Тестові завдання третього рівня складності. 1 Підприємство має намір отримати позичку для купівлі нового обладнання, яке коштує 60 тис
1 Підприємство має намір отримати позичку для купівлі нового обладнання, яке коштує 60 тис. грн. і має служити один рік. Керівництво підприємства очікує, що завдяки цьому додатковий дохід складе 8000 грн. За якою ставкою банківського відсотка підприємству вигідно вкласти кошти в обладнання?
А) 12%; Б) 13,5%; В) 14%; Г) 15%; Д) 16%.
2 Підприємець взяв у борг 2000 гр. од. і має повернути через рік 2600 гр. од. Рівень інфляції (річний) складає 10 %. Розрахуйте номінальний (ін) та реальний (ір) відсоток за кредит.
А) ін = 23%, ір= 33%; Б) ін = 23%, ір = 13%; В) ін = 30%, ір = 30%; Г) ін = 30%, ір = 40%; Д) ін = 30%, ір = 20%.
3 Курс звичайної акції порівняно з номіналом зріс на 24%. Номінальна вартість акції ‑ 500 гривень, банківський відсоток становить 5%. Які дивіденди отримав власник акції перед її продажем?
А) 25 грн.;
Б) 120 грн.;
В) 145 грн.;
Г) 31 грн.;
Д) вірної відповіді немає.
4 Ви виграли у національну лотерею 2500 гривень і вирішили покласти гроші в банк на депозит строком на 5 років. У вашому місті є два банки – “Альфа” і “Бета”. Перший приймає вклади населення під прості відсотки у розмірі 30% річних, другий ‑ під складний відсоток у розмірі 25% річних. Розрахуйте, скільки грошей Ви отримаєте в кожному банку через п’ять років.
А) Альфа ‑ 6250 грн., Бета – 7629 грн.;
Б) Альфа ‑ 6250 грн., Бета – 5625 грн.;
В) Альфа ‑ 9282 грн., Бета – 7629 грн.;
Г) Альфа ‑ 9282 грн., Бета – 5625 грн.;
Д) немає правильної відповіді.
5 Яку суму грошей треба внести зараз, щоб накопичити 50000 грн. за 10 років, якщо річна ставка проценту дорівнює 18%, а складні відсотки нараховуються кожних 4 місяці?
А) 9000 грн.;
Б) 2301,55 грн.;
В) 8705,51 грн.;
Г) 9553,22 грн.;
Д) немає вірної відповіді.
ГРОШІ ТА ГРОШОВИЙ ОБІГ
1 Історичний процес розвитку обміну і виникнення грошей.
2 Суть грошей та їх функції.
3 Функціональні форми грошей.
4 Закон грошового обігу.
5 Інфляція: суть, причини, види та шляхи подолання.
Історичний процес розвитку обміну і виникнення грошей. Виникнення грошей відбувалось шляхом поступового, стихійного виділення із загальної маси товарів такого, який починав відігравати роль головного предмета обміну. При цьому в того товару, який стає ще і грошима, з’являється крім основної корисності (споживної вартості) як предмета побуту та споживання, ще й додаткова корисність загального еквівалента.
Процес історичного розвитку грошової форми вартості є одночасно і логічним, (оскільки відображає закономірний рух), і історичним (оскільки фіксує реальні історичні переходи). Узагальнено цей процес та його етапи може бути подано у вигляді такої логіко-історичної схеми еволюції грошової форми вартості:
І Товарно-продуктово-грошовий етап.
ІІ Товарно-металево-грошовий етап:
а) металево-зливковий;
б) металево-монетний.
ІІІ Знаково-грошовий етап:
а) монетно-знаковий;
б) паперово-знаковий;
в) кредитно-паперово-знаковий;
г) кредитно-паперово-електронно-знаковий.
Відповідно до розвитку грошової форми вартості можна виділити два найважливіших типи грошей: повноцінні та неповноцінні.
Повноцінні гроші ‑ це ті, які є загальним еквівалентом завдяки витратам виробництва на виготовлення їх матеріалу на рівні номінального знака вартості, який на них позначений. До повноцінних належать продуктові та ті металеві гроші, які виготовлені з благородних металів.
Неповноцінні гроші ‑ це ті, витрати на виготовлення яких є значно меншими ніж той номінальний знак вартості, який на них позначений. До них належать монети з недорогоцінних металів, паперові та всі види кредитних грошей.
На початкових етапах розвитку гроші були представлені певними споживчими продуктами, причому їх вартість дорівнювала витратам виробництва цих продуктів. Такі гроші за ознаками свого матеріального тіла отримали назву продуктових грошей. Неможливість довільного поділу таких продуктів без втрати ними своїх споживчих властивостей, а також неможливість тривалого зберігання деяких з цих продуктів, причинили перехід до нових грошей, які отримали назву металевих. Металеві гроші ‑ це такі гроші, матеріальне тіло яких виготовлено з певного металу, а загальним еквівалентом вони стають завдяки великим витратам виробництва на видобуток цього металу. Протягом історії людства різні метали визнавались у різних суспільствах як гроші. Історії відомі мідні, залізні, свинцеві, бронзові, олов'яні та інші металеві гроші.
І тільки з IV‑III ст. до н. е. функції грошей перебирають на себе благородні метали ‑ срібло та золото. При цьому протягом тривалого часу ці два метали використовувались як гроші паралельно. Така система грошового обігу отримала назву біметалічної. Паралельне використання двох металів як грошей мало свої вади. Найважливіша полягала в тому, що кількісне обмінне співвідношення між цими металами мало бути закріплене державою законодавчо. У той самий час, реальне обмінне співвідношення, яке визначалось співвідношенням витрат виробництва на видобуток цих металів, постійно змінювалось під впливом багатьох чинників. А це викликало необхідність постійної зміни законодавчо встановлених пропорцій обміну цих металів між собою, що фактично ніколи своєчасно та оперативно не робилось, тому призводило до значних втрат як для окремих суб'єктів економіки, так і для держави. Через це остання робила дуже багато для того, аби суспільство визнало як гроші лише один метал. І в XIX ст. під впливом зростання сили та могутності держави в більшості країн роль грошей монопольно була закріплена за золотом, що означало встановлення золотого стандарту та перехід від біметалічної грошової системи до монометалічної. Монометалічною називається така грошова система, в межах якої лише один певний метал визнається за матеріальну основу грошей.
Система організації металевого грошового обігу також постійно вдосконалювалась. Якщо на початкових етапах функціонування цих грошей в обігу були зливки (зливок переплавлений у певну форму шматок металу), вага та проба яких іноді досить суттєво різнились (проба ‑ вміст чистого металу у сплаві), то в подальшому їх замінила монета (певна кількість металу визначеної форми, ваги та проби з відповідним державним клеймом). Монета з'явилась як розвинута форма зливка і початково відрізнялась від нього лише зовнішньо. Проте за зовнішнім переходом від одного виду грошей до іншого приховується більш глибока відмінність, пов'язана з тим, що повноцінна монета ‑ це безпосередня єдність грошового знаку та реальної кількості грошей. У повноцінної монети вміст дорогоцінних металів може змінитись, а грошовий знак залишиться тим самим і буде позначати зовсім інший вміст, ніж той, що був на початку.
Повноцінна монета як певний вид грошей та форма прояву металево-грошової форми вартості стала передумовою появи нового типу грошей ‑ неповноцінних та нової форми грошової вартості ‑ знаково-грошової. Оскільки в обігу неповновагова монета може представляти повновагову, це було використано для цілеспрямованого випуску неповноцінних монет з неблагородних металів, поява яких стала ознакою переходу до другого етапу монетно-знакової форми грошової вартості. Через значно менші витрати виробництва на виготовлення неповноцінних монет їх реальний вартісний зміст уже майже зник. Залишився лише його грошовий знак, який позначений на матеріальному тілі, що просто нагадує матеріальне тіло попередника. З переходом до паперових грошей грошовий знак остаточно відокремлюється від реальної вартості, позначуваної ним.
Паперові гроші ‑ це такі гроші, які є лише знаками вартості, виготовленими з паперу, і які заміщують в обігу певну кількість повноцінних грошей. Паперові гроші початково випускалися державними казначействами у формі казначейських білетів для покриття дефіциту державного бюджету і були обов'язковими для приймання за всіма видами платежів відповідно до того номіналу, який на них зазначався.
В подальшому виникають кредитні гроші, які також не мають (у ще більшій мірі) реальної вартості повноцінних грошей. Кредитні гроші ‑ це такі гроші, які являють собою боргові зобов'язання суб'єктів економіки і завдяки цьому виконують роль знаків вартості в обігу. Першою формою кредитних грошей став вексель. Вексель ‑ це торгове борове зобов'язання, яке передбачає сплату певної суми грошей певною особою у визначений строк. Поява векселя зумовлена продажем товарів у кредит, коли покупець, не маючи в даний момент грошей, зобов'язується сплатити їх продавцю за отриманий від останнього товар тоді, коли гроші в нього з'являться.
На основі вексельного обігу виникає банкнота, що починає функціонувати і як звичайний засіб обігу. Саме тому рух кредитних і паперових грошей поєднується в єдине ціле. Нині випуском паперових грошей займається не казначейство, а центральний банк відповідної країни, який випускає власні боргові зобов'язання (монети та банкноти). Це приводить до того, що паперові гроші перетворюються за сучасних умов на кредитно-паперові, економічною основою яких є боргові зобов'язання держави в цілому. З припиненням вільного обміну паперових грошей на золото за твердо встановленим курсом воно перестає навіть номінально бути загальним еквівалентом, залишаючись при цьому звичайним товаром. Тобто остаточно втрачається зв'язок реальної вартості з її знаком на загальному еквіваленті.
Потрібно зазначити, що і нині процес розвитку грошей як матеріальної основи грошової форми вартості не припинився. Сьогодні у грошовому обігу все більше відбувається заміна руху навіть кредитно-паперових знаків вартості (монети та банкноти), які є борговими зобов'язаннями центральних банків відповідних країн, на рух певних доручень (чеки, квитанції тощо).
Виникнення цих доручень є результатом існування депозитів, тобто внесків певних сум грошей клієнтів банку на власний рахунок у цьому банку, а чеки та квитанції є дорученнями банку перерахувати кошти з належного власникові рахунку на інший. Усе це дає підстави говорити про появу нового різновиду кредитних грошей ‑ грошей депозитних, які існують у формі записів на банківському рахунку, і хоча самі по собі ці доручення ще вільно не обертаються, але така перспектива не виключена.
Також досить значного поширення набули кредитні картки ‑ пластиковий носій, на якому записана в електронній формі інформація про розміри кредиту, що наданий власнику картки банком. Кредитні картки є іменними і не обертаються. Також широко застосовуватися і дебетні картки. Вони не тільки виконують усі функції кредитних, але й дозволяють попередньо вносити гроші на рахунки своїх власників. Потрібно зазначити, що кредитні та дебетні картки є носіями електронної інформації, а тому нині все частіше говорять про появу електронних грошей.
Суть грошей та їх функції. Люди завжди намагались зрозуміти природу грошей та описати їх властивості.
Оскільки гроші виникли внаслідок розвитку обміну товарів і є однією зі сторін обміну, то можна дійти висновку, що гроші — це товар, але товар особливий, такий, який служить загальним еквівалентом вартості, її представником. Якщо виходити з цього, то можна розкрити і функції грошей, які є способами реалізації їх сутності.
Функції грошей. Суть грошей як економічної категорії проявляється в їхніх функціях.
1 Міра вартості— це функція грошей, в якій вони забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни.
Призначення грошей як міри вартості пов'язане з категорією ціни, що є грошовим виразом вартості товару, а також з грошовою одиницею. Грошова одиниця — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання та відбиття цін усіх товарів. Сама вартість, представлена у грошовій одиниці, виступає як масштаб для цін.
2 Засіб обігу — це функція грошей, в якій вони виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Гроші є ідеальним засобом товарного обміну, тобто за них завжди можна придбати будь-який з усього набору товарів, що надходять на ринок.
3 Засіб утворення скарбів (нагромадження)— це функція грошей, пов'язана з їхньою здатністю бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства.
Нагромадження грошей має таке призначення:
- збереження вартості;
- створення резерву платіжних засобів;
- розширення виробництва і одержання додаткового прибутку.
Функцію нагромадження виконують реальні гроші, які тимчасово перебувають поза сферою обігу. Сучасні гроші не виконують функцію засобу утворення скарбів, оскільки не мають власної вартості.
4 Засіб платежу — це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Гроші, виконуючи дану функцію, не просто вимірюють вартість, а представляють її в русі, переході від одного суб'єкта економічної діяльності до іншого, в оплаті товарів і послуг, у податкових платежах тощо, тобто є засобом платежу (засобом покриття певних зобов'язань). Платіжний засіб виступає таким відносно і продавця, і покупця. Але для останнього він є також купівельним засобом (засобом придбання необхідного товару).
5 Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.
