ПОКАЗНИКИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ СПІЛЬНОГО АНАЛІЗУ ВИТРАТ, ОБСЯГУ ДІЯЛЬНОСТІ І ПРИБУТКУ

 

 

Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку в основному приваблює більшість людей, що вивчають менедж- мент. Менеджерам постійно потрібно приймати рішення про ціну реалізації, змінні і постійні витрати, про придбання та викорис- тання ресурсів. У зв’язку з тим, що все це впливає на прибутко- вість діяльності фірм, компаній, то це одночасно і буде об’єктом (сферою впливу) контролінгу. Якщо контролери не можуть дати точного і достовірного прогнозу про рівень доходів (виторгу) і затрат, їх рішення можуть завдати шкоди або навіть мати руйнів- ні наслідки. Як правило, ці рішення носять короткотерміновий характер: скільки одиниць продукції виготовляти; скільки робіт- ників найняти; змінювати ціну чи ні; чи затратити більше коштів на рекламу; скільки продукції реалізувати із знижкою. Проте де- які такі довгострокові рішення, як будівництво цеху або при- дбання обладнання, також приймаються на основі аналізу спів- відношення витрат, обсягу і прибутку.

Кожний контролер (менеджер) бажає знати можливі наслідки своїх рішень. Для цього необхідно провести спільний аналіз вза- ємозв’язку витрат, обсягу діяльності і прибутку. Це метод систе-

много дослідження з метою визначення обсягу реалізації продук- ції, що забезпечує потрібний прибуток, визначення величини прибутку при певному обсязі реалізації, визначення впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток, визна- чення оптимальної структури витрат.

Спільний аналіз вказаних показників (cost-volume-profit

analysis /CVP analysis/), будучи головним моментом при прийн-

ятті багатьох управлінських рішень, служить для досвідченого

менеджера засобом розкриття потенційного прибутку, якого мо-

же досягнути його фірма або компанія.

Методика спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибу-

тку базується на обліку характеру поведінки витрат і направлена


на вивчення впливу на прибуток таких чинників, як продажна ці- на продукції (ціна реалізації), обсяг її виробництва і реалізації, змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції, постійні ви- трати і асортимент продажу. Для його проведення, як правило, використовуються дані сегментованих звітів про результати гос- подарської діяльності, складених на основі застосування концеп- цій маржинального підходу.

Порядок розрахунку і призначення ряду показників, що вико-

ристовуються при проведенні спільного аналізу витрат, обсягу

діяльності і прибутку наведені нами в табл. 5.12. Їх застосування

дає менеджеру можливість обчислити передбачуваний прибуток

по кожному альтернативному напрямку дії без обов’язкового

складання звітності, завдяки чому істотно скорочується час на

проведення аналізу.

Для ілюстрації і короткого пояснення основних положень

методики спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибутку

скористаємося початковими даними компанії «Астра», що ви-

робляє продукцію одного найменування (для спрощення мето-

дики аналізу).

Відношення маржинального прибутку до обсягу надходжень

від продажу іменуються як коефіцієнт виторгу або як коефіцієнт

маржинального прибутку (contribution margin ratio). Іноді дане

співвідношення називають коефіцієнтом прибутковості обсягу ді-

яльності (profit-volume ratio). Корисність цих коефіцієнтів полягає

в тому, що вони характеризують вплив на розмір маржинального

прибутку, а у разі стабільності постійних витрат, відповідно, і на

величину чистого прибутку (збитку), змін у виторгу від реалізації.

У даному прикладі коефіцієнт виторгу компанії рівний

40 


0,2 


або 20 %, тобто кожний долар, отриманий від збіль-


200 

шення обсягу реалізації, дає приріст маржинального прибутку, як


 

проте і чистого, на 20 центів


1⋅0,2 або


1⋅20 % 

 . Якщо в наступ-

100 % 


ному звітному періоді, в порівнянні з базовим, намічається збі- льшення надходжень від продажу на 50 000 дол, то можливий приріст маржинального прибутку на 10 000 дол (50 000 ⋅ 0,2) . Обчислення коефіцієнта виторгу, на думку менеджерів, необхідне для вибору найкращої (з точки зору отримання прибутку) струк- тури асортименту продукції, що реалізується. При рівності усіх інших показників менеджером віддається перевага тій структурі продажу, яка забезпечує найвищий коефіцієнт виторгу.


