Ґрунтово-кліматичні умови господарства
Територія Івано-Франківської області розташована на заході України і знаходиться в трьох різних за своєю природою ландшафтних зонах. Північно-східна частина території – лісостепова, характеризується інтенсивним веденням сільського господарства, високим ступенем розораності земель. Природна лучна рослинність збереглася на крутих схилах, у долинах річок, по ярах і балках. Заплавні луки відіграють значну роль у кормовому балансі тваринництва. Масиви широколистяних лісів розміщені переважно на непридатних для сільськогосподарського використання землях.
Середня частина області розташована в межах Передкарпаття з піднятим і розчленованим рельєфом. Тут переважають лісолучні ландшафти. Ліси займають високі межиріччя та їх схили. На понижених рівнинах в структурі земель переважають сільськогосподарські угіддя.
Південно-західна частина області заходить в Українські Карпати, які складаються з серії хребтів, витягнутих у південно-східному напрямі. Значна висота гір (1000–2000 м над рівнем моря) зумовлює сильне зволоження цієї частини області. Більшість гір вкрита лісами. Вище 1500 м над рівнем моря виділяється субальпійський пояс з лучною рослинністю.
Природнокліматичні умови сприяють розвитку сільського і лісового господарства, вирощуванню основних сільськогосподарських культур.
Сучасний ґрунтовий покрив області сформувався на стику лісової та степової рослинності, що вплинуло на їх формування і різноманітність. Але значна роль відводиться кліматичним умовам, геологічній будові рельєфу материнської породи. Ґрунти успадковують властивості ґрунтоутворюючих порід, а саме: гранулометричний, мінеральний та хімічний склад, фізичні властивості тощо.
Особливістю ґрунтоутворення в Передкарпатті є інтенсивний розвиток підзолистого і глеєвого процесів. Підзолистий процес сприяв утворенню в ґрунтах щільного, майже водонепроникного ілювіального горизонту. Під впливом надмірного поверхневого зволоження і слабкої дренованості території розвивався глеєвий процес, який охоплює не тільки весь ґрунтовий профіль, але й верхній шар материнської породи.
Передкарпатська зона характеризується менш родючими ґрунтами, ніж зона Лісостепу. Основний фон тут складають дернові опідзолені ґрунти на делювіальних та алювіальних відкладах і дерново-підзолисті та буроземно-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти на делювіальних та алювіальних відкладах.
Дернові опідзолені ґрунти на делювіальних та алювіальних відкладах поширені на вододільних просторах, їх схилах і терасах річок. За своєю будовою вони подібні до темно-сірих опідзолених ґрунтів. Глибина гумусового горизонту 40–60 см, а дернових глибоких опідзолених до 60–70 см. За гранулометричним складом верхнього горизонту ґрунти грубопилувато-середньосуглинкові, зустрічаються пилувато- та піщано-легкосуглинкові, а також піщані. Структура орного шару розпилена (грудкувато-пилувата). Тому після випадання дощів ці ґрунти можуть запливати і на них утворюється кірка.
Ґрунти добре гумусовані. Вміст гумусу в орному шарі коливається від 2,1 до 3,7 %, а з глибиною він поступово зменшується. Сума ввібраних основ становить в середньому 11–12 мг-екв. на 100 г ґрунту, ступінь насичення основами – 85 %, реакція слабокисла (сольової витяжки рН – 4,6–5,6, гідролітична кислотність незначна). Ґрунти слабо забезпечені рухомим фосфором та обмінним калієм.
Серед опідзолених дернових зустрічаються значні площі оглеєних ґрунтів, які мають явно погіршений водно-повітряний режим і потребують його регулювання.
Одним із факторів, які впливають на процес ґрунтоутворення і його хід має клімат.
Температура повітря. Зима на Івано-Франківщині відносно тепла, з частими відлигами. Середня температура найхолоднішого місяця (січня) становить мінус 5-6, абсолютний мінімум – мінус 32-36 0С. Майже щороку мінімальна температура буває мінус 21-26 0С. Середня температура лютого наближається до середньої січневої.
Починаючи з березня температура підвищується спочатку на 4-5 0С, а влітку на 1-2 0С за місяць. Найтеплішим місяцем є липень. Середня його температура становить 18-19 0С. Абсолютний мінімум температури спостерігається в липні і сягає 35-38 0С. У липні можлива температура близько 30 0С.
За багаторічними даними перехід середньої добової температури через 0 0С навесні на території області припадає на кінець першої – початок другої декади березня.
Восени стійкий перехід температури через 0 0С від плюсових до мінусових температур спостерігається в кінці листопада. Отже, період з середніми плюсовими температурами триває в середньому 240-260 днів.
Найхолоднішими є січень-лютий. Так, середньомісячна температура в січні опускається до -5 0С. У вказані місяці зафіксовано і абсолютні максимум – 37 0С і мінімум - -34 0С. На території області мінімальна температура грунту верхніх горизонтів дорівнює переважно 5-7 0С морозу.
Повторюваність температури грунту, за якої можливе пошкодження посівів, становить 5-12 %, тобто 1-2 рази на десятиріччя. Відлига та льодова кірка є типовими явищами.
Початок безморозного періоду в повітрі настає в останній п’ятиденці квітня, а кінець – у першій п’ятиденці жовтня. Але в окремі роки останні весняні морози в повітрі спостерігаються в травні, а перші осінні – у вересні. Проте, ймовірність заморозків у травні та вересні невелика.
Середня тривалість безморозного періоду становить 150-170 днів.
Сума активних температур з 1 липня до переходу середньодобової температури повітря восени нижче плюс 10 0С становить 1500-1600 0С.
Період з температурою вище 10 0С на Передкарпатті починається в кінці квітня і триває майже до середини першої декади жовтня. Проте заморозки на поверхні грунту в цей період можливі.
Режим опадів. Кількість опадів за рік становить в сумі 570-700 мм. У холодний період року (листопад – березень) опадів випадає лише 25-30% річної суми, що становить близько 140 мм. На Передкарпатті буває від 90 до 115 днів на рік з опадами 1 мм за добу. Починаючи з квітня, місячна кількість опадів істотно зростає. У теплий період року (квітень-жовтень) на рівнині їх випадає 450-500 мм. Максимум опадів припадає на літній період, червень, липень – 90-100 мм. Надходження вологи в грунт залежить від інтенсивності дощів.
Опади інтенсивністю 5 мм засвоюється грунтом повністю: 6-10 мм – на 80 %; 11-15 мм – на 60 %; 16-20 мм – на 40 %; понад 20 мм – на 30%. Для сільського господарства зливи інтенсивністю 30 мм і більше за 12 годин і менше є шкідливими.
Значної шкоди сільському господарству завдає град, який часто супроводжується сильними зливами та грозою. Середня кількість з градом становить 1-2, максимум 4-6 на рік.
На Передкарпатті сталий сніговий покрив у середньому буває 8 років із 10. Він утворюється і кінці грудня, а на початку березня або навіть в кінці лютого тане. Взимку часто бувають відлиги, під час яких сніг розтає.
Висота снігового покриву становить 11-20 см. Найбільшою вона є в другій половині зими. В окремі роки в лютому висота снігового покриву сягає 50 см.
Територія Івано-Франківської області розташована на заході України і знаходиться в трьох різних за своєю природою ландшафтних зонах. Північно-східна частина території – лісостепова, характеризується інтенсивним веденням сільського господарства, високим ступенем розораності земель. Природна лучна рослинність збереглася на крутих схилах, у долинах річок, по ярах і балках. Заплавні луки відіграють значну роль у кормовому балансі тваринництва. Масиви широколистяних лісів розміщені переважно на непридатних для сільськогосподарського використання землях.
Середня частина області розташована в межах Передкарпаття з піднятим і розчленованим рельєфом. Тут переважають лісолучні ландшафти. Ліси займають високі межиріччя та їх схили. На понижених рівнинах в структурі земель переважають сільськогосподарські угіддя.
Південно-західна частина області заходить в Українські Карпати, які складаються з серії хребтів, витягнутих у південно-східному напрямі. Значна висота гір (1000–2000 м над рівнем моря) зумовлює сильне зволоження цієї частини області. Більшість гір вкрита лісами. Вище 1500 м над рівнем моря виділяється субальпійський пояс з лучною рослинністю.
Природнокліматичні умови сприяють розвитку сільського і лісового господарства, вирощуванню основних сільськогосподарських культур.
Сучасний ґрунтовий покрив області сформувався на стику лісової та степової рослинності, що вплинуло на їх формування і різноманітність. Але значна роль відводиться кліматичним умовам, геологічній будові рельєфу материнської породи. Ґрунти успадковують властивості ґрунтоутворюючих порід, а саме: гранулометричний, мінеральний та хімічний склад, фізичні властивості тощо.
Особливістю ґрунтоутворення в Передкарпатті є інтенсивний розвиток підзолистого і глеєвого процесів. Підзолистий процес сприяв утворенню в ґрунтах щільного, майже водонепроникного ілювіального горизонту. Під впливом надмірного поверхневого зволоження і слабкої дренованості території розвивався глеєвий процес, який охоплює не тільки весь ґрунтовий профіль, але й верхній шар материнської породи.
Передкарпатська зона характеризується менш родючими ґрунтами, ніж зона Лісостепу. Основний фон тут складають дернові опідзолені ґрунти на делювіальних та алювіальних відкладах і дерново-підзолисті та буроземно-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти на делювіальних та алювіальних відкладах.
Дернові опідзолені ґрунти на делювіальних та алювіальних відкладах поширені на вододільних просторах, їх схилах і терасах річок. За своєю будовою вони подібні до темно-сірих опідзолених ґрунтів. Глибина гумусового горизонту 40 см, а дернових глибоких опідзолених до 60 см. За гранулометричним складом верхнього горизонту ґрунти грубопилувато-середньосуглинкові, зустрічаються пилувато- та піщано-легкосуглинкові, а також піщані. Структура орного шару розпилена (грудкувато-пилувата). Тому після випадання дощів ці ґрунти можуть запливати і на них утворюється кірка.
Ґрунти добре гумусовані. Вміст гумусу в орному шарі складає 2,8 %, а з глибиною він поступово зменшується. Сума ввібраних основ становить в середньому 11–12 мг-екв. на 100 г ґрунту, ступінь насичення основами – 85 %, реакція слабокисла (сольової витяжки рН – 4,6–5,6, гідролітична кислотність незначна). Ґрунти слабо забезпечені рухомим фосфором та обмінним калієм.
Серед опідзолених дернових зустрічаються значні площі оглеєних ґрунтів, які мають явно погіршений водно-повітряний режим і потребують його регулювання.
Одним із факторів, які впливають на процес ґрунтоутворення і його хід має клімат.