Поняття зеленого конвеєра, основні принципи його складання

Зелений конвеєр – це система науково-обгрунтованої організації безперервного виробництва зелених кормів і раціонального їх використання, що дозволяє безперервно і рівномірно забезпечувати тваринництво зеленими кормами.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов, наявності природних пасовищ і сіножатей, виробничої спеціалізації господарства, наявного поголів’я сільськогосподарських тварин, способу літнього їх утримання, застосовують різні типи зеленого конвеєра. Існує три основні системи літнього утримання тварин: пасовищна, стійлово-пасовищна та стійлово-вигульна. Відповідно до цього добирають тип зеленого конвеєра. В умовах Степу найбільш поширений комбінований або змішаний тип зеленого конвеєра, в якому зелені корми виробляють як за рахунок використання посівів кормових культур, так і з природних пасовищ і сіножатей. Тривалість використання зелених кормів становить у середньому 180 днів.

Організація зеленого конвеєра в кожному господарстві ґрунтується на послідовному використанні зеленої маси протягом пасовищного періоду: трави природних і сіяних сіножатей; природних, поліпшених і культурних пасовищ; багаторічних і однорічних сіяних трав, кормових баштанних культур, повторних посівів однорічних трав, підсівних культур. Додатковим джерелом корму є посіви коренеплодів, цукрових буряків (гичка), бульбоплодів.

Важливою умовою успішної організації зеленого конвеєра є: кількісно невеликий набір кормових культур, придатність їх для різних термінів збирання та згодовування, висока врожайність, добре поїдання, можливість механізованого збирання і роздачі, стійкість до випасання, низька собівартість кормової одиниці.

Різноманіття кормів досягається за рахунок наявності в конвеєрі не менше двох одночасно використовуваних культур і широкого застосування багатокомпонентних бобово-злакових сумішок однорічних та багаторічних трав. Тривалість і період використання кожної культури визначається оптимальними термінами збирання кормової маси за фазами розвитку.

Обов’язковою умовою складання конвеєра є добір видів і сортів культур, поєднання яких дає змогу максимально продовжити період надходження зелених кормів.

Період використання озимих проміжних можна подовжити з 15-20 до 35-40 днів, висіваючи ріпак, озиму суріпицю, їх сумішки з житом, сумішки жита та пшениці з озимою викою. Збирання кормових культур в оптимальні терміни сприяє підвищенню продуктивності конвеєра.

Ефективним є поєднання високобілкових культур (бобових і хрестоцвітих) із злаковими та іншими рослинами, що містять багато вуглеводів, цукру, жирів.

Важливо, щоб попередні та наступні культури можна було згодовувати певний час (не менше 5 днів) паралельно. Це дає змогу поступово привчати тварин до іншої культури та поєднувати рослини, що містять більше сухої речовини, з рослинами більш обводненими, з тим щоб середній вміст сухої речовини в кормі був на рівні 18-22 %, а води відповідно 80-82 %.

Такий корм продуктивно використовується, головним чином, великою рогатою худобою. Для свиней і птиці кращою є зелена маса вологістю 82-84%. Тому схеми зелених конвеєрів для свиней та птиці передбачають більш раннє збирання корму. В них більша питома вага капустяних (ріпаку, суріпиці, брукви, турнепсу, кормової капусти) олійної редьки в основних та післяукісних посівах замість кукурудзи, суданської трави, сорго та деяких бобових. Цінними компонентами для ранньовесняного та осіннього згодовування свиням є топінамбур та пастернак.

Постановка завдання

Розробку зеленого конвеєра для різних видів тварин передбачається робити з урахуванням заданого поголів’я та днів годівлі, а силосно-сіно-сінажних – із заданого виробництва кормів у кормових одиницях для їх заготівлі (табл. 3.1).

Для визначення потреби в кормах на задане поголів’я тварин потрібно його перевести в умовні голови великої рогатої худоби, користуючись такими коефіцієнтами:

корови – 1,0;

молодняк ВРХ 1-2 років – 0,7;

молодняк ВРХ до року – 0,3;

свині – 0,3; вівці – 0,2.

Річну потребу кормів у кормових одиницях визначають множенням кількості умовних голів за видами тварин на норматив річної потреби (37 ц кормових одиниць на одну умовну голову).

Таблиця 3.1

Завдання для виконання роботи №3

Долю зелених кормів, силосу, сіна, сінажу визначають від загальної річної потреби кормів згідно з орієнтовною структурою кормів ( табл. 3.2).

Таблиця 3.2

• ⇐ Назад
• -3
• -2
• -1
• 0
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8910
• 11
• 12
• Далее ⇒