ТЕМА 4. ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ
Поняття права на інформацію. Принципи свободи поширення інформації. Основні види інформації: статистична, масова, про діяльності державних органів влади та місцевого самоврядування, правова, про особу, довідково-енциклопедичного характеру, соціологічна, адміністративна. Структура права на інформацію: збір, зберігання, використання та поширення інформації.
Конституційні основи свободи інформації: свобода думки, право на інформацію, заборона цензури; право на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю; право на захист своєї честі та доброго імені; право на таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень; право на вільний вибір мови спілкування, виховання, навчання і творчості; свобода совісті; свобода віросповідання; свобода слова; свобода масової інформації; право на свободу вираження своїх думок і переконань (право вільно вибирати, мати та поширювати переконання; ніхто не може бути примушений до вираження своїх думок і переконань або відмови від них); право вільно шукати, одержувати, передавати, провадити та поширювати інформацію будь-яким законним способом; право громадян звертатися особисто, а також направляти індивідуальні та колективні звернення до державних органів та органів місцевого самоврядування; право кожного на достовірну інформацію про стан навколишнього середовища; право на освіту; свобода всіх видів творчості; право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги; та ін.
Співвідношення внутрішньодержавних та міжнародно-правових норм в області свободи масової інформації. Тлумачення конституційного формулювання: поняття свободи і її відмінність від права, співвідношення свободи думки і свободи самовираження. Основні елементи свободи масової інформації: свобода шукати, одержувати, зберігати та поширювати інформацію. Поняття цензури.
Умови обмеження свободи масової інформації. Конституційні основи обмеження свободи інформації: право на охорону достоїнства особистості, захист честі та доброго імені, право на недоторканність приватного життя, особисту та сімейну таємницю, право на охорону інтелектуальної власності. Зловживання свободою масової інформації. Заборона використання ЗМІ для закликів до насильницької зміни конституційного ладу та цілісності держави.
Дайте відповідь на запитання:
1. Які права людини в інформаційній сфері закріплені в Конституції України? Які з них являються абсолютними, а які можуть бути обмежені?
2. У чому полягають принципи свободи поширення інформації?
3. Які існують підстави для обмежень цих конституційних прав у законодавстві?
4. У чому проявляється співвідношення внутрішньодержавних і міжнародно-правових норм в області свободи масової інформації?
5. Які тенденції в розвитку міжнародного правового регулювання права на інформацію?
6. У чому полягають розбіжності права на інформацію фізичних та
юридичних осіб?
7. У яких правових формах реалізується право на інформацію?
Практичні завдання:
1) Складіть структурно-логічну схему: «Права на інформацію»
2) Гідрометцентр України відмовився надавати редакціям ЗМІ прогноз погоди безкоштовно.
Оцінити правомірність відмови та вимоги плати.
3) Підприємство відмовилося надати на запит редакції інформацію про вплив своєї діяльності на санітарно епідеміологічну обстановку в регіоні, указавши, що відповідно до Закону «Про інформацію» інформація являється товаром і тому буде надана редакції тільки за плату.
Оцінити правомірність відмови та вимоги плати за інформацію.
4) Адміністрація відмовилася надати журналісту статистичні збірники, які містять інформацію про економіку регіону, мотивуючи це тим, що за розпорядженням голови адміністрації на збірниках поставлений гриф «не для друку». Оцінити правомірність відмови.
5) Прес-секретар міра міста Києва заявив, що буде особисто визначати список журналістів, які будуть допускатися до висвітлювання офіційної діяльності губернатора та його служб, і що дозвіл на здійснення такої діяльності треба буде одержувати особисто в нього.
Оцінити правомірність такого роду дій прес-секретаря.
6) Співробітники міліції заборонили журналісту працювати на одній з виборчих дільниць під приводом того, що в нього не було акредитації Центральної виборчої комісії України.
Оцініть правомірність дій міліціонерів. Чи обов'язково одержання акредитації Центральної виборчої комісії України для того, щоб працювати на виборчій дільниці?
7) На закритому хімічному підприємстві, яке розташоване в межах міста і знаходиться в близькості від державного кордону, у результаті аварії відбувся викид шкідливих речовин в атмосферу. Міська адміністрація вжила необхідних заходів з евакуації громадян із заражених місць і запобіганню витоку небажаної інформації про аварію. При цьому вона заборонила керівництву підприємства передавати закордонним ЗМІ і фахівцям інформацію про масштаби аварії та відомості, які стосуються життя населених пунктів, що входять у зону досяжності поширення шкідливих речовин. Одночасно адміністрація, приймаючи рішення про нерозповсюдження зазначеної інформації, посилалася на закритість виробництва хімічного підприємства.
