Утворення і розвиток Галицько-Волинської держави.
. Формування Галицького князівства відбувалося приблизно в тих же умовах, що і всієї Давньоруської держави. В його історії мали місце невпинне прагнення галицьких князів до зміцнення своєї влади і сепаратистські тенденції князів і боярства, нескінченна боротьба претендентів за Галич і народні рухи, злети і падіння могутності Галичини.
Упродовж ХП першої половини ХШ ст. на Історичній арені виступали такі державні діячі Галицької землі, як Бладимирко Болодареєич і Ярослав Осліолтсл Роман Мстиславич і Данило Романович які в складних умовах політичної роздробленості Давньої Русі високо тримали авторитет свого князівства. Цьму також сприяло: вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці ібз20 землі важкодоступними для степових кочівників, крім того, князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів); необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга; енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199—1205) та Данила Романовича Галицького (1238—1264); існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі. Державний розвиток Галицько-волинського князівства відбувався в кілька етапів. І етап (1199—1205). Спираючись на середнє і дрібне боярство та міщан, волинський князь Роман у 1199 р. придушує опір великих бояр і об'єднує Галичину й Волинь. Сміливий воїн, талановитий політик, жорстокий володар, князь веде активну зовнішню політику. стор. 17 з 20 Переможні походи проти Литви та Польщі ^ помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. Вже 1202 р. Роман оволодіває Києвом і стає великим князем. Літописець називає його «самодержцем всея Русі». П етап (1205-1238). Зі смертю Романа розпочинається майже 30-річний період боротьби за галицький стіл. Характерними рисами державного життя у цей час були: прогресуюче свавілля бояр, які дійшли до безпрецедентного порушення норм феодального права - оголошення князем боярина Болодислава Корлтльчича (1213-1214) безперервне втручання у внутрішні справи західноруських земель сусідніх держав Угорщини та Польщі, проявом якого було проголошення «королем Галичини та Володимирі!» п'ятирічного угорського королевича Калмана (Коломана), одруженого з дворічною польською княжною Саломеєю (розпочата після цього воєнна окупація тривала від 1214 р. до 1219 р.);стор. 18 з 20 зростаюча монгольська загроза, що вперше заявила про себе 1223 р. на березі ріки Калки (галицькі та волинські формування входили до коаліції руських князів); енергійна боротьба за відновлення державної єдності Данила Галицького, яка успішно закінчилася 1238р Ш етап (1238-1264). Відновивши єдність, Галицьке-Волинське князівство набирає сили та відвойовує втрачені позиції. Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонських лицарів Добжинського ордену під Дорогочином. Незабаром він знову поширює свій вплив на Київ, у якому залишає управляти свого воєводу Дмитра. Відчуваючи реальність постійної загрози із Заходу і Сходу, зводить низку міст-замків (Данилів, Кременець, Угровеськ таін.). IV етап (1264—1323). Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між трьома нащадками князя, - Левом, Мстиславом і Шварно. Прагнучи стабільності, Шварно стор. 19 з 20 укладає союз Галицького князівства з Литвою, але це об'єднання не було тривалим. Найпослідовніше продовжував державницьку політику батька Леє Данилович (1264-1301) Щ} . Хоча він і був змушений визнати залежність від улусу Ногая, все ж саме цей князь приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьому територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію. V етап (1323-1340). Загибель Андрія та Лева , які не мали дітей, увірвала пряму лінію династії Романовичів, що призвело до посилення політичного впливу галицького боярства, зростання чвар та усобиць у феодальній верхівці, втручання іноземних держав у внутрішні справи галицько-волинських земель. Протягом XIV ст. історична доля князівств, які об'єднував Київ, складається по різному, в нових історичних умовах та в складі нових державних оформлень.