Дана функція зумовлена інтернаціоналізацією економічних зв'язків, поглибленням міжнародного поділу праці, зовнішньої торгівлі та появою світового ринку.
Світові гроші є синтезом попередніх функцій та мають трояке призначення:
- міжнародного платіжного засобу;
- міжнародного купівельного засобу;
- формою матеріалізації суспільного багатства.
Функціональні форми грошей.Функціональні форми є похідними від грошових функцій і являють собою їх реальне втілення. Вони виступають як форма реалізації цих функцій в умовах структурно розвинених товарних відносин. Окремі функціональні форми грошей не автономні. Вони є лише структурними ланками цієї системи грошових відносин, де кожна окремо взята функціональна форма неспроможна повністю виразити всю сукупність грошових відносин.
Різні види грошових форм поєднуються у певні агрегати. Грошовий агрегат — це встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне групування грошових форм. Під ліквідністю розуміється можливість використання певного активу в ролі засобу обігу (чи платежу) і одночасно його здатність зберігати свою вартість. Саме єдність цих двох властивостей є істотною для розуміння ліквідності.
Першим групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М0, який являє собою готівку чи гроші поза банками. Грошовий агрегат М0 має найбільшу ліквідність. Його структурними елементами є:
- монети, що їх карбують державні установи;
- скарбничі білети, що є казначейськими зобов'язаннями, випуск яких пов'язаний з фінансуванням дефіциту державного бюджету (ця форма грошей нині в Україні не використовується);
- банкноти, що являють собою різновид кредитних грошей, емісія яких здійснюється центральними банками (в Україні Національним банком). Банкнота має загальну оборотність і, як і монета, абсолютну ліквідність.
Другим групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М1, який ще називають грошовою масою у вузькому розумінні, оскільки його функціональні форми використовуються переважно у функції засобу обігу. Структурними елементами грошового агрегату М1 є готівкові гроші (агрегат М0) та трансакційні депозити (наприклад, вклади до запитання на поточні та розрахункові рахунки).
Наступним групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М2. Його називають грошовою масою в широкому розумінні. Функціональні форми грошей агрегату М2 використовуються не тільки як засіб обігу, але і як засіб нагромадження чи збереження купівельної спроможності. Його структурними елементами є грошовий агрегат М1 та строкові депозити, що отримали назву “майже грошей” або “грошових активів”.
Ще нижча ліквідність у тих грошей, які клієнти зберігають на рахунках, відкритих для ведення банками довірчих операцій. Сукупність цих активів і грошового агрегату М2 становить грошовий агрегат М3. У деяких країнах виділяється також агрегат, який включає до свого складу агрегат М3, казначейські векселі та деякі інші грошові активи.
Закон грошового обігу.Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається грошовим обігом. Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Так, за умов нерозвинутості кредитних відносин сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, які є в обігу, визначається сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці. Цей зв'язок можна виразити формулою:
, (2.9.1)
де Мгр — кількість грошей, які перебувають в обігу;
Т — кількість товарів;
Ц — ціни товарів;
Ш — швидкість обігу грошової одиниці.
К. Маркс, проаналізувавши вплив розвитку кредиту, дещо модифікував цю формулу, увівши в неї нові показники: К — сума цін товарів, проданих у кредит цього року; П — сума цьогорічних платежів за попередніми борговими зобов'язаннями; ВВ – сума взаємопогашених платежів. У результаті формула набула такого вигляду:
(2.9.2)
Інфляція: суть, причини, види та шляхи подолання. Інфляціяозначає зростання загального рівня цін (або, іншими словами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя). Купівельна спроможність грошової одиниці — це та маса товарів, яку можна придбати за цю грошову одиницю. В умовах зростання загального рівня цін купівельна спроможність кожної окремої грошової одиниці буде зменшуватись, тобто на кожну грошову одиницю можна буде придбати все менше товарів.
Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці. Цей показник вимірюється за допомогою індексів цін (індексу споживчих цін, дефлятора ВВП тощо) як різниця між значенням цього індексу за певний період (у відсотках) та 100%. Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась).
Протилежним до інфляції поняттям єдефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується. Дефляція трапляється вкрай рідко.
Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції.
В економіці немає якогось одного виду інфляції, оскільки вона виникає під впливом багатьох факторів. Одні види інфляції зумовлює попит, інші ‑ пропозиція. Тому й розрізняють два типи інфляції:
- інфляція попиту спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, намагаючись зрівноважити попит та пропозицію, зростають.