 

 

ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ І ПРИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ,


Таблиця 5.12
ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ СПІЛЬНОМУ АНАЛІЗІ ВИТРАТ, ОБСЯГУ ДІЯЛЬНОСТІ І ПРИБУТКУ

 

 

Кв =В =Ц

 

 

Показник Порядок розрахунку Призначення
1 2 3
Маржинальний прибуток (Пм) П м = В − Взм , де В — виторг від реалізації; Взм — змінні витрати. Є основним оцінним показником при прове- денні спільного аналізу витрат, обсягу діяль- ності і прибутку.
Питомий маржинальний прибуток (маржинальний прибуток у розрахунку на одиницю продукції) (Пп.м) Пм Пп.м =К −Ц −Взм , де К — кількість одиниць реалізованої продукції; Ц — продажна ціна однієї її одиниці;   Вп.зм — питомі змінні витрати (або змін- ні витрати в розрахунку на одиницю продукції) Для оцінки результативності вибираних варі- антів при спільному аналізі витрат, обсягу ді- яльності і прибутку
Коефіцієнт виторгу (кое- фіцієнт маржинального прибутку) (К в ) Пм Пп.м Для вимірювання впливу змін обсягу реалі- зації на величину маржинального і чистого прибутку (особливо корисний при виборі асортименту продукції)
Сила (міра) операційного важеля (Соп.в) Пм Соп.в =П , де Пч — чистий прибуток Для вимірювання впливу різних процентних змін у виторгу від реалізації на процент змін чистого прибутку

 
ч
Закінчення табл. 5.12

 

Показник Порядок розрахунку Призначення
1 2 3
Критична точка (Т ) кр 1) метод рівняння: В = Взм + Впост + Пч або К ⋅Ц =К ⋅Вп.зм +Впост+Пч 2) метод питомого маржи-нального прибутку (є варіа-цією методу рівняння) в одиницях продукції Т =Впост кр П п.м у вартісному виразі Т =Впост кр К в Для планування прибутку і вибору оптима- льного курсу дії при різних змінах чинників, що беруться до уваги при проведенні спіль- ного аналізу витрат, обсягу діяльності і при- бутку
Межа безпеки (Мб ) 1) у вартісному виразі (М ) М б =Впід −Вкр 2) у відсотках (М) М =Мб ⋅100 % ; б2 Впід 3) в одиницях продукції (М) б3 Мб Мб3 =Ц   — підсумковий плановий або фак- Впід тичний виторг від реалізації; Вкр — виторг від реалізації в критичній точці. Для встановлення межі, до якої може знижу- ватися виторг від реалізації, без збитку для фірми.   Для визначення максимально можливого зниження відсотка виторгу від реалізації, в межах якого фірма буде беззбитковою. Для визначення безпечної межі скорочення кіль- кості одиниць продукції, що реалізується

 
б1

 

 

б 2

 

1


У процесі спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибу- тку менеджери враховують структуру витрат, тобто співвідно- шення змінних і постійних витрат фірми, а також можливість об- міну між ними. Наприклад, з впровадженням автоматизованої виробничої лінії зростають постійні витрати, зате скорочуються прямі затрати праці.

При прийнятті рішень менеджер виходить з того, що в реаль- ній господарській практиці немає єдиної рекомендації про най- кращу структуру витрат. Оптимальність співвідношення зале-

жить від конкретних умов роботи фірми і чинників, що впливають, включаючи довгострокову тенденцію продажів, що- річні коливання в рівні реалізації, ставлення осіб, що приймають рішення, до ризику і т. п. Наприклад, при сприятливому прогнозі довгострокового зростання реалізації фірма, що має значну част- ку постійних витрат, отримуватиме набагато більшу величину

прибутку, ніж фірма із зворотною структурою витрат, оскільки у неї вищий коефіцієнт виторгу. Однак, саме тому вона ж буде втрачати значний розмір прибутку у разі зниження обсягу про- дажу, що намічається. Це викликане тим, що маржинальний при- буток фірми, який має велику частку змінних витрат, менш сприйнятливий на зміни в рівні надходжень від продажу. Проте

ця фірма ризикує упустити можливість прискореного підвищення рентабельності, якщо в умовах довгострокової тенденції збіль- шення попиту на ту, що випускається нею і її конкурентами про- дукцію, вона не змінить структури витрат на зворотну.

Для обчислення впливу змін в обсязі продажу на прибуток менеджерами зарубіжних фірм застосовується спеціальний пока-

зник, що іменується в колах бізнесу «операційним важелем» (operating leverage) і що означає міру використання постійних ви- трат. Цей показник буде найвищим в тих фірмах, в яких постійні витрати значно переважають над змінними. При високій питомій вазі постійних витрат вони будуть досить чутливі до змін в обся- гах продажу.

