Бойових машин піхоти і бронетранспортерів
До ст. 177
Жива сила зі своїми вогневими засобами, підрозділи танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів є груповими цілями, що займають на місцевості площі різних розмірів.
Під відкрито розташованою живою силою і вогневими засобами розуміється особовий склад піхоти, спішених мотопіхотних і інших підрозділів і частин з їх індивідуальною зброєю, розташований в районі, не обладнаному в інженерному відношенні. Цю ціль необхідно уражати одним коротким вогневим нальотом, що ведеться швидким вогнем з тим, щоб захопити противника зненацька і не надати йому можливості використовувати природні укриття або сховатися в бойовій техніці, або вийти з-під обстрілу.
Укрита жива сила і вогневі засоби є групами стрільців, бойовими розрахунками піхотних вогневих засобів, екіпажами бойової техніки, розташованими на деякій площі і що знаходяться в окопах (будь-якого профілю), траншеях, бліндажах і інших укриттях, що оберігають їх від ураження осколками снарядів (мін, авіаційних бомб, ракет і т.п.).
Оскільки укрита жива сила і вогневі засоби, що розглядаються в цілому як об'єкт ураження, не мають можливості залишити займані позиції і, отже, не здатні вийти з-під обстрілу, то залежно від обстановки вони можуть уражатися як одним, так і декількома вогневими нальотами, кожен з яких може бути встановленої тривалості або вестися швидким вогнем.
Броньовані цілі уражаються, як правило, в результаті прямих попадань осколково-фугасних снарядів калібру 100 мм і більше або при їх розриві на невеликих віддаленнях від цілі, тому залучати до стрільби по них артилерію менших калібрів не рекомендується.
Підрозділи танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів залежно від виконуваних завдань можуть бути цілями, здатними необмежено маневрувати (наприклад, при розташуванні в районах зосередження, в початкових районах для наступу або на позиціях очікування), або цілями, маневр яких неможливий або обмежений (наприклад, при розташуванні на оборонних позиціях). У першому випадку їх ураження здійснюється, як правило, одним вогневим нальотом, що ведеться швидким вогнем, а в другому – декількома вогневими нальотами, які можуть вестися або швидким вогнем, або із заздалегідь встановленою їх тривалістю.
До ст. 178
Відкрито розташована жива сила і вогневі засоби уражаються головним чином осколками, внаслідок чого для стрільби по них призначають снаряди, що мають сильну осколкову дію: касетні снаряди осколкової дії, снаряди з радіопідривником, а за відсутності їх – з ударним підривником при установці на осколкову дію. Заряд повинен призначатися таким, щоб забезпечити максимальну осколкову дію снарядів, тобто найменший. У зв'язку з тим, що відкрито розташована жива сила дуже уразлива для вогню артилерії і в той же час дуже рухома, основним завданням стрільби по ній вважається знищення.
Ураження укритій живій силі і вогневим засобам може бути завдане ударною хвилею, а також осколками тих снарядів, які потрапляють безпосередньо в окоп, траншею або іншу споруду. Якщо окопи (траншеї) мають перекриття, то уражаюча дія осколків і ударної хвилі різко знижується і стає менше фугасної дії снаряда. Тому цілі, розташовані в неперекритих окопах (траншеях), вигідніше уражати снарядами з ударним підривником при установці на осколкову дію; ще вищу ефективність в цьому випадку забезпечує стрільба снарядами з радіопідривником. Цілі ж, розташовані в перекритих окопах (траншеях), бліндажах і сховищах, повинні уражатися снарядами з ударним підривником при установці на сповільнену або фугасну дію.
У бойовій обстановці точні відомості про розташування укриттів в межах цілі і про ступінь захищеності живої сили в них, як правило, обмежені або відсутні. Але навіть за наявності таких відомостей організувати вибіркове ураження окремих цілей у складі групової цілі при різному ступені їх захищеності практично неможливо. Тому стрільбу на ураження живої сили і вогневих засобів, розташованих на позиціях, обладнаних в інженерному відношенні, доцільно вести снарядами з ударним підривником при установках на осколкову, сповільнену або фугасну дію. Це дозволяє завдавати ураження живій силі і вогневим засобам, що знаходяться як в неперекритих окопах (траншеях), так і в окопах (траншеях), що мають перекриття, у сховищах та інших укриттях. Оскільки достовірні відомості про дійсне співвідношення цілей, що знаходяться в перекритих і неперекритих спорудах, також зазвичай відсутні, призначається приблизно половина снарядів з установкою підривника на осколкову дію і половина – з установкою підривника на сповільнену або фугасну дію.
Вибір установки підривника на сповільнену або фугасну дію залежить від конкретних умов обстановки. Якщо умови стрільби (місцевість в районі цілі, вибраний заряд) виключають рикошет снарядів, а ґрунт в районі цілі середньої щільності, то доцільно призначати установку підривника на сповільнену дію. У решті випадків, а також за відсутності відомостей про характер ґрунту в районі цілі зазвичай призначають установку підривника на фугасну дію.
Вогневі нальоти доцільно починати снарядами при установці підривника на осколкову дію, оскільки в цьому випадку жива сила противника, раптово захоплена в неукритому стані або в неперекритих окопах
(на неперекритих ділянках траншей і ходів повідомлення), найефективніше уражається осколками і ударною хвилею. Через 0,5-1 хв. після двох-чотирьох пострілів з кожної гармати) основна частина живої сили противника опиниться в укриттях, тому подальше ведення вогню снарядами при установці підривника тільки на осколкову дію стає недоцільним. Стрільбу слід продовжувати снарядами при установці підривника на осколкову і сповільнену (фугасну) дію з таким розрахунком, щоб забезпечити приблизно рівномірний розподіл снарядів з тією і з іншою установками підривника на всій площі цілі.
При прямому попаданні в танк осколково-фугасного снаряда калібру 100 мм і більше відбувається або пролом броні, або утворення за бронею (усередині танка) повітряної ударної хвилі, небезпечної для екіпажа; якщо броня не проломлена, то екіпаж і внутрішнє устаткування танка можуть бути уражені також осколками броні, що відлітають від внутрішньої сторони стінок при ударі і розриві снаряда.
Дещо кращу уражаючу дію при прямому попаданні в танк має снаряд з ударним підривником при установці на фугасну дію. Проте стрільба снарядами при установці підривника на фугасну дію має істотний недолік: при непопаданні в танк снаряд, розриваючись від удару об ґрунт, практично втрачає здатність завдавати ураження осколками. Під час стрільби із закритих вогневих позицій ймовірність прямого попадання снарядів в танк мала. В той же час в районах зосередження (вичікувальних, початкових районах) танкових підрозділів частина екіпажів танків може розташовуватися відкрито і може ефективно уражатися осколками. Тому Правила стрільби рекомендують в цьому випадку вести стрільбу снарядами при установці підривника на осколкову дію або чергувати снаряди з установкою підривника на осколкову і фугасну дію.
Бойові машини піхоти (бронетранспортери) і жива сила (екіпаж і десант), що знаходиться в них, уражаються в результаті прямого попадання снаряда будь-якого калібру або розриву снаряда калібру 100 мм і більше на деякому віддаленні від цілі. На підставі дослідних даних встановлено, що найбільш ефективне ураження цих цілей досягається під час стрільби снарядами з установкою підривника на осколкову дію або снарядами з радіопідривником, а цілей, що мають броньовий захист середньої товщини, – при установці підривника на осколкову або фугасну дію.