Мудреці зо сходу поклоняються Ісусові
Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу,
і питали: "Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись йому".
І як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.
І, зібравши всіх первосвященників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?
Вони ж відказали йому: "У Вефлеємі Юдейськім ... з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ ізраїльський".
Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилася зоря.
І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: "Ідіть, і пильно розвідайте про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись йому".
Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.
А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.
І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли йому свої дари: золото, ладан та смирну.
А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.
Біблія. Новий Заповіт. Притча про сіяча
Одного дня вийшов Ісус Христос над Генезаретське озеро, сів на березі і почав навчати. Коли ж навколо Нього зібралося багато народу, увійшов у човен і звідти продовжував навчати. Тоді, між іншим, розповів народу таку притчу:
Вийшов сіяч на поле сіяти. І як сіяв, одне зерно впало при дорозі. Там його потоптали, а птахи визбирали. Друге впало на каменисте місце, де було мало землі. І хоч і зійшло, та коли пригріло сонце, всохло. Інше насіння впало між терня і виросло, але не принесло плоду, бо терня приглушило його. А деякі зерна впали на добру землю і вродили, одне в сто, друге в шістдесят, а третє в тридцятеро. «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає », — закінчив притчу Ісус та на прохання учнів пояснив її ось так:
Насіння — це Боже слово, Божа наука. А ґрунт, або земля, на яку упаде насіння, — це людські душі. Одні люди приймають Божу науку дуже легковажно до серця і від спокуси зовсім її не придержуються. Тому й легкодушно грішать. Інші люди приймають цю Божу науку глибоко до серця і творять добрі діла Богові на славу, а собі на спасіння.
Переклади П.Огієнка