Сила (або міра) операційного важеля (degree of operating leverage) організації при даному рівні реалізації характеризують- ся розміром відсоткової зміни прибутку фірми при збільшенні або зменшенні на один відсоток надходжень від продажу.

Дамо пояснення на даних компанії «Астра». При рівні прода-

40 000 


жу в 200 тис. дол цей показник дорівнює 2 


, і якщо намі-


20 000 

чається підвищення обсягу реалізації на 10 %, чистий прибуток,


можливо, зросте на 20 % (2⋅10)


 

і становитиме 2400 дол


(20000⋅120 %). Акцент при підрахунку сили операційного важеля

на конкретний обсяг реалізації викликаний тим, що величина цього показника коливається при різних рівнях надходжень ви- торгу від продажу. Вона буде найвищою поблизу критичної точ- ки і буде знижуватись по мірі зростання продажу і прибутку. Та- ким чином, використання менеджерами операційного важеля дозволяє оперативно підраховувати вплив різних відсоткових змін у рівні реалізації на прибуток і при цьому відпадає потреба в складанні відповідної звітності.

Важливим показником, на якому засновуються при прийнятті різноманітних управлінських рішень, є критична точка (break- even point) — обсяг діяльності, при якому фірма не має ні прибу- тку, ні збитків. За даних обставин прибутки фірми рівні її витра- там, або маржинальний прибуток тотожний величині постійних витрат. В економічній літературі досягнення фірмою нульового прибутку також іменується точкою критичного обсягу виробниц- тва, точкою беззбитковості або самоокупності, точкою перелому або розриву і т. п.

Стосовно до вихідних даних компанії «Астра» ця точка дося-

20 000 


гається при обсязі реалізації в 500 одиниць продукції 


40 


20 000 


або надходженнях від продажу в розмірі 100 000 дол 


.

0,2 


Після проходження критичної точки компанія «Астра» матиме

40 доларів маржинального прибутку з кожної додатково проданої одиниці продукції, що на таку ж суму підвищить розмір її чисто- го прибутку. Щоб встановити розмір очікуваного прибутку після

досягнення точки критичного обсягу виробництва, менеджеру не обов’язково складати серії звітів про результати господарської діяльності компанії для різних рівнів її ділової активності. По-

множенням кількості одиниць продукції, що продаються понад критичну точку, на величину її питомого маржинального прибут- ку він визначає її розмір.

Менеджери широко використовують концепцію критичної то-

чки при виборі курсу дії з ряду альтернатив, що є. Найкращим

вважається той, який має найменшу величину критичної точки,

якщо інші показники (чинники) тотожні.

Дані про витрати і прибутки фірми та їх взаємодію з обсягом її

діяльності можуть наочно бути подані на графіку визначення

критичної точки або на графіку беззбитковості (break-even chart).


Нерідко в економічній літературі зарубіжних країн таке подання вказаних даних також трактується як графік взаємозв’язку між витратами, обсягом діяльності і прибутком (cost-volume-profit graph /CVP graph/). При цьому одиницями рівня діяльності мо- жуть бути виторг від реалізації, кількість виготовлених і прода- них одиниць продукції, її випуск, представлений в процентах до загальної виробничої потужності фірми і т. п.

Інший підхід до характеристики взаємовідносин між витрата-

ми, обсягом діяльності і прибутком подається на графіку прибут-

ковості (profitgraph). Завдяки йому менеджери можуть сконцент-

рувати свою увагу безпосередньо на аналізі впливу рівнів ділової

активності на зміну величини прибутку (збитку). Стосовно асор-

тименту продукції, що продається, складається ще інший графік.

Дані графіки наведені при розгляді наступного питання.

Розглянуті вище графіки використовуються для прийняття

управлінських рішень з ряду питань, що стосуються оцінки еко-

номічної ефективності роботи окремих сегментів фірми, розроб-

ки методики ціноутворення, вибору з переліку необхідного варі-

анта капітальних вкладень, що пропонується, тощо.

Показником межа безпеки (margin of safety) характеризується перевищення планових або фактичних обсягів продажу над обся-

гом реалізації в критичній точці, або максимальний (граничний)

розмір зниження рівня діяльності, при якому фірма не буде збит-

ковою. Він може бути представлений у вартісному або відсотко- вому виразі, а якщо фірма продає продукцію тільки одного на- йменування, то кількістю одиниць продукції, що реалізовується.

Стосовно до вихідних даних компанії «Астра» межа безпеки від-

повідно дорівнює 100 000 дол (200 000 − 100 000) , 50 %

100 000 


 ⋅100%

200 000


і 500 одиниць продукції (1000−500).


 