Підприємство: цілі діяльності, організаційні основи, продукція
Зміст
ВСТУП.. 5
Частина І ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА.. 8
Глава 1 ПІДПРИЄМСТВО В СИСТЕМІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН.. 9
Глава 2 ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА.. 32
Глава 3 ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА.. 57
Глава 4 ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ 73
Глава 5 ОПЛАТА ПРАЦІ 93
Глава 6 СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА.. 116
Глава 7 ЦІНОУТВОРЕННЯ.. 134
Глава 8 ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ.. 162
Глава 9 ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА.. 190
Глава 10 ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНЖЕНЕРНИХ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ.. 210
Частина ІІ ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА.. 227
Глава 11 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА.. 228
Глава 12 ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА.. 237
Глава 13 ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИХ РОБІТ 250
Глава 14 ТЕХНОЛОГІЧНА ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА 280
Глава 15 ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЯ.. 297
Глава 16 МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА.. 315
Глава 17 ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ 333
Глава 18 ОРГАНІЗАЦІЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ 345
Глава 19 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЗАБЕЗПЕЧУЮЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ.. 369
Глава 20 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУЮЧИХ ГОСПОДАРСТВ.. 388
Глава 21 КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ 406
Частина ІІІ ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 425
Глава 22 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛАНУВАННЯ.. 426
Глава 23 СТРАТЕГІЧНЕ ТА ТАКТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ.. 437
Глава 24 ПЛАНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ.. 462
Глава 25 ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА.. 486
ЛІТЕРАТУРА.. 502
ВСТУП
Основною ланкою економіки держави було, є і залишатиметься підприємство. Саме з підприємства розпочинається створення соціально-економічного потенціалу держави, на підприємстві здійснюється процес виготовлення продукції, підприємство створює ланцюжок робочих місць, на підприємстві розкриваються здібності, творчий потенціал людини, працівника. Конкурентоспроможність держави – це насамперед конкурентоспроможність її підприємств, які формують економічну «піраміду» держави. Для підтримання належного рівня конкурентоспроможності власники, керівники, усі працівники підприємства мають піклуватися про ефективне використання трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних ресурсів, застосовувати високопродуктивне обладнання, прогресивну технологію, дбати про конкурентоспроможність продукції. Основну роль у створенні потужного економічного потенціалу держави відіграють підприємства машинобудівного комплексу, оскільки їхня продукція призначається для технічного оснащення усіх галузей економіки та задоволення зростаючих потреб населення. Усе це потребує глибоких економічних знань інженерів для створення, виробництва і експлуатації нових зразків приладів, обладнання, ліній, машин.
Професійна економіко-організаційна підготовка студентів здійснюється за рахунок вивчення комплексної навчальної дисципліни «Економіка та організація виробництва», що входить до переліку фундаментальних або професійно-орієнтованих дисциплін підготовки бакалаврів машинобудівних напрямів: 0901 «Інженерне матеріалознавство», 0902 «Інженерна механіка», 0907 «Радіотехніка», 0908 «Електроніка», 0909 «Прилади», 0910 «Електронні апарати», 0911 «Лазерна та оптоелектронна техніка», 0914 «Комп’ютеризовані системи, автоматика і управління», 0923 «Зварювання» та інші.
До недавнього часу студенти технічних спеціальностей традиційно вивчали окремі дисципліни «Економіка підприємства» та «Організація і планування виробництва». Тому для вивчення цих дисциплін видавались окремі підручники і навчальні посібники. Крім того треба відмітити, що останнім часом видано багато навчальних посібників «Економіка підприємства», але всі вони практично призначені для студентів економічних спеціальностей. Посібники та підручники «Організація і планування виробництва» для студентів технічних спеціальностей в останні десять років не видавалися в Україні.
Автори поставили за мету створити комплексний підручник «Економіка та організація виробництва» для студентів машинобудівних спеціальностей вищих навчальних закладів.
Економіка (від грец. oikonomike – мистецтво ведення господарства) в сучасних умовах набула подвійного поняття. По-перше, економіка – це національне господарство держави, регіону, області, міста, села, тобто сукупність підприємств промисловості, сільського господарства, торгівлі, транспорту, всіх видів трудової діяльності людей, що забезпечують їм матеріальні умови життя. По-друге, економіка – це сукупність методів ефективного використання виробничого потенціалу для досягнення максимальних результатів господарської діяльності. Таке поняття є наслідком обмеження ресурсів життєдіяльності людей – сільськогосподарських угідь, корисних копалин, води, палива, енергії, а також можливостей людини, її капіталу. Тому ефективне використання обмежених ресурсів для задоволення конкретних потреб – першочергове завдання кожного суб’єкта господарювання.
