Методика визначення групи крові

Групу крові можна визначити за допомогою стандартних сироваток, відмитих еритроцитів системи (АВО) і цоліклонів (моноклональних антитіл) А і В.

Визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток. Стан­дартні сироватки виготовляють в ампулах на станціях переливання крові. Кожна ампула сироватки повинна мати паспорт-етикетку із зазначенням групи крові; номера серії; титру; терміну придатності; місця виготовлення. Використовувати ампули без етикеток категорично забороняється! Всі стандартні сироватки, залежно від групи крові, мають своє кольорове маркування: І (0) - безколірна; II (А) - голуба; III (В) - червона і IV (АВ)

- жовта. Відповідне маркування сироваток є на етикетках у вигляді кольо­рових смужок. На етикетці ампули сироватки І (0) групи - смужки немає, етикетка сироватки II (А) групи - має дві смужки голубого кольору, сиро­ватки III (В) групи - три смужки червоного кольору, а сироватки IV (АВ) групи - чотири смужки жовтого кольору. Сироватки необхідно зберігати при температурі +2±6°С. Сироватка повинна бути світлою і прозорою, ампу­ла - цілою. Наявність пластівців, осаду, помутніння є ознаками непридат­ності сироваток. Кожна сироватка повинна мати свій титр. Титр сироватки

- це те найбільше її розведення, за якого ще можлива реакція аглютинації. Чим більший титр, тим надійніша сироватка. Для визначення групи крові бажано користуватися сироватками з титром не нижче 1:32. Слід пам'ятати, що при значному розведенні сироваток реакція аглютинації може не відбу­тися. Сироватка відповідної групи крові повинна мати свою серію і високу активність, перші ознаки аглютинації повинні з'являтися не пізніше 30 сек. Серія характеризує сироватку, що виготовлена з крові певної людини. Для визначення групи крові користуються двома серіями стандартних сироваток чи еритроцитів. Термін зберігання стандартних сироваток - 4 місяці. Сиро­ватки із закінченим терміном зберігання (10-12 днів) до використання не­придатні. Визначення групи крові проводять на спеціальних (із заглиблен­нями) або звичайних порцелянових тарілочках. Останні поділяють кольо-


ровими олівцями на чотири квадрати і в напрямку за годинниковою стрілкою позначають сектори груп крові: І (0), II (А), III (В), IV (АВ). Відповідно до кожного сектора тарілки за допомогою піпетки наносять по одній краплі сироваток двох серій. Потім у хворого протирають ваткою, змоченою 96° спиртом, один із пальців (краще третій або четвертий) лівої руки і проводять прокол подушечки кінцевої фаланги спеціальною голкою (скарифікатором). Першу краплю крові знімають марлевою кулькою, а наступну збирають у стерильний капіляр Панченкова або за допомогою різних кутів предметного скла і послідовно вносять до сироваток, розмішуючи їх. Співвідношення крові і сироваток повинно бути 1:5 або краще 1:10. Потім похитують тарілочкою і спостерігають за аглютинацією. Варіанти груп крові подані в таблиці 3.


Варіанти груп крові


Таблиця З


 

Стандартні сироватки 1-а крапля 2-а крапля 3 -я крапля 4-а крапля Група крові
оф - - - - 1(0)
Р + - + - II (А)
а + + - - III (В)
+ + + - IV (АВ)


Визначення груп крові про­водять у світлому і теплому при­міщенні при температурі +15 -25 °С, оскільки можлива неспеци­фічна холодова аглютинація (па-наглютинація) при низькій і ос­лаблення або затримка аглюти­нації при високій температурі. Недопустимий поспішний висно­вок про групову належність. За ходом реакції необхідно спостері­гати не менше 5 хв, тому що мож­ливі неточності і затримка аглю­тинації у хворих, особливо з ерит­роцитами II (А) і IV (АВ) груп крові (12 % хворих) (рис. 66). Якщо аглютинація не чітка то до краплі суміші сиворотки і крові добавляють по одній краплі 0,9% натрію хлориду після чого дають заключення про групову на­лежність



Визначення групи крові за стандартними еритроцитами. Із вени хворого беруть 4 мл крові в пробірку і центрифугують. На тарілочку, розді­лену на сектори, наносять відповідно до підписів по краплі сироватки. До них додають 10-20 % суспензію стандартних еритроцитів І (0), II (А) і III (В) у співвідношеннях 1:5, тарілочку похитують протягом 3 хв, потім додають по краплі ізотонічного розчину хлориду натрію, результат оцінюють через 5 хв. Можливі 4 варіанти реакції аглютинації: 1) аглютинація відсутня з ерит­роцитами І (0) і визначається з еритроцитами II (А) і III (В) - група крові

I (0); 2) аглютинація негативна з еритроцитами І (0) і II (А) групи і пози­
тивна з еритроцитами III (В) - група крові II (А); 3) аглютинація відсутня
з еритроцитами І (0) і III (В) групи та позитивна з еритроцитами II (А)
групи - група крові III (В); 4) аглютинація негативна з еритроцитами І (0),

II (А), III (В) групи - досліджувана кров IV (АВ) групи.

Визначення групи крові за допомогою моноклональних антитіл (цоліклонів). Цоліклони (МКА) анти-А та анти-В використовують замість стандартних сироваток. Цоліклони проти антигенів А і В продукуються дво­ма різними пухлинними гібридомами, які утворюються при взаємодії В-лімфо-цитів мишей з клітинами мієломи мишей. Асцитична рідина, що продукуєть­ся гібридомами, містить імуноглобулін класу М (І§ М), який спрямований проти антигенів А і В системи АВ0 крові людини. Цоліклони дають швидку і виразнішу реакцію аглютинації порівняно зі стандартними сироватками та еритроцитами. Визначення групи крові проводять при температурі від 15 до 25 °С. Для цього беруть ампули з цоліклоном "анти-А" і "анти-В" та окремо ампули з розчинником, які розкривають і змішують. Цоліклони "анти-А" і "анти-В" випускають і в рідкому вигляді в ампулах або флаконах, рідина забарвлена в червоний колір ("анти-А") і синій колір ("анти-В"). їх необ­хідно зберігати в холодильнику при температурі +2±8 °С. Термін зберігання - 2 роки. На тарілочку наносять дві краплі цоліклону "анти-А" та дві краплі цоліклону "анти-В" на протилежному боці. Поряд з цими краплями нано­сять краплю досліджуваної крові, в 10 раз меншу від цоліклону (1:10), і змішують окремими паличками або різними кутами предметного скла. Реак­ція аглютинації виникає в перші 3-5 с і проявляється дрібними червоними крупинками, а пізніше пластівцями. Спостерігати слід протягом 2-5 хв. Мож­ливі такі варіанти реакції аглютинації: 1) аглютинація відсутня з цоліклонами "анти-А" і "анти-В", кров не містить аглютиногенів А і В, така кров належить до І (0) групи; 2) аглютинацію спостерігають з цоліклонами "анти-А", еритро­цити містять аглютиноген А - кров II (А) групи; 3) аглютинація настає з целіклоном "анти-В" - кров III (В) групи; 4) аглютинацію спостерігають з цоліклонами "анти-А" і "анти-В", еритроцити містять аглютиногени А і В -кров IV (АВ) групи (табл.4). У випадку встановлення групи крові IV (АВ) проводять контрольне дослідження з 0,9% розчином натрію хлориду. Відсутність аглютинації свідчить про належність крові до групи IV (АВ).


Таблиця 4 Варіанти груп крові за стандартними еритроцитами та целіклонами

 

 

 

№ п/п Стандартні еритроцити Стандартні цоліклони Група крові
1(0) II (А) III (В) анти-А анти-В
1. - + + - - 1(0)
2. - - + + - II (А)
3. - + - - + Ш(В)
4. - - - + + IV (АВ)

Слід зазначити, що група крові людини, як і всі інші ознаки, успадко­вується за класичними законами генетики і визначається набором генів, які вона отримала з материнською і батьківською хромосомою. Якщо ми знає­мо групи крові обох батьків, то неважко передбачити, яку групу крові мо­жуть мати діти.