- інфляція пропозиції (витрат)виникає через зростання витрат у періоди високого безробіття та неповного використання виробничих ресурсів.
Таким чином причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість наявних неповноцінних грошей в обігу перевищує потребу в них. Це й викликає зростання загального рівня цін. Провідним чинником інфляції є зростання грошової маси. Проте саме по собі зростання грошової маси не спричиняє інфляції. Інфляція з'являється лише тоді, коли темпи зростання грошової маси випереджають не тільки темпи зменшення швидкості обігу грошової одиниці, а й темпи зростання суспільного продукту, реалізацію якого й обслуговує грошова маса.
Отже, до факторів інфляції відносять:
- зростання грошової маси;
- зростання швидкості обігу грошової одиниці та зменшення загального обсягу суспільного продукту.
Залежно від того, яким темпом зростають ціни, розрізняють три види інфляції:
- повзуча інфляція (якщо ціни зростають темпом до 10% на рік);
- галопуюча інфляція (при темпах зростання цін від 10 до 100% на рік);
- гіперінфляція (темпи зростання цін перевищують 100% на рік).
Однак потрібно пам'ятати, що не за всіх умов інфляція проявить себе у відкритому зростанні цін. В умовах установлення твердих адміністративних цін, що фіксуються державою, неминуче відбудеться зміна форм інфляції. Виділяють дві форми інфляції — відкрита та придушена.
Відкритою називають інфляцію, якщо порушення законів грошового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них) проявляється у підвищенні цін.
Придушеною називають інфляцію, якщо порушення законів грошового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них) призводить до появи дефіциту товарів, а не до підвищення цін.
Потрібно зазначити, що в умовах інфляції гроші поступово припиняють виконувати таку свою функцію, як засіб збереження вартості.
Використовують такі методи подолання інфляції:
- обмеження емісії грошей (емісія — це випуск в обіг додаткової кількості грошей).
- заходи щодо стимулювання зростання суспільного продукту. (Наслідком цього також стає зменшення темпів інфляції та стабілізація купівельної спроможності грошей).
- заходи щодо підвищення довіри до національної грошової одиниці. У такому разі населення вже не буде намагатись якомога швидше позбутись цієї грошової одиниці. Остання знову зможе виконувати функцію засобу збереження вартості, що приведе і до зростання грошових заощаджень).
Одним із засобів відновлення довіри до національної грошової одиниці є грошові реформи. Вони, крім усього іншого, можуть допомогти й у вирішенні завдання щодо зменшення вже наявної в обігу грошової маси. Грошова реформа — це перебудова державою наявної в країні грошової системи. При цьому грошові реформи можуть переслідувати не тільки вузькі цілі стабілізації грошової одиниці, а й більш широкі — загальної перебудови чинної в країні системи грошово-кредитних відносин.
Розрізняють три основних види грошових реформ:
- формальна, яка зводиться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує;
- деномінаційна, яка полягає в тому, що разом зі зміною зразка купюри відбувається зміна існуючого масштабу цін (зменшення кількості нулів на купюрах);
- конфіскаційна, що полягає в безоплатному вилученні державою частини грошей суб'єктів економіки.
Девальвація – здійснюване державою у законодавчому порядку зниження обмінного курсу власної грошової одиниці щодо валюти іншої країни. Девальвація є одним із варіантів грошової реформи, спрямованої на оздоровлення грошового обігу, стабілізацію національної валюти.
Ревальвація – фактичне підвищення національного валютного курсу щодо грошової одиниці інших країн або щодо міжнародних грошових одиниць. Механізм впливу ревальвації на економіку протилежний девальвації.
Проте потрібно пам'ятати, що проведення грошових реформ — це досить серйозне потрясіння для всіх суб'єктів економіки, а тому їх здійснення має бути максимально зрозумілим і виваженим.
Запитання та завдання для контролю
1 Проаналізуйте історичний процес виникнення та розвитку грошей.
2 Розкрийте суть грошей. Як різні теорії підходять до визначення їх змісту?
3 Перерахуйте та охарактеризуйте функції грошей.
4 Охарактеризуйте функціональні форми грошей. Що таке грошовий агрегат та які його види?
5 Наведіть закони грошового обігу.
6 Розкрийте суть інфляції, її причини.
7 Які існують види інфляції? Охарактеризуйте їх.
8 Які соціально-економічні наслідки інфляції та методи подолання?