Коментар облікової політики
На ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12» бухгалтерський облік ведеться згідно Наказу про облікову політику від від 24 листопада 2000 р. № № 390. На практиці розробка облікової політики цілком і повністю покладається на головного бухгалтера.
Основними положеннями наказу є: при відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій і подій застосовувати норми відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України.
Розглянемо детальніше засади облікової політики підприємства щодо обліку витрат.
Згідно Розділу 9облік витрат підприємства здійснюється відповідно до П(С)БО 16 "Витрати".
Встановлено перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (що враховуються по дебету рахунка 23 "Виробництво"):
• прямі матеріальні витрати за винятком зворотних відходів:
=> на сировину і матеріали;
=> на покупні комплектуючі вироби;
=> на паливо й енергію для технологічних цілей;
• прямі витрати на оплату праці, що складаються з заробітної плати по окладах і тарифах, премій і заохочень, а також компенсаційних виплат основним технологічним робітникам;
• відрахування на соціальні заходи: пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, інші соціальні заходи. Відрахування на соціальні заходи здійснюються відповідно до законодавства від суми витрат на оплату праці працівників, зайнятих виробництвом продукції;
• амортизація основних виробничих фондів, що безпосередньо беруть участь у технологічному процесі виробництва конкретних видів продукції.
• роботи і послуги промислового характеру;
• розподілені постійні (майже постійні) загальновиробничі витрати;
• інші витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема: втрати від браку, що складають вартість остаточно забракованої продукції і напівфабрикатів та витрати на виправлення браку, за винятком сум, що відшкодовуються винними особами, що допустили брак.
До складу загальновиробничих витрат (враховуються на рахунку 91) включаються:
• оплата праці апарату управління цехами і дільницями, обслуговуючого персоналу основних цехів, а також інших працівників загальновиробничого призначення підприємства;
• відрахування на соціальні заходи апарату управління цехами і дільницями, обслуговуючого персоналу основних цехів, а також інших працівників загальновиробничого призначення підприємства;
• витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць і ін.;
• амортизація 03 і нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
• витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду 03 і інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
• витрати на удосконалення технології й організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів; оплата послуг сторонніх організацій і ін.);
• витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід, забезпечення виробничого процесу парою, а також інші витрати на утримання виробничих приміщень;
• витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами і якістю продукції;
• витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;
• витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів;
• інші витрати (нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах, крім компенсованих винними особами, оплата простоїв і ін.);
• загальновиробничі витрати вважати постійними (майже постійними).
До складу адміністративних витрат (враховуються на рахунку 92) включаються:
• загальні корпоративні витрати (витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати і т.п.);
• витрати на службові відрядження апарату управління;
• витрати на оплату праці апарату управління підприємством;
• відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління підприємством;
• витрати на утримання 03, НМА і нематеріальних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід, охорона);
• винагорода за надані професійні послуги щодо організації виробництва і управління підприємством (юридичні, інформаційні, консультаційні, аудиторські, з оцінки майна та ін.);
• витрати на забезпечення зв'язку підприємства (поштового, телеграфного, телефонного, у тому числі мобільного, тощо);
• податки, збори й інші обов'язкові платежі, що включаються у витрати підприємства;
• оплата банківського обслуговування;
• інші витрати адміністративного призначення.
До складу витрат на збут (враховуються на рахунку 93) включаються:
• витрати на службові відрядження працівників, зайнятих збутом продукції та товарів підприємства;
• витрати на оплату праці працівників, зайнятих збутом продукції та товарів підприємства;
• відрахування на соціальні заходи і медичне страхування працівників, зайнятих збутом продукції та товарів підприємства;
• витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);
• витрати на передпродажну підготовку продукції і товарів;
• витрати на утримання 03, НМА і нематеріальних активів, використовуваних для збуту продукції та товарів підприємства (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, освітлення, охорона);
• витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції та товарів, транспортно-експедиційні й інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції та товарів;
• витрати на ремонт тари;
• інші витрати, зв'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
До складу інших операційних витрат (враховуються на рахунку 94) включаються витрати відповідно до номенклатури субрахунків рахунка 94.
