Перші таємні товариства. Повстання декабристів в Україні
Поширення західноєвропейських інтелектуальних та політичних течій призвело до виникнення в Україні таємних політичних товариств. Режим самодержавства і кріпосницькі порядки в Росії сильно контрастували з волелюбними ідеями, з якими познайомилися в Європі офіцери-дворяни під час переможних походів проти Наполеона. Першими таємними товаристами були масонські ложі. В Україні найбільше значення мала масонська ложа “Любов до істини”, заснована в Полтаві у 1818 р. М.Новиковим. Крім нього, до полтавської ложі належали великі поміщики С.Кочубей і В.Тарновський, предводитель дворянства В.Лукашевич, письменник І.Котляревський. Новиков був членом перших декабристських товариств “Союзу порятунку” та “Союзу благоденства” і використовував масонську ложу як прикриття для підготовки людей до вступу до таємного товариства. З 1818 р. масонська “Ложа об’єднаних слов’ян” існувала в Києві. Хоч ці ложі були створені в Україні, їхня діяльність не мала українського національного характеру. Чи не єдиним винятком був масон В.Лукашевич, який у 1819 р. створив “Малоросійське товариство”, що ставило за мету досягти незалежності України.
Першими таємними політичними товариствами, що планували добитися скасування кріпосного права в Росії і заміни самодержавства конституційною монархією, стали спочатку “Союз порятунку”, створений у 1816 р., а після його ліквідації – “Союз благоденства”, створений у 1818 р. У січні 1821 р. поміркована частина керівників добилася його ліквідації, але більшість членів “Союзу благоденства” з цим не погодилася, і у січні 1822 р. в Києві було створене Південне товариство. Його керівниками були П.І.Пестель, О.П.Юшневський і представник Петербурга М.М.Муравйов (Тульчинська управа), а також В.Л.Давидов, С.Г.Волконський (Кам’янська управа), С.І.Муравйов – Апостол, М.П. Бестужев-Рюмін (Васильківська управа). У Петербурзі було створено Північне товариство (М.Муравйов, М.Тургенєв, С.Трубецькой, Є.Оболенський, І.Пущин, К.Рилєєв, брати Бестужеви, П.Каховський). Північне й Південне товариства діяли спільно, мали єдину політичну мету – знищення самодержавства і кріпосного права; однаковою була і тактика – військовий переворот. Існували і програмні документи (конституційні проекти): в Південному товаристві – “Руська Правда” Пестеля і в Північному – “Конституція” М.Муравйова.
“Руська Правда” Пестеля проголошувала ліквідацію станів і перетворення всіх людей в державі на рівноправних громадян; недоторканість приватної власності; особиста свобода. Звільнені від кріпосної залежності селяни мали одержати землю без всякого викупу. Після військового перевороту і ліквідації самодержавства Росія ставала республікою. Політичні права діставали незалежно від майнового цензу всі чоловіки, що досягли 20 років. Влада поділялася на законодавчу (Народне віче), виконавчу (Державна дума) і наглядальну (Верховний собор).
За “Конституцією” М.Муравйова Росія ставала конституційною монархією, де законодавча влада належала Народному вічу, а виконавча – імператорові; виборче право обмежувалося високим майновим цензом (не менше 500 крб.), селянам при звільненні надавалася лише садиба і по дві десятини землі.
У 1823 р. в Україні у Новоград-Волинську виникла третя таємна організація “Товариство об’єднаних слов’ян”, яка у вересні 1825 р. увійшла до складу Південного товариства.
Повстання готувалося на 1826 р., але в зв’язку зі смертю 19 листопада 1825 р. Олександра І і коронацією нового царя Миколи І, 14 грудня 1825 р. на Сенатській площі почалося повстання декабристів (3 000 солдат і 30 офіцерів). Керівники повстання діяли нерішуче і неорганізовано. Микола І наказав стріляти в повсталих картеччю і на вечір повстання було придушено. На Україні повстання Південного товариства вилилося в повстання Чернігівського полку. Воно почалося 29 грудня 1825 р. в селі Трилісах. Побивши і змусивши втікати підполковника Гебеля, повсталі роти 30 грудня вирушили в напрямку Василькова, взяли його (гарнізон перейшов на бік повстанців). Надвечір 31 грудня полк увійшов у село Велика Мотовилівка і об’єднався зі своїми останніми двома ротами. Командуючий повсталим полком С.Муравйов-Апостол діяв недостатньо швидко і навально. Замість того, щоб іти на Київ чи Житомир, він оголосив 1 січня днівку з нагоди Нового року і цим дав можливість царизму опам’ятатися. Вже 3 січня під час просування на Білу Церкву повсталих перестріли війська 3-ї гусарської дивізії і під селом Устимівкою розгромили.
Царський уряд жорстоко розправився з декабристами. П’ять керівників були повішені, 121 чоловік заслані до Сибіру на каторгу й поселення. Офіцери були позбавлені всіх чинів і дворянства, а солдати відправлені на Кавказ воювати з горцями.