Організація (з французької organisation - сполучення когось або чогось у єдине ціле) у загальному понятті – це сполучення окремих елементів цілого у просторі і часі. Організація притаманна усім сферам живого і неживого світу, у тому числі: організація Сонячної системи, організація навчального процесу, організація надання інженерам другої – економічної освіти тощо.
Організація виробництва – координація та оптимізація в часі та просторі процесів праці і матеріальних елементів виробництва з метою створення організаційних передумов для досягнення максимальних результатів господарської діяльності. Як вид діяльності організація виробництва має подвійне поняття. З одного боку – це зв’язок та взаємодія праці і матеріальних елементів виробництва в часі та просторі. Таке поняття характеризує етап організації виробництва в конкретних умовах або його організованість. З другого боку, це процес створення та удосконалення раціональних зв’язків і взаємодії між елементами виробництва.
Предметом економіки та організації виробництва як навчального курсу є сукупність форм і методів ефективної виробничої господарської діяльності, що ґрунтується на досягненнях науки і передового досвіду з урахуванням галузевих особливостей в умовах чинного законодавства України.
Об’єктом вивчення курсу «Економіка та організація виробництва» є машинобудівне підприємство у широкому розумінні цієї комплексної галузі.
Вивчення курсу «Економіка та організація виробництва» передбачає здобуття студентами знань сутності економічного механізму діяльності підприємств різних форм власності, організаційних основ створення і функціонування сучасного виробництва, планування робіт, оволодіння методами розрахунку й обґрунтування інженерних та господарських рішень, досягнення найвищих результатів роботи.
Основне завдання економічних дисциплін полягає у розвиненні економіко-організаційного мислення майбутніх інженерів. Це обумовлено тим, що їх праця являє собою систематичне прийняття конструкторських, технологічних, організаційних та інших рішень в умовах постійних змін внутрішніх і зовнішніх чинників діяльності. Тому економічні дисципліни не можуть бути набором готових рецептів, а мають містити ті правила, рекомендації, якими повинен керуватися спеціаліст у своїй повсякденній творчій діяльності.
Економіко-організаційне мислення – це сукупність передумов у поведінці фахівців відповідно до їх інтересів. По-перше, фахівці здійснюють ті дії, що, на їх думку, принесуть найбільшу користь справі. По-друге, фахівці завжди роблять вибір між можливими варіантами (альтернативами) дій, а оскільки вибір займає важливе місце в економіці та організації, то необхідно зосереджувати увагу на тому, як зробити правильний вибір. По-третє, передбачається, що фахівець діє, зважаючи на плюси і мінуси можливих варіантів, а також вчиться на помилках. По-четверте, вибір інженерних рішень завжди виконують індивідууми, тому треба розчленяти колективне рішення на рішення окремих фахівців, які входять до цього колективу. По-п’яте, фахівці, що діють у своїх інтересах, створюють можливості вибору для інших фахівців. Колективна координація є процес безперервної взаємодії спеціалістів в умовах обґрунтованих взаємообумовлених рішень.
Економіка та організація пов’язані, з одного боку, з основами економічної теорії, з другого – з технічними дисциплінами, що мають об’єктами вивчення технології виробництва, машини, апарати, прилади, електронні системи, процеси конструювання, проектування та інше.
Автори сподіваються, що підручник сприятиме формуванню економіко-організаційного мислення фахівців і допоможе використовувати здобуті знання для якісного виконання своїх професійних обов’язків.
Підручник «Економіки та організації виробництва» – підготував колектив науковців і викладачів Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Співавторами підручника є: д-р наук, проф. В.Г. Герасимчук (вступ, підрозд. 1.3, 1.4, 12.5, 24.1, гл. 7, 14), канд. наук, доц. А.Е. Розенплентер (вступ, підрозд. 1.1, 1.2, 1.5, 12.1-12.4, гл. 11), канд. наук, доц. К.В. Березовський (гл. 4), канд. наук, доц. С.В. Войтко (гл. 10, 13, 25), канд. наук, доц. А.М. Задольський (гл. 2, 15, 21), д-р наук, проф. КНЕУ А.М. Колот (гл. 5), канд. наук, доц. В.І. Кривда (гл. 18, 19, 23, 26), ст. викл. С.В. Лисенко (гл. 8, 20), ст. викл. Т.В. Левицька (гл. 3, 17), канд. наук, доц. В.С. Сичов (гл. 6, 16), канд. наук, доц. Т.Є. Шевченко (гл. 9), канд. наук, доц. І.Д. Шеламова (підрозд. 24.2-24.4).
Значну організаційно-технічну роботу у процесі підготовки рукопису виконали С.В. Нараєвський, А.А. Мхітарян, Т.В. Сакалош, С.В. Мариніна, за що автори висловлюють їм щиру подяку.
