Наявність мюлерівської личинки в життєвому циклі турбелярій
Мета.Вивчення особливостей зовнішньої та внутрішньої морфології мюлерівської личинки турбелярій. .
Матеріал та обладнання Малюнки, таблиці.
Об’єкт дослідженняТипова мюлерівська личинка турбелярій.
Хід роботи.Перед проведенням заняття необхідно зазделегідь ознайомитись з наявністю личинкової стадії в життєвому циклі турбелярій за допомогою підручника. Зверніть увагу на існуючі значні відміни в будові дорослих особин та личинки.
Метаморфоз (тобто перетворення личинки на дорослу особину) присутній у морських турбелярій ряду Polycladida. Це і є мюлерівська личинка.
Тіло личинки яйцеподібне, а не сплющене в спинно-черевному напрямку, як у дорослих. Кишечник нерозгалуджений, у вигляді простого мішка. Особливістю є наявність перед ротом навколо середини тіла вінчика із 8 доволі довгих лопатей. На їх вільному краї проходить пояс сильно розвинених війок. Це мерехтливий вінець. Личинка веде вільноплаваючий планктонний спосіб життя. Після перетворення на маленьку турбелярію вона мешкає на дні. У інших війчастих червив розвиток прямий.
Знання морфології та наявності личинкової стадії в життєвому циклі турбелярій допомагає визначити філогенетичні шляхи інших систематичних груп. Так, схожість будови мюлерівської личинки турбелярій з трохофорою кільчастих червив є доказом походження других від перших
ЗавданняВиконати малюнок мюлерівської личинки, позначити органи чуття, елементи нервової системи, кишечник, ротовий отвір і лопаті передротового мерехтливого вінця.
Питання для теоретичної підготовки.
1. Головні морфологічні особливості дорослих турбелярій в межах окремих рядів.
2. Особливості життєвих циклів турбелярій.
3. Морфологія мюлерівської личинки та її спосіб життя.
4. Роль мюлерівської личинки в виявленні філогенетичних зв’язків безхребетних.
Лабораторна робота № 9
Тип Плоскі черви (Plathelminthes)
Клас Трематоди (Trematoda)
Мета.Вивчення особливостей будови трематод та їх розмноження.
Матеріал та обладнання.Мікроскоп, тотальні препарати трематод, таблиці, лупа мікроскопи.
Об’єкт дослідження.Печінковий сисун – Fasciola hepatica (тотальні препарати).
Хід роботи.Під час вивчення препаратів переважно користуються лупою; деталі будови можна розглянути під мікроскопом.
Вивчення починають з будови присосків та травної системи. Ротовий присосок міститься на верхівці конічного виступу, черевний – біля основи цього виступу. За ротовим присоском розміщена глотка, яка переходить в дуже короткий стравохід. Він галузиться на 2 гілки кишки, що тягнуться назад поблизу середньої лінії тіла і дають велику кількість бічних відгалужень.
На тотальному препараті з усіх елементів видільної системи можна побачити лише світлу смужку в задній половині тіла – вивідний канал. Тому з будовою видільної системи знайомляться, вивчаючи спеціально забарвлений препарат.
Статеві органи, як і кишечник, дуже розгалужені, надзвичайно розвинені і займають весь простір позаду черевного присоска. Бокові поля тіла паразита, починаючи від основи конічного виступа, зайняті гронами жовточників, які утворюють суцільну кайму, найширшу в задній частині тіла, де сходяться жовточники правої та лівої половин. Приблизно на межі першої та другої третин тіла у вигляді тоненьких коричневих ниточок спостерігаються протоки жовточників. Вони тягнуться від жовточників впоперек тіла і утворюють на середній лінії невелику коричневу пляму –резервуар жовточників. Протоки жовточників ділять серединне поле на неоднакові за розмірами передню та задню частини. В передній частині розміщені жіночі статеві органи. Добре видно звивисту матку, заповнену яйцями, які слід розглянути під мікроскопом. Позаду матки, праворуч або ліворуч міститься галузистий яєчник. Від нього відходить яйцепровід, в який біля середньої лінії впадає протока жовточника і комплекс залоз, відомий під назвою тільце Мелісса (на препараті виглядає як кулястий утвір попереду резервуара жовточника і більший за нього).
