Яка із запропонованих характеристик визначає поняття як форму пізнання?
1. Відображення окремих властивостей і сторін предметів.
2. Чуттєво-наочний образ предметів, який виникає без їх безпосереднього перебування в полі чуттєвого сприймання.
3. Відображення суттєвих властивостей, зв’язків і відношень предметів; відношення предметів певного класу за родо-видовими специфічними ознаками.
4. Форма думки, в якій стверджується або заперечується щось відносно предметів чи явищ.
5. Спосіб логічного зв’язку висловлювань, за допомогою яких з наявних положень (засновків) можна отримати нове положення (висновок) і оцінювати його істинність за істинністю засновків.
Для якого рівня свідомості характерна рефлексія пізнання, цінностей і норм?
1. Підсвідомість.
2. Усвідомлення.
3. Над свідомість.
4. Самосвідомість.
5. Несвідоме.
50. Із даних понять вкажіть на те, котре не характеризує сутність свідомості та її найважливіший властивості:
1. Ідеальність
2. Соціальна обумовленість
3. Відображення
4. Активність
5. Вторинність
6. Змістовність
7. Збудливість.
ІІ-й модуль
51. Напрямок в гносеології, який пов’язаний з абсолютизацією розуму як основи пізнання, іменується:
1. Емпіризмом.
2. Раціоналізмом.
3. Сенсуалізмом.
4. Ірраціоналізмом.
5. Агностицизмом.
6. Скептицизмом.
7. Інтуїтивізмом.
Яка з наведених точок зору відповідає дійсному процесу отримання знання?
1. “Знання людини ніколи не досягає більшого, ніж дають йому чуття. Все, що недоступне для чуттів, недостатнє для розуму”.
2. “Всі думки і дії нашої душі витікають з її власної сутності і не можуть бути повідомлені відчуттями”.
3. Ні перша, ні друга.
Який із напрямків у гносеології проголошує принципову непізнаність світу?
1. Емпіризм.
2. Раціоналізм.
3. Скептицизм.
4. Агностицизм.
5. Інтуїтивізм.
6. Ірраціоналізм.
Оцініть гносеологічну позицію автора наведеного судження: «Розум ніколи не має перед собою ніяких речей, крім сприймань, і він ніяким чином не в змозі виробити хоча б який-небудь досвід відносно співвідношення між сприйманнями і об’єктами».
1. Це – емпіризм.
2. Це – раціоналізм.
3. Це – релятивізм.
4. Це – інтуїтивізм.
55. Одна із основних форм пізнання, пов’язана з відображенням предметів та явищ в сукупності притаманних їм властивостей та особливостей при безпосередній дії їх на органи відчуття, називається:
1. Умовиводом.
2. Судженням.
3. Поняттям.
4. Абстрагуванням.
5. Уявленням.
6. Уявою.
7. Сприйманням.
8. Відчуттям.
9. Гіпотезою.
10. Теорією.
Оцініть гносеологічну позицію автора наведеного судження: «Будь – яке наше споглядання є тільки уявленням. Які предмети в собі і обособлено від нашої чуттєвості, нам зовсім невідомо. Ми не знаємо нічого, крім властивого нам способу сприймати їх».
1. Це – емпіризм.
2. Це – раціоналізм.
3. Це – релятивізм.
4. Це – догматизм.
Чи відкрила б людина більше речей в світі, якби мала більше органів відчуття?
1. Так.
2. Ні.
Яке з наведених висловлювань відповідає діалектико-матеріалістичному розумінню істини?
1. Iстина – інтуїтивно ясне і самоочевидне положення;
2. Iстина – ідея, керуючись якою приходиш до успіху;
3. Iстина – знання, котре відповідає показанням органів відчуття;
4. Iстина – знання, котре є адекватним відображенням зовнішнього світу;
5. Iстина – логічно несуперечливе знання;
6. Iстина – економічна логічна схема, в яку вкладаються данні досвіду;
Яка позиція є вірною?
1. Філософські положення можна довести великою кількістю переконливих прикладів;
2. Філософські положення доводяться шляхом строгих логічних міркувань;
3. Iстини філософії взагалі не доводяться, а приймаються на віру;
4. Iстини філософії сприймаються як істини інтуїтивно;
5. Філософські положення доводяться всім ходом розвитку наук і практики.
60. Доповніть основні опозиції системи взаємодіючих компонентів самосвідомості суб’єкта пізнання (так званий феноменологічний інтервал свідомості) – до двох заданих: а) єдність «Я» і «Не - Я»(відчуття себе і зовнішнього світу); б) єдність «Я» і «Мого - Ти» (постійна самооцінка) -третім компонентом:
1. Система правил діяльності з певними об’єктами.
2. Система об’єктів, означених поняттями, судженнями і умовиводами.
3. Єдність особистісно-екзистенційного і соціально-нормативного.
4. Творча інтуїція.
61. Науково виважене, обґрунтоване припущення про наявність певних причин, фактів, що зумовлюють відповідні властивості об’єкта, тенденції його розвитку чи реальний стан, є:
1. Ідеєю.
2. Гіпотезою.
3. Проблемою.
4. Фактом.
5. Інтуїцією.
62. Серед запропонованих наукових методів емпіричного дослідження виділіть той, який передбачає активне втручання дослідника у досліджуваний процес задля отримання певної інформації:
1. Спостереження.
2. Опис.
3. Експеримент.
63. Наявність у людини цієї здатності робить її буття енергетично сповненим, внутрішньо напруженим, спонукає людину до виходу за межу, до подолання цієї межі. Таке внутрішнє зусилля , поривання за межі наявного називають:
1. Нірваною.
2. Трансцендуванням.
3. Рефлексією.
4. Насильством.
5. Релігійністю.
6. Мудрістю.
7. Антиномією.
8. Нігілізмом.