Чи правомірні дії міської адміністрації з погляду норм інформаційного права?
8) Хімічний комбінат м. Снежинська здійснив викид отруйних речовин у ріку «Дніпро». Міська влада, одержавши від санепідемслужби міста відповідну інформацію, не сповістила громадян про небезпеку. У результаті купання в ріці діти — п'ять хлопчиків і одна дівчинка — одержали серйозні шкірні захворювання.
Хто повинний нести відповідальність за приховання даної інформації?
Література та інші джерела за темою заняття:
Конституція України від 28 червня 1996р.// Відомості Верховної Ради України.- 1996.-№30.-Ст.141.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40 – 44. – Ст. 356.
Господарський кодекс України// Відомості Верховної Ради України, 2003, № 18-22, ст..144
Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 48. - ст.650.
Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 16.10.1993 р. / Відомості Верховної Ради Украиїни. – 1993. – №23. – Ст.610.
Закон України "Про науково-технічну інформацію” / Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 33. - ст. 345.
Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27.01.1995 р. № 32/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 7. – Ст. 45. – (із змін. і допов.).
Хартия Европейского Союза об основных правах//Коментарий.-М.:Юрид. лит.,2001.-201с.
Международный пакт о гражданских и политических правах от 19.12.96. - М.:Юрид. лит //Сборник док. - Международная защита прав и обязанностей человека.- 1999.-С.32-53.
Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948г.// Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов.-М., 1990.-С.19-20.
Международная конвенция о пресечении обращения порнографических изданий и торговли ими (Женева, 12 сентября 1923 года) / Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. - Вып. IX. - М., 1938.
Международная конвенция об использовании радиовещания в интересах мира // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1983.- № 16.
Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод от 4 ноября 1950 г. (с изм. и доп. от 21 сентября 1970 г., 20 декабря 1971 г., 1 января 1990 г., бноября 1990 г., 25 марта 1992 г., 11 мая 1994 г.).
Решения Европейского Суда по правам человека (Европейская конвенция о защите прав человека. Право и практика. М, Совет Европы, 2003, CD, www.echr.ru).
Офіційний веб-сайт Державного департаменту з питань зв'язку та інформатизації України http://www.stc.gov.ua/ukrainian/
Офіційний веб-сайт Комітета Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації http://www.rada.gov.ua/svobodaslova
Офіційний інформаційний сервер Верховної Ради http://portal.rada.gov.ua/
Офіційний веб-сайт Міністерства транспорту та зв’язку України http://www.mintrans.gov.ua/
Конституція України: Офіційний текст. Коментар до законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посіб./ Авт.-уклад. М.І.Хавронюк. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: А.С.К., 2003. – 384 с. – (Нормативні документи та коментарі).
Бачило И.Л. Право собственности на информационные ресурсы // Информационные ресурсы России. – 2001. – №2. – С. 29-34.
Білорус О., Зернецька О. Право на комунікацію// Віче. - 2000. - №2(95). - С.115-132.
Бобрик В. Свобода діяльності засобів масової інформації і право людини на приватність: пошук правового компромісу// Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №: 9. - С. 56-58.
Казанцев В. Право граждан на информацию об окружающей среде // Юстиция, 2000, №1-С.15-19.
Колодій А.М., А.Ю.Олійник. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб./ М-во освіти і науки України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 332 с.
Лобанов Г.А. Информация как объект гражданского права // НТИ, Серия 1- № 6-С.7-11.
Малько А.В. Право гражданина на информацию // Общественные науки и современность. – 1995. – №5. – С. 56-62.
Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні.-К.:Юрінком - Інтер, 2000.-650с.
Хижняк В.С. Право человека на информацию. – Саратов, Изд-во Саратовского ун-та, 1998. – 67 с.
ТЕМА 5. РЕЖИМ ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ
Поняття режиму доступу до інформації та його види: інформація без права обмеження доступу; інформація з обмеженим доступом; шкідлива інформація; об'єкти інтелектуальної власності; інша загальнодоступна інформація. Принци забезпечення права на доступ до інформації.
Відкритість та загальнодоступність державних інформаційних ресурсів України. Власність на інформацію. Відомості, які не підлягають засекречуванню.
Правові обмеження права на інформацію в Україні. Конфіденційна інформація. Державна таємниця та її захист. Недоторканність приватного життя. Таємниця всиновлення. Медична таємниця. Службова і комерційна таємниця. Таємниця дізнання та попереднього слідства. Право та обов'язок журналістів на збереження в таємниці конфіденційних джерел інформації. Адвокатська та нотаріальна таємниця. Інші види конфіденційної інформації. Відповідальність за розголошення державної та інших охоронюваних законом видів таємниць. Суб'єкти, підстави, умови, види відповідальності.
