ОЦЕНКА КРУПНОСТИ СЫПУЧЕГО МАТЕРИАЛА. ОСНОВНЫЕ МАТЕМАТИЧЕСКИЕ ВЫРАЖЕНИЯ
Кла́с кру́пності — сукупність частинок мінералу, обмежених верхнім та нижнім граничними розмірами. Розділення на класи крупності провадиться для роздільного збагачення (підготовча класифікація) або використання кожного класу крупності окремо (розсортування).
Розділення на класи крупності здійснюється в рамках ситового аналізу. Визначається двома лінійними величинами, що означають розмір отвору сита: менший - через який не проходить жодна частинка даного матеріалу, більший - через який проходять найкрупніші частинки (шматки, грудки, зерна) матеріалу.
Крупність класів виражається в міліметрах і позначається числом зі знаком « + » або « – » (напр., + 50 мм; – 0,5 мм), а також двома числовими показниками, що позначають мінімальний і максимальний розміри зерен у даному класі (напр., 10 – 100 мм).
Оскільки зерна корисної копалини мають неправильну форму, їхній розмір оцінюється еквівалентним діаметром de, тобто діаметром кулі, рівновеликої за об’ємом реальному зерну довільної форми:
de =1,24(m/δ)0,33, мм,
де m– маса зерна, кг; δ- густина зерна, кг/м3.
При масових визначеннях розмірів зерен (наприклад, при грохоченні) за їхній діаметр приймають розмір найменшого квадратного отвору сита, через яке це зерно проходить. Крупність усієї маси сипучого матеріалу оцінюють за вмістом в ній класів визначеної крупності, тобто за її ґранулометричним складом. Визначення ґранулометричного складу сухих матеріалів найбільш часто здійснюється ситовим аналізом.
17. ГРОХОЧЕНИЕ ПОЛЕЗНЫХ ИСКОПАЕМЫХ. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОСЕИВАЮЩИХ ПОВЕРХНОСТЕЙ. ПОНЯТИЕ "ЖИВОГО СЕЧЕНИЯ ".
Грохоченнямназивається процес розділення сипкої корисної копалини на класи крупності шляхом просівання через одне або декілька сит.
Грохочення широко застосовується при переробці корисних копалин на збагачувальних фабриках і сортуванні, при виробництві будівельних матеріалів, в хімічній і інших галузях промисловості.
Просіюючи поверхні – робочі поверхні грохотів, на яких безпосередньо протікає процес грохочення або зневоднення. Просіюючи поверхні мають отвори (чарунки) певної форми та розміру, через які проходять зерна підрешітного продукту та підрешітна вода. Розмір отвору просіюючої поверхні визначається мінімальною відстанню між краями отворів на поверхні сита. Для круглих отворів розміром чарунки є діаметр, для квадратних – сторона квадрата, для прямокутних – менша сторона прямокутника, для щілинних – ширина щілини.
Класифікація
Просіюючи поверхні розрізняють за видом, за призначенням, за матеріалом з якого вони виготовлені:
За видом просіюючи поверхні. бувають: колосникові решітки з круглих стержнів або колосників того або іншого профілю; листові решета (штамповані, свердленні або литі); плетені, ткані сітки; струнні; струнно-тросові; набірні та інші.
За призначенням просіюючи поверхні бувають: для попереднього грохочення; для підготовчого та остаточного грохочення; для зневоднення й знешламлення. Просіюючи поверхні для розсіву корисні копалини. бувають: - колосникові (набирають з колосників круглої, трапецієподібної, Т-подібної форми перерізу; - металічні дротяні сітки – ткані, стержневі і збірні з канільованого і штампованого дроту; - перфоровані литі, штамповані або просвердлені; - стрічково-струнні сита з ґуми та поліуретанових еластомерів; - струнно-тросові сита, які складаються з каркасу із закріпленими струнами сталевого тросу; - набірні у вигляді набору дисків, шнеків і т.і. Для попереднього грохочення широко використовують колосникові і набірні сита, листові та литі сталеві, ґумові та поліуретанові сита.
Для підготовчого і кінцевого грохочення корисних копалин використовують сітки металеві дротяні, сита листові з різноманітних конструкційних матеріалів, резонуючі стрічково-струнні та струнно-тросові сита, а також деякі види сит спец. конструкцій. Для зневоднюючого грохочення використовують щілиноподібні колосникові металеві сітки та литі сита з ґуми або поліуретану, а також металеві дротяні та стержневі сітки.
За матеріалом, з якого виготовлені просіюючи поверхні, розрізняють: металеві (сталь, латунь), керамічні, з еластичних матеріалів (еластомери, полімери, ґума, тканини). просіюючи поверхні з еластомерів мають підвищену стійкість до абразивного зносу (спрацювання), до багаторазових ударних і знакозмінних навантажень, не схильні до корозії, знижують подрібнення матеріалів і рівень виробничого шуму. Завдяки своїм пружним властивостям такі Просіюючи поверхні технологічно більш ефективні, оскільки вони не схильні до залипання вологим матеріалом.
Основними параметрами просіюючи поверхні є розмір чарунки сита та площа живого перерізу.
Живий переріз називається відношенню площі всіх отворів до загальної площі сита. Найбільший дротяний перетин (до 74%) для дротяних сит, штамповані, листові мають живий перетин у районі 40-60%.