Поняття макроекономічного аналізу
Національна економіка складається з великої кількості незалежних суб'єктів: домогосподарств, підприємств (фірм), які між: собою тісно взаємопов'язані через ринкові відносини, її функціонування передбачає встановлення певних співвідношень між окремими складовими частинами, або підтримання певних економічних пропорцій. При порушенні останніх нормальний хід економічних процесів порушується, що призводить до таких негативних явищ, як безробіття, інфляція, спад виробництва і зниження життєвого рівня. Попередження таких порушень, вживання заходів до їх усунення передбачають з'ясування причин цих явищ. Це і є завданням макроекономічного аналізу як процесу дослідження і виявлення причин та наслідків таких процесів, використання їх у економічній політиці держави.
У процесі функціонування національної економіки фірми купують чинники виробництва у домогосподарств і використовують їх для виробництва товарів та послуг, продаючи які домогосподарствам, одержують прибуток. Якщо фірми не зможуть продати усі вироблені товари, вони скорочують їх виробництво і звільняють працівників. Виникає безробіття, що ще більше знижує купівельну здатність, і постає проблема: як повернути економіку у русло нормального функціонування.
Щоб зрозуміти взаємозв'язки між безробіттям, інфляцією та спадами виробництва, з одного боку, і поведінкою суб'єктів національної економіки, з іншого, потрібно змоделювати національну економіку. Для цього здійснюють так зване агрегування, тобто зведення окремих ринків у внутрішній національний ринок, різних цін на окремі товари — у єдиний для усієї економіки рівень цін. Крім цього необхідно звести в єдине ціле рівноважну кількість окремих товарів та послуг, яке і буде реальним обсягом національного виробництва. Об'єднання усіх цін на окремі товари та послуги в єдиний рівень цін, і об'єднання усієї рівноважної кількості товарів та послуг у реальний обсяг національного виробництва і називається агрегуванням. А об'єднані ціни (рівень цін) і об'єднані рівноважні кількості товарів та послуг (реальний обсяг національного виробництва) називаються сукупностями, або агрегатами. Таке агрегування дозволяє порівнювати неспівставні і взаємонезамінювані товари (наприклад, масло, виробниче устаткування і озброєння). Саме процес агрегування створює ситуацію, коли в межах макроекономіки національний продукт набуває моністичного характеру, виступає у формі одного продукту. Агрегування дозволяє співставляти попит на велику кількість товарів та послуг, що складають ВВП, як попит на один товар і аналізувати чинники, що на нього впливають. Те ж стосується сукупної пропозиції і рівня цін.
Отже, в макроекономічному аналізі доходів та зайнятості здійснюються такі суттєві припущення: за даної величини капіталу економіка, використовуючи один вид праці, виробляє єдине благо, яке може бути спожите або інвестоване. Виходячи з постійної структури національного виробництва, тобто з незмінної структури набору благ, таке припущення є розумним, бо мета його полягає в аналізі обсягу виробництва, а не його структури. Ще одним спрощенням є розгляд рівня цін постійним і рівним одиниці, бо виражені у грошах величини одночасно є реальними. Тому береться до уваги реальний ВВП, бо він при такому припущенні співпадає з номінальним. Використання агрегативних показників та понять дає можливість визначити причини, що зумовлюють коливання національної економіки, знайти відповіді на запитання: чим викликане коливання цін у межах національної економіки, які чинники впливають на реальний обсяг національного виробництва, під впливом яких чинників змінюється сукупний попит? Усе це — предмет макроекономічного аналізу.
Виходячи з наведених припущень, у макроекономічному аналізі використовується модель макроекономічних коливань, за допомогою якої визначаються коливання національної економіки. У найзагальнішому вигляді вона показує взаємозалежність між сукупним попитом, сукупною Пропозицією і загальним рівнем цін у національній економіці, її основою є дві змінні — реальний обсяг національного виробництва, що вимірюється реальним ВВП, і загальний рівень цін, показником якого є індекс цін. Графічне зображення усієї моделі має такий вигляд (рис. 6):
Потенційний обсяг виробництва
Рис. 6. Сукупний попит, сукупна пропозиція І потенційний обсяг виробництва
На цьому графіку крива СПП показує реальний обсяг національного виробництва, на який є попит залежно від рівня цін. Як і при попиті на окремий товар, вона показує, що величина сукупного попиту за інших рівних умов вища при нижчому рівні цін. Крива СПЯ показує сукупну пропозицію як реальний обсяг національного виробництва, що залежить від рівня цін. Крива ПОВ характеризує потенційний обсяг виробництва, який залежить не від рівня цін, а від обсягу чинників виробництва і межі виробничих можливостей.
Розглянемо сукупний попит і сукупну пропозицію та чинники, що їх визначають.