В задній частині серединного поля лежать 2 розгалужених сім’яника, забарвлених в червоний колір (на тотальному препараті аналогічно забарвлені і гілки кишки, на яких лежать сім’яники). Для знаходження їх на тотальному препараті використовують мікроскоп, враховуючи, що сім’яники лежать ближче до черевної, а кишечник – до спинної частини тіла, відповідно, ці органи видно в різних оптичних розрізах. Протоки сім’яників видно слабо, але попереду черевного присоска можна побачити кінцевий відділ чоловічої статевої системи – копулятивний орган. Статевий орган розміщений в області роздвоєння кишечнику. Нервову систему на тотальному препараті не видно. Під малим збільшенням мікроскопу на краю тіла в області переднього конічного виступу на поверхні тегументу добре видно обернені назад шипи, які сприяють утриманню паразита в жовчних протоках печінки хазяїна.
Завдання. Виконати малюнки печінкового сисуна, використовуючи тотальний препарат та таблиці. Вказати деталі будови: травну систему, статеву систему, нервову систему.
Питання для теоретичної підготовки
1. Форма тіла трематод.
2. Покрови тіла трематод.
3. Травна система трематод.
4. Нервова система та органи чуття трематод.
5. Видільна система трематод.
6. Будова статевої системи трематод.
7. Рух статевих продуктів в статевій системі, формування яйця, запліднення трематод.
8. Розмноження та життєвий цикл трематод. Характеристика личинок.
9. Загальна характеристика моногенетичних сисунів (моногеней).
Лабораторна робота №10
Життєві цикли трематод (Trematoda)
Мета.Вивчити життєвий цикл, дослідити будову личинок і партогенетичні покоління трематод. Ознайомитися з патогенним значенням трематод.
Матеріал та обладнання Для вивчення типу використовують рисунки.
Хід роботи Життєвий цикл трематод складний, так як пов'язаний зі зміною господарів і чергуванням поколінь. В узагальненому, найбільш типовому випадку він протікає в такий спосіб. Гермафродитний зрілий сисун (званий Марита) паразитує в кишечнику або в інших внутрішніх органах хребетної тварини. Відкладені ним яйця виводяться з організму господаря назовні, найчастіше з екскрементами. Для подальшого розвитку яйця повинні потрапити в воду. У воді з яйця виходить личинка - мірацидій, яка в проміжному господаря перетворюється в спороцисту. Ув'язнені в тілі спороцисти партеногенетичні яйця починають дробитися, даючи початок зародкам наступного, дочірнього, покоління – редіям. Далі всередині редії з окремих зародкових клітин розвивається нове покоління - церкарії.
Чергування поколінь - особливість розвитку сисунів. Довгий час розмноження за допомогою ділення "зародкових клітин" вважали особливим видом безстатевого розмноження. Згодом цей процес стали тлумачити як один з випадків партеногенезу. Тому спороцисти і редії слід розглядати як два покоління самок, всередині яких партеногенетичним способом розвиваються яйця, тобто зародкові клітини.
Різні стадії життєвого циклу двуусток проходять в різних господарях. Хребетні тварини, в якому паразитує і розмножується статевим шляхом гермафродитні покоління сисунів, називається остаточним господарем. Тварини, в яких паразитують інші покоління і стадії розвитку трематод, називаються проміжними господарями. Їх найчастіше буває два. При цьому першим проміжним господарем для трематод завжди служить будь-який вид молюсків. Роль другого проміжного господаря виконують різні тварини, але завжди такі, якими харчується остаточний господар, який заражається трематодами, отримуючи їх з їжею.