Загальний порядок пошуку та одержання інформації громадянами. Порядок запиту інформації, відстрочки та відмови в її наданні. Порядок запиту та одержання інформації в державних органах і органах місцевого самоврядування. Порядок запиту та одержання інформації в судах: доступ у судове засідання і до матеріалів судових справ. Доступ до інформації, що перебуває в архівах. Пошук і одержання інформації в умовах надзвичайного стану. Оскарження відмови в наданні інформації. Відповідальність за незаконне перешкоджання пошуку та одержанню інформації.
Персональні дані як інститут охорони права на недоторканність приватного життя. Поняття та суб'єкти права на персональні дані. Особливості правової охорони права на недоторканність приватного життя через інститут персональних даних в окремих сферах суспільних відносин (у тому числі, у трудових відносинах, при дактилоскопічній реєстрації, при всиновленні).
Дайте відповідь на запитання:
1. Які конституційні гарантії реалізації права на доступ до інформації?
2. Як забезпечується правова охорона права на доступ до інформації в діючому законодавстві?
3. Які існують механізми доступу до відкритої інформації?
4. Що розуміється під інформацією з обмеженим доступом і
яка її структура?
5. Які основні ознаки інформації з обмеженим доступом?
6. Що розуміється під державною таємницею як об'єктом права?
7. У чому полягають особливості захисту прав на державну таємницю?
8. Що розуміється під комерційною таємницею як об'єктом права?
9. Що розуміється під банківською таємницею як об'єктом права?
10. Хто може бути суб'єктом права на банківську таємницю?
11. Які права має власник банківської таємниці та у чому особливості їхньої правової охорони?
12. Що розуміється під професійною таємницею як об'єктом
права ?
13. Який порядок пошуку та одержання інформації громадянами?
14. Що в себе включають персональні дані?
Практичні завдання:
1) Складіть структурно-логічну схему: «режим доступу до інформації»
2) Керівництво університету зажадало від всіх викладачів розмістити в мережі Інтернет свої фотографії та коротку інформацію про себе. Крім цього, начальник університетського відділу АСУ розробив загальнодоступну базу даних «Контингент співробітників», з якої можна довідатися посаду та дату народження кожного співробітника. На заперечення багатьох викладачів проти розміщення їхніх персональних даних у мережі Інтернет начальник відділу АСУ відповів: «Це питання узгоджене з начальством».
Хто правий у даній ситуації? Чи порушене тут законодавство про поширення персональних даних?
3) Генеральний директор підприємства видав наказ, що забороняє його працівникам давати які-небудь інтерв'ю засобам масової інформації, що стосуються діяльності компанії, без дозволу генерального директора або його першого заступника.
Оцінити правомірність заборони.
4) Журналіст приїхав на місце дорожньо-транспортної події раніше правоохоронних органів і відзняв там матеріал.
Прибулий пізніше наряд міліції витребував від журналіста віддати
касету для прилучення її до кримінальної справи як речовинний доказ.
Оцінити правомірність вимог.
5) Журналіст попросив суддю надати йому можливість ознайомитися з матеріалами справи, яка перебуває на розгляді у судді. Суддя відповів відмовою, заявивши, що журналіст втручається в діяльність судді.
Оцінити правомірність дій судді.
6) Журналісти проводили фотозйомку (звукозапис) судового процесу. На одному із засідань суд виніс визначення про призначення закритого судового засідання. Коли журналісти виходили із залу, працівник міліції, який не представився, засвітив фотоплівку, пославшись на те, що суд являється «закритим» .
Оцінити правомірність дій міліціонера.
7) В одній з оглядових статей журналу “Закордонний військовий огляд” була опублікована інформація про науково-дослідні організації, що брали участь у розробці лакофарбового покриття для сучасних літальних апаратів, застосовуваних у розвідувальних цілях. Пізніше в редакцію журналу надійшов офіційний запит з Головної військової прокуратури з вимогою розкрити джерело інформації і покарати винних у публікації. А приводом для такого звертання послужило те, що перелік науково-дослідних організацій, приведений у вищезгаданій статті, збігався зі списком інститутів, що міститься в закритій Постанові Уряду. Інакше кажучи — опублікований матеріал містив відомості, що складають державну таємницю.
Вірно це? І чи права Головна військова прокуратура?
