Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку (ч. 1 ст. 47 КК України).
Даний вид звільнення від кримінальної відповідальності відноситься до необов'язкового (факультативного), умовного виду, який закріплений у Загальній частині чинного КК України.
Правовими підставами такого звільнення виступають вчинення особою вперше злочину невеликої або середньої тііж-кості, її щире каяття та наявність клопотання трудового колективу підприємства, установи, організації.
1) вчинення злочину вперше означає попереднє невчинен-ня особою злочинів взагалі або судимість за раніше вчинені злочини знята чи погашена в установленому законом порядку, або ж спливли строки давності;
2) вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості означає, що нею вчиняються злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання (злочин невеликої тяжкості) або покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років (злочин середньої тяжкості);
3) щире каяття — це усвідомлення та розуміння особою своєї провини у вчиненні злочину перед потерпілим та суспільством, засудження особою своєї суспільне небезпечної, антисоціальної
поведінки.
4) клопотання трудового колективу підприємства, установи, організації — це відповідальність трудового колективу за подальшу поведінку особи, яка вчинила злочин. Трудовий колектив зобов'язується шляхом застосування громадського впливу позитивно впливати на посткримінальну поведінку суб'єкта.
При наявності всіх зазначених підстав, суд має право прийняти рішення щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності. У цьому полягає факультативність даного видузвільнення.
Обов'язковою умовою звільнення від кримінальної відповідальності виступає певний обов'язок, який покладається законом на особу, що вчинила злочин. Відповідно до ч. 1 ст. 47 КК України, особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, протягом року з дня передачі її на поруки повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадського порядку. У разі невиконання даної умови, особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин (ч. 2 ст. 47 КК України).
70. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
Строк давності — це певний проміжок часу з моменту вчинення особою злочину і до моменту набрання чинності обвинувального вироку суду. Дотримання вказаних у законі термінів виступає умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності, тобто у разі закінчення строку давності до моменту набрання чинності обвинувального вироку суду особа звільняється від кримінальної відповідальності. Сплив і строків давності є підставою обов'язкового і безумовного І звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Строки давності визначені у ч. 1 ст. 49 КК України диференційовано залежно від тяжкості злочину та виду покарання:
два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;
п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
десять років — у разі вчинення тяжкого злочину;
п'ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Початковим моментом перебігу строків давності вважається момент вчинення особою злочину. Момент вчинення злочину визначається часом його вчинення. Відповідно до ч. З ст. 4 КК України, часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Строки давності у злочинах, що тривають, обчислюються з дня припинення їх з волі особи або всупереч її волі, наприклад, затримання особи із недозволеною вогнепальною зброєю.
Строки давності у продовжуваних злочинах обраховуються з дня припинення останнього діяння, що входить до продовжуваного злочину.
Початком обчислення строків давності при попередній злочинній діяльності треба вважати день, коли злочин не було доведено особою до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Початковим моментом перебігу строків давності при співучасті вважається день вчинення виконавцем конкретного злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, перебіг строків давності закінчується днем, коли набирає чинності обвинувальний вирок суду. Згідно зі ст. 401 КПК України вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду — після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення каса ційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності лише при дотриманні нею двох обов'язкових умов:
1) особа не повинна переховуватися від слідства і суду;
2) особа не повинна вчинити новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.
У разі переховування особи, яка вчинила злочин, від слідства чи суду перебіг давності зупиняється. Перебіг строків давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання (ч. 2 ст. 49 КК України).
Особа у будь-якому випадку звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років. Обов'язковою умовою є невчинення особою нового злочину (середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого) протягом перебігу строків давності.
У разі вчинення особою до закінчення строків давності нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину, перебіг строку давності переривається.(ч. З ст. 49 КК України). Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності не складаються і не поглинаються, а обчислюються окремо за кожний злочин.
Існує два винятки щодо застосування звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Перший виняток полягає у факультативності застосування строків давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі. У вказаному випадку питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності вирішується виключно судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.
Другий виняток полягає у незастосуванні строків давності до осіб, винних у вчиненні злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 449—451, 454 чинного КК України.