Методичні вказівки до виконання роботи. 1. Вивчення будови метамера пагона.
1. Вивчення будови метамера пагона.
Розглянути однорічний пагін липи, каштану кінського, пагони представників злаків та гвоздичних. Визначити метамер пагону на запропонованих зразках, замалювати частину пагона із усіма його компонентами, зробити позначення (рис. 18.1).
Метамер пагону складається з вузла з листком, пазушної бруньки та міжвузля. Вузол – частина стебла, від якого відходить листок (листки) та пазушна брунька. Листок – бічний орган пагона, що утворюється із первинних бугорків апекса пагона. Вузли можуть бути відкритими – листок своєю основою охоплює лише частину стебла (тополя, клен, липа), та закритими – стебло повністю охоплене листковою піхвою (злаки, гвоздичні). Пазушна брунька утворюються в листковій пазусі – це простір між листком та відрізком стебла. Міжвузля – частина стебла між сусідніми вузлами. Отже, на пагоні вузли та міжвузля чергуються вздовж осі пагона (пагін складається з певної кількості метамерів), що свідчить про його метамерну будову.
2. Вивчення будови пагонів з різною вираженістю міжвузль.
Розглянути вкорочені і видовжені пагони яблуні, вишні та сливи, розетковий пагін кульбаби, напіврозетковий пагін грициків. Замалювати, позначивши вузли, міжвузля, листкові сліди, брунькові кільця (рис. 18.2).
Пагін називається видовженим, якщо довжина міжвузля перевищує діаметр стебла; у вкорочених пагонів міжвузля не виражені або не розвиваються; у розеткових пагонів міжвузля дуже короткі, листки зближуються і утворюють розетку; напіврозеткові пагони мають в нижній частині пагона вкорочені міжвузля, у верхній – видовжені.
3. Вивчення розташування бруньок на пагонах деревних рослин.
На колекційних зразках розглянути розташування бруньок на гілках різних деревних порід. Визначити і замалювати основні типи верхівкових, розташування пазушних поодиноких та групових бруньок (рис. 18.3)
За місцерозташуванням та походженням бруньки бувають термінальні (верхівкові), латеральні (пазушні, бічні) та додаткові. Пазушні бруньки можуть бути поодинокі та груповими; групові в свою чергу поділяються на колатеральні, серіальні та мутовчасті.
4. Вивчення будови бруньки.
Розглянути зовнішню будову та почергово відпрепарувати вегетативну бруньку липи та генеративну бруньку вишні. Розглянути компоненти вегетативної і генеративної бруньки, порівняти, замалювати будову вегетативної і генеративної бруньок (рис. 18.4). Записати характеристику розглянутих бруньок (за якістю метамерів, за наявністю покривних лусок, за положення та походженням, за тривалістю спокою).
Брунька – це зачатковий пагін. Вегетативна (листкова) брунька містить зачаткове стебло, зачаткові листки, внутрибрунькові пазушні бруньки, генеративна (квіткова) – зародкову квітку або зародкове суцвіття. Закриті бруньки мають покривні луски, після їх опадання на пагоні залишаються зближені рубці покривних лусок, що утворюють брунькове кільце. За бруньковими кільцями можна визначити річний приріст та загальний вік гілки.
5. Вивчення типів галуження пагону.
Розглянути пагони плауна булавовидного, сосни звичайної, черемхи, клену татарського, зразків талому червоних водоростей, визначити тип галуження. Замалювати схеми дихотомічного, симподіального, моноподіального, несправжньодихотомічного галуження (рис. 18.5).
Наростання і галуження пагону відбувається за рахунок бруньок. Дихотомічне галуження забезпечується двома ініціалями верхівкової меристеми, які діляться з однаковою інтенсивністю під кутом у різні боки (водорості, мохи, плауни). Несправжньодихотомічне галуження спостерігається, коли апікальна брунька відмирає або зовсім не розвивається, а ріст здійснюють дві бічні, розташовані безпосередньо під апікальною (бузок, гвоздика). При моноподіальному галуженні верхівкова брунька утворює головну вісь, яка росте протягом всього життя рослини (ялина, сосна, кедр, дуб, клен). При симподіальному типі галуження швидко втрачається функціональна активність верхівкової бруньки та посилюється ріст бічних бруньок (береза, верба, липа).
Контрольні питання і завдання.
1. Пагін, його будова, функції.
2. Поняття метамерія, метамерність, метамер. Метамер пагона, метамер стебла.
3. Будова бруньки.
4. Класифікація бруньок.
5. Розвиток пагона з бруньки.
6. Типи листкорозміщення. Ортостіхи. Листкові цикли.
7. Формули і діаграми листкорозміщення.
8. Формування системи пагонів. Наростання і галуження.
9. Типи галуження пагону
10. Напрямок росту пагонів. Акротонія, мезотонія, базитонія. Різноманітність пагонів.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 18
Метаморфози пагону
Мета заняття: вивчити різноманіття відозмін пагону, встановити взаємозв’язок їх анатомо-морфологічної будови та функцій у зв’язку з метаморфозом; закріпити навички препарування органів рослин.
Матеріали та обладнання: препарувальні інструменти (голки, пінцети, леза, скальпелі); гербарні зразки вусиків винограду (Vitis), суниць (Fragaria), гороху (Pisum), чини (Lathyrus); живі рослини - зігокактус (Zygocactus), опунція (Opuntia), алое (Aloe), молодило (Sempervivum), колекція кактусів; цибулини цибулі (Allium), бульбоцибулини гладіолуса (Gladiolus), бульби картоплі (Solanum tuberosum), кореневище пирію (Agropyrum), купини (Polygonatum), осоки (Carex), філокладії іглиці (Ruscus), колючки терну (Prunus spinosa), глоду (Crataegus), гледичії (Gleditsia), колючки барбарису (Berberis).
Завдання для самостійної роботи.
1. Скласти таблицю „Порівняльна характеристика метаморфозів кореня”.
2. Перерахувати підземні гомологічні органи пагонового походження, записати визначення.
3. Перерахувати надземні метаморфози пагону, записати визначення.
4. Перерахувати гомологічні органи листкового походження, записати визначення.