування, аналізу документів тощо;

· захист прав та інтересів дітей, що здійснюється через дотримання положень міжнародних та вітчизняних нормативно-правових документів в умовах школи та сім’ї; турботу про дітей, які за певних причин виключені зі школи; захист прав дітей, що є представниками національних меншин; виявленні дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час, і вирішення питання їх освіти; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг;

· інтеграція дітей, які мають функціональні обмеження чи проблеми зі здоров’ям у середовище загальноосвітнього навчального закладу;

· виявлення дезадаптованих дітей, встановлення причин дезадаптації та надання їм необхідної допомоги;

· проведення просвітницько-профілактичної роботи з учнями та батьками;

· корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво в творчому розвитку особи та групи, які сприятимуть оволодінню підлітками новим досвідом, допомозі в розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє “Я“, підтримці ініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для самореалізації;

· стимулювання соціально-значимої діяльності учнів, як-от: залучення до діяльності дитячих та молодіжних організацій; волонтерської роботи в різних соціальних службах; залучення до занять у гуртках, секціях тощо;

· стимулювання та підтримка соціальних ініціатив учнів;

· вивчення особливостей життєдіяльності дітей в умовах сім’ї шляхом соціального інспектування та забезпечення за необхідності соціального патронажу та соціального супроводу сім’ї;

· організація внутрішньо шкільного моніторингу з метою своєчасного виявлення та вирішення соціально-педагогічних проблем дітей, батьків, педагогічного колективу;

· налагодження взаємодії з представниками педагогічного колективу школи, інших інститутів соціального виховання мікрорайону школи, територіальної громади.

· соціально-педагогічне дослідження мікрорайону школи з метою його соціальної паспортизації, що дає можливість мати інформацію: про інші соціальні інститути, які надають послуги дітям та молоді; неурядові організації соціального спрямування, організації потенційних спонсорів; місця стихійного групування підлітків; проблемні зони в мікрорайоні, громаді тощо.

Очевидно, що окреслені напрями роботи соціального педагога деталізуються відповідно визначених соціально-педагогічних проблем кожного загальноосвітнього навчального закладу, категорій учнів, які у ньому навчаються, і потребують особливої уваги соціального педагога (учні з адиктивною та делінквентною поведінкою, учні з неблагополучних сімей, прийомних сімей, діти з функціональними обмеженнями тощо).

Існуюча практика професійної діяльності практичного психолога та соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі вказує на необхідність створення в ній окремого структурного підрозділу – соціально-психологічної служби у складі соціального педагога, психолога, медичного працівника. Мета діяльності такої служби полягає у забезпеченні доступної та своєчасної кваліфікованої соціально-психологічної допомоги дітям, батькам та педагогічному колективу. Працівники служби можуть надавати такі соціальні послуги:

· педагогічні (консультування батьків та дітей; послуги з організації дозвілля; просвітницькі послуги для батьків щодо формування навичок батьківської компетентності; послуги в організації домашнього навчання дітей-інвалідів; соціальний патронаж проблемних сімей; посередництво між учнями та батьками, учнями та педагогами тощо);

· психологічні (консультації з психологічних проблем; психотерапевтичні послуги; послуги з психодіагностики та психокорекції; соціально-психологічні тренінги; послуги з профорієнтації тощо);

· соціально-медичні послуги (інформування учнів щодо дотримання гігієнічних правил, організації раціонального харчування, попередження хвороб, які передаються статевим шляхом, шляхів передачі ВІЛ, наслідків вживання наркотичних речовин, алкоголю; сприяння в необхідному лікуванні дітей, які цього потребують тощо);

· юридичні послуги (допомога в оформленні відповідних документів для визначення соціального статусу дітей, позбавлених батьківського піклування; послуги щодо отримання відповідних пільг для різних категорій дітей; представлення інтересів дітей у правоохоронних органах, послуги з правової просвіти неповнолітніх тощо).

4. ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Планування соціально-педагогічної роботи передбачає визначення її змісту і структури на певний період. Практикується перспективне, календарне і поточне планування.

