Головний інтерес «Розмови Великоросії з Малоросією», за задумом його автора, полягав не в сповіщенні нових фактів, а в групуванні вже відомих і освітленні їх певною думкою
М.Петров
…гумор інтермедій не був тим веселим безтурботним сміхом, яким його хотіли бачити. Будучи нерозривно пов’язаними із шкільною драмою, вони були підпорядковані певній дидактичній і педагогічній меті – вдосконаленню людини і світу, що її оточує /…/ інтермедії, навіть при зовнішньому гумористичному забарвленні, ідеалізують образ козака…
М.Андрущенко
Тема 18: Літературна творчість «мандрівних дяків»
Сатира ХVІІІ ст.
План:
1. Творчість мандрівних дяків (миркачів, пиворізів) як прояв сміхової культури:
a) причини появи;
b) зв’язок із творчістю західноєвропейських ваганів;
c) історія вивчення творчості мандрівних дяків.
2. Тематика творчості мандрівних дяків:
a) тема шкільної науки і методики навчання;
b) вакхічна тема;
c) вірші-травестії на релігійні відправи, Святі книги, різдвяні та великодні сюжети.
3. Мотиви та образи творчості мандрівних дяків в українській літературі ХІХ-ХХІ ст. (Г.Квітка-Основ’яненко, І.Карпенко-Карий, М.Куліш, Вал. Шевчук та ін.).
4. Сатира ХVІІІ ст. як окремий жанр:
a) соціально-політичні обставини формування жанру;
b) сатирично-гумористичні віршовані оповідання («Отець Негребецький», «Пекельний Марко», «Про Кирика і жадного попа»);
c) соціально-політична сатира («Сатирична коляда», «Плач київських монахів», «Доказательства Хама Данилея Кукси потомственні»).
5. Творчість Івана Некрашевича (1742-1796) («Ярмарок», «Сповідь», «Замисел на попа»).
Тексти:
Ø Вірші про Кирика // Українська література ХVІІІ ст. — К., 1983. — С. 208-211.
Ø Доказательства Хама Даниле Кукси потомственні // Там само. — С.211-213.
Ø Некрашевич І. Ісповідь. Замисл на попа // Слово многоцінне… — Кн. 4. — С.720-731.
Ø Отець Негребецький // Українська література ХVІІІ ст. — К., 1983. — С. 224-229.
Ø Пекельний Марко // Там само. — С. 185-191.
Ø Плач дворянина // Там само. — С. 213-215.
Ø Плач київських монахів // Слово многоцінне… — Кн. 4. — С. 768-775.
Ø Поезія мандрівних дяків // Там само. — С. 737-759.
Ø Сатирична коляда // Там само. — С. 760-767.
Література:
1. Андрущенко М. Іван Некрашевич – «Дорогоцінності думок під корою просторіччя» // Андрущенко М. Парнас Віршотворний… – С.100-105.
2. Возняк М. Історія... – Кн.2. – С.19-29, 257-287.
3. Грицай М. Давня українська поезія. – К., 1972. – С.81-117.
4. Грицай М. Українська література ХVІ-ХVІІІ ст. і фольклор. – К., 1969. – С.93-109.
5. Давній український гумор і сатира / Упоряд., вступ. ст. і прим. Л.Махновця. – К., 1959. — С. 173-207, 210-298, 328-334, 338-348.
6. Єфименко П. Зразки викривальної літератури в Малоросії // Матеріали... – Т.І. – С.540-543.
7. Єфремов С. Історія... – С.198-205.
8. Кістяківська Н. Іван Некрашевич і його твори // Матеріали… — Т.І. — С. 587-599.
9. Махновець Л. Гумор і сатира наших предків // Давній український гумор і сатира… — С. 19-33.
10. Махновець Л. Сатиричні вірші // Історія української літератури: У 8-ми томах. – К., 1967. – Т. 2. – С.62-70.
11. Микитась В. Ваганти та мандрівні дяки // Київська старовина. – 1992. — №5. – С.99-108.
12. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994.
