Змiст освiти i його компоненти.

Категорiя «змiст освiти» iсторична: вона змiнюється пiд впливом розвитку виробництва, культури, розробкою дидактичних технологiй, конкретних методик.

Єдиним джерелом, звiдки береться змiст освiти, є культура у найширшому її розумiннi. Культура — матерiальна i духовна, — щоб бути переданою особистостi, повинна бути розпредмечена, i тодi вона втiлюється в соцiальний досвiд суспiльства. Тiльки у розпредмеченому виглядi вона може бути засвоєна особистiстю.
Соцiальний досвiд являє собою сукупність знань i способiв дiяльностi, створених у процесi суспiльно-iсторичної практики для вiдтворення розвитку суспiльства i здатних стати надбанням особистостi.

Цi положения дозволили вченим І.Я.Лернеру, М.М.Скаткiну обгрунтувати чотири основних елементи змiсту освiти:

1. Інформацiя, яка підлягає засвоєнню, тобто перетворенню в знання. Знання — це цiлiсна система вiдомостей, якi накопиченi людством. У навчаннi повиннi бути засвоєнi основнi поняття, термiни, факти повсякденної дiйсностi й науки, її закони; теорiї, якi мiстять систему наукових знань; знания про шляхи, методи пiзнання, типи i способи розумових дiй; оцiннi знання, тобто такi, якi характеризують суспiльне, особистiсне значения для людини матерiалу, що винчається.

2. Способи дiяльностi, досвiд їх здiйснення. Тут видiляється досвiд здiйснення вiдомих слособiв дiяльностi, який втiлюється в умiннях i навичках суб’єкта, який засвїв цей досвiд. Умiння— свiдоме оволодiння сукупнiстю певних навчальних операцiй (способiв здiйснення дiй). Навички— усталенi способи дiяльностi, автоматизованi вмiння. Умiння i навички — це способи дiяльностi на основi набутих знань.

Розрiзняються умiння i навички спецiальнi i загальнонавчальнi. Спецiальнi, предметнi умiння, формуються на матерiалi конкретного предмета. Серед загальнонавчальних умiнь i навичок видiляють (Ю.К. Бабанський): 1) навчально-органiзацiйнi— умiння рацiонально планувати дiяльнiсть, визначати її завдання, умiння створювати умови дiяльностi; 2) навчально-iнформацiйнi— умiння працювати з книгою, вести бiблiографiчний пошук; 3) навчально-iнтелектуальнi — умiння видiляти головне, аналiзувати, порiвнювати, синтезувати, зiставляти, рацiонально запам’ятовувати, здiйснювати самоконтроль у навчально-пiзнавальнiй дiяльностi, доводити, обгрунтовувати тощо. Всi групи вмiнь повиннi забезпечувати потребу особистостi в самоосвiтi i самовихованнi.

3. Досвiд творчої дiяльностi, тобто дiяльностi, в результатi якої створюється об’єктивно чи суб’єктивно нове завдяки специфiчним процедурам:

- самостiйного переносу ранiше засвоєних знань i вмiнь у нову ситуацiю;

— знаходження оригiнального розв’язання проблеми в умовах, коли відомі iншi;

- видiлення нової проблеми в знайомiй ситуацii або нової функції об’єкта.

Вважається, що найбiльша труднiсть вiдкриття полягає не стiльки у проведеннi необхідних спостережень, експериментiв для одержання нових фактiв, скiльки у змінi традицiйних підходів до їх тлумачення;

- вiдкриття принципово нового способу розв’язання проблеми;

- бачення альтернативних варiантiв вирiшення проблем;

- комбiнування ранiше вiдомих способiв у новий.

Слiд вiдзначити вiдносну незалежнисть змісту третього компонента вiд перших двох, тому що наявнiсть знань i засвоєних за зразком умiнь не забезпечує творчих потенцiй людини. Вони можуть проявлятися i при досить обмежених за обсягом знаннях. Але одночасно Т.Я. Лернер, І.К. Журавльов зазначають, що вирiшальною передумовою творчого виховання в сучасних умовах є iнтелектуальний розвиток особистостi: розвиненість пам’ятi, уваги, здатнiсть до знаходження численних видiв зв’язкiв, процесуальних якостей, регулювання своеї пiзнавальної дiяльностi.

Американськi педагоги П. Барнс і Т. Брукс визначили 12 інтелектуальних процесiв, котрi необхiднi кожному: абстрагування, аналiз, класифiкацiя, складання рiвняння, оцiнка, узагальнення, висновок, складання тимчасової послiдовностi, iмiтацiя, синтез, теоретичнi мiркування, переклад або трансформацiя думки.

Оволодiння досвiдом творчої дiяльностi передбачає не тiльки iнтелектуальний аспект особистостi, а й психологiчнi, характерологiчнi риси, до яких вiдносяться: настирливiсть у досягненнi мети, незалежнiсть, активнiсть, почуття гiдностi, чеснiсть у пошуках iстини, в спiлкуваннi, а також збагачення свого духовного потенцiалу, що вимагає внутрiшнього дiалогу самоаналiзу, саморефлексii, перегляду особистих цiннiсних орiєнтацiй, тобто процесу самопiзнання, саморозвитку. Отже, творчiсть вимагає iнтелектуального, емоцiйного i вольового напруження.

4. Досвiд емоцiйно-цiннiсного ставлення, який передбачає наявність знань, умiнь, але не зводиться до них i полягає у формуваннi ставлення суб’єкта до свiту, дiяльностi, наукових знань,моральних норм, iдеалiв. І доки таке ставлення не сформоване, немає можливості говорити про вихованість. Єдиним способом і умовою засвоєння емоційного відношення, сприйняття об’єкта як цінності є переживання інтересу до предмета, окремого явища i потреби в дiяльностi.

Враховуючи викладене, змiст освiти можна визначити як педагогiчно адаптований соцiальний досвiд, педагогiчну адаптовану систему знань, способiв дiяльностi iнтелектуального i практичного характеру, досвiду творчої дiяльностi та емоцiйно-цiннiсного ставлення до свiту, тобто систему чотирьох компонентiв соцiального досвiду, вiддзеркалену у видах i галузях дiяльностi, втiлених у нвнчальних предметах i програмах позанавчальної дiяльностi студентiв.

Мiж цими компонентами iснують певнi зв’язки: кожен з попереднiх є умовою функцiонування наступних. Так, без знань неможливе нi вiдтворення способiв дiяльностi, нi їх творче застосування. Новi знання, за наявнiстю опорних умiнь, формують новi вмiння.

Крiм того, застосування вiдомих способiв дiяльностi для отримання вiдомого результату призводить iнколи при наявностi нових, не врахованих умов, не тiльки до надбання нових знань, але i до появи нових способiв дiяльностi. Сам пошук нових способiв дiяльностi неодмiнно сполучається з вiдтворенням уже вiдомих. Проте, рiзнi компоненти змiсту освiти вiдрiзняються характером дiяльностi, спрямованої на їх засвоення, коли вiдбувається перетворення об’єктивного змiсту соцiального досвiду в надбання особистості.