Перспективний план складається з таких розділів:

І. Аналіз проведеної роботи. У цьому розділі висвітлюються найбільш актуальні проблеми соціально-психологічної діяльності, стан соціального життя учнів, що перебувають у складній життєвій ситуації; якісний аналіз результативності роботи соціального педагога за минулий період; характеристика його соціальних зв’язків з іншими спеціалістами. Зібрана інформація узагальнюється і робляться висновки про те, що є об’єктом соціально-педагогічної діяльності на найближчий період.

ІІ. Мета і завдання соціально-педагогічної роботи. На основі досягнутого рівня соціально-опедагогічної діяльності та актуальних проблем, що характеризують процес становлення особистості дитини як суб’єкта соціального життя та процес створення педагогічно доцільного середовища, формулюється мета і завдання. Завдання визначають найближчу перспективу в розв’язанні проблем соціального життя і реалізуються в основних напрямах роботи.

ІІІ. Профілактична робота. У цьому розділі передбачають ся такі види діяльності соціального педагога: проведення соціологічних досліджень; розроблення соціальноорієнтованих навчальних програм, проектів і планів заходів для учнів різноговіку; соціальноопедагогічна, роз’яснювальна робота серед батьків; підвищення кваліфікації педагогів; профорієнтаційна робота; профілактика наркоманії, алкогольної та інших форм залежності; попередження педагогічної конфліктності; профілактика правопорушень, шкільної дезадаптованості, девіантної поведінки, дитячого травматизму; інформування щодо наслідків впливу шкідливих звичок на здоров’я дітей і молоді, пропаганда здорового способу життя; виявлення “групи ризику” серед учнів та проведення роз’яснювальної роботи.

IV. Охоронноозахисна діяльність. У цьому розділі перераховуються ті соціальні групи та окремі діти, стосовно яких навчальний заклад зобов’язується забезпечити гарантію соціальних прав. При плануванні необхідно передбачити координацію дій з іншими державними і громадськими структурами. До цього розділу можна включити: збір та аналіз інформації щодо дітей, які перебувають в складній життєвій ситуації (сироти,

біженці, неблагополучні сім’ї, жертви насильства); створення умов для опікунства і водночас позбавлення батьківських прав; надання матеріальної допомоги малозабезпеченим сім’ям; розв’язання проблем соціальної адаптації багатодітних сімей; патронат дітей, що перебувають на обліку в комісіях у справах неповнолітніх і на внутрішкільному обліку; облік усіх випадків конфліктних стосунків; координація зусиль з іншими державними та громадськими організаціями, фондами, які можуть сприяти у розв’язанні поставлених завдань. Важливо заплановані види і форми роботи узгоджувати з чинним законодавством щодо охорони прав і свобод дитини.

V. Діагностична робота передбачає виявлення відхилень у певному мікросоціумі, конкретизацію проблем окремої дитини чи певної групи, що і дозволяє адекватно розв’язувати соціально-опедагогічні завдання. З цією метою передбачається розроблення програм психолого-опедагогічного діагностування окремої особистості, мікрогрупи; добір конкретних методик для уточнення висунутої гіпотези; аналіз та узагальнення результатів діагностичної роботи; використання результатів діагностування в шкільній практиці для визначення пріоритетних напрямів подальшої діяльності.

VI. Корекційно-реабілітаційна робота. У цьому розділі передбачається робота з метою зміни та вдосконалення особистих якостей, особливостей життєдіяльності та створення умов для розвитку потенційних можливостей осіб з функціональними обмеженнями, активне залучення їх до всіх форм суспільного життя.

Соціальний педагог виявляє та розробляє графік індивідуального відвідування осіб з обмеженими фізичними можливостями дітей, що перебувають на індивідуальному навчанні. Передбачається допомога особам, що потребують соціальної реабілітації та адаптації з використанням очної та дистанцій ної форми; реалізація довготривалих програм корекційної роботи з різними віковими групами дітей; надання консультативної допомоги.