8) Керівник служби безпеки фірми “Купол” склав для персоналу фірми інструкцію по роботі з документами, що складають комерційну таємницю. Відповідно до цієї інструкції працівники фірми повинні були давати відповідну підписку про її нерозголошення або це зобов'язання повинне було включатися як окремий пункт у трудову угоду того або іншого співробітника. Якщо в відомості, що складають комерційну таємницю, приходилося присвячувати ділових партнерів або клієнтів фірми, то положення про нерозголошення таємниці обов'язково повинні були включатися у відповідні договори з учасниками правовідносин.
9) У розробленій інструкції передбачалися також зобов'язання служби безпеки в області оперативно-розшукової діяльності. З метою запобігання витоку комерційної інформації співробітникам служби заборонялося передавати будь-яку інформацію правоохоронним органам; інформацію могли передавати лише керівник фірми і керівник служби безпеки. Причому в інструкцію були введені положення, що дозволяють здійснювати фото- і кінозйомку службових та інших приміщень з письмового дозволу директора фірми “Купол”.
Дайте правову оцінку положень цієї інструкції з погляду законодавства про інформаційну безпеку.
10) Робітниця сільського поштового відділення Михайлова на прохання своєї шкільної подруги агронома Алексєєвій регулярно підслухувала телефонні розмови її колишнього чоловіка Віктора, розкривала і читала його листи і всю зібрану інформацію передавала своїй подрузі. Алексєєва ж, одержавши неприємні відомості, влаштовувала сцени ревнощів колишньому чоловікові і вимагала його повернення в родину, до малолітніх дітей.
Один раз, випадково почувши від хлопців у клубі про витівки Михайлової, Віктор поскаржився на неї начальнику районного вузла зв'язків Бронштейну. А через добу — гарненько подумавши, вибачився перед колишньою дружиною, повернувся в родину і відмовився від своєї скарги.
Чи є тут порушення законодавства про таємницю зв'язку і як повинен діяти Бронштейн?
Література та інші джерела за темою заняття:
Конституція України від 28 червня 1996р.// Відомості Верховної Ради України.- 1996.-№30.-Ст.141.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40 – 44. – Ст. 356.
Господарський кодекс України// Відомості Верховної Ради України, 2003, № 18-22, ст..144
Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 48. - ст.650.
Закон України “Про державну таємницю” від 21.01.94р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №16. – Ст.93.
Закон України “Про державну статистику” від 17 вересня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 43. – Ст.608 (В редакції Закону № 1922-III від 13.07.2000 / ВВР, 2000. - № 43. – Ст. 362).
Закон України "Про науково-технічну інформацію” / Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 33. - ст. 345.
Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13 липня 2000 р. № 1908-ІІІ. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 42. – Ст. 348.
Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р. № 2887-XII // Відомості Верховної Ради. — 1993. — N 9. — Cт. 62.
Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 № 2135-XII // Відомості Верховної Ради. — 1992. — N 22. — Ст. 303.
Закон України “Про розвідувальні органи України” від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. — 2001. — № 19. — Ст. 94.
Закон України ”Про державну таємницю” // Відомості Верховної Ради України . – 1999. - № 49. - ст. 428.
Закон України “Про бібліотеки та бібліотечну справу” від 27.01.95р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №3. – Ст.45.
Закон України “Про звернення громадян” від 02.10.1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №47. – Ст.256.
Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 18.09.91р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №25. – Ст.281.
Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19.11.92р. // Відомості Верховної Ради України. –1992. – №4. – Ст.19.
Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 24.12.93р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №15. – Ст. 45.
Закон України “Про рахункову палату” від 11.07.96р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №43. – Cт. 212
Закон України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 року № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р. № 2229-XII // Відомості Верховної Ради України. –1992. – № 27. – Ст. 382.
Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001 року № 2493-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.
Закон України “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 року № 2790-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
Резолюция 127 (II) Генеральной Ассамблеи ООН “Ложная или извращенная информация” / СССР и международное сотрудничество в области прав человека. Документы и материалы.- М.: “Международные отношения”, 1989.
Конвенція “Про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища” від 25.07.1998р. // Вісник екологічної адвокатури. – 1998. – №10. – С. 3-25.
Указ Президента України “Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних” від 24 вересня 2001 р. № 891/2001.
Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади” від 1 серпня 2002 р. № 683/2002.
Рекомендації Ради Організації Економічного Співробітництва і Розвитку стосовно Керівних принципів, що регулюють захист приватності і транскордонні потоки персональних даних // Пазюк А.В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти. — К.: МГО Прайвесі Юкрейн, 2000. — 88 c.
Постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 року № 794 “Про персоніфікований облік у системі пенсійного забезпечення” Офіційний вісник України. — N 22. — Cт. 37.
Модельный закон «О персональных данных» // Информационный бюллетень (Межпарламентская Ассамблея государств-участников Содружества Независимых Государств). — 1999. — № 23.
Конвенція Ради Європи No. 108 “Про захист осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних” // Пазюк А.В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти. — К.: МГО Прайвесі Юкрейн, 2000. — 88 c.
Директива 95/46 СЕ Європейського Парламенту і Ради “Про захист фізичних осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних та безперешкодного руху цих даних” // Пазюк А.В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти. — К.: МГО Прайвесі Юкрейн, 2000. — 88 c.
Концепція створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 40 // Офіційний вісник України 1997. - N 4. - Ст. 35.
Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 28 червня 1998 р. (Ратифіковано 16 липня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 34. – Ст. 296.
Bан Вліт А.П. Право знати, право забути? Персональна інформація в публічних архівах // Свобода висловлювань і приватність. — 2001. — № 4. — С. 19-23.
Баранов А., Брыжко В, Базанов Ю. Защита персональных данных. — К.: Национальное агенство по вопросам информатизации при Президенте Украины, 1998. — 128с.
Буль Г.П. Доступ до інформації: юридичні аспекти. Нове законодавство щодо архівів як продукт сучасної юридичної думки: баланс свободи інформації і захисту даних // Свобода висловлювань і приватність. — 2001. — № 4. — С. 14-19.
Жеплінський А. Право на знання архівних даних про себе. Архіви колишніх спецслужб // Свобода висловлювань і приватність. — 2001. — № 4. — С. 23-26.
Жуковська О. Право на свободу слова та інформації в українському законодавстві та судовій практиці (деякі аспекти проблеми) // Свобода висловлювань і приватність. — 2002. — № 2. — С. 4-12.
Жуковська О. Правовий зміст поняття “відомостей, що не відповідають дійсності”, поширення яких є підставою для цивільної відповідальності // Адвокат. — 1999. — №3. — С. 14-19.
Захаров Є. Свобода вираження поглядів в Україні в 2001р. // Свобода висловлювань і приватність. — 2001. — № 4. — С. 4-9.
Захаров Є., Рапп І. Аналіз доступу до інформації про незаконні дії співробітників правоохоронних органів // Свобода висловлювань і приватність. — 2002. — № 2. — С. 12-16.
Захаров Є., Рапп І. Аналіз практики доступу до урядової інформації // Свобода висловлювань і приватність. — 2002. — № 1. — С. 4-6.
Іванов В.Ф. Інформаційне законодавство: український та зарубіжний досвід. — К.: Центр вільної преси, 1999. — 210 с.
Інформація як об'єкт власності та виключних прав. Інформаційні об'єкти інтелектуальної власності, їхні відмінні риси. Ознаки інформації та інформаційних ресурсів як об'єктів речової та інтелектуальної властивості.
Костецька Т.А. Гармонізація національного інформаційного законодавства як умова входження України в світове інформаційне середовище // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: матеріали наук.-практ. конференції. — К.: Ін-т законод. Верх. Ради України, 1998. — С. 286-289.
Костецька Т.А. До питання про систему інформаційного законодавства // Концепція розвитку законодавства України: матеріали наук.-практ. конференції. — К.: Ін-т законод. Верх. Ради України, 1996. — С. 67-68.
Костецька Т.А. Право на інформацію в Україні. — К., 1998. — 39 с.
Куінтана А.Г. Архіви служб безпеки колишніх репресивних режимів // Свобода висловлювань і приватність. — 2002. — № 1. — С. 16-26.
Кураков Л.П., Смирнов С.Н. Информация как объект правовой защиты. — М.: Гелиос, 1998. — 240 с.
Місьо М., Петрова Н. Українське законодавство і захист преси. // Свобода висловлювань і приватність. — 2000. — № 1-2. — С. 3-34.
Полінкевич К.Б. Окремі питання гармонізації законодавства України та міжнародного права в інформаційній сфері // Законодавство України та міжнародне право / проблеми гармонізації: Збірник наук. праць Ін-т законод. Верх. Ради України. — К., 1998. — в. 4. — С. 114-123.
Полінкевич К.Б. Проблеми впровадження міжнародно-правових стандартів захисту конфіденційної інформації про особу // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: матеріали наук.-практ. конференції. — К.: Ін-т законод. Верх. Ради України. — К., 1998. — в. 4. — С. 319-323.