Тема 5. Аналіз балансу бюджетної установи

Зміст і завдання аналізу. Аналіз балансу виконання кошторису витрат. Аналіз структури і динаміки активних і пасивних операцій бюджетної установи. Аналіз формування власних надходжень спеціального фонду бюджетних установ. Розрахунок і оцінка показників, які характеризують фінансовий стан бюджетних установ, забезпеченість необоротними і оборотними активами. Аналіз необоротних активів. Аналіз запасів. Аналіз грошових коштів. Аналіз капіталу бюджетних установ. Аналіз результатів діяльності бюджетних установ. Факторний аналіз виконання кошторису. Аналіз фінансової стійкості установи. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості установи.

Модуль II. Виконання індивідуальної роботи

Підсумковий контроль: ПМК

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

Шкала оцінювання

Методичні рекомендації до

самостійної роботи студентів

Модуль I. Аналіз діяльності бюджетних установ

Змістовий модуль 1. Сутність і роль аналізу в управлінні бюджетними установами

Тема 1. Зміст і завдання аналізу використання кошторисів бюджетних установ

План вивчення теми

1. Особливості господарської діяльності бюджетних установ

2. Види та напрями економічного аналізу

3. Звітність як джерело фінансового аналізу бюджетних установ

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні першого питання необхідно звернути увагу на те, що Бюджетним кодексом України до бюджетних установ віднесено органи, заклади, установи, організації, створені в уста­новленому порядку органами державної влади або місцевого са­моврядування, які повністю утримуються за рахунок бюджету — державного чи місцевого. До бюджетних установ належать також наукові установи системи НАНУ, міністерств і відомств (науко­во-дослідні інститути, наукові бібліотеки, ботанічні сади, денд­рарії, зоопарки), які здійснюють фундаментальні наукові дослі­дження та наукове обслуговування установи й організації органів законодавчої та виконавчої влади, юстиції, Міністерства внутріш­ніх справ, Державної митної служби тощо.

Бюджетні установи є юридичними особами, мають свій статут (положення), свою печатку, рахунки в органах Державного каз­начейства, баланс, певні права, обов'язки і несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України. Вони реєструються в органах виконавчої влади, державної податкової служби, соціаль­ного страхування, а також можуть включатися до Єдиного регіс­тру отримувачів гуманітарної допомоги.

Провідну роль у бюджетній системі України відіграє держав­ний бюджет. З нього фінансуються витрати на здійснення держав­них заходів у сфері господарського та культурного будівництва, на оборону, утримання центральних органів державної влади і державного управління. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між Автономною Рес­публікою Крим, областями, містами Києвом і Севастополем.

Умовно сферу бюджетних установ можна поділити на три групи:

Ø установи, що виконують законодавчі функції, функції управ­ління, охорони, контролю, — установи законодавчої і виконавчої влади; міністерства, відомства, управління, тобто апарат органів державного та господарського контролю, громадських та інших організацій; фінансові органи, органи казначейства, податкова інспекція, митна служба, армія, органи міліції, судові органи, ор­гани прокуратури та ін.;

Ø установи соціально-культурного комплексу — установи осві­ти всіх рівнів, медичні заклади, дитячі виховні заклади, установи культури, бібліотеки, наукові організації та ін.;

Ø соціальні фонди та служби, інші бюджетні установи.

Економічний аналіз діяльності бюджетної установи необхідно проводити на всіх етапах бюджетного планування — від кошто­рису виокремленої установи до бюджету держави в цілому. Він є невід'ємною частиною процесу прийняття рішень у системі управ­ління бюджетною установою.

Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ харак­теризується низкою особливостей, які впливають на методику та організацію економічного аналізу:

Ø бюджетні установи функціонують на засадах державної чи комунальної форми власності й не можуть створювати орендні чи спільні підприємства, приватизовуватися, ставати банкрутами, самоліквідовуватися;

Ø бюджетні установи належать до неприбуткових організацій і реєструються як такі. Метою їхньої діяльності є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг;

Ø нематеріальні послуги (продукція), надавані бюджетними установами, на відміну від будь-якої готової продукції, не є но­сіями матеріальної субстанції та не оприбутковуються на склад;

Ø відсутнє поняття «виробничий брак», здійснені витрати не по­рівнюються з отриманими результатами. Негативний результат також розглядається як результат. Соціально-культурні потреби суспільства в нематеріальних послугах не мають межі задово­леності й відіграють важливу роль у саморегуляції кожної лю­дини;

