Котли. . На які котли поширюються і на які не поширюються Правила?
Білет № 1
1. Що визначає Закон України „Про охорону праці”? Сфера дії закону.
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.
2. Основні принципи страхування від нещасного випадку.
Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
- паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
- своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
- обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;
- надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
- обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;
- формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
- диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
- економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
3.Порядок розслідування нещасних випадків(повідомлення, призначення комісії, її склад, обов’язки комісії).
Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосередньо здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці (далі – безпосередній керівник робіт), чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов'язаний:
- терміново організувати надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу;
- негайно повідомити роботодавця про те, що сталося;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та машини, механізми, обладнання, устаткування (далі - устаткування) у такому стані, в якому вони були на момент настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків та порушення виробничих процесів), а також вжити заходів до недопущення подібних нещасних випадків.
Лікувально-профілактичний заклад повинен передати протягом доби з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою згідно з додатком 1:
1) підприємству, де працює потерпілий;
2) робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) за місцезнаходженням підприємства, де
працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою - підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно;
3) територіальному органові Держпраці за місцем настання нещасного випадку;
4) закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, де працює потерпілий, або такому закладові замісцем настання нещасного випадку з фізичною особою - підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно, у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).
Лікувально-профілактичний заклад обов'язково проводить у порядку, встановленому МОЗ, необхідні дослідження і складає протокол про наявність в організмі потерпілого алкоголю
(наркотичних засобів чи отруйних речовин) та визначає ступінь його
сп'яніння. Відповідний висновок чи витяг з протоколу, а також висновок про ступінь тяжкості травми (із зазначенням коду діагнозу згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я (МКХ-10) подаються на запит роботодавця, Фонду до утворення комісії з проведення розслідування нещасного випадку (далі - комісія) або голови комісії після її утворення протягом однієї доби з моменту одержання запиту.
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 37 цього Порядку), зобов'язаний:
1) протягом однієї години передати з використанням засобів зв'язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок згідно з додатком 2:
· Фондові за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок;
· керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - керівникові профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки – уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці);
· керівникові підприємства, де працює потерпілий, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;
· органові державного пожежного нагляду за місцезнаходженням підприємства у разі настання нещасного випадку внаслідок пожежі;
· закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);
2) протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування.
Роботодавець зобов'язаний створити належні умови для роботи комісії (забезпечити приміщенням, засобами зв'язку, оргтехнікою, автотранспортом, канцелярським приладдям), компенсувати витрати,
пов'язані з її діяльністю, а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об'єктивного проведення розслідування нещасного випадку.
До складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок – представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи.
Якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, до складу комісії входять також представники такого підприємства та первинної організації профспілки, а у разі відсутності на підприємстві профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці. До складу комісії не може входити безпосередній керівник робіт.
У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії входить також представник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством. У разі відсутності на підприємстві, у фізичних осіб - підприємців чи в осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, необхідної кількості осіб для утворення комісії до складу комісії входять представники роботодавця (роботодавець) та райдержадміністрації чи виконавчого органу місцевого самоврядування.
У разі настання нещасного випадку на судні морського або річкового чи рибопромислового флоту під час плавання або перебування в іноземному порту комісія утворюється капітаном такого судна, про що повідомляється власник судна, який відповідно до вимог пункту 10 цього Порядку повідомляє Фонд про нещасний випадок за місцем реєстрації (приписки) судна.
У разі настання нещасного випадку в закордонній дипломатичній установі України комісія утворюється керівником такої установи або особою, яка його заміщає, про що повідомляється МЗС, яке відповідно до вимог пункту 10 цього Порядку повідомляє про нещасний випадок Фонд.
Потерпілий або уповноважена ним особа, яка представляє його інтереси, не входить до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, вносити пропозиції, подавати документи щодо нещасного випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин настання нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.
Голова комісії зобов'язаний письмово поінформувати потерпілого або уповноважену ним особу, яка представляє його інтереси, про його або її права і з початку роботи комісії запросити до співпраці.
Члени комісії мають право одержувати усні чи письмові пояснення щодо нещасного випадку та проводити опитування роботодавця, посадових осіб, інших працівників підприємства, у тому числі потерпілого, та опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, робити необхідні запити, пов'язані з проведенням розслідування.
