Аксіоми безпеки життєдіяльності
Аналіз надзвичайних ситуацій, небезпечних чинників середовища життєдіяльності, людини дозволяє сформулювати основні положення безпеки життєдіяльності у вигляді ряду аксіом.
ü Будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною (аксіома потенційної небезпеки), тобто в жодному виді діяльності не можна досягти абсолютної безпеки. Згідно з цією аксіомою, будь-яка діяльність людей і всі компоненти середовища життєдіяльності, крім позитивних властивостей і наслідків, мають здатність створювати небезпеки. При цьому, будь-яка нова позитивна дія неминуче супроводжується виникненням нової потенційної небезпеки чи групи небезпек (мобільний і стільниковий зв’язок, комп’ютер тощо). Навіть за найвищого рівня розвитку техніки абсолютне усунення джерел небезпеки неможливе. Завдання полягає в тому, щоб звести цю небезпеку до мінімуму.
ü Всі природні процеси, антропогенна діяльність та об’єкти діяльності мають схильність до спонтанної втрати стійкості і/або здатність до тривалого негативного впливу на людину та середовище її проживання.
ü Всі елементи техносфери є джерелами техногенних небезпек. Небезпеки виникають при несправностях в технічних системах; при неправильній їх експлуатації; через наявність викидів в атмосферу, скидів у водні об’єкти, утворення твердих відходів; різних видів випромінювань і т.д., що супроводжується шкідливим впливом на людину, природне середовище і елементи техносфери.
ü Техногенні небезпеки негативно впливають на людину, природне середовище та елементи техносфери одночасно. Оскільки людина є елементом системи «людина – життєве середовище (природне, техногенне, соціальне)», то впливаючи на один з елементів небезпеки впливають і на всю систему в цілому.
ü Техногенні небезпеки впливають на стан здоров’я людей, призводять до травм, матеріальних витрат і до деградації природного середовища.
ü Системи екологічного та біологічного захисту на технічних об’єктах і в технологічних процесах повинні мати пріоритет введення в експлуатацію та засоби контролю режимів роботи.
ü Безпека реальна, якщо негативні впливи на людину не перевищують гранично допустимих значень з урахуванням їх комплексного впливу.
ü Для кожного виду діяльності можна створити комфортні умови, що сприяють її максимальній ефективності. Ця аксіома фактично декларує принципову можливість оптимізації будь-якої діяльності з точки зору її безпеки та ефективності.
Класифікація небезпек
Однією з передумов розробки ефективних заходів, спрямованих на запобігання небезпек та усунення їх наслідків, є ідентифікація небезпек. Під ідентифікацією (лат. indentifico) розуміється процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових та інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, направлених на забезпечення нормального функціонування технічних систем і якості життя. В процесі ідентифікації виявляються номенклатура небезпек (перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками, наприклад в алфавітному порядку, за ймовірністю прояву з негативними наслідками та ін.), вірогідність їхнього прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток та інші параметри, необхідні для вирішення конкретного завдання.Головне в ідентифікації полягає у встановленні можливих причин прояву небезпеки. Повністю ідентифікувати небезпеку дуже важко. Наприклад, причини деяких аварій та катастроф залишаються не з’ясованими довгі роки або назавжди. Можна говорити про різний ступінь ідентифікації: більш або менш повний, наближений, орієнтовний та ін.
Систематизація явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдавати шкоду людині, називається класифікацієюабо таксономією небезпек.
