Поняття доказів та їхній зміст

Поняття доказів належить до фундаментальних категорій у кримінальному процесі. Поняття доказів як кримінально-процесуальної категорії має визначатись завданнями кримінального судочинства, його основними засадами, які повинні забезпечити досягнення істини та постановлення законного і обґрунтованого рішення у справі.

Так, відомий юрист ХУІП-ХІХ ст. Ієремія Бентам визначав докази як загальну назву, яка дається кожному факту, коли він подається на розгляд судді з метою сформувати в останнього переконання в існуванні факту, який повинен стати підставою для судового вироку. Його позиції дотримувались окремі дореволюційні юристи.

Однак вже в ті часи існувала думка, що докази - це не факти, а конкретні дані. Коли ми пізнаємо відомі явища, коли зі змісту, зв'язку і відносин між предметами ми приходимо до відомого переконання, то ми називаємо ті дані, які породили в нас це переконання, доказами, - писав дореволюційний юрист В.Д.Спасович.

У 1930-х роках минулого століття виникла концепція подвійного розуміння доказів. Згідно з цією концепцією, поняття доказів включало два значення:

а) факти, на підставі яких встановлювались обставини, що входять до предмета доказування;

б) джерела доказів, які містять дані про факти.

Чимало прихильників здобула позиція тих процесуалістів, які вважають, що фактичні дані та їхні процесуальні джерела становлять нерозривну єдність. На їхню думку, ці фактичні дані та їхні джерела з'єднані в одному понятті, як два його необхідних елементи, які у відриві один від одного не утворюють доказу.

З цього приводу В.Д.Арсеньєв писав, що в тому випадку, коли під доказами розуміти тільки фактичні дані, а їхні джерела залишати за межами цього поняття, то стає незрозумілим, звідки беруться самі фактичні дані і яким чином встановлюються факти у справі?

Процесуальна форма доказів у кримінальному судочинстві - це сукупність правових вимог, які пред'являються до доказової інформації щодо її одержання з передбаченого законом процесуального джерела та в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 67 КПК України, орган розслідування, прокурор або суд приймають рішення на основі лише всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх доказів в їхній сукупності. Ця сукупність доказів має відображати всі елементи складу злочину і всі обставини, що входять до предмета доказування. Саме така сукупність доказів утворює систему доказів у кримінальній справі.

Система доказів має свою функцію - достовірне встановлення усіх обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Однією з найбільш важливих характеристик системи доказів є її узгодженість (несуперечливість), яка означає, що між підсистемами і доказами, що в них містяться, і котрі відображають структурні елементи предмета доказування, немає суперечностей.

Система доказів володіє також властивістю однозначності. Такою властивістю вона володіє тоді, коли з неї можна зробити лише єдиний логічно обґрунтований висновок.