Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримі­нальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів ви­ховного характеру та не порушуватиме громадського порядку (ч. 1 ст. 47 КК України).

Даний вид звільнення від кримінальної відповідальності відноситься до необов'язкового (факультативного), умовного виду, який закріплений у Загальній частині чинного КК Ук­раїни.

Правовими підставами такого звільнення виступають вчи­нення особою вперше злочину невеликої або середньої тііж-кості, її щире каяття та наявність клопотання трудового ко­лективу підприємства, установи, організації.

1) вчинення злочину вперше означає попереднє невчинен-ня особою злочинів взагалі або судимість за раніше вчинені злочини знята чи погашена в установленому законом поряд­ку, або ж спливли строки давності;

2) вчинення особою злочину невеликої або середньої тяж­кості означає, що нею вчиняються злочини, за які передбаче­не покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання (злочин невеликої тяжкості) або покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років (злочин середньої тяжкості);

3) щире каяття — це усвідомлення та розуміння особою своєї провини у вчиненні злочину перед потерпілим та суспільством, засудження особою своєї суспільне небезпечної, антисоціальної

поведінки.

4) клопотання трудового колективу підприємства, устано­ви, організації — це відповідальність трудового колективу за подальшу поведінку особи, яка вчинила злочин. Трудовий ко­лектив зобов'язується шляхом застосування громадського впли­ву позитивно впливати на посткримінальну поведінку суб'єкта.

При наявності всіх зазначених підстав, суд має право при­йняти рішення щодо звільнення особи від кримінальної відпо­відальності. У цьому полягає факультативність даного видузвільнення.

Обов'язковою умовою звільнення від кримінальної відпові­дальності виступає певний обов'язок, який покладається за­коном на особу, що вчинила злочин. Відповідно до ч. 1 ст. 47 КК України, особа, яка вчинила злочин невеликої або серед­ньої тяжкості, протягом року з дня передачі її на поруки по­винна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадського порядку. У разі невиконання даної умови, особа притягається до крим­інальної відповідальності за вчинений нею злочин (ч. 2 ст. 47 КК України).

70. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Строк давності — це певний проміжок часу з моменту вчи­нення особою злочину і до моменту набрання чинності обви­нувального вироку суду. Дотримання вказаних у законі термінів виступає умовою притягнення особи до криміналь­ної відповідальності, тобто у разі закінчення строку давності до моменту набрання чинності обвинувального вироку суду особа звільняється від кримінальної відповідальності. Сплив і строків давності є підставою обов'язкового і безумовного І звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Строки давності визначені у ч. 1 ст. 49 КК України дифе­ренційовано залежно від тяжкості злочину та виду покарання:

два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання менш суворе, ніж об­меження волі;

три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання у вигляді обмежен­ня або позбавлення волі;

п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

десять років — у разі вчинення тяжкого злочину;

п'ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого зло­чину.

Початковим моментом перебігу строків давності вважаєть­ся момент вчинення особою злочину. Момент вчинення зло­чину визначається часом його вчинення. Відповідно до ч. З ст. 4 КК України, часом вчинення злочину визнається час вчи­нення особою передбаченої законом про кримінальну відпові­дальність дії або бездіяльності.

Строки давності у злочинах, що тривають, обчислюються з дня припинення їх з волі особи або всупереч її волі, наприк­лад, затримання особи із недозволеною вогнепальною зброєю.

Строки давності у продовжуваних злочинах обраховуються з дня припинення останнього діяння, що входить до продов­жуваного злочину.

Початком обчислення строків давності при попередній зло­чинній діяльності треба вважати день, коли злочин не було до­ведено особою до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Початковим моментом перебігу строків давності при співу­часті вважається день вчинення виконавцем конкретного зло­чину.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, перебіг строків дав­ності закінчується днем, коли набирає чинності обвинуваль­ний вирок суду. Згідно зі ст. 401 КПК України вирок місце­вого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду — після закін­чення строку на подання касаційної скарги, внесення каса ційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'яз­ку із закінченням строків давності лише при дотриманні нею двох обов'язкових умов:

1) особа не повинна переховуватися від слідства і суду;

2) особа не повинна вчинити новий середньої тяжкості, тяж­кий або особливо тяжкий злочин.

У разі переховування особи, яка вчинила злочин, від слідства чи суду перебіг давності зупиняється. Перебіг строків давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання (ч. 2 ст. 49 КК України).

Особа у будь-якому випадку звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ят­надцять років. Обов'язковою умовою є невчинення особою но­вого злочину (середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяж­кого) протягом перебігу строків давності.

У разі вчинення особою до закінчення строків давності но­вого середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочи­ну, перебіг строку давності переривається.(ч. З ст. 49 КК України). Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності не скла­даються і не поглинаються, а обчислюються окремо за кожний злочин.

Існує два винятки щодо застосування звільнення від кримі­нальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків дав­ності.

Перший виняток полягає у факультативності застосування строків давності до особи, що вчинила особливо тяжкий зло­чин, за який згідно із законом може бути призначено довіч­не позбавлення волі. У вказаному випадку питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності вирішуєть­ся виключно судом. Якщо суд не визнає за можливе застосу­вати давність, довічне позбавлення волі не може бути призна­чено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Другий виняток полягає у незастосуванні строків давності до осіб, винних у вчиненні злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 449—451, 454 чинного КК України.