У разі коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно та добровільно застрахована у Пенсійному фонді України за умови сплати нею внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (крім випадків, передбачених пунктом 37 цього Порядку), розслідування організовує Фонд за місцем настання нещасного випадку, який утворює комісію у складі не менш як три особи.
До складу комісії входять представник Фонду за місцем настання нещасного випадку (голова комісії) та представники райдержадміністрації (у разі настання нещасного випадку в місті районного значення чи районі мм. Києва і Севастополя) чи облдержадміністрації (у разі настання нещасного випадку в місті обласного значення) (далі - місцева держадміністрація) за місцем настання нещасного випадку, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або територіального профоб'єднання за місцем настання нещасного випадку, якщо потерпілий не є членом профспілки.
У разі виявлення гострого професійного захворювання(отруєння) до складу комісії також входить представник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасного випадку.
Проведення розслідування нещасного випадку, який стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно і не застрахована у Пенсійному фонді України як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, організовує територіальний орган Держпраці за місцем настання нещасного випадку, який утворює комісію у складі не менш як три особи.
До складу комісії входять представник територіального органу Держпраці за місцем настання нещасного випадку (голова комісії) та представники місцевої держадміністрації за місцем настання нещасного випадку, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або територіального профоб'єднання за місцем настання нещасного випадку, якщо потерпілий не є членом профспілки.
У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії також входить представник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством.
Комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення:
· обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові
пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;
· визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону прац
· з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку;
· вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби
потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо);
· визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;
· установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
· скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 далі - акт за формою Н-5) згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з
виробництвом, за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1) згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження;
· скласти у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, у шістьох примірниках картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (далі - картка за формою П-5) згідно з
додатком 5.
4. Організація та здійснення державної санітарно-епідеміологічної експертизи промислової продукції, технологічних процесів, тощо.
7.1. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза об'єктів, на які є санітарні норми або нормативні документи, що затверджені згідно з чинним законодавством України, проводиться установами, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України.
7.2. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза об'єктів, на які відсутні санітарні норми, затверджені нормативні документи та в інших особливо складних випадках, проводиться експертними комісіями, які утворені головним державним санітарним лікарем.
7.3. До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи можуть залучатися за їх згодою фахівці наукових, проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно від їх підпорядкування, представники громадськості, експерти міжнародних організацій.
7.4. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи:
- звернення заявника у випадках, передбачених пунктом 7.2.
цього Порядку, до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я України, а у випадках, передбачених пунктом 7.1., - до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України;
- здійснення вимірювань, досліджень об'єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об'єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту;
- проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи;
- підготовка проекту висновку;
- затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.
7.5. Для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи заявник подає:
- у випадках, передбачених пунктом 7.1. цього Порядку, до установи, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби України, у сфері державного санітарно-епідеміологічного нагляду якого перебуває заявник, заяву за формою (додаток 1) та отримує направлення відповідного головного державного санітарного лікаря або його заступника цього закладу;
- у випадках, передбачених пунктом 7.2. цього Порядку, до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду МОЗ України (електронний варіант заяви може бути поданий з авторизованого клієнтського місця уповноваженої установи, закладу, комісії за наявності паперового варіанту заяви з підписом та печаткою заявника) за формою (додаток 1) та отримує направлення на проведення експертизи до відповідної експертної комісії та виконавця робіт.
Експертній комісії, виконавцеві робіт заявник подає направлення, копію заяви, матеріали, документи (один примірник у вигляді оригіналу або копії, завірений печаткою заявника, з перекладом на українську мову), зразки, які потрібні для проведення експертизи (додатки 2, 3, 4).
7.6. Якщо склад, характер, властивості об'єкта експертизи потребують додаткового аналізу, то установи, заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, експертні комісії і виконавці робіт державної санітарно-епідеміологічної експертизи можуть вимагати від заявника інші документи та матеріали, що містять інформацію про прямий або опосередкований вплив об'єкта експертизи на здоров'я населення чи його санітарне та епідемічне благополуччя в обсязі, необхідному для проведення обґрунтованої державної санітарно-епідеміологічної експертизи, і які повинні бути проаналізовані в ході експертизи.
7.7. Кількість зразків та маса проб для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи визначаються відповідними нормативними документами щодо оцінки об'єктів експертизи, а за їх відсутності (у разі нової, модернізованої, імпортної продукції тощо) - за аналогією з відповідними нормативними документами на продукцію, галузевими та державними стандартами, правилами відбору зразків на конкретну продукцію та методами досліджень або відповідно до програми дослідження (даний пункт поширюється на експертизу продукції і не застосовується при експертизі нормативних документів).