Частина І
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
Глава 1
ПІДПРИЄМСТВО В СИСТЕМІ
РИНКОВИХ ВІДНОСИН
1.1. Підприємство: цілі діяльності, організаційні основи, продукція
1.2. Організаційно-правові форми підприємства
1.3 Ринкове середовище підприємства
1.4. Маркетинг товарів промислового виробництва
1.5. Економічний механізм діяльності підприємства
Ключові поняття і терміни: підприємство; статут підприємства; майно підприємства; продукція; комунальні, державні, казенні, приватні підприємства; господарські товариства; об’єднання підприємств; оточуюче середовище підприємства; ринкова економіка; маркетинг; маркетингові дослідження; сегментація ринку; економічний механізм діяльності підприємства
Студент повинен знати:види діяльності підприємств; організаційно-правові форми підприємства; процедуру створення підприємств; вартісні показники продукції; макро- і мікро середовище підприємства; особливості ринкової діяльності підприємств; принципи маркетингу; регулятори діяльності підприємств
Підприємство: цілі діяльності, організаційні основи, продукція
Підприємство – основна організаційна ланка економіки держави. Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, який має, як правило, права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Діяльність підприємств регулюється Законами: “Про підприємство”, “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців” та іншими законодавчими актами України.
Підприємство здійснює будь-які види господарської і зовнішньоекономічної діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Окремими видами діяльності підприємства можна займатися тільки на підставі ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також порядок отримання ліцензії встановлюється Законом “Про підприємництво”. Підприємство також здійснює соціальну діяльність, включаючи поліпшення умов праці, життя і здоров’я робітників та їх сімей відповідно до статуту підприємства, колективного договору та законодавчих актів України.
Головною метою діяльності підприємства усіх форм власності є максимізація прибутку. Серед цілей підприємств колективної форми власності є також взаємодопомога власників один одному. Підприємства державної та комунальної власності повинні забезпечити державу, відповідні регіони необхідними товарами і послугами за прийнятними цінами і тарифами.
Конкретні цілі діяльності підприємства повинні відповідати основним напрямам їх функціонування, бути реальними та враховувати обмеження ресурсів і часу, потреби в продукції, кон’юнктуру ринку та інші чинники.
Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника або за рішенням трудового колективу у випадках, передбачених законами України. Підприємство може бути створено внаслідок примусового поділу підприємства-монополіста або в результаті виділення зі складу діючого підприємства окремих підрозділів.
Підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації. Державна реєстрація здійснюється у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням підприємства. До державної реєстрації підприємства подають: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів (установчий акт, статут або засновницький договір, положення); документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. Для проведення державної реєстрації фізична особа-підприємець повинна подати державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів.
Підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств – власником майна за участю трудового колективу. Статут казенного підприємства затверджує міністерство або державний комітет. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
Майно підприємствастановлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства, організації; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатки із своїм найменуванням, а промислове підприємство – також товарний знак.
Продукція – результат виробничої діяльності підприємства. Її поділяють на товари (матеріалізовані результати) та послуги (нематеріалізовані результати). Види продукції залежать від галузі промисловості. У харчовій промисловості – це харчові продукти, у гірничій – вугілля, руди та ін.
Так, продукція машинобудування поділяється на сім груп.
Перша група – обладнання, у тому числі:
- для виробництва засобів виробництва (обладнання для машинобудівної, гірничої, металургійної, хімічної промисловості та ін.);
- для виробництва предметів споживання (обладнання для легкої, харчової, парфумерної промисловості, сільського господарства та ін.);
- для невиробничої сфери (обладнання для торгівлі, науки, медицини, зв’язку).
Друга група – електронна, обчислювальна техніка, прилади.
Третя група – транспортна техніка (літаки, морські та річкові судна, автомобілі, рухомий склад залізничного транспорту та ін.).
Четверта група – предмети споживання (побутова техніка, телевізори, радіоприймачі, велосипеди та ін.).
П’ята група – засоби озброєння.
Шоста група – інші вироби (інструменти, комплектуючі вироби, вузли, деталі, напівфабрикати).
Сьома група – послуги (монтажні, ремонтні, консультаційні, інформацій та ін.).
Обсяг продукції вимірюється у натуральних (штуках, кубічних метрах, тоннах) та вартісних показниках. До вартісних показників належать реалізована, товарна, валова і чиста продукція. Реалізована – це така продукція, яка відвантажена покупцю. Товарна – це вироблена і передана на склад підприємства продукція, у тому числі готові вироби, напівфабрикати і послуги. Валова – це товарна продукція з урахуванням змін залишків незавершеного виробництва (у незмінних цінах). Чиста продукція – це валова продукція за виключенням матеріальних витрат, тобто заробітна плата та прибуток.