ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ЯК БАЗА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Виділяють три основні етапи процесу управління: збір та об- робка інформації; аналіз; прийняття управлінських рішень. Серед них аналіз посідає проміжне місце. Звідси випливає, що інформа- ційне забезпечення аналізу є складником системи інформаційно- го забезпечення управління, оскільки економічний аналіз є еле- ментом, сходинкою процесу управління.
Інформаційне забезпечення економічного аналізу господарсь- кої діяльності — це система даних і способи їх обробки, що да- ють змогу виявити реальну діяльність керівного об’єкта, дію фа- кторів, що його визначають, а також можливості здійснення
необхідних керівних дій [Попович, с. 64]. Його відмінність від інформаційного забезпечення управління полягає у тому, що останнє отримує не лише дані на основі збору й обробки інфор- мації, а й результати аналізу. Іншими словами, інформаційне за- безпечення управління є значно ширшим.
До основної інформації, яку використовують у галузі госпо-
дарської діяльності об’єднань (підприємств), належать такі її ви-
ди: нормативна, планова, облікова і необлікова.
Щодо нормативної інформації, то слід зазначити, що в
Україні затверджена єдина система науково обґрунтованих тех-
ніко-економічних норм і нормативів для планування економічно-
го та соціального розвитку. Єдина система норм і нормативів пе-
редбачає їх склад, порядок та методи формування, оновлення і
використання при розробці перспективних та поточних планів,
повніше виявлення і використання резервів виробництва, пода-
льше підвищення його ефективності.
До системи норм і нормативів входять такі їх групи:
• нормативи ефективності загального виробництва;
• норми і нормативи затрат праці та зарплати;
• норми і нормативи затрат та запасу сировини, матеріалів,
палива й енергії;
• норми і нормативи використання виробничих потужностей та норми продовження освоєння проектних потужностей;
• нормативи капіталовкладень і капітального будівництва;
• норми і нормативи необхідності та запасів виробничого
устаткування;
• фінансові норми і нормативи;
• норми грошових (комплексних) затрат на виробництво (об-
слуговування, відрахування на цільові заходи тощо);
• соціально-економічні норми і нормативи;
• норми і нормативи охорони навколишнього середовища.
Важливе місце в нормативному господарстві об’єднання (під-
приємства) займають норми використання виробничих резервів,
які класифікують залежно від таких ознак:
• за масштабом використання — цехові, заводські, підгалузе-
ві, галузеві, міжгалузеві;
• за періодом дії — часові; змінні (поточні); перспективні; до-
вготермінові;
• за ступенем узагальнення — індивідуальні та групові;
• за видами виробництв — основного виробництва та на дода-
ткові потреби;
• за цілеспрямованістю використання — поопераційні; поде-
тальні; повиробничі; постадійні та збільшені.
При аналізі обґрунтованості норм затрат сировини, матеріалів,
палива, енергії і затрат праці у виробництві промислової продук-
ції використовують такі джерела інформації, як: затверджені рег-
ламенти й іншу технічну документацію (технічні карти, креслен-
ня на вироби); стандарти та технічні умови на сировину і готову
продукцію; технічні звіти об’єднання; плани організаційно-
технічних заходів з економії сировини, матеріалів, палива, енер-
гії, зниження трудомісткості продукції на запланований період,
дані про виконання плану заходів за звітний період; дані звітів
ідентичних підприємств і рішень галузевих нарад; звіти науково-
дослідних і проектно-конструкторських інститутів про науково-
дослідні роботи в даній сфері.
При оцінюванні дотримання затверджених норм витрат сиро-
вини, матеріалів, палива, енергії і затрат використовують, як пра-
вило, нормативні, планові і звітні калькуляції собівартості окре-
мих виробів чи відповідних калькуляційних одиниць.
Крім цього, узагальнені нормативні показники у вартісному
виразі готової продукції (наприклад, нормативи витрат заробітної
плати на вартість продукції, норми запасів сировини, матеріалів і
палива) чи в натуральних одиницях (лінії чисельності) наводять-
ся у певних розділах планів і форм звітності підприємств та об’єднань.
Планова інформація— це сукупність даних про склад за-
планованого об’єкта і тенденцію його розвитку. Вона відображе-
на в оперативних, змінних і перспективних планах, а також у до-
вготермінових прогнозах розвитку підприємств, об’єднань і
галузей національної економіки.
Прогнози розвитку економіки охоплюють періоди часу від 15 до
20 і більше років. Перспективними є плани, розраховані на 5 і
10 років. Питання про співвідношення змінних та оперативних пла-
нів залишається й досі суперечливим, оскільки поки що не знайдено
способу цілеспрямованого вирішення цього питання з урахуванням
не лише вищезазначеного періоду дії планів, а й рівня управління і
ступеня механізації (автоматизації) обчислювальних робіт.
При сучасному рівні механізації й автоматизації управління на
підприємствах і у виробничих об’єднаннях поточними є річні,
квартальні і місячні плани. Поступово вся щомісячна інформація
належатиме до оперативної, що дасть змогу підвищити гнучкість
управління.
Більшість керівних дій у цих умовах набуватиме превентивно-
го характеру, який дасть можливість попередити розвиток неба-
жаних тенденцій.
Зазначені вище різновиди планів розробляють на основі при-
йнятності показників. Так, на даний час утворена єдина система
планових показників економічності суспільного виробництва на
різних його рівнях: по народному господарству в цілому, по га-
лузях, об’єднаннях, підприємствах, а також визначені принципи
його побудови, методи вираховування окремих показників, поря-
док використання її в аналізі діяльності господарства.
Система показників складається з шести розділів. У першому
подані узагальнені показники, що характеризують використання
основних видів виробничих ресурсів; праці; основних фондів,
обігових засобів та капітальних вкладень; сировини, матеріалів,
палива й енергії. У двох останніх розділах міститься інформація
про показники ефективності нової техніки і зовнішньоекономіч-
них зв’язків.
Крім цього, у бізнес-плані підприємства (об’єднання) є наявна
інформація про показники, які планують розрахунково і які не є
директивними. Це стосується, наприклад, чисельності працюю-
чих за їх складом та кваліфікацією, затрат на виробництво за
елементами та калькуляційними статтями, а також за групами
фінансових результатів та ін.
Обсяг поточної планової інформації такого типу в річних пла- нах набагато більший, ніж в оперативних чи перспективних пла- нах. Подібний об’єкт в оперативних чи перспективних планах мі- стить інформацію про вужче коло покупців, хоча причини цього для кожного з них різні. Оперативна планова інформація вже за своїм складом є поточною (річною) через необхідність оптимізу- вати час, затрачений на обробку і збір інформації з метою своєча- сної підготовки оперативних керівних рішень. Перспективні дані є своєрідними орієнтирами, і в деяких випадках їх неможливо де- тально розрахувати через відсутність знань про тенденції майбу- тнього розвитку і недосконалість методів прогнозування.
Зазначені відмінності оперативної, поточної і перспективної планової (як до речі, й облікової) інформації враховують при ор- ганізації та проведенні економічного аналізу господарської дія- льності підприємств і об’єднань.