7.8. Перед початком робіт експертна комісія, виконавець робіт визначають програму проведення вимірювань, досліджень об'єктів експертизи, наукового обґрунтування критеріїв безпеки та умов використання об'єкта експертизи, відповідних правил, регламентів тощо.
Обсяг робіт визначається потребами експертизи в проведенні обстеження, дослідження, випробування чи вимірювання об'єкта експертизи до вимог санітарного законодавства на цей об'єкт експертизи.
7.9. При ввезенні в Україну нових хімічних та біологічних речовин, сировини, сполук, призначених до виробництва та використання, передумовою проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи є державна реєстрація в Комітеті з питань гігієнічного регламентування МОЗ України, а при потребі - гігієнічна регламентація.
7.10. Термін виконання державної санітарно-епідеміологічної експертизи становить 30 діб з дати надходження передбачених цим Порядком документів до виконавців експертизи. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза нових харчових продуктів проводиться протягом 90 робочих днів після отримання повної заявки на експертизу нових харчових продуктів. У цей термін не входить час, протягом якого об'єкт перебуває на додаткових дослідженнях, та час, що необхідний заявникові для усунення зауважень. Про необхідність додаткових досліджень виконавець повідомляє заявника письмово. Лист є підставою для продовження терміну проведення експертизи.
7.11. Установа, заклад державної санітарно-епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну експертизу, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (додатки 5, 6, 7) у двох примірниках.
Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ встановленої форми містить:
- реквізити висновку як документа (назва об'єкта експертизи; назва виробника продукції, розробника документа, країна; назва заявника, країна заявника; сфера застосування об'єкта експертизи (можливий споживач); сфера реалізації (через роздрібну торгівлю, аптечну мережу, для промислового використання, без права реалізації через роздрібну мережу); назва виконавця експертизи, номер протоколу; термін дії висновку; відповідальний за дотримання вимог висновку; примітки, опис ознак об'єкта експертизи;
- медичні вимоги безпеки для життя і здоров'я людини (критерії безпеки, показники, їх граничнодопустимі рівні, встановлений конкретний термін придатності тощо), яким повинен відповідати об'єкт експертизи, з якими має ознайомитись і які зобов'язується виконувати заявник - власник об'єкта експертизи, а також які є предметом подальшого державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
- перелік відповідних методів їх контролю, які повинні бути перевірені в ході експертизи стосовно можливості застосування для контролю об'єкта експертизи;
- рекомендації щодо місця, періодичності та обсягів перевірок об'єкта в ході державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
На кожен об'єкт експертизи готується окремий висновок згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП) ДК 016-97 або Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) ДК 017-982371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14. Підготовлений висновок, підписаний керівником експертної комісії, установи, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, надається головному державному санітарному лікарю на затвердження, при цьому до висновку додається протокол експертизи, підписаний керівником та членами експертної комісії.
7.12. Висновки у двох примірниках затверджує власним підписом та печаткою головний державний санітарний лікар або вповноважені ним заступники, яким делеговані повноваження в установленому порядку.
7.13. Після затвердження висновок уноситься до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи і йому присвоюється відповідний номер. Висновок уважається дійсним тільки за наявності номера реєстрації в реєстрі.
7.14. Перший примірник висновку видається заявнику після затвердження і внесення до реєстру.
7.15. Другий примірник висновку та протокол експертизи зберігаються в Департаменті державного санітарно-епідеміологічного нагляду МОЗ України. Документи, надані заявником на експертизу, проекти висновків та протоколи експертизи зберігаються в установах (закладах) державної санітарно-епідеміологічної служби чи комісіях протягом терміну, визначеного відповідною категорією документів згідно із законодавством.
7.16. Висновок експертизи є чинним протягом терміну дії нормативного документа, прийнятого в установленому порядку на цей об'єкт експертизи (продукцію). Для продукції імпортного виробництва, на яку відсутні нормативні документи, висновок видається на п'ять років.
7.17. Надання копій затверджених висновків здійснюється на підставі письмового звернення власника висновку.
5. Стан виробничого електротравматизму. Основні причин та шляхи зниження його рівня.
Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін.
6. ОП при виконанні роботи на висоті. Вимоги до осіб, які допускаються до виконання
робіт на висоті?
1.3. До виконання робіт на висоті допускаються особи, не молодше 18 років та які пройшли:
- професійний добір відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України з нагляду за охороною праці;
- медичний огляд відповідно до вимог Положення про медичний огляд працівників певних категорій,
- спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення
- навчання та перевірку знань з протипожежної безпеки осіб, які виконують вогневі роботи на висоті;
7. Правила ОП на автомобільному транспорті. Для кого вимоги Правил є обов’язковими?
Вимоги цих Правил є обов’язковими для всіх працівників, при організації та виконанні робіт, які пов’язані з експлуатацією, профілактичним обслуговуванням та ремонтом транспортних засобів, а також при проектуванні та реконструкції підприємств, їх виробничих об’єктів, споруд, розробці технологічних процесів, устаткування тощо.
8-газ. На які види діяльності поширюються Правила безпеки систем газопостачання України?
Ці Правила поширюються на підприємства, установи, організації (далі - підприємства) незалежно від форми власності, відомчої належності та видів їхньої діяльності, в тому числі на:
· газопроводи і споруди систем газопостачання населених пунктів (включаючи міжселищні), підвідні газопроводи до підприємств, теплових електростанцій (далі - ТЕС), котелень, автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій природного газу (далі - АГНКС);
· газопроводи і газове обладнання житлових і громадських будинків, промислових і сільськогосподарських підприємств, котелень, підприємств житлово-комунального і побутового обслуговування та ТЕС;
· газорегуляторні пункти (далі - ГРП), газорегуляторні установки (далі - ГРУ), комбіновані домові регулятори, установки для одержання газоповітряних сумішей;
· газонаповнювальні станції (далі - ГНС);
· газонаповнювальні пункти (далі - ГНП);
· проміжні склади балонів (далі - ПСБ);
· стаціонарні автомобільні газозаправні станції (далі - АГЗС)і пункти (далі - АГЗП), резервуарні, групові і індивідуальні балонні установки, випарні та змішувальні установки ЗВГ.
9-крани. На які крани поширюються Правила?
1.2. Дія цих Правил поширюється на:
· вантажопідіймальні крани всіх типів;
· крани-екскаватори, призначені для роботи з гаком або електромагнітом;
· однорейкові візки;
· ручні та електричні талі;
· кранові підйомники;
· лебідки для підіймання вантажу і (або) працівників;
· колиски для підіймання працівників;
· вантажозахоплювальні органи (гаки, грейфери, вантажопідіймальні електромагніти, кліщові захвати тощо);
· знімні вантажозахоплювальні пристрої;
· тару, за винятком спеціальної тари, що застосовується в металургійному виробництві (ковші, мульди, виливниці тощо), у морських і річкових портах, вимоги до якої встановлюються галузевими правилами або нормами.
10-посудини. На які посудини поширюються Правила?
1.1.1. Дані Правила поширюються на:
1) посудини, які працюють під тиском води з температурою вище 115 °С або іншої рідини з температурою, що перебільшує температуру кипіння при тиску 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), без урахування гідростатичного тиску;
2) посудини, що працюють під тиском пари або газу, вищим 0,07 МПа (0,7 кгс/см2);
3) балони, призначені для транспортування і збереження зріджених, стиснутих і розчинених газів під тиском, вищим 0,07 МПа (0,7 кгс/см2);
4) цистерни та бочки для транспортування і збереження зріджених газів, тиск пари яких при температурі до 50 °С перевищує тиск понад 0,07 МПа (0,7 кгс/см2);
5) цистерни і посудини для транспортування і збереження зріджених, стиснутих газів, рідин і сипких тіл, в яких тиск вище 0,07 МПа (0,7 кгс/см2) утворюється періодично для їх випорожнення;
6) барокамери.
котли. . На які котли поширюються і на які не поширюються Правила?
12-трубопроводи. Вимоги до яких трубопроводів встановлюють Правила?
13-котли до 0.07 МПа. Обов’язки власника при експлуатації котлів?
15.1. Власник котла повинен забезпечити тримання котлів у справному стані, а також безпечні умови їх роботи, організувавши обслуговування, ремонт і нагляд відповідно до вимог цих Правил.
15.2. Для здійснення у відповідності з цими Правилами технічного опосвідчення, забезпечення справного стану і постійного контролю за безпечною експлуатацією котлів власником котла має бути призначена особа, відповідальна за його справний стан і безпечну експлуатацію. Така особа призначається з числа інженерно-технічних працівників, котрі мають відповідну кваліфікацію і теплотехнічну освіту.
