Результати реформи в Україні
Упродовж 1907-1915 рр. в індивідуальну власність закріпили землю: на Правобережжі – 48% селян, на Півдні – 42 %, на Лівобережжі – 16,5 %
Селянський земельний банк протягом 1906-1916 рр. продав українським селянам 596,4 тис. десятин землі, переважно поміщицької
Аграрна реформа передбачала заохочення переселення селян на вільні землі Сибіру і Далекого Сходу.
На нові землі протягом 1906-1912 рр. виїхало з Наддніпрянщини близько 1 млн. осіб; щоправда, майже чверть повернулися додому
Найбільше число переселенців дали українські губернії — Чернігівська і Полтавська.
Всього з України було переселено до 1 млн. селян. Але через погану підготовку заходу значна частина переселенців — до 1/4 — повернулась в Україну.
Варто згадати про роль українства, що переселилося на Схід, в розвитку тих районів Росії, де воно залишалося на постійному проживанні: його важкою працею введені в обіг сотні тисяч гектарів цілинних земель, засновано до тисячі населених пунктів, створено великі матеріальні цінності.
У 1917 р. за Уралом проживало 748,6 тис. українців, їхні нащадки й досі живуть у тих краях, а про їхню батьківщину нагадують назви сіл і містечок — Прилуки, Ніжин, Гайворон, Ромни та ін.
Загалом у Росії реформа не досягла поставленої мети.Але саме в Україні вона мала найбільший успіх — з общин вийшла майже половина селянських господарств, що сприяло розвитку капіталізму на селі.
У реалізацію реформи на селі було залучено земства, які будували елеватори, здійснювали меліорацію, інші допоміжні роботи.
Широкого розвитку набуває кооперативний рух, виникають споживчі товариства, відбуваються з'їзди кооператорів.
Кількість селян, які вийшли з общини, становила тут 26%.
Капіталізація сільського господарства проходила досить швидко, викликаючи розшарування селян, бідніші верстви якого досягли 47,5%, зросла кількість селян, які змушені були йти до міста, на заводи і фабрики.
Розширився ринок праці, промисловість одержувала дешеву робочу силу. Класові суперечності на селі загострились. Зростало число селянських виступів: у 1908 р. — 178,1909 р. — 308, 1910 р.— 332.
Незважаючи на успіхи, столипінська аграрна реформа не вирішила основні питання:
§ не було створено опору царському режимові
§ соціальна напруга на селі не тільки не спала, але й ще більше загострилася.
§ До неприязні між поміщиками та селянами додалася ворожість між заможним та бідним селянством.
Починаючи з 1910 p., на зміну економічній депресії прийшло промислове піднесення
- розширення внутрішнього ринку в зв'язку з проведенням столипінської реформи,
- відносно високі врожаї і зростання вивозу хліба на зовнішній ринок,
- надходження у промисловість нових капіталів,
- проведення у життя царським урядом програм переозброєння армії і флоту.
Піднесення охопило кам'яновугільну, залізорудну, металургійну та інші галузі важкої індустрії. Особливо швидко зростала промисловість Донбасу.
Пожвавилося проникнення в промисловість іноземного капіталу. 70% видобутку вугілля і руди, 90% виробництва чавуну і коксу, 80% виробництва машин.
Зростала внутрішня та зовнішня торгівля. Особливу роль відігравали ярмарки, в 1913 р. їх було понад 11 тис. Перед Першою світовою війною українська пшениця становила майже. 40%, ячмінь — до 50%, жито — понад 50% загальноросійського вивозу цих товарів на зовнішній ринок.
Водночас залишалося велике поміщицьке землеволодіння: наприклад, Потоцькі, Браницькі, Харитоненки, Уварови, графи Бобринські, Кочубеї, Лизогуби, Родзянки, Скоропадські, князь Сангушко та ін.
Як не парадоксально, спроби реформувати відживаючий режим наштовхнулися на опір і реакційних правих сил (виразників інтересів феодалів), і ліворадикальних партій.
Ліворадикал Багров під час вистави у Київському оперному театрі вбив ініціатора й провідника реформ П. Столипіна. В його особі влада втратила найперспективнішу особистість, без таких відданих і водночас грамотних провідників царат був приречений на всевладдя авантюристів Распутіних, а отже, на безславний кінець, який лише відтягла Перша світова війна.
Справа Бейліса
§ Антисемітизм був поширеним явищем, який передбачав вороже ставлення до євреїв з вимогою повного обмеження їхніх громадянських прав. Особливо активізувались ці організації в роки Столипінської реакції.
§ Російські чорносотенні організації неодноразово здійснювали єврейські погроми.
§ У 1913 р. в Києві було організовано судовий процес над службовцем цегельні М. Бейлісом, євреєм за національністю.
§ М. Бейліса звинувачували у ритуальному вбивстві православного хлопчика. Чорносотенна преса здійснила шалену антисемітську кампанію.
§ На захист М. Бейліса виступила демократична громадськість — письменники (В. Короленко, М. Коцюбинський), актори (М. Заньковецька, М. Садовський), видатні діячі (М. Грушевський, А. Єфремов, А. Шептицький та інші).
§ Суд змушений був виправдати М. Бейліса.