Профілактика захворювань тварин, викликаних отруйними і шкідливими рослинами

Відомо більше 270 видів отруйних і шкідливих рослин, котрі трапляються на пасовищах, полях і у сховищах, де зберігаються заготовлені корми. Найчастіше вони ростуть на заболочених ділянках із кислими ґрунтами, у лісових заростях, запущених парках (Табл. 10).

Деякі шкідливі рослини знижують якість продукції тваринництва. Наприклад, гірчак, молочай надають неприємного запаху і смаку молоку, а геліотроп і хрінниця – м’ясу. До шкідливих відносять також рослини, які можуть спричиняти механічні пошкодження (ковила).

Найбільш чутливі до рослинних отрут коні, осли, мули, свині, птиця, найменше - вівці, кози, кролики.

Велике значення у профілактиці кормових отруєнь має уважний огляд пасовищ і кормів перед згодовуванням. Загальні заходи щодо профілактики отруєнь тварин рослинами:

· не випасати тварин на ділянках з отруйними рослинами та контролювати ботанічний склад травостою на пасовищах, особливо навесні й восени;

· оздоровлювати пасовища, застосовуючи відповідні агромеліоративні заходи (правильні сівозміни, глибока оранка, очищення насіннєвого матеріалу, осушування, знищення бур’янів і отруйних рослин, в тому числі й гербіцидами);

· не згодовувати тваринам сіна й зерна, засміченого отруйними рослинами, так як багато із них повністю зберігають свої отруйні властивості навіть після висушування.

Таблиця 10 – Визначення отруйних рослин за ознаками спричиненого ними отруєння(за Алікаєвим В.А., 1980)

Важливе підгодовування тварин при перегонах і ранньому вигоні на пасовищах, оскільки голодні тварини поїдають, не розбираючи, всяку рослинність, а разом з нею і отруйну.

Якщо в сіні є понад 1% отруйних рослин або пучки їх в одному місці понад 0,2 кг, то згідно з державними стандартами воно не підлягає згодовуванню. Зерно з домішками отруйного насіння допускають у корм лише після ретельного його очищення.

Контрольні питання

1. Значення санітарно-мікологічної оцінки кормів для сільськогосподарських тварин і птиці в умовах розвитку тваринництва на промисловій основі.

2. Вплив грибів на поживну цінність кормів.

3. Групи захворювань, що виникають при згодовуванні тваринам кормів, уражених грибами.

4. Профілактика захворювань тварин мікозами і мікотоксикозами.

5. Гриби, що уражують зелені рослини.

6. Заходи, що попереджують ураження соломи грибами. Методи визначення ураженості соломи грибком стахіоботріс альтернанс.

7. Відмінні ознаки при визначенні ураження кормів головневими грибами і грибами із роду аспергіліум.

8. Відмінні ознаки в будові грибка роду пеніцилових.

9. Відмінні ознаки в будові грибка роду фузаріум.

10. Характерні відмінності в ураженні корму грибом роду дендродохіум токсікум.

11. Методи, за допомогою яких встановлюють ураженість корму грибками і належність їх до певного виду.

12. Шкідливі рослини, що знижують якість продукції тваринництва.

13. Профілактичні заходи щодо отруєнь тварин рослинами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вильнер А. М. Кормовые отравления. – 5-е изд., испр. и доп. – Л.: Колос, 1974. – 408 с.

2. Грубые корма и их использование /Под ред. М. Ф. Кулика. – К.: Урожай, 1987. – 120 с.

3. Кормовая база промышленного животноводства /П. Е. Ладан, Н. П. Руденко, Н. И. Гринько и др.–М.: Колос, 1978.– 488 с.

4. Курасова В.В., Костин В.В., Малиновская Л.С. Методы исследований в ветеринарной микологии / Под ред. проф. Н.А. Спесивцевой. – М.: Колос, 1971. – 322 с.

5. Кузнецов А.Ф. Гигиена кормления сельскохозяйственных животных. – Л.: Агропромиздат, 1989. – 460 с.

6. Онегов А. П. Санитарно-гигиенические требования к кормам и кормлению животных. Гигиена сельскохозяйственных животных; Под ред. А. П. Онегова. – Изд. 2-е, испр. й доп. – М.: Колос, 1977. – Гл. V. – С. 113–152.

7. Гитрович С. В. Микотические заболевания животных. — М.: Россельхозиздат, 1982. – 192 с.

8. Спесивцева Н. А., Хмелевский Б. Н. Санитария кормов.– М.: Колос, 1975.– 336 с.

9. Ткаченко Е. С. Токсическое действие микроскопических грибов. – М.: Медицина, 1973. – 135 с.

10. Демчук М.В., Чорний М.В., Захаренко М.О., Високос М.П. Гігієна тварин. Підручник. Друге видання. Харків: Еспада, 2006. – 520 с.

11. Демчук М.В., Високос М.П., Павлюк Я.С. Гігієна тварин. К.: Урожай, 1996. – 384 с.

12. Високос М.П., Чорний М.В., Захаренко М.О. Практикум для лабораторно-практичн. занять з гігієни тварин. Харків,: Еспада, 2003. – 218 с.

13. Данилова А.К. и др. Гигиена в промышленном птицеводстве. – М.: Россельхозиздат. – 1989.

14. Демчук М.В. та інші. Гігієна тварин. Практикум.- К.: Сільгоспосвіта, 1994.

15. Каврус М.В. Гигиена крупного рогатого скота / Гигиена животных. – Минск, 2003. – 450 с.

16. Прокошин А.А. Гигиена животных. Минск, 2003. – 560 с.

17. Рубан Б.В. Птицы и птицеводство. Харьков: Эспада, 2002. – 520 с.

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………3

1. Санітарно-гігієнічна оцінка грубих кормів …………………………….4

2. Зоогігієнічна оцінка якості зернофуражу …………………….……..….7

3. Зоогігієнічна оцінка соковитих кормів ………………………………..14

4. Оцінка якості комбінованих і борошнистих кормів …………………29

5. Оцінка доброякісності білкових добавок тваринного і рослинного

походження ……………………………………………………………..49

6. Визначення ураження кормів грибковою мікрофлорою.…………….53

Література ………………………………………………………………….64

Гігієнічна оцінка кормів

Методичні вказівки

для проведення лабораторно-практичних занять

Комп’ютерна верстка: М В Повознікова

Оглавление

Введите название главы (уровень 1)...................................................... 1

Введите название главы (уровень 2)................................................... 2

Введите название главы (уровень 3)............................................... 3

Введите название главы (уровень 1)...................................................... 4

Введите название главы (уровень 2)................................................... 5

Введите название главы (уровень 3)............................................... 6

.

• ⇐ Назад
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 161718
• 19
• Далее ⇒