Психофізіологічні фактори небезпек

Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя. На сьогодні не існує жодного фактора психофізіологічних небезпек, що не впливав би на людину. Кожен з цих факторів залежно від тривалості дії можна віднести до постійних чи тимчасових.

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постійної дії слід вважати:

 недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);

порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття;

ƒ дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);

підвищена емоційність;

відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість в досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота, тощо,).

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової дії є:

 недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання припуститися помилки);

необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й всього колективу,);

ƒ втома (розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення,);

емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов'язані з по­бу­том, сім'єю, друзями, керівництвом.

На успіх діяльності особливо впливає стан людини. Будь-який вид діяльності викликає втому.

   
Втома це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини.
   

Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати ше до початку фізичного навантаження, на самому початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці, пов'язана з позитивним емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють можливість продовження діяльності. Об'єктивним показником втомлення є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості.

   
Дослідження працездатності показало, що в перші дві години про­дук­тивність праці зростає, досягає максимального рівня, а потім посту­пово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома наступає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.
   

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а період нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні Процеси в організмі. Прикмети втоми не щезають до початку роботи наступного дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними.

    m погіршується продуктивність праці
    m знижується опір організму до інфекції
За наявності хронічної перевтоми   m зростає лабільність показників серцево-судинної системи
  m підвищуються сухожилкові рефлекси, пітливість
  m часто зменшується маса тіла
    m збільшується кількість помилок, брак у роботі

Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робочого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Такий стан може призвести до загострення багатьох захворювань — серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих, хронічних тощо.