В окремих випадках відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію може бути покладена на інженерно-технічного працівника, який не має теплотехнічної освіти, але пройшов навчання в інституті підвищення кваліфікації в повному обсязі за спеціальною програмою і склав екзамени.
Призначення відповідальної особи необхідно оформляти наказом по підприємству із записом номера і дати наказу в паспорт котла (водопідігрівача) На період відсутності відповідальної особи (відпустка, відрядження тощо) виконання його обов'язків має бути покладено згідно з наказом на іншого інженерно-технічного працівника, який пройшов перевірку знань Правил.
14- ліфти. На які ліфти поширюються і не поширюються Правила?
15 – підйомники.На які типи підйомників поширюються і на які не поширюються «Правила...»?
1.3. Дані Правила не поширюються на:
- пожежні підйомники;
- засоби підмощування;
- підйомники військового та спеціального призначення, що перебувають в експлуатації у Збройних Силах України.
16 – навантажувачі.На які типи навантажувачів поширюються «Правила…»?
1.2. Дія цих Правил поширюється на:
а) вилкові навантажувачі з противагою (автонавантажувачі та електронавантажувачі);
б) навантажувачі з висувними вантажопідіймачем або вилами;
в) навантажувачі з вилами, розташованими між виносними опорами (лонжеронами);
г) навантажувачі з платформою;
ґ) навантажувачі з робочим місцем водія, що піднімається;
д) навантажувачі з бічним узяттям вантажу (однобічні, двобічні, фронтально-бічні тощо);
е) штабелеукладачі:
самохідні (з робочим місцем водія або керовані з підлоги);
з ручним пересуванням (з електричним або гідравлічним приводом підіймання, з підійманням ручною лебідкою);
комбіновані.
Типи навантажувачів, на які розповсюджуються ці Правила, наведені в додатку 1.
1.3. Вимоги цих Правил у частині вимог до будови поширюються на навантажувачі та штабелеукладачі (далі - навантажувачі), що виготовлені після набрання чинності цих Правил, а в частині вимог до експлуатації, ремонту, реконструкції, модернізації і до виготовлення складових частин навантажувачів для цих цілей - також і на ті, що перебувають в експлуатації.
17 – АЗС. Класифікаціяскладів нафтопродуктів в залежності від кількості зберігаємих нафтопродуктів, їх властивості, марки і оперативної діяльності.
18 – АХУ.Прийняття в експлуатацію аміачно-холодильних установок.
19 – типова інструкція ГНР. Які роботи відносяться до газонебезпечних?
20– ДБН А.3.2-2-2009. Сфера застосування. Нормативні посилання. Терміни і визначення. Загальні положення.
Білет № 2
1. Визначення понять і термінів: охорона праці, роботодавець, працівник.
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.
Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
2. Організація праці та відпочинку на підприємстві.
З метою профілактики загального виробничого втоми і перенапруги організму слід використовувати науково обґрунтовані режими праці і відпочинку.
Внутрішньозмінні режими праці і відпочинку - це раціональна система розподілу періодів роботи і відпочинку, що забезпечує підтримання високого і стабільного рівня працездатності у працюючих в динаміці робочого дня.
Режим праці і відпочинку (оплачувана і входить у робочий час) складається з декількох компонентів: часу на гігієнічні процедури і особисті потреби; часу регламентованих перерв на відпочинок; часу микропауз. У залежності від напруженості праці, фізичних і психологічних навантажень для різних професій підприємств встановлюються конкретні режими праці і відпочинку. Перерва на обід при 8-ми годинному робочому дні слід встановлювати в межах 30-60 хв. після 4-х годин від початку роботи.
Конкретні режими праці і відпочинку для основних груп які працюють на підприємствах представлені у таблиці 11.
Регламентовані перерви повинні вибиратися з урахуванням існуючих на підприємствах умов та напруженості праці, особливостей і характеру виробничих процесів.
Регламентовані перерви передбачають введення додаткових короткочасних перерв протягом робочої зміни.
Ці додаткові оплачувані перерви вводяться для окремих професій понад часу на відпочинок і особисті потреби*, передбачені нормами часу і виробітку.
Перерви, гігієнічні процедури і особисті потреби передбачаються нормами виробітку (10-15 хв).
Регламентовані перерви включають активно-пасивний або пасивний відпочинок, залежно від характеру і ритму праці, напруженості робочої пози працівників і ін. факторів.