Ø бюджетні установи не наділяються оборотними коштами, їхній фінансовий стан визначається своєчасністю та повнотою надходження асигнувань з відповідних бюджетів;

Ø бюджетні установи на відміну від суб'єктів матеріального виробництва мають тенденцію до постійного відставання продук­тивності праці. Це пояснюється тим, що можливості заміни живої праці технікою у сфері послуг дуже обмежені. Адже праця ліка­рів, учителів, викладачів, науковців є творчим процесом, який не завжди закінчується на робочому місці та не піддається автома­тизації. Технічні засоби можуть лише розширювати професійні можливості таких працівників. Через це виробництво послуг ха­рактеризується високою трудомісткістю, великою питомою ва­гою витрат на заробітну плату;

Ø бюджетні установи є складовою бюджетної системи країни і беруть участь у виконанні як дохідної, так і видаткової частин бюджету, виконуючи кошторис доходів і видатків — плановий документ, що підтверджує повноваження кожної установи стосов­но отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і на­прями витрачання коштів.

При вивченні другого питання слід з’ясувати що економічний аналіз — це наука, яка всебічно досліджує господарську діяльність у межах як окремого робочого місця, пев­ної установи, підприємства, так і народного господарства загалом.

Залежно від глибини дослідження, призначення та деталізації результатів аналізу вирізняють такі його види: загальноекономіч­ний(фінансово-економічний), техніко-економічний та функціона­льно-вартісний.

Загальноекономічний (фінансово-економічний) аналіз вико­нують керівники та спеціалісти установ, підприємств, фінансо­вих, кредитних і статистичних органів за даними загальної звіт­ності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення основних напрямів і тенденцій її розвитку, способів підвищення ефективності використання наявних ресурсів і якості роботи. Як правило, такий аналіз проводять вищі органи управління і стати­стичні органи за даними звітності.

Результати загальноекономічного аналізу використовуються для загального контролю за роботою установ, фірм і галузей, на­дання потрібної їм допомоги і планування перспективного розвит­ку. За характером охоплених питань і за органами проведення цього аналізу розрізняють такі його напрями: фінансово-еконо­мічний та статистико-економічний.

Техніко-економічний аналіз проводиться працівниками уста­нови, технічними та економічними службами, громадськими ор­ганізаціями та іншими органами управління за даними оператив­ної та періодичної звітності та техніко-економічної інформації з метою:

Ø глибокого, вичерпного оцінювання діяльності, починаючи від робочого місця до будь-якого рівня управління;

Ø виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних фак­торів, техніки та економіки, резервів виробництва;

Ø відпрацювання заходів для їх раціонального використання.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) проводиться з метою:

Ø виявлення резервів зниження витрат шляхом пошуку но­вих, економічніших варіантів надання послуг;

Ø виготовлення виробу за рахунок визначення найкращого співвідношення між споживчою вартістю виробу або послуги, її ефективністю і витратами на її виготовлення.

За місцем проведення економічний аналіз поділяється на галузе­вий, міжгалузевий, внутрішньогосподарський і міжгосподарський.

Галузевий аналіз вивчає показники галузі (бюджетної систе­ми чи групи бюджетних установ). У проведенні аналізу беруть участь усі служби галузі та громадські організації. Він дає мож­ливість глибоко вивчити і правильно оцінити стан і роботу галузі. Рівень деталізації і глибина досліджень залежать від мети, рівня управління, термінів та інших причин. Результати аналізу умож­ливлюють вибір стратегічного напряму розвитку галузі, правиль­ну оцінку діяльності галузі та прийнятого рішення.

Міжгалузевий аналіз вивчає показники роботи кількох галу­зей. Він виявляє відмінності у роботі галузей, поширення передо­вого досвіду, викриває і мобілізує глибинні резерви, найбільш об'єктивно оцінює господарську діяльність кожної галузі.

Внутрішньогосподарський аналіз вивчає показники діяльності установ та їхніх структурних підрозділів. У проведенні аналізу бе­руть участь усі служби установи і громадські організації. Це дає можливість глибоко вивчити і правильно оцінити стан господарсь­кої діяльності, виявити резерви. Він може бути попереднім, опера­тивним, поточним і на перспективу. Крім загальної методики ним передбачено використання прийомів порівняльного аналізу. Внут­рішньогосподарський аналіз комплексно досліджує економіку уста­нови. Рівень деталізації і глибина досліджень залежать від мети, рів­ня управління, термінів та ін. Результати аналізу дають можливість правильно вибрати варіант плану, дати відповідну оцінку ефектив­ності прийнятого рішення і всієї діяльності аналізованого об'єкта.

Міжгосподарський аналіз вивчає показники роботи установи порівняно з показниками інших установ. Він спрямований на ви­явлення відмінностей в роботі зіставлюваних установ, поширення передового досвіду, виявлення та мобілізацію глибинних резервів, найбільш об'єктивне оцінювання господарської діяльності.

Економічний аналіз процесів і явищ господарської діяльності за часом (періодом дослідження) поділяють на стратегічний, по­передній, оперативний, поточний (заключний).

Стратегічний аналіз досліджує основні довгострокові май­бутні тенденції та найважливіші фактори розвитку економічних районів, галузей і народного господарства в цілому. Такий аналіз застосовується для виявлення основних довгострокових, майбут­ніх тенденцій і факторів розвитку господарської діяльності. Його метою є прогнозування напрямів подальшого розвитку економіч­них районів, галузей та народного господарства в цілому. Він за­безпечує вибір оптимальних рішень на перспективу.

Попередній аналіз вивчає майбутні процеси та явища. Він проводиться для відпрацювання проектів, обґрунтування планів, установлення оптимальних розмірів виробництва, раціонального використання наявних ресурсів, підвищення ефективності вироб­ництва з метою запобігання прийняттю неефективних, хоч і тех­нічно прогресивних, рішень і пов'язаний з прогнозуванням, перс­пективним і поточним плануванням, з вибором і обґрунтуванням варіантів планів і управлінських рішень — його виконують до початку будь-яких господарських операцій.

Оперативний аналіз проводиться безпосередньо під час гос­подарської діяльності або слідом за її здійсненням з метою опе­ративного впливу на техніко-економічні показники установи та її структурних підрозділів. Він дає можливість безпосередньо в про­цесі господарської діяльності виявити негативні фактори та ви­значити їх вплив на виробництво, оцінити можливі наслідки цьо­го впливу та вжити заходів для усунення небажаних наслідків або запобігання їм. Іншими словами, такий аналіз дає змогу:

Ø оперативно обгрунтувати управлінські рішення;

Ø координувати виробництво;

Ø своєчасно оцінювати ситуації з формуванням собівартості;

Ø виявляти негативні причини і вади в роботі;

Ø виявляти внутрішньогосподарські резерви поліпшення ви­користання виробничих ресурсів;

Ø оперативно усувати негативні наслідки та мобілізовувати виявлені резерви для збільшення обсягу послуг.

Поточний аналіз відрізняється тим, що для його здійснення використовується термінова місячна або квартальна звітна, облі­кова та позаоблікова інформація. Оскільки для такого аналізу оперативна інформація не використовується, вплив негативних і позитивних наслідків часто нівелюється й у звітності та в обліко­вій інформації не проявляється.

Заключний аналіз проводиться після завершення господарсь­кої діяльності та одержання звітності за певний період. Його метою є:

Ø глибоке вивчення економіки установи;

Ø об'єктивне оцінювання результатів діяльності;

Ø виявлення закономірностей і тенденцій розвитку установи;

Ø виявлення внутрішньогосподарських резервів і відпрацювання конкретних заходів з їх реалізації.

Такий аналіз базується на всіх формах обліку, планування і звітності. Ним продовжуються аналітичні процеси попереднього та оперативного аналізу. Перевага цієї форми аналізу полягає у системному підході до оцінювання роботи всіх галузей народно­го господарства з урахуванням комплексного впливу техніки, технології, організації та управління.

За обсягом дослідження та мірою охоплення господарської ді­яльності економічний аналіз поділяється на комплексний (пов­ний) і тематичний (частковий).

Повний (комплексний) аналіз охоплює всі сторони господар­ської діяльності, частковий — досліджує її сторони, найбільш актуальні для даного часу (аналіз трудової дисципліни, аналіз роботи структурного підрозділу, каси тощо).

Види і напрями економічного аналізу доповнюють один одного.

При вивченні третього питання необхідно розуміти, що інформація — це відображення характеристик та особ­ливостей предметів, явищ і процесів.

Інформація несе в собі відомості про природу та суспільство. Хто володіє інформацією — той володіє світом. У кого інформація — у того влада.

Інформацію поділяють на: планово-нормативну, звітну, облі­кову, позаоблікову та конструкторсько-технологічну, дані особис­тих спостережень аналітика; на внутрішню та зовнішню.

Планово-нормативна інформація (документація) — це сис­тема норм і нормативів, які лежать в основі всіх показників під­приємства і враховують досягнення передових підприємств. Вона включає господарські договори, плани соціально економічного та організаційно-господарського розвитку, бізнес-плани, норматив­ні документи, плани-графіки виконання окремих робіт, техноло­гічні карти, норми виробітку, тарифні ставки, розцінки, поло­ження про складання планів і ведення обліку, положення про на­рахування та видачу заробітної плати, розпорядження тощо.

Звітна документація фіксує результати виконання планів на певну дату. її поділяють на бухгалтерську та статистичну.

Бухгалтерська звітність поділяється на періодичну та річну, включає перелік форм і пояснювальну записку, докладно висвіт­лює сторони господарської діяльності.

Статистична звітність об'єднує бухгалтерську та оперативно-технічну інформацію. Використовується для вивчення показ­ників виробничо-господарської діяльності підприємств у динаміці. Дає можливість порівняти показники, що вивчаються, в часі та просторі.

Облікова документація використовується для аналізу роботи окремих виробничих підрозділів, дільниць, працівників. Без ве­дення такої документації неможливо виявити вади в роботі та відпрацювати конкретні заходи для подальшого вдосконалення виробництва, підвищення продуктивності праці, раціоналізації управління господарською діяльністю. Прикладом облікової до­кументації слугують форми бухгалтерського, оперативного та статистичного обліку, журнали робіт, інші первинні документи.

Позаоблікова інформація відбиває всі сторони господарської діяльності. Дає можливість доповнити, деталізувати та поглибити аналіз. Вирізняють внутрішню та зовнішню позаоблікову інфор­мацію.

Внутрішня інформація включає матеріали виробничих нарад і зборів, протоколи засідань, матеріали ревізій та перевірок, звіти і доповіді керівників, працівників і спеціалістів, технічну та тех­нологічну документацію, протоколи засідань підрозділів еконо­мічного аналізу, накази та розпорядження керівників, матеріали настінної та періодичної преси, радіо, телебачення тощо.

Зовнішня інформація — це звітні дані споріднених підпри­ємств, матеріали науково-технічних конференцій і галузевих видань, збірники статистичних матеріалів як вітчизняних, так і іно­земних установ, дані переписів та анкетних опитувань.

Конструкторсько-технологічна документація несе синте­зовану науково-технічну та економічну інформацію. Застосову­ється на стадії планування розвитку науки і техніки, виконання науково-дослідних робіт, виготовлення продукції та організації виробництва. Зберігається в науково-технічних інформаційних центрах та архівах.

Прискорення науково-технічного прогресу вимагає постійного вдосконалення державної автоматизованої системи науково-тех­нічної інформації.

Дані особистих спостережень аналітика містять хронометраж робочого дня і роботи обладнання, опитування працівників тощо.

Аналітичну інформацію подають у табличній, графічній і текстовій формах.

Найпоширенішою формою подання первинної та результати­вної інформації є таблична (документи, реквізити, звіти, відомос­ті, розрахунки, таблиці та дані на магнітних носіях).

Графічна інформація дає наочне та концентроване уявлення про динаміку процесів, функціональні залежності між двома і більше факторами, сприяє виявленню тенденцій і закономірнос­тей. Графіки будуються за допомогою електронних таблиць. Су­часні засоби оргтехніки примножують можливості використання зовнішньої графічної інформації.

Текстова інформація є найменш формалізованою. Значна частина такої інформації не зафіксована на машинних носіях.

Текстові файли не піддаються автоматизованій обробці (пошуку, групуванню даних, видачі інформації на запит). Застосування WЕВ-технологій забезпечує організацію ведення і дальше використання баз даних у формі гіпертексту. Це дозволяє користувачеві переміщуватися від одних об'єктів до інших з урахуванням їхніх змістових і семантичних зв'язків.

Повсюдне впровадження комп'ютерів дає можливість швидко збирати, реєструвати, зберігати, передавати, перетворювати, сор­тувати, аналізувати та інтерпретувати як внутрішню, так і зовніш­ню інформацію за допомогою програмних засобів. Це значно підвищує цінність і своєчасність управлінського рішення, а також зміщує спрямування аналізу від оцінювання роботи за минулі пе­ріоди до відпрацювання майбутніх ситуацій.

Розвиток автоматизованих систем управління (АСУ) зумовив створення динамічної системи одержання оцінки, зберігання та переробки даних. Інформаційне забезпечення (ІЗ) розглядають як процес забезпечення інформацією (банк даних) і як сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використо­вується в інформаційній системі (ІС) у процесі її функціонування.

