Науковий потенціал визначає могутність держави. влада зосереджується в руках учених.
Ключова роль належить інтелектуальній власності та інноваційним технологіям.
3.Сформульована американським політичним діячем Збігневим Бжезинським (нар. 1928). У своїй праці «Між двома століттями: роль Америки в технотронній ері»(1970)він запропонував власне бачення майбутнього розвитку так званої капіталістичної цивілізації на технократичній основі. Формування технотронного суспільства, на його думку, безпосередньо залежатиме від розвитку техніки, особливо електроніки, зокрема комп'ютерів і засобів масової інформації, а політична боротьба і соціальні конфлікти при цьому втратять своє значення.
4.Інформаційне суспільство – теоретична концепція постіндустріального суспільства.Головними продуктами цього суспільства мають стати інформація та знання. Характерними рисами суспільства є: збільшення ролі знання в житті суспільства, зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, зростання їх частвки у ВВП, зростання ролі інформаційних технологій в суспільних та господарських відносинах, створення глобального інформаційного простору, який забезпечує інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів.
Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер
Інформаційне суспільство – орієнтоване на людей, відкрите для всіх суспільство, в якому кожен може створювати інформацію, мати до неї доступ, обмінюватись з іншими, реалізовуючи свій потенціал .
суспільство, економікаякого базується на інформаційних технологіях, вся робота з інформацією( використання, розповсюдження) становисть значну частину ще й культурної, політичної діяльності; суспільство, створене внаслідок нової індустріальної революції на базі інформаційних технологій, інформації, яка є виразником знань людей. Теорію інформаційно-технічного суспільства розробив Еллюль: відмова від застосування політичної сили; всебічне розгортання здібностей, руйнування спеціалізації, однобічності в професійній діяльності; скорочення робочого часу; нові соціокультурні цінності.
Етнос і нація. Теорії нації.
Відмінність нації від етносу полягає в наступному:
· Нація є вищою формою етносу, що прийшла на зміну народності.
· Якщо існування етносів простежується в ході всієї світової історії, то періодом формування націй стало Нове і навіть Новітній час.
· Нація, як правило, включає в себе відразу кілька етносів, зведених один з одним історичною долею.
· Головною цінністю етносу є приналежність до стійкої групі, тоді як нація прагне вийти на новий рівень розвитку
Етнос, етнічність – спільнота, в якій люди об’єднані вірою у спільне походження та наявністю культурної єдності – мови, звичаїв, міфів, епосу і т.п.
Підставою віри у спільне походження можуть бути як деякі реальні, так і уявні обставини: найчастіше ця віра ґрунтується на уявних обставинах, тобто на міфі про спільне походження.
Поняття етнос поєднує в собі об’єктивний складник – культурну спільність з суб’єктивним – етнічною самосвідомістю
Етнічна самосвідомість – це усвідомлення індивідом своєї належності до даної спільності як чогось відмінного від інших спільнот.
Ознаки, які спільнота використовує для того, щоб відрізнити себе від інших
· антропологічні (фізичні)
· ознаки побуту чи поведінки
· мова, вірування
· звичаї
Суч. англ.. дослідник Е. Сміт виокремлює такі ознаки етнічної ідентичності:
1) груповавласнаназва;
2) міф проспільнихпредків;
3) спільнаісторичнапам’ять;
4)один або більшедиференційованих елементівспільної культури;
5)зв’язок із конкретним“рідним краєм”;