13. Мишанич О. Українська література II половини ХVІІІ ст. і усна народна творчість. – К., 1980. – С.158-259.
14. Мишанич О. Українська література ХVІІІ ст. // Українська література ХVІІІ ст. – К., 1983. – С. 14-16.
15. Нога Г. Гра з «нечистою силою» в українському бурлеску ХVІІ-ХVІІІ ст. // Слово і час. – 1996. — №11-12. – С.57-61.
16. Нога Г. До питання про травестійну літературу в Україні ХVІІ-ХVІІІ ст. / Медієвістика: Зб. статей — Вип. 2. — Одеса, 2000. — С.172-182.
17. Нога Г. Звичаї тії з давніх школярів бували…: Український святковий бурлеск ХVІІ-ХVІІІ століть. – К., 2001.
18. Нога Г. Український великодній бурлескний сміх ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 1996.
19. Пехник Г. Школярські вірші ХVІІ-ХVІІІ ст. як явище українського бароко // Медієвістика... – Вип. 1. – Одеса, 1998. – С.98-104.
20. Савченко І. Українська церква у діалогах ХVІІІ ст. // Науково-методичні праці з історії слов’янських народів: Зб. статей. — Вип. 5. — К., 1996. — С.204-217.
21. Український сатирикон: Збірник сатиричних та гумористичних творів українських письменників. – К., 2000. — С. 88-100, 102-111, 113-125.
22. Франко І. Вірш про отця Негребецького // Франко І. Зібр. праць… – Т.35. — С.417-427.
23. Франко І. Історія української літератури // Там само. – Т.40. – С.347-362.
24. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К., 2005. – С.608-617.
25. Шевчук В. Три листки за вікном: Роман-триптих. – К., 1986. – С.15-136.
26. Шолом Ф. Соціально-політична сатира та бурлескно-гумористичні вірші ХVІІІ ст. // Матеріали… — Т.І. — С.543-573.
Поміркуйте над висловлюваннями:
…(мандрівні дяки. – І.С. )були одинокі піонери шкільної освіти, шкільних нахилів та звичок серед народу, котрий дивився на них без жодної неприязні. Головна вартість їх полягала в тому, що вони пристосовували важкувату шкільну премудрість до розуміння народу, переймаючи своєю чергою від нього своєрідні властивості його думки і мови.
П.Житецький
Українські ваганти і «мандрівні дяки» стали зачинателями демократичної літератури народною мовою, пропагандистами передових ідей світової культури, живими розповсюджувачами важливих політичних і громадянських новин.
В.Микитась
Вони утворили особливий жанр «дяківської поезії», складали канти духовні і студні (вільного змісту), не цуралися любовного й розсудливого, медитативного вірша. Писали на замовлення епітафії, поезії на честь тієї чи іншої людини, а особливо кохались у вірші гумористичному й сатиричному.
В.Шевчук
Бурлескна література займає вакантне місце в загальному літературному просторі України. Церковна література вчила людину не забувати дивитися на Небо. Землі в ній відводилося другорядне місце. Ось тут і пробивається могутнє культурне річище, котре змішує земне з небесним, нагадує людині, що вона належить не тільки Богу, але й собі. Для цього не потрібно вдаватись до протиставлень. Навпаки, автори пропагують гармонію у співіснуванні двох світів.
Г.Нога
Значення культурних діячів типу Некрашевича було для України кінця ХVІІІ ст. досить велике. В цей час висока елітарна культура Київської академії фактично гине внаслідок втрати Україною державності і занепаду державницької ідеї. Іде процес розшарування освічених верств українського суспільства – частина русифікується, а частина, як Іван Некрашевич, розчиняється в масі простолюду, не зливаючись, проте, з ним остаточно.
М.Андрущенко
Тема 19: Життя і творчість Григорія Сковороди
(1722-1794)
План:
1. Основні віхи життєвого шляху.
2. Історія вивчення і дослідження літературної та філософської спадщини письменника.
3. Філософські та суспільно-політичні погляди Г.Сковороди. Концепція “філософії серця” як вияв іманентної сутності українського менталітету.
4. Особливості літературної постаті.
