Перше гоніння на християн.

1. Коли вони промовляли до народу, до них наблизилися священики і старшини сторожі при храмі і саддукеї;

2. Невдоволені тим, що вони навчають народ і проповідують в Ісусі воскресіння із мертвих;

3. І наклали на них руки, і віддали їх під охорону до ранку: бо вже був вечір.

4. Багато з тих, що слухали, увірували; і число таких людей було близько п‘яти тисяч.

5. Другого дня зібралися в Єрусалимі провідники їхні й старшина, і книжники,

6. І Анна першосвященик, і Кайяфа та Іван, і Олександр та інші з роду першосвященичого;

7. Вони поставили їх посередині і запитували: Якою силою чи яким ім‘ям ви вчинили це?

8. Тоді Петро виповнився Духом Святим і сказав їм: Провідники народу і старшино ізраїльська!

9. Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він уздоровився,

10. То нехай стане відомо усім вам і всьому народові ізраїльському, що йменням Ісуса Христа із Назарету, Котрого ви розп‘яли, Котрого Бог воскресив із мертвих, Ним поставлений він перед вами уздоровленим.

11. Він якраз і є камінь, знехтуваний вами, що будують, але вчинився головним на розі, і немає ні в кому іншому порятунку.

12. Бо немає іншого Ймення під небом, що дане людям, котрим належало б нам урятуватися.

13. Побачивши сміливість Петра та Івана і запримітивши, що вони люди некнижні і прості, вони дивувалися; а тим часом упізнавали їх, що вони були з Ісусом;

14. Але бачили уздоровленого чоловіка, що стояв перед ними, і нічого не могли сказати всупереч.

15. І наказали їм вийти геть із синедріону, а самі радилися поміж собою,

16. Кажучи: Що нам учинити з цими людьми? Адже всім мешканцям Єрусалиму відомо, що ними вчинено явне диво, і ми не можемо відкинути цього;

17. Але, щоб уже не поширювалося це в народі, з погрозою заборонимо їм, щоб не говорили про це Ймення нікому з людей.

18. І, прикликавши їх, наказали їм зовсім не говорити і не навчати про ймення Ісуса.

19. Але Петро та Іван сказали їм у відповідь: Поміркуйте, чи справедливо перед Богом – слухати вас більше, аніж Бога?

20. Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули.

21. Але вони, погрожуючи, відпустили їх, бо не знайшли можливости покарати їх, з причини народу, тому що всі прославляли Бога за скоєне;

22. Бо років сорок було тому чоловікові, в котрому звершилося це диво уздоровлення.

23. Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали, що говорили їм першосвященики і старшини;

24. А вони вислухали і однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико Боже, що утворив небо і землю і море, і все, що в них!

25. Ти устами батька нашого Давида, служника Твого, сказав Духом Святим: Чого заметушилися погани, і народи задумали марне?

26. Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа і на Христа Його.

27. Бо справді зібралися в місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з поганами і народом ізраїльським,

28. Щоб учинити те, що визначила рука Твоя і порада Твоя.

29. І нині, Господе, поглянь на погрози їхні і дай служникам Твоїм з усією сміливістю говорити слово Твоє,

30. Тоді, як Ти простягаєш руку Твою на уздоровлення і на вчинення ознак і чудес йменням Святого Сина Твого Ісуса.

31. І, за молитвою їхньою, захиталося місце, де вони були зібрані, і виповнилися всі Духом Святим і звіщали Слово Боже сміливо.

32. І в багатьох тих, що увірували, було одне серце і одна душа; і ніхто нічого з маєтку свого не називав своїм, але все в них було спільне.

33. І Апостоли з великою силою засвідчували воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.

34. Не було поміж ними жодного нужденного; бо всі, котрі володіли землями чи домами, продавали їх і приносили ціну проданого.

35. І клали до ніг Апостолів; і кожному давалося те, на що хтось мав потребу.

36. Так Йосія, названий від Апостолів Варнавою, що означає: Син утіхи, – левит, родом кіпрянин,

37. У котрого була своя земля, продав її, приніс гроші і поклав до ніг Апостолів.

Діяння 5