Таксономія (від давньо-грецьк. тάξις – лад, порядок і νόμος – закон) – вчення про принципи та практику класифікації та систематизаціїскладних явищ, понять, об’єктів. Оскільки небезпека є складним поняттям, яке має багато ознак, то їх класифікація та систематизація виконує важливу роль в організації наукового знання в галузі безпеки життєдіяльності, дає змогу глибше пізнати природу небезпеки. Прикладом таксономії небезпек може служити такий розподіл:
ü за джерелами походженням (природні, техногенні, соціальні, політичні, комбіновані);
ü за локалізацією (пов’язані з атмосферою, літосферою (землетруси, виверження вулканів), гідросферою, космосом);
ü за наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі);
ü за типом (соціальні, технічні, екологічні, економічні);
ü за сферою прояву (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна);
ü за часом прояву негативних наслідків: імпульсивні, які проявляються миттєво (наприклад, ураження електричним струмом) та кумулятивні, які накопичуються (наприклад, проживання в місцевості підвищеного радіаційного впливу);
ü за структурою (будовою) (прості та похідні, що породжуються взаємодією простих);
ü за енергією, що реалізується (активні та пасивні); до пасивних відносяться небезпеки, що активуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина – це гострі (колючі та ріжучі) нерухомі елементи; нерівності поверхні, по якій пересувається людина; ухили, підйоми; незначне тертя між поверхнями, що стикаються та ін.
Найбільш вдалою класифікацією небезпек є класифікація за джерелами походження, відповідно до якої всі небезпеки поділяються на групи: природні, техногенні, соціальні, політичні, комбіновані.
Природні небезпеки – це природні об’єкти і явища, стихійні лиха, які можуть завдати шкоди людині чи становити загрозу для її життя чи здоров’я (землетруси, зсуви, селі, виверження вулканів, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, сонячне і космічне випромінювання, небезпечні тварини, рослини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси).
Техногенні небезпеки – аварії на системах життєзабезпечення (раптове руйнування споруд і будівель, аварії на комунальних системах життєзабезпечення, аварії на електроенергетичних системах); аварії на транспорті (повітряному, водному, наземному, підземному,трубопровідному); гідродинамічні аварії; вибухи; пожежі; аварії, що пов’язані з викидом небезпечних речовин (аварії з викидом небезпечних хімічних речовин (НХР); аварії з викидом радіоактивних речовин (РР); аварії з викидом небезпечних біологічних речовин (НБР).
До соціальних небезпек належать: небезпеки, спричинені низьким духовним і культурним рівнем: бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, наркоманія, паління. Джерелами цих небезпек є незадовільне матеріальне становище, погані умови проживання, страйки, повстання, конфліктні ситуації на етнічній, расовій чи релігійній основах.
Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному і міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні і збройні конфлікти, війни.
Найбільшу кількість становлять комбіновані небезпеки – природно-техногенні, природно-соціальні і соціально-техногенні.
Природно-техногенні небезпеки: смог, кислотні опади, озонові «діри», «парниковий ефект», пилові бурі, ерозія ґрунтів, зменшення їх родючості, виникнення пустель, зсуви, селі, землетруси та інші тектонічні явища, які виникають внаслідок людської діяльності.
Природно-соціальні небезпеки: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД.
Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність; професійний травматизм; психічні відхилення і захворювання, викликані виробничою діяльністю; масові психічні відхилення і захворювання, спричинені впливом на свідомість і підсвідомість людини засобами масової інформації.
Небезпека проявляється в результаті дії на людину небажаних чинників або факторів. Фактор(лат. factor – діючий) – причина, рушійна сила будь-якого процесу, що визначає його характер чи окремі його риси. Усі фактори поділяються на вражаючі, небезпечні і шкідливі.
Вражаючі фактори призводять до руйнування систем життєзабезпечення і загибелі людини.
Небезпечні фактори призводять до травм, раптового погіршення здоров’я (головний біль, погіршення зору, слуху, зміни психологічного і фізичного стану) і, навіть до раптової смерті.
Шкідливі фактори можуть спричинити захворювання чи зниження працездатності людини, як у явній, так і в прихованій формах; можуть викликати смерть як результат захворювання.
Розподіл факторів на вражаючі, небезпечні і шкідливі досить умовний. Один і той самий фактор може стати причиною загибелі людини, захворювання, або не завдати ніякої шкоди, завдяки силі і здатності організму до протидії.