Кількісні обмеження міжнародної торгівлі.
Кількісні обмеження - адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обороту, яка визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту або імпорту.
Кількісні обмеження можуть застосовуватися за рішенням уряду однієї країни або на основі міжнародних угод, що координують торгівлю визначеним товаром. Кількісні обмеження включають квотування, ліцензування і «добровільне» обмеження експорту.
Кількісні обмеження:
квотування, ліцензування, добровільне обмеження
Квота - кількісна нетарифна міра обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу.
По спрямованості їхньої дії квоти розділяються на:
- Експортні - вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють частку кожної країни в загальному експорті певного товару (експорт нафти з країн ОПЕК), або урядом країни для запобігання вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку;
- Імпортні - вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торгівельну політику інших держав.
За охопленням квоти діляться на:
- Глобальні-встановлюються на імпорт або експорт визначеного товару на визначений період часу поза залежністю від того, з якої країни він імпортується чи в яку країну він експортується. Сенс таких квот звичайно полягає в забезпеченні необхідного рівня внутрішнього споживання, і обсяг їх обчислюється як різниця внутрішнього виробництва і споживання товару;
- Індивідуальні - встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар. Такі квоти встановлюються звичайно на основі двосторонніх угод, які дають основні переваги в експорті або імпорті товару тим країнам, з якими є тісні взаємні політичні, економічні та інші інтереси.
Ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, що видаються державними органами на експорт або імпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу.
Ліцензування може бути складовою частиною процесу квотування або бути самостійним інструментом державного регулювання. У першому випадку ліцензія є лише документом, що підтверджує право ввезти або вивезти товар у рамках отриманої квоти; в другому - набуває ряд конкретних форм:
• разова ліцензія - письмовий дозвіл терміном до 1 року на ввезення чи вивезення, що видається урядом конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної операції;
• генеральна ліцензія - дозвіл на ввезення чи вивезення того чи іншого товару протягом року без обмежень кількості угод;
• глобальна ліцензія - дозвіл ввезти чи вивезти даний товар у будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості;
• автоматична ліцензія - дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера чи імпортера заявки, яка не може бути відхилена державним органом.
Ліцензування використовується багатьма країнами світу, перш за все країнами, що розвиваються, для цілей державного регулювання імпорту.
Механізми розподілу ліцензій:
- Аукціон - продаж ліцензій на конкурсній основі.
- Система явних переваг - закріплення урядом ліцензій за певними фірмами пропорційно розмірам їхнього імпорту за попередній період або пропорційно структурі попиту з боку національних імпортерів.
- Розподіл ліцензій на позаціновій основі - видача урядом ліцензій тим фірмам, які продемонстрували свою здатність здійснити імпорт або експорт найбільш ефективним чином.
«Добровільне» обмеження експорту - кількісне обмеження експорту, засноване на зобов'язанні одного з партнерів по торгівлі обмежити або, принаймні, не розширювати обсяг експорту, прийнятому в рамках офіційного міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.
52. Неекономічні методи регулювання, режими та принципи.
Неекономічні методи регулювання, що включають правові інструменти і передусім торгові договори.
Широке визнання отримали такі спеціальні галузеві принципи: -Принцип найбільшого сприяння; - нац. режиму; - преференційного режиму; - свободи транзиту; - гласності зовн-торг. законодавства.
Принцип найбільшого сприяння (РНБ) означає в його загальному розумінні право кожної держави, яка домовиться, на основі взаємності користуватися всіма перевагами, які інша держава надає будь-яким третім державам за узгодженим колом відносин.
Принцип національного режиму поряд з РНБ має на увазі надання державою іноземним юридичним і фізичним особам, товарам і послугам режиму, аналогічного тому, яким користуються вітчизняні юридичні та фізичні особи, товари, послуги тощо Принцип свободи транзиту включає в себе РНБ і його значущість полягає у забезпеченні стабільного доступу товарів до ринків будь-якої країни і не дискримінаційного доступу всіх суб'єктів до транспортних інфраструктур на рівних найбільш вигідних умовах.
Принцип гласності зовн-торг. законодавства є найважл.нормою, виконання якої дозволяє планувати зовн-торг. операції з урахуванням усіляких перешкод, які можуть з'явитися в зв'язку зі зміною зовн-торг. закон-ва (закони, правила, судові рішення та адміністративні розпорядження загального характеру стосовно класифікації або оцінки товарів для митних цілей, ставок мит і інших зборів, заборон).
Принцип преференційного режиму полягає в наданні країнам, що розвив. переваг щодо доступу їх товарів на ринки розвин. країн.
Найбільш поширеним є режим найбільшого сприяння або режим недискримінації, що надає всім учасникам рівні умови.
Фіксація особливостей співпраці конкретних держав, застос. принципів міжнар. екон. права, закріплення зобов'язань у сфері торг.-політ. регулювання забезпеч. за доп. двостор. і багатостор. угод.
Багатостороннє регулювання здійснюється: -В рамках інтеграційних об'єднань, зокрема Європейського союзу (ЄС) у складі 25 держав; -На основі міжнародних товарних угод і картелів виробників і експортерів (типу ОПЕК); - спеціаліз. міжнар. організаціями - СОТ та Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД).