Контроль виконання лабораторної роботи. 1. З мінералізатом ДНК провели реакцію з розчином амонію молібдату і отримали позитивну реакцію – молібденову синь
1. З мінералізатом ДНК провели реакцію з розчином амонію молібдату і отримали позитивну реакцію – молібденову синь. Який складник ДНК дає позитивну реакцію?
А. Пуринові основи
В. Піримідинові основи
С. Пуринові нуклеозиди
D. Піримідинові нуклеозиди
Е. Фосфатні залишки
2. На одному з етапів визначення ДНК за фосфором використовують1 % розчин аскорбінової кислоти. В якій хімічній реакції вона бере участь?
А. Окиснення
В. Відновлення
С. Гідролізу
D. Мінералізації
Е. Комплексоутворення
3. Похідне уридину – фторурацил, який перетворюється в клітині в фтордезоксиуридилат – сильний незворотній інгібітор тимідилатсинтази. Як пояснити факт пригнічення фторурацилом швидкого поділу ракових клітин у експериментальних тварин?
4. У пацієнта діагностовано пігментну ксеродерму. Його шкіра є надзвичайно чутливою до пошкоджуючої дії сонячного світла. Поясніть причину виникнення цієї патології. Наслідком спадкового порушення синтезу якого УФ–специфічного ферменту є це захворювання?
5. На чому грунтується метод отримання ДНК?
6. В чому полягає суть мінералізації ДНК?
7. Який принцип визначення ДНК за фосфором?
8. Якими реактивами осаджують білки з охолодженого гідролізату?
9. Яким реактивом і при яких умовах відбувається повне осадження ДНК?
10. Як називається кінцевий продукт реакції, на якому базується визначення ДНК за фосфором?
11. Яке клініко–діагностичне значення визначення ДНК у біоптатах?
Приклади тестів „ Крок–1”
1. Із нітратів, нітритів і нітрозамінів в організмі утворюється азотиста кислота, яка зумовлює окисне дезамінування азотистих основ нуклеотидів. Це може призвести до точкової мутації – заміни цитозину на:
А. Тимін
В. Урацил
С. Аденін
D. Гуанін
E. Інозин
2. У пацієнта діагностовано СНІД. У його лейкоцити потрапила РНК вірусу СНІДу, де за участю ферменту ревертази розпочався синтез вірусної ДНК. Який процес лежить в основі цього процесу?
A. Зворотна транскрипція
B. Зворотна трансляція
C. Репресія оперону
D. Конваріантна реплікація
E. Дерепресія оперону
3. Для лікування урогенітальних інфекцій використовують хінолони – інгібітори ензима ДНК–гірази. Який процес порушується під дією хінолонів насамперед?
А. Ампліфікація генів
В. Реплікація
С. Зворотна транскрипція
D. Репарація
E. Рекомбінація генів
4. В організм людини потрапили іони ртуті. Це призвело до збільшення частоти транскрипції гена, необхідного для детоксикації важких металів. Ампліфікація гена якого білка лежить в основі цього процесу?
А. Металотіонеїну
B. Церулоплазміну
С. Інтерферону
D. Трансферину
E. Феритину
5. Молекулярний аналіз гемоглобіну пацієнта з анемією виявив заміну 6–Глу на 6–Вал у β–ланцюзі. Який молекулярний механізм патології?
А. Генна мутація
В. Хромосомна мутація
С. Геномна мутація
D. Ампліфікація генів
Е. Трансдукція генів
Індивідуальна самостійна робота студентів
1. Сучасні методи дослідження ДНК і РНК, їх клінічне значення.
Література
Основна:
1. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.
2. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко-діагностичне значення. Довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Здоров’я, 2004. – 191 с.
3. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 469–544.
4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 448–506.
5. Клінічна біохімія. Курс лекцій для студентів вищих навчальних медичних закладів / За ред. проф. Склярова О.Я. – Львів, 2004. – 295 с.
6. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – 297 с.
Додаткова:
1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – С. 469–498, 511–544.
2. Бородой Н.В., Ганина К.П., Глущенко Н.Н. Влияние определенной опухоли на содержание ДНК в эпителиоцитах слизистой оболочки полости рта // Цитология и генетика. – 1994. – № 1. – С. 73 – 77.
3. Пескин А.В. Роль кислородных радикалов, образующихся при функционировании мембранных редокс–цепей, в повреждении ядерной ДНК // Биохимия. – 1996. – т. 61., вып. 1. – С. 65–72.
4. Поцелуева Л.А. Место нуклеазной активности в противовирусной защите (обзор) // Казанский медицинский журнал. – 1995. – т. 76. – № 3. – С. 231 – 233.
5. Русин Е.В., Афонина Г.Б. Определение синтеза ДНК и РНК в Т- и В-лимфоцитах. // Клиническая лабораторная диагностика. 1998. № 3. – С. 43.