Активний відпочинок полягає у виконанні комплексу гімнастичних вправ. Активним відпочинком може вважатися також і довільна зміна спокою руховою активністю.
Пасивний відпочинок передбачає організовану форму відпочинку в певній позі (сидячи або напівлежачи) для нормалізації кровообігу.
Комплекси гімнастичних вправ повинні застосовуватися диференційовано для кожної професії.
Виробнича гімнастика при зорово-напружені роботи повинна бути спрямована на поповнення дефіциту рухової активності і складатися з 5-6 вправ (остання вправа повинна сприяти переключенню на виробничу роботу).
М'язові зусилля комплексу вправ - помірні, темп - середній. Після закінчення гімнастики влаштовується інтервал в 2-3 хв. перед роботою. Змінювати комплекс вправ слід не рідше 1 рази в тиждень. Розробку комплексу вправ гімнастики і контроль за їх виконанням здійснює інструктор з фізичної культури, методист або науковий працівник НДІ. Вступний інструктаж по виконанню виробничої гімнастики та гімнастики для очей проводить медсестра здоровпункту (або запрошений медичний працівник).
13. З метою профілактики стомлення зору і короткозорості слід проводити в регламентовані перерви спеціальні вправи для очей, що сприяють посиленню кровообігу, підвищення тонусу очних м'язів, зменшенню стомлення очей.
14. Для поліпшення стану зорових функцій, зниження зорового і загального стомлення слід проводити сезонну вітамінізацію у зимово-весняний період комплексом вітамінів А, В1, В2 і С. Добова доза вітамінів: А - 1,5 мг, В1 - 2,0 мг, В2 - 2,5 мг, С - 100 мг.
15. З метою зняття втоми позотонического апарату і профілактики захворювань кістково-м'язового апарату (остеохондрозів, міозитів, эпикондилитов та ін) слід виконувати комплекс фізичних вправ з дозованим навантаженням.
3. Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві.
Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі й студенти під час трудового та професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання і перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії. Допуск до роботи (виконання навчальних практичних завдань) без навчання і перевірки знань з питань охорони праці забороняється.
Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким роботодавець доручає організацію цієї роботи.
На підприємстві для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом керівника створюється відповідна комісія. Головою комісії призначається керівник підприємства або його заступник, до службових обов'язків якого належить організація роботи з охорони праці. У разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівник цього підрозділу чи його заступник.
До складу комісії підприємства входять спеціалісти служби охорони праці, представники юридичної, виробничих, технічних служб, представник профспілки або вповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці та ін. Комісія вважається правомочною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб.
Усі члени комісії у порядку, встановленому Типовим положенням, повинні пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці.
Перед перевіркою знань на підприємстві організовують заняття: лекції, семінари та консультації. Перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюється за тими нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їх функціональних обов'язків. Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є тестування, залік або іспит. Тестування проводиться комісією за допомогою технічних засобів (автоекзаменатори, модульні тести тощо), залік або іспит - за екзаменаційними білетами у формі усного або письмового опитування. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються відповідним протоколом. Працівникам, які при перевірці знань з охорони праці виявили задовільні результати, видають посвідчення. При незадовільних результатах перевірки знань працівник повинен протягом одного місяця пройти повторне навчання та повторну перевірку знань.
Працівники, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.
Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.
Робота з підвищеною небезпекою - це робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба в професійному доборі, чи пов'язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров'ю, майну, навколишньому природному середовищу.
Відповідальність за організацію та здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань з питань охорони праці покладається на роботодавця.
4. Нормативні документи, що регламентують роботу із забезпечення пожежної безпеки об’єктів.
· Закон України “ Про пожежну безпеку” від 29.11.94
· “Правила пожежної безпеки в Україні” від 01.09.95
· “Правила технічного утримання установок пожежної автоматики” від 09.10.2000
· “Типове положення про пожежно-технічну комісію” від 27.09.94
· “Положення про добровільні пожежні дружини (команди)” від 27.09.94
· “Типове положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України” від 11.12.2003
· “Типове положення про службу пожежної безпеки” від 10.12.2003
· “Перелік посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок їх організації” від 11.12.2003
· “Перелік видів продукції протипожежного призначення, що підлягає сертифікації” від 26.07.94
5. Основні одиниці вимірювання електричного струму, напруги, частоти, потужності, опору.