Тестові завдання третього рівня складності. 1 Горизонтальний відрізок лінії сукупної пропозиції відображає: А) економіку в стані підйому, коли ресурси використані повно і виробнику конкурують за їх

1 Горизонтальний відрізок лінії сукупної пропозиції відображає: А) економіку в стані підйому, коли ресурси використані повно і виробнику конкурують за їх перерозподіл; Б) стан, в якому підвищення цін супроводжується зростанням обсягів виробництва; В) економіку у стані дисперсії, коли обсяги пропозиції не залежать від динаміки цін на товари і послуг; Г) стан економіки у період спаду, коли ресурси використовують неповно; Д) немає вірної відповіді.

2 У моделі “ сукупний попит – сукупна пропозиція” зростання сукупного попиту приведе:

А) до зростання граничної схильності до заощаджень;

Б) до зростання реального обсягу виробництва на класичному відрізку кривої AS;

В) до зростання реального обсягу виробництва на класичному відрізку кривої AS;

Г) до зростання цін кейнсіанському відрізку кривої AS;

Д) немає вірної відповіді.

3 Зміни в економіці, які графічно можна зобразити як рух в право уздовж горизонтальної ділянки кейнсіанської кривої сукупної пропозиції, супроводжується:

А) підвищенням обсягу виробництва; Б) зменшенням обсягу виробництва; В) зростанням цін; Г) зниженням цін; Д) немає вірної відповіді.

4 Згідно з кейнсіанською теорією рівень виробництва визначається величиною сукупного попиту. Це означає, що:

А) попит на гроші змушує підприємців виробляти товари і послуги; Б) підприємці намагаються розширити виробництво до рівня повної занятості; В) обсяг продукції, який підприємці вирішать виробляти, буде визначатися попитом на неї; Г) виробництво доходу створює попит на цей дохід; Д) немає вірної відповіді.

5 Якщо рівновага порушилася падінням сукупного попиту, то її відновлення в короткостроковому періоді здійснюється за умов: А) збільшення цін за незмінної зарплати; Б) збільшення лише зарплати; В) зниження цін і зарплати; Г) зниження цін за незмінної зарплати; Д) немає вірної відповіді.

ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

1 Система національних рахунків.

2 Основні макроекономічні показники СНР.

3 Ефективність виробництва: система показників та фактори її підвищення.

Система національних рахунків. Для виявлення і зіставлення показників соціально-економічного розвитку країни (темпи економічного зростання, рівень і якість життя населення, продуктивність праці) використовується так звана система національних рахунків (СНР).

СНР – це система міжнародновизнаних правил обміну економічної діяльності, що відображають усі макроекономічні зв’язки. Визначення таких показників дає можливість прийняти правильне рішення для забезпечення економічного зростання країни, повної зайнятості, стабільного рівня цін, збалансованого платіжного балансу.

СНР вперше була розроблена в США відомими економістами російського походження С. Кузнецем і В. Леонтьєвим. В 1953р. ООН прийняла рішення про використання її в усьому світі. З 1992р. за Указом Президента в Україні також впроваджується СНР. СНР містить інформацію про:

- всі господарські суб’єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи та домогосподарства;

- всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів;

- всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, вартість землі і корисних копалин ).

Основні макроекономічні показники СНР. Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це показник ринкової вартості всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених або спожитих в межах країни за певний проміжок часу, як правило за рік.

Важливим питанням при встановленні обсягів ВВП є включення тих чи інших товарів і послуг у загальний рахунок. Існує багато товарів і послуг, вартість яких важко визначити, тому вони не враховуються у ВВП. Це, наприклад, товари, вироблені в тіньовій економіці, послуги з утримання домашнього господарства (приготування їжі, виховання дітей, прибирання тощо).

При розрахунках величини ВВП необхідно всі товари і послуги, вироблені в поточному році, враховувати один раз, адже більшість готових виробів проходять кілька стадій виробництва, перш ніж потрапити до споживача. При цьому на кожній стадії створюється додана вартість.

Додана вартість– це різниця між виторгом фірми (виручкою від реалізації) та вартістю сировини і матеріалів, які вона придбала в постачальників.

Близьким до ВВП за змістом показником є валовий національний продукт (ВНП). ВНП – це вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний період часу, як правило, за рік, за допомогою факторів виробництва, що належать громадянам певної країни, незалежно від того, де розміщені ці фактори виробництва (в середині країни чи за її межами).

Для розрахунку як ВВП, так і ВНП використовуються однакові методи, яких є три:

- виробничий метод: ВВП розраховується як сума доданої вартості, створеної в усіх галузях національної економіки та непрямих податків(податок на додану вартість(ПДВ), акцизні збори);

- по доходах (розподільчий метод): ВВП розраховується як сума первинних доходів домашніх господарств, підприємств та державних установ. При цьому враховують заробітну плату, ренту, процент і прибуток, тобто всі так звані факторні доходи.

При розрахунку ВВП розподільчим методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також два компоненти, амортизаційні витрати й не­прямі податки на бізнес, які не є доходами. Іншими словами, розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових:

ВВП= ВП + Р + Пр + П+А+НП, (3.2.1)

де А - амортизаційні витрати;

НП – чисті непрямі податки на бізнес, тобто непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відрахуванням субсидій. З економічної точки зору це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм;

ВП – винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, яку безпосередньо працівники одержують для використання, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо);

Р – рентні платежі — це прибуток, який отримують власники нерухомості, включаючи імпутовану ренту (витрати власників на утримання будинку) за проживання у власних будинках;

Пр – чисті проценти — це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домогосподарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу;

П – дохід від власності — це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності; а також прибуток корпорацій — цей компонент, у свою чергу, містить три складові: а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій.

- по видатках (метод кінцевого використання): ВВП розраховується як сума загальних витрат на купівлю всієї продукції та послуг за певний період. Це витрати на споживання (С), на інвестиції (ВІ), державні витрати (Д), чистий експорт (ЧЕ).

ВВП = С + ВІ + Д + ЧЕ (3.2.2)

Витрати на споживання (С)включають витрати домашніх господарств на різноманітні товари та послуги (хліб, одяг, побутову техніку і т. д., за винятком витрат на придбання житла).

Валові приватні внутрішні інвестиції (ВІ), які містять витрати фірм на:

• будівництво будинків і споруд,

• придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій,

• створення товарно-матеріальних запасів,

• амортизацію,

• а також витрати домогосподарств на придбання житла (будинків, квартир тощо).

Якщо показник валових приватних внутрішніх інвестицій (ВI) зменшити на величину амортизаційних витрат (A), то ми отримаємо показник чистих приватних внутрішніх інвестицій (ЧІ), який характеризує чистий приріст обсягу нагромадженого капіталу:

ЧІ = ВІ - А(3.2.3)

Державні витрати (Д)– вони йдуть безпосередньо на виробництво товарів та послуг (електроенергія, школи, лікарні і т.д.), на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектора економіки тощо.

Виплати безробітним, пенсіонерам, інвалідам (трансфертні платежі) не включається до ВВП, хоча і є частиною державних витрат.

Чистий експорт (ЧЕ) – це весь експорт за вирахуванням імпорту.

Важливо знати: при розрахунку