5. Лірика Г.Сковороди: барокова традиційність і версифікаційне новаторство. Збірка «Сад божественних пісень» (1753-1785).
6. Розвиток жанру байки у збірці «Байки Харківські» (60-70-і рр. ХVІІІ ст.).
7. Проза Г.Сковороди. Діалоги «Наркіс. Розмова про те: Пізнай себе» (1769-1770), «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру» (1761). Діалоги-притчі «Вдячний Еродій» (1787), «Убогий Жайворонок» (1787).
8. Роль і значення творчості Г. Сковороди у розвитку української літератури.
Тексти:
Ø Г.Сковорода. Збірка «Сад божественних пісень». Збірка «Байки Харківські». Наркіс. Вдячний Еродій. Убогий жайворонок // Г.Сковорода. Твори: В 2-х т. – К., 1994.
Література:
1. Багалій Д. Український мандрівний філософ Г.С. Сковорода. – К., 1993.
2. Барабаш Ю. «Знаю человека...»: Григорий Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь. – М., 1989.
3. Білецький О. Г.С.Сковорода // Білецький О. Зібр. праць... – Т. І. – С.357-370.
4. Білоус П. Григорій Сковорода як поет український // Білоус П. Актуальні питання… — С. 109-116.
5. Бовсунівська Т. Філософія серця Г Сковороди і українська ментальність // Сковорода Г.: Образ мислителя: Зб. праць. – К., 1997. – С.84-94.
6. Владимирова В. Григорій Сковорода в оцінці Пантелеймона Куліша // Сковорода Григорій: Ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук-теор. праць. — К., 2003. — С.445-449.
7. Возняк М. Історія... – Кн. 2. – С.76-92.
8. Геник-Березовська З. До питання про пізню українську барокову поезію // Геник-Березовська З. Грані культур. Бароко, романтизм, модернізм. — К., 2000. — С. 37-50.
9. Геник-Березовська З. Духовний і поетичний заповіт Григорія Сковороди // Там само. — С. 51-71.
10. Геник-Березовська З. Григорій Сковорода: образ художній і справжній // Слово і час. – 1995. — №3. – С.61-68.
11. Горбач Н. Невідомий Григорій Сковорода. — Львів, 2002.
12. Григорій Сковорода в спогадах сучасників і народних легендах. — Х., 2002.
13. рицай М. Давня українська поезія. – К., 1972. – С.49-52.
14. Драч І., Кримський С., Попович М. Григорій Сковорода: Біографічна повість. – К., 1984.
45. Житецький П. «Енеїда» І.Котляревського у зв’язку з оглядом української літератури ХVІІІ ст. // Житецький П. Вибрані праці. – К., 1987. – С.165-177.
15. Ерн В. Життя і особа Григорія Сковороди // Березіль. – 1992. – № 12. – С.150-175.
16. Єфремов С. Історія... – С.215-222.
17. Іваньо І. Філософія і стиль мислення Григорія Сковороди. – К., 1983.
18. Корнієнко Н. Григорій Сковорода: гіпотеза щастя // Філос. і соціол. думка. — 1992. — №11. — С.113-129.
19. Корпанюк М. Образна система віршів Г.Сковороди // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.265-272.
20. Кравец В. Разговор о Сковороде: С приложением хрестоматии по сковородоведению. – К., 2000.
21. Крекотень В. Байки в українській літературі ХVІІ–ХVІІІ ст. // Байки в українській літературі ХVІІ–ХVІІІ ст. – К., 1963. – С.55-75.
22. Куйбіда В. Тварини-символи у байках Г.Сковороди, біблійних описах та українському фольклорі // Сковорода Г.: Образ мислителя... – С.273-278.
23. Куташ І. Категорія щастя у філософії Сковороди // Хроніка, 2000. – № 37/38. – С.332-350.
24. Ласло-Куцюк М. Апофеоз світла у творчості Григорія Сковороди // Слово і час. – 1990. — №3. — С. 51-59.
25. Литвинов В. Філософські попередники Сковороди в Україні // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.165-173.