Згідно Розділу 10 розподіл загальновиробничих витрат здійснюється таким чином:
з огляду на специфіку виробництва продуктів харчування, при якому обсяг і номенклатура загальновиробничих витрат досить великі, з огляду на складність планування як реального обсягу випуску продукції, так і суми загальновиробничих витрат (у тому числі через неповне завантаження виробничих потужностей, пов'язане із майже постійною зміною замовлень покупців на продукцію), списувати загальновиробничі витрати в повній сумі на витрати виробництва.
Загальновиробничі витрати списуються на витрати виробництва в розрізі усіх видів виробленої продукції підприємства виходячи з бази розподілу - фактичних витрат на оплату праці основних виробничих працівників протягом звітного періоду.
Планування витрат виробництва та номенклатура статей загальновиробничих витрат
Підприємства застосовують щодо об'єкта обліку попередільний (однопередільний) метод обліку витрат з елементами нормативного методу.
Об'єктом калькулювання у хлібопекарському виробництві є хлібобулочні вироби за видами та найменуваннями.
Калькуляційною одиницею для хлібобулочних і кондитерських
виробів є один центнер. Перелік калькуляційних одиниць продукції та послуг допоміжних виробництв встановлюється з урахуванням прийнятих на підприємстві одиниць вимірювання.
До основного виробництва належать виробництва, цехи, дільниці, в яких безпосередньо створюється продукція, а саме у хлібопекарському: виробництво хліба, булочних, бубликових, сухарних, здобних, кондитерських, пряникових виробів, борошна для млинців.
До допоміжних виробництв належать: котельні; компресорні станції; водопостачання; ремонтні майстерні; транспортні цехи або відділки; інші цехи та виробництва.
До непромислових господарств належать житлово-комунальні господарства та підприємства, призначені для побутового обслуговування персоналу. Вартість продукції та послуг цих господарств у обсяг виробленої продукції не включають. їхні витрати планують і враховують відокремлено від витрат виробничої діяльності підприємства.
Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції:
§ сировина та матеріали: борошно; інші основні матеріали; допоміжні матеріали; витрати на м'яку тару;
§ купівельні вироби та напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
§ паливо й енергія на технологічні цілі;
§ зворотні відходи (вираховуються);
§ основна заробітна плата виробничих робітників;
§ додаткова заробітна плата виробничих робітників;
§ відрахування на соціальне страхування виробничих робітників; г- витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
§ загальновиробничі витрати;
§ втрати від браку.
Підприємства в своїй обліковій політиці можуть вносити зміни щодо складу статей витрат залежно від техніки, технології та організації виробництва й питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції.
Планова (нормативна) калькуляція складається за видами та сортами продукції, що виготовляються у плановому періоді. Планова (нормативна) калькуляція собівартості виробів, які вперше будуть вироблятися у плановому році, виробів, які виготовляються на нових потужностях, складається виходячи з проектних показників.
Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі чинних (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого вдосконалення виробництва.
Під час складання планової (нормативної) калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в плановому періоді.
Планова (нормативна) собівартість на всі види продукції визначається відповідно до прийнятого на підприємстві варіанта зведеного обліку витрат (напівфабрикатного або безнапівфабрикатного). У разі застосування напівфабрикатного варіанта обліку визначенню планової (нормативної) собівартості виробу передує обчислення собівартості напівфабрикатів. При цьому у плановій (нормативній) калькуляції виділяється спеціальна комплексна стаття, у якій цехи-споживачі відображають собівартість одержаних напівфабрикатів від цехів попереднього виготовлення. У разі застосування безнапівфабрикатного варіанта в нормативній калькуляції виділяються витрати окремих цехів.
Нормативна калькуляція використовується (крім визначення фактичної собівартості) для оцінки браку та залишків незавершеного виробництва (у макаронному виробництві), обчислення розміру зниження норм витрат і нормативної собівартості, трудомісткості та матеріаломісткості за місяць, квартал, рік, а також для розрахунку цін [14].
Вихідними матеріалами для складання нормативної калькуляції є:
Ø технологічні маршрути виготовлення виробів;
Ø норми витрат основних матеріалів, купівельних виробів та напівфабрикатів, що витрачаються на виготовлення продукції;
Ø поопераційні розрахунки трудових витрат основних робітників, зайнятих виготовленням продукції;
Ø номенклатура матеріалів;
Ø інші документи, які є основою для первинного складання нормативної калькуляції.
