Для дітей старшого дошкільного віку. Програмовий зміст: поглибити знання дітей про українську хату, предмети українського національного побуту: посуд
(6 – й рік життя)
Програмовий зміст: поглибити знання дітей про українську хату, предмети українського національного побуту: посуд, рушники, скриню, піч, скатертину та місце його зберігання; дати поняття про архітектуру та інтер’єр житла в Україні, їх значення для здоров’я; знайомити дітей з символами та оберегами українського народу, їх значенням в обрядах, житті людей; вчити використовувати малі фольклорні форми у повсякденному житті, розширювати словник дітей новими словами (судник), забезпечувати духовно-емоційний розвиток; формувати ціннісне ставлення до природи; формувати почуття краси в її різних проявах; сприяти виникненню дружніх стосунків, розвитку самостійності та ініціативності; виховувати тепле ставлення до рідної домівки, любов і повагу до батьків, почуття національної гідності.
Матеріал: хустина, рушники, українській посуд, коровай, рогач, коцюба, віночок, солоне тісто, дощечки, серветки, овочі, фрукти, колосся пшениці, жита, соняшники, кошики, музичний супровід.
Попередня робота: розгляд з дітьми ілюстрацій «Українське народне житло», «Українське народне декоративно-прикладне мистецтво», розучування українських народних пісень, забавлянок, ігор, хороводів.
Хід заняття
Вихователь: Добридень, діти! Запрошую вас на гостини до бабусі Одарки – на хліб, на сіль, на слово щире, на бесіду мудру.
(Група обладнана у вигляді української хата-світлиці)
Бабуся (в українському одязі, на голові хустина, непомітно заходить до групи):
Що за гамір, що за гам,
А…добридень, дітки, вам
Які ви дорослі! Запрошую вас до себе в гості!
(Діти вітаються з бабусею)
Вихователь: Сьогодні ми з вами познайомимося зі справжньою українською хатою. Хто з вас знає віршика про хату?
1-а дитина: Я люблю свою хату
І подвір’я і садок
Де сонця багато
А в спеку холодок
2-а дитина Все для мене тут рідне:
Стіни білі як сніг
І віконце привітне,
І дубовий поріг.
(Звучить пісня «Хата моя, біла хата» - у записі)
Вихователь: Хата…Це колиска нашого народу, для селянської родини вона була всесвітом, місцем на землі де усе рідне, звичайне і незвичайне, де кожен предмет має свій, лише йому притаманний колір, запах, своє звучання, розташування. Якщо людина мала власну оселю, це означало, що людина працьовита, клопочеться про прихисток і достаток своєї сім’ї. Хата мусить бути тільки своя, про що виразно йдеться у пісні «Ой, дівчино, шумить гай».
(Звучить пісня)
Бабуся: Хати в Україні здебільшого були білими, мазаними. Лише у деяких західних областях їх фарбували у жовті та блакитні кольори. Хата мала велику, от як наша, світлицю і кухню, сіни, комору и ганок. Двір огороджували дерев’яним парканом або плетеним тином. Були і брами, ворота. У дворі хлів, стайня, льох, комори. На тину, на кілочках сушилися…
Може, ви, онучата, підкажете, що?
У землі родився,
На крутелі вертівся,
На вогні пікся,
На базарі бував
Людей годував. (Глечик)
Вихователь: А який ще посуд, діти, ви знаєте? Де він стоїть у нашій хаті? Як і для чого використовується?
Бабуся: А чи знаєте ви як називається ця поличка? Вона має назву – мисник. А давайте пограємо в цікаву гру.
Дидактична гра «Що змінилося на миснику?»
Бабуся: А чи знаєте ви, що страви, приготовлені у глиняному посуді у печі, найсмачніші і найздоровіші для людського організму. В кожній хаті була українська вариста піч, де і хліб випікали, а зимою біля неї бабусі й дідусі зігрівалися. Чи любите ви українські страви? Зараз ми дізнаємося.
Дидактична словесна гра «Хто найбільше страв назве?»
Вихователь: А з чого готують ці смачні українські страви?
Бабуся: Зараз ми перевіримо, як вони знають. В мене хата багата! Дивіться який врожай я зібрала!
(Бабуся пропонує розглянути кошик з овочами, фруктами, колоссям пшениці, жита, соняшником)
Вихователь: Поміркуйте, які страви з цього можна приготувати. Відберіть потрібні продукти. Для цього ми розділимося на 4 команди, кожна обирає свою страву та добирає продукти.
(Діти розкладають продукти до запропонованих кошиків на власний розсуд)
Бабуся: Ой які господарі! Давайте подивимося, що ви наварили, напекли.
(Діти обговорюють обрані страви та добір продуктів до них)
А знаєте один овоч навіть не помістився у кошику! (Бабуся приносить гарбуз)
Вихователь: Діти, а ми з вами знаємо цікаву українську гру «Ходить гарбуз по городу». Давайте пограємо!
Рухлива гра «Ходить гарбуз по городу»
Бабуся: Хочу вам загадку загадати, чи відгадаєте?
Місили, місили
Ліпили, ліпили
А тоді хіп, та в окріп,
Та ще й наостанку
В масло та в сметанку. (Вареники)
А в мене тісто підійшло, допоможете мені вареників наліпити?
(Вихователь включає укр. нар. пісню «Варенички»)
Діти ліплять вареники.
Бабуся: Чим хата багата, тим і рада. Дівчатка допоможіть мені стіл накрити. Сідайте всі до столу, будемо пригощатися!
Вихователь: В кожній хаті в Україні
Вареники варять нині
Це вареники знаменні
Як їх родичі – пельмені.
Милі гості, просимо сісти –
Вареники будемо їсти
Вареники непогані,
Вареники у сметані [40].