Від викладеної схеми типового ходу життєвого циклу трематод можливі різні відхилення. Наприклад Печінкова двуустка Fasciola hepatica та їхжиттєвий цикл, і сисуни Leucochtoridium раrаdoxum.
Для нормального проходження всього циклу розвитку сисуни потребують виключно сприятливому збігу обставин. Так, для здійснення життєвого циклу печінкової двуустки необхідно, щоб яйце потрапило в воду, у воді необхідна присутність молюсків, інакше мірацидій гине; нарешті, водойми неодмінно повиненна відвідувати худоба, так як в противному випадку адолескарії не досягають повного розвитку. У зв'язку з великою кількістю факторів, які перешкоджають розвитку трематоди. В життєвому циклі паразитів спостерігається вироблення пристосувань проти цих шкідливих умов.
Одне з пристосувань полягає у величезній кількості яєць, яке продукується паразитами. Якщо у багатьох Turbellaria число яєць вимірюється сотнями, то сисуни утворюють тисячі і десятки тисяч яйцевих клітин. Це явище називається законом великого числа яєць у паразитів.
Завдання. Виконати малюнок будови личинок трематод, та кошачу і кровяну двуустку.
Питання для теоретичної підготовки
1.Житевий цикл трематод.
2.Відхилення від типової схеми житевого циклу трематод.
3.Фізіологія трематоди.
4.Патогенне значення трематоди.
Лабораторна робота № 11
Тип Плоскі черви (Plathelminthes)
Клас Стьожкові черви (Cestoda)
Зовнішня морфологія стьожкових червив (цестод)
Мета.Вивчення особливостей зовнішньої морфології стьожкових червив. Особливості сегментації тіла стьожкових червив.
Матеріал та обладнання.Тотальний препарат Ціп’яка бичачого, проглотиди ціп’яків, таблиці, малюнки сколексів та стробіл стьожкових червив.
Об’єкт дослідження.Ціп’як бичачий – Taeniarhynchus saginatus, Карликового ціп’яка – Hymenolepis nana, Стьожака широкого – Diphyllobothrium latum.
Хід роботи.Уважно розглянути тотальний препарат ціп’яка бичачого. Довжина тіла ціп’яка бичачого досягає від 4 до 10 метрів. Воно складається із сколекса, шийки (найбільш вузької частини тіла) та членистої стробіли із 1000 та більше члеників. На препараті можна розглянути тільки кілька члеників. Колір паразита молочно-білий.
С к о л е к с. Найбільш вузька передня частина стробіли ледь потовщується – утворюється сколекс грушовидної форми, який в діаметрі досягає 1,5–2 мм. На сколексі розташовані чотири овальних або круглих присоска, майже завжди пігментованих. Боки присоска потовщені у вигляді валику, вони виступають над поверхнею сколексу, видні радіальні м’язові волокна.
В паренхімі сколекса розкидані пігментні чорні зерна. Вони концентруються здовж контуру апікального вдавлення. В паренхімі можна помітити вапняні тільця. Шийка незначно вужча за сколекс.
С т р о б і л а. Складається з прямокутних плескатих члеників (проглотидів). Форма члеників, їх розмір різні і залежать від місця розташування в стробілі. В передній частині стробіли членики більш короткі та широкі. Членики з гермафродитною статевою системою теж належать до цієї категорії. В задній частині стробіли членики стають квадратними (матка в них починає утворювати бокові гілки). Останні членики стробіли витягнуті в довжину. Членики, які готові відірватись від стробіли, сильно звужені.
Завдання.Виконати малюнок передньої частини тіла ціп’яка бичачого, користуючись тотальним препаратом, позначити складові частини сколекса, шийку, проглотиди. Виконати малюнки сколексів різних видів ціп’яків, користуючись таблицями.
Питання для теоретичної підготовки
1. Зовнішня морфологія дорослих цестод.
2. Різноманіття будови сколексів дорослих цестод.
3. Стробіла, її ріст та розвиток.
4. Загальна характеристика ціп’яків.