26. Ляшенко Л. Блискавиця темної ночі: Повість. — К., 1972.
27. Малахов В. Христологічні мотиви у творчості Г.Сковороди // Образ Христа в українські культурі: Зб. наук. праць. — К., 2003. — С.103-116.
28. Махновець Л. Григорій Сковорода: Біографія. —К., 1972.
29. Мишанич О. Григорій Сковорода // Г. Сковорода. Твори: В 2-х т. – К., 1994. – Т. І. – С.9-35.
30. Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. – К., 1976.
31. Мостова Л. Жанрово-творча роль іносказання в байках Г.С.Сковороди // Медієвістика... – Вип. 2. – Одеса, 2000. – С.134-141.
32. Нога Г. Григорій Сковорода і українські мандрівні дяки // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.435-442.
33. Петров В. До характеристики філософського світогляду Сковороди // Хроніка, 2000. – Вип. 39-40. – К., 2000. – С.587-603.
34. Пільгук І. Григорій Сковорода: Художній життєпис. — К., 1971.
35. Поліщук Ф. Григорій Сковорода: Життя і творчість. – К., 1978.
36. Попов П. Григорій Сковорода. – К, 1969.
37. Попович М. Григорій Сковорода: філософія свободи. — К., 2007.
38. Сивокінь Г. Григорій Сковорода як читач Біблії // Слово і час. – 1993. — №9. — С. 11-16.
39. Сковорода Г. Твори: В 2-х т. – К, 1972.
40. Сковорода Г. Твори: У 2-х т. — К., 1994.
41. Софронова Л. Три мира Григория Сковороды. — М., 2002.
42. Стадниченко В. Іду за Сковородою: Сповідь у любові до вчителя: Документальна повість-подорож. — К., 2002.
43. Стогній І. Г.Сковорода як філософ і педагог // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.231-239.
44. Тичина П. Сковорода. Симфонія // Тичина П. Зібр. творів: У 12-ти т. — Т.4. — К., 1985. — С. 7-524.
45. Ушкалов Л. Григорій Сковорода: літературний портрет // Ушкалов Л. Сковорода та інші: причинки до історії української літератури. — К., 2007. — С.8-73.
46. Ушкалов Л. Григорій Сковорода: Семінарій. — Х., 2004.
47. Ушкалов Л. Осмислення сковородинівської філософії // Слово і час. — 1992. — №9. — С.
48. Чижевський Д. Григорій Сковорода // Чижевський Д. Філософські твори: У 4-х т. — Т. 1. — К., 2005. — С.33-58.
49. Чижевський Д. Історія... – С.295-296.
50. Чижевський Д. Рештки підручника поетики Сковороди. Сковорода як реформатор віршування // Чижевський Д. Українське літературне бароко. – К., 2003. – С.122-188.
51. Чижевський Д. Філософія Сковороди // Хроніка, 2000. – Вип. 39-40. – К., 2000. – С.455-475.
52. Шевченко В. Григорій Сковорода у спогадах та перших дослідженнях // Визвольний шлях. – 2002. – №11. – С.47-59.
53. Шевчук В. Григорій Сковорода – людина, мислитель, митець // Шевчук В. Дорога... – С.209-219.
54. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко – К., 2005. – С.65-107, 579-608.
55. Шевчук В. Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима: розмисли. — К., 2008.
56. Шевчук Василь. Григорій Сковорода: Роман. — К., 1969.
Поміркуйте над висловлюваннями:
Світ схожий на театр. Щоб демонструвати на ньому гру з успіхом і похвалою, треба брати ролі за здібностями, бо дійова особа заслуговує похвали не за знатність ролі, а за вдалу гру. Я довго розмірковував про це, і після багатьох випробувань побачив, що не можу представляти на театрі світу ніякої особи вдало, крім простоти і смиріння; я вибрав цю роль і задоволений.
Г.Сковорода
Можна було б сказати, що це (Г.Сковорода. – І.С.)старий міх, наповнений новим вином. Все в ньому: пригоди і спосіб життя, натура, мова, форма писань – все це має подвійний характер, є сумішшю старої традиції з новим духом.