Окремо слід виділити соціально-реабілітаційну роботу із сім’єю, що передбачає як індивідуальний вплив, так і контакти з усією родиною. Основна мета – виведення членів сім’ї зі стресового стану, що може бути викликано тяжкими захворюваннями, конфліктними стосунками, безробіттям, різними формами залежності тощо. Своєрідної корекційної роботи потребують молоді сім’ї, що може організовуватися з такими напрямами: підготовка молоді до сімейного життя; запобігання сімейним конфліктам; допомога молодим батькам, піклування про збереження репродуктивного здоров’я. До цієї роботи можна залучати юристів, економістів, наркологів, гінекологів, сексопатологів, психотерапевтів тощо.

Виправдовують себе такі форми роботи, як лекторії, дискусійні клуби, пошта довіри, психологічний театр мініатюр, шоупрограми, тематичні КВК, психологічне консультування, фотовиставки, конкурси сімейних ерудитів, на краще сімейне подвір’я, виставки дитячих творів, святкування Дня матері тощо.

Календарний план дозволяє окремо виділити і рівномірно розподілити ті заходи, що проводяться регулярно. Це консультування, зустрічі з адміністрацією закладу, організаційно-педагогічні наради, виїзди в державні заклади соціального захисту, наради з питань планування та аналізу роботи, оформлення документації.

План-графік на день необхідний для того, щоб рівномірно розподілити час і не втратити послідовність у роботі. Слід пам’ятати, що третина часу має залишатися для термінової допомоги суб’єктам педагогічного процесу.

Поточне планування може здійснюватись у формі плану-сітки, що дозволяє наочно відбити основні види діяльності впродовж місяця. Для зручності регулярні заходи можна позначати за допомогою символів або використовувати різний колір.

Результативність роботи соціального педагога визначається тим, наскільки зміст його діяльності узгоджується із соціальним замовленням, що виражене в нормативно-правовій формі.

Увага соціального педагога має бути сконцентрована на процесі повноцінного становлення особистості дитини та створенні педагогічно доцільного середовища його розвитку. Успішність професійної діяльності залежатиме від точного визначення і чіткого формулювання проблем соціального особистісного становлення учнів. Подолання труднощів і забезпечення умов повноцінного соціального становлення в сприятливому соціальному оточенні є визначальним функціональним обов’язком. Тому значна частина часу буде приділена виявленню та формуванню соціальної проблеми окремої особистості чи мікрогрупи. Проблемні ситуації трапляються з кожною дитиною як результат дії суперечностей між новим рівнем соціальних вимог та сформованими життєвими стереотипами. Якщо в соціальному досвіді дитини не буде місця, наприклад, самостійному прийняттю рішень, то вона періодично потраплятиме в складну життєву ситуацію. Якщо найближче оточення не сприятиме, а, навпаки, посилюватиме життєві перепони, то дитина може уже потрапити в “групу ризику”. Тому при плануванні соціально-педагогічної діяльності необхідно точно орієнтуватися в проблемах соціального становлення дитини чи групи як суб’єктів соціального життя. На кожному етапі життєвого циклу можуть виникнути суперечності, які ні дитина, ні її найближче оточення розв’язати не зможуть. Тому, з’ясувавши сутність проблем, соціальний педагог формулює мету і завдання соціально-педагогічної діяльності на наступний період.

Реалізація плану роботи передбачає періодичний аналіз виконаних заходів та за потребою їх корегування. Є всі підстави вважати соціального педагога дослідником соціальної ситуації розвитку особистості, що має здійснюватися цілеспрямовано та систематично. Ефективність соціально-педагогічної роботи значною мірою залежить від продуманого перспективного та поточного планування.

ДОДАТОК 1.

(Титульна сторінка щоденника)

Міністерство освіти і науки, молоді спорту України

Головне управління освіти і науки

Харківської обласної державної адміністрації

Харківський коледж

комунального закладу

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

ЩОДЕННИК

з соціально-педагогічної практики в школі

(прізвище, ім'я, по-батькові)

студентки (та) ____курсу _____групи

спеціальності "Соціальна педагогіка"

Початок практики "_"____20__р.

