Державні документи, якi визначають змiст освiти
Зміст освiти визначається такими документами: навчальними планами, навчальними програмами, пiдручниками, посiбниками. Вони спрямованi на виконання тих завдань, якi ставить перед вищою школою держава.
Навчальний план — це державний нормативний документ, який визначає:
— тривалiсть навчального року для рiзних курсiв;
— перелiк навчальних предметiв;
— розподiл їх вивчення за семестрами;
— кiлькiсть годин на тиждень, видiлених для кожного предмета в кожнiй групi;
— максимально обов’язкове тижневе навчальне навантаження для студентiв.
Розробка навчального плану привела до необхiдностi створення державного стандарту освiти як чiтко окресленого обсягу змiсту.
Зміст професійної освіти проектується на двох рівнях:
– держаному – розробляється комплекс стандартних елементів змісту;
– регіональному – стандарт уточнюється, корегується до певного навчального закладу в певному регіоні у відповідності до окремих спеціальностей.
Державний стандарт змісту професійної освіти визначається нормативно-правовими документами:
§ кваліфікаційна характеристика
§ типовий навчальний план
Навчальна програма - це державний документ, у якому розкривається змiст навчального матерiалу з кожного предмета для певного курсу, визначається система наукових знань, свiтоглядних i морально-естетичних iдей, практичних умiнь i навичок, якi необхiдно опанувати студентам, а також кiлькiстъ годин на їх вивчення. Програма мiстить вимоги до результатiв вивчення предмета.
Історично склалися два основних способи побудови навчальних програм. Один з них одержав назву концентричного, iнший — лiнiйного.
При концентричному способi матерiал даного ступеня навчання в бiльш ускладненому виглядi визчається на наступних ступенях навчання.
Сутнiсть лiнiйного способу полягає в тому, що матерiал кожного наступного ступеня навчання є логiчним продовженням того, що вивчалось на попереднiх ступенях навчальної роботи.
Структура навчальної програми має три основних елемента:
1) пояснювальну записку, в якiй визначенi основнi завдання навчального предмета, його виховнi можливостi, провiднi науковi iдеї, що покладено в основу побудови навчального предмета;
2) змiст програми: тематичний план, змiст тем, завдання вивчення, основнi поняття, умiння, навички, можливi види занять;
3) методичнi вказiвки.
У навчальних закладах використовуються такi види програм:
а) типовi навчальнi програми, якi визначають базовi знання, умiння, навички, систему свiтоглядних iдей, рекомендацiї методичного характеру;
б) робочi навчальнi програми, якi складаються на базi типових програм i вiдбивають специфiку навчання в конкретному навчальному закладі;
в) авторськi програми, якi розробляються i реалiзуються висококвалiфiкованими фахiвцями. Цi програми враховують вимоги державного стандарту, але можуть мати iншу логiку побудови навчального предмета, свої пiдходи до розгляду тих чи iнших теорiй та iн. Авторськi програми найбiльш широко використовуються при вивченнi спецкурсiв, спецсемiнарiв.
Пiдручники i посiбники — це джерела знань, умiнь i одночасно засоби навчання, органiзації самостiйної роботи та iн.
Пiдручник — навчальна книга, яка викладає основний змiст конкретного навчального предмета у вiдповiдностi до програми. В пiдручниках матерiал, що вивчається, розчленовується на окремi теми i дається його фактичний приклад. Є вказiвки, якi вiдносяться до органiзацiї самостiйної роботи, самоконтролю тощо.
Нввчальний посiбник — навчальна книга, в якiй подається змiст навчального матерiалу, що не завжди відповідає вимогам чинної програми. Вiн може виходити за її рамки, мати додаткову iнформацiю, додатковi завдання, спрямованi на розширення пiзнавальних iнтересiв студентiв, розвиток iх активностi й самостiйностi.
До навчальних посiбникiв належать також довiдники, хрестоматiї, словники, збiрники вправ, задач та iн.
Таким чином, змiст освiти дає можливiсть студентам засвоювати основнi знання, умiння необхiднi для того, щоб успiшно працювати i жити в суспiльствi. Тому вiн повинен включати:
а) обов’язкоий мiнiмум незмiнних постiйних знань (константних знань);
б) блок знань, пов’язаних iз змiнами економiчних, професiйних, суспiльних факторiв;
в) iндивiдуальну освiту, пов’язану з iнтересами, здiбностями людини, її майбутньою професiєю.
Викладач для реалiзації змiсту освiти користується навчальним планом, програмами, пiдручниками, навчальними посiбниками та iншою лiтературою.