Розроблення зважених управлінських рішень потребує ретель­ної перевірки всієї залученої до аналізу інформації за формою та змістом.

У процесі контрольної перевірки арифметичних підсумків і порівнянь виявляються помилки в підрахунках, пропуски статей та помилки в написанні цифр.

Органічною складовою аналітичної роботи є перевірка досто­вірності джерел інформації. Достовірність аналітичних висновків за результатами проведеного економічного аналізу залежить пе­редусім від якості звітних матеріалів. Помилки, недоліки, неузго­дженості, які іноді мають місце у звітності, можуть суттєво нега­тивно вплинути на результати аналітичної роботи. Аналітична робота потребує використання тільки об'єктивних, дійсних фак­тів, знання конкретних умов і обставин.

У принципі, аналіз недостовірних даних можливий, але мар­ний через неадекватність його результатів реальній дійсності. Достовірність інформації забезпечується застосуванням засобів для її контролю, періодичними ревізіями, системою відповідальності за викривлення звітності.

Уся сукупність інформаційних джерел підлягає ретельній перевірці за формою і змістом. У першому випадку з'ясовують точність арифметичних підрахунків та обчислень, встановлених правил заповнення звітності, наявність необхідних підписів, узгодженість даних у різних формах звітності, дотримання термінів надання звітності, повнота, якість і техніка проведення інвентаризації. У другому — встановлюють відповідність звітних даних сучасному стану установи, діяльність якої аналізується, доброякісність інформаційних джерел.

Усі показники як квартальної, так і річної звітності, підляга­ють ретельній перевірці відповідно до рекомендацій Державного казначейства України.

Під час перевірки інформації, передусім звітної та облікової, звертають увагу на правильність оформлення документів і звітів: наявність усіх реквізитів, підписів відповідальних осіб, правиль­ність арифметичних сум. Відслідковуються відповідність і спад­ковість цифр, перенесених з інших документів, і за попередні пе­ріоди, узгодженість цифр у різних формах звіту тощо.

Збільшення потоків зовнішньої та внутрішньої інформації ча­сто призводить до надлишковості інформації, а отже, до необхідності її фільтрації. У США, Канаді, Західній Європі, Японії та інших країнах поширений інформаційний аудит, яким передбача­ється постійне систематичне вивчення інформаційних потоків. За допомогою комп'ютерної мережі аудит дає відповіді на запитан­ня: яка інформація є в установі та де саме; хто нею користується; якою мірою вона корисна; як її підтримувати та доповнювати но­вою; скільки на це потрібно часу та грошей.

Питання для самоконтролю

1. Сутність економічного аналізу діяльності бюджет­них установ.

2. Характеристика предмета аналізу фінансово-госпо­дарської діяльності бюджетних установ.

3. Визначення суб'єктів і об'єктів економічного аналізу.

4. Завдання економічного аналізу діяльності бюдже­тних установ.

5. Економічні процеси, явища та їх класифікація.

6. Основні типи бюджетних установ.

7. Основні категорії економічного аналізу.

8. Основні види економічного аналізу.

Тестові завдання

1. В залежності від глибини дослідження, призначення та деталізації результатів аналізу вирізняють такі його види:

а)загальноекономіч­ний(фінансово-економічний), техніко-економічний та функціона­льно-вартісний;

б) зовнішній та внутрішній;

в) стратегічний, перспективний, оперативний.

2. В залежності відчасу проведення аналізу вирізняють такі його види:

а) періодичний, разовий;

б) попередній, поточний, заключний;

в) суцільний, вибірковий.

3. В залежності відобсягу аналітичної роботи вирізняють такі види аналізу:

а) стратегічний, перспективний, оперативний.

б) суцільний, вибірковий;

в) комплексний, тематичний.

4. Акт ревізії це:

а) двосторонній документ, в якому знаходять відобра­ження наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складан­ня і виконання бюджету, наведено перелік фактів виявлених порушень і додаткових резервів збільшення доходів і скорочення витрат;

б) документ, що офіційно підтверджує наявність забор­гованості;

в) контроль, здійснюваний спеціалізованими аудиторськими фірмами та службами.

5. Внутрішньогосподарський аналіз вивчає:

а) показники галузі (бюджетної систе­ми чи групи бюджетних установ);

б) показники діяльності установ та їхніх структурних підрозділів;

в) показники роботи установи порівняно з показниками інших установ.

• ⇐ Назад
• 1
• 234
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