Калькуляція нормативної собівартості виробів, що виготовляються, складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці робітників, зайнятих виготовленням виробів, інших прямих витрат (нарахувань на заробітну плату робітників), змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат. У такому ж порядку складається нормативна калькуляція на готову продукцію в цілому.
При цьому вартість матеріальних ресурсів, а також інших прямих
и та витрат визначається за зведеними нормами витрат, складеними технологічними відділами, та з урахуванням діючих цін. Трудомісткість і сума заробітної плати розраховуються за зведеними даними відділу праці та заробітної плати, одержаними на основі технологічних карт або іншої технічної документації, що відображають рівень норм заробітної плати на початок місяця.
Витрати на обслуговування виробництва, а також інші види витрат, на які норми не розроблені, можна включати до нормативної калькуляції згідно з кошторисами цих витрат.
Чинні (поточні) норми розробляються на кожний вид виробу за досягнутим підприємством рівнем технології, організації виробництва і праці. Ці норми використовуються для безпосереднього відпуску матеріалів на виробничі потреби та нарахування заробітної плати. Це дає змогу зіставляти з ними фактичні витрати з усього комплексу ресурсів, що використовуються на виробництво. Норми систематизуються в специфікаціях норм витрат матеріалів і в картах норм часу та розцінок.
На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві, незалежно від їх причин, виписуються повідомлення. У повідомленнях про зміну норм поряд із зазначенням попередньої
і нової норми, а також одержаної різниці обов'язково зазначається точна дата впровадження нової норми. Усі зміни норм впроваджуються у виробництво тільки після їх внесення до нормативно-технологічної документації,
Для своєчасного впровадження у виробництво всіх змін на підприємствах встановлюються графіки, маршрути, терміни проходження повідомлень та їх надходження до нормативних бюро, відділу матеріально-технічного забезпечення, бухгалтерії, цехів-виконавців.
На підприємствах здійснюється систематичний контроль за своєчасним оформленням зміни норм, внесенням змін до технічної та планової документації та застосуванням змінених норм в оперативній роботі цехів і відділів. Зміни чинних норм слід приурочувати до початку місяця. Якщо норми змінюються протягом звітного місяця, різниця між нормами, наведеними в нормативній калькуляції, та новими нормами до кінця звітного місяця виявляється та враховується окремо. Усі зміни норм, введені протягом місяця, вносяться до нормативної калькуляції на перше число наступного місяця.
Загальновиробничі витрати — це комплексна стаття витрат виробничої собівартості продукції. Типовий склад статей загальновиробничих витрат та їх характеристика визначені Типовим положенням та Методичними рекомендаціями,що наведені в додатку А.
До статті калькуляції «Загальновиробничі витрати» відносяться:
· витрати на управління виробництвом;
· амортизація основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення;
· сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативну оренду (лізинг) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами і нематеріальними активами загальновиробничого призначення;
· витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій і організацією виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її харчової цінності та продовженням терміну зберігання, інших показників;
· витрати на обслуговування виробничого процесу;
· витрати на охорону праці;
· витрати, пов'язані з забезпеченням пожежної та сторожової охорони (враховуючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну й сторожову охорону) цеху, дільниці;
· витрати, пов'язані з використанням і обслуговуванням засобів сигналізації, за надані для виробничих потреб послуги телефонного зв'язку;
· податки, збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, безпосередньо пов'язані з виробничим процесом і кількістю продукції, що випускається;
· витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією фондів природоохоронного призначення: витрати на самостійне зберігання, переробку, захоронення та ліквідацію екологічно небезпечних відходів виробничої діяльності цеху сторонніми організаціями; витрати з очищення стічних вод; інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом виробничої діяльності цеху, дільниці;
· витрати на перевезення працівників виробничих підрозділів до місця роботи і назад у напрямках, які не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, враховуючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно угод, укладених із транспортними підприємствами; витрати на перевезення працівників — інвалідів 1-ї та 2-ї груп до місця роботи й назад незалежно від маршрутів пасажирського транспорту загального користування;
· витрати на виплату надбавок до заробітної плати працівникам цеху, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний характер; платежі зі страхування ризиків цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, які перебувають у складі виробничих фондів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення, цехового майна, яке пов'язане з виробничою діяльністю;
· витрати цеху, на професійну підготовку та перепідготовку за профілем виробництва працівників, пов'язаних з виробничою діяльністю;
· витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;
· інші витрати цеху, дільниці.