Закінчення практики "_"_____ 20__р.

Завідувач навчальної практики_______________________________________________

(підпис) (прізвище, ім’я, по-батькові)

Методист практики________________________________________________

(підпис) (прізвище, ім’я, по-батькові)

ДОДАТОК 2

ДОВІДКОВИЙ РОЗДІЛ ЩОДЕННИКА

1. Адреса установи _____________________________________

_______________________________________________________

2. Телефон_____________________________________________

3. Керівник від бази практики

_______________________________________________________

4. Права та обов’язки студента-практиканта

5. Програма практики: мета; завдання

6. Зміст практики

ДОДАТОК 3

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН РОБОТИ

№ з/п	Дата проведення	Час проведення	Зміст роботи (форма проведення, тема)	Позначка про виконання

ДОДАТОК 4

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

(оформлюються на развороті)

Дата ____________ Клас__________

Студент _______________________________________________

Тема___________________________________________________

Мета___________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Форма проведення ______________________________________

Зміст заняття	Особисті враження і зауваження
1. Організаційна частина 2. Повідомлення теми і мети заняття 3. Основна частина 4. Заключна частина

Після спостереження записуються загальні висновки і пропозиції .

Схема аналізу заняття

1. Тема заняття:

- його актуальність;

- відповідність віковим особливостям дітей;

- правильність визначення теми і заняття.

2. Мета заняття (навчальна, розвивальна, виховна; соціально-педагогічна спрямованість)

3. Структура заняття (його частини, внутрішній зв’язок між ними, відповідність меті заняття);

4. Форми, методи, які використовувались під час проведення заняття (відповідність віковим особливостям учнів та методиці проведення, доцільність проведення, різноманітність, характер: репродуктивний, творчий).

5. Оформлення приміщення, використання унаочненн.

6. Активність дітей до і під час проведення заняття.

7. Підведення підсумків проведеного заняття.

8. Поведінка практиканта під час проведення заняття.

- уміння володіти дитячим колективом, контакт з учнями, дисципліна;

- мовлення практиканта (інтонація, жести, міміка, манера говорити);

- зовнішній вигляд практиканта;

9. Загальні висновки.

- ефективність проведення заняття;

- досягнення мети;

- соціально-педагогічне значення проведеного заняття.

ДОДАТОК 5

(Титульна сторінка плану-констекту заняття)

План-конспект “Затверджую” _________________________

(керівник практики)

_________________________

(учитель школи)

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

З СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ В ШКОЛІ

студента (ки) ______________________________________________________

( прізвище, ім′я, по-батькові)

________ групи, проведеного в ______ класі, школи № ________

Тема заняття _______________________________________________________

_______________________________________________________

Консультації:

1. Керівник практики ________________________________

(дата, підпис)

2. Учитель школи ___________________________________ (дата, підпис)

ДОДАТОК 6

ЗАКЛЮЧНИЙ РОЗДІЛ

(разворот у кінці щоденника)

Дата	Зауваження, побажання з організації і проведення практики, ведення щоденника	Оцінка	Підпис

ДОДАТОК 7

КАРТА СПОСТЕРЕЖЕНЬ

за учнем, схильним до девіантної поведінки

П.І.Б. учня ________________________________ Клас _________

№	Критерії спостереження	Не спостерігається	Іноді	Часто
	Навчальна діяльність: · байдужість; · небажання вчитися; · низька успішність; · ускладнення в освоєнні навчальних програм; · систематична успішність по одному або декількох предметах.
	Стосунки з однолітками. Стосунки з класом: · ізоляція; · протиставлення себе колективу; · положення дезорганізатора; · положення ватажка мікрогрупи, що складається з «важких» учнів. Стосунки з однолітками: · жорстокий зі слабкими й молодшими; · зневажливе відношення до однолітків; · приналежність до тої або іншої молодіжної групи
	Стосунки з дорослими. З учителями: · конфліктний характер взаємин з одним або декількома вчителями; · брутальність, хамство; · безтактність; · брехливість. З батьками: · контактний характер; · брехливість; · брутальність, хамство
	Проведення вільного часу: · залишив заняття в гуртку, секції, студії; · в основному проводить вільний час не вдома (з друзями на вулиці); · курить; · заробляє собі на життя
	Ставлення до праці, професійна орієнтація. Вибір професії (для старшокласників): · незнання своїх можливостей і здібностей; · професійна невизначеність; · нерозвиненість тих рис особистості, які необхідні для обраної професії Ставлення до праці : · негативне ставлення до роботи; · невиконання трудових обов’язків у школі; · невиконання трудових обов’язків вдома; · несумлінне ставлення до праці
	Поведінка й вчинки. У школі: · прогули; · порушення шкільної дисципліни; · нецензурна лайка; · жаргонна мова; · псування шкільного майна; · зрив уроків; · бійки. У родині: · втечі з будинку; · невиконання домашніх обов’язків; · неслухняність; · брехливість. Протиправні вчинки: · бродяжництво; · жебрацтво; · азартні ігри; · вживання наркотиків; · проституція; · крадіжка; · вимагання; · псування майна; · нанесення тілесних ушкоджень (у результаті бійки)

ДОДАТОК 8

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН НАПИСАННЯ ЗВІТУ

ЗВІТ

про проходження соціально-педагогічної практики в школі

з ______________до _______________

у_______________________________

(назва закладу)

Студента-практиканта

________курсу _________групи

факультету педагогічної освіти

_____________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Характеристика закладу

2. Аналіз проведених форм і методів роботи

3. Аналіз діагностичної роботи соціального педагога

4. Стосунки з дітьми, керівництвом, колегами

5. Рішення індивідуальних ситуацій

6. Чи надавалась допомога адміністрацією закладу? Яка?

7. Труднощі, які виникли в період практики

8.Самооцінка (“відмінно”,“добре”,“задовільно”,“незадовільно”)

9. Пропозиції щодо удосконалення практики

Дата Підпис

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Заг. ред. А.Й.Капської. — К. 2002.— 164 с.

2. Артюшкіна Л. М. Соціальний педагог школи: теорія і практика роботи / Артюшкіна Л. М. – Суми : Сум. ДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. – 124 с.

3. Басов Н. Ф. Социальный педагог: введение в профессию : учеб. пособ. / Н.Ф.Басов, В.М.Басова, А.Н.Кравченко. – М.: Академия, 2006. – 256 с.

4. Зверева ІД, Професійний етичний кодекс — нагальна вимога часу // Соціальна робота в Україні. — 2003. — № 3. С. 33—39.

5. Коваль Л.Т., Зверева І.Д., Хлебік С.Р. Соціальна педагогіка. — К., 1997.

6. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка. — Запоріжжя, 1999.

7. Мудрик А.Я. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. вузов / Под ред. В. А. Сластенина. — 3-е изд., испр. и доп. — М.: Изд. центр "Академия", 2002. — 200 с.

8. Никитина Л.Е. Социальный педагог в школе / Никитина Л.Е. – М. : Академический проект, 2003. – 112 с.

9. Никитина Л.Е. Социальная педагогика: Учеб. пособие для вузов. — М.: Академический проект, 2003. — 272 с.

10. Овчарова Р. В. Справочная книга социального педагога / Овчарова Р. В. – М. : ТЦ „Сфера”, 2001. – 480 с.

11. Сорочинська В.Є. Організація роботи соціального педагога : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Сорочинська В. Є. – К. : Кондор, 2005. – 208 с.

12. Соціальна педагогіка: Підручник. — К,: Центр навч. л-ри 2003. —256 с.

13. Социальная педагогика / Под ред. М.А.Галагузовой. — М.: Владос, 2000.

14. Шакурова М.В. Социальное воспитание в школе : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. А.В.Мудрика. – М. : Академия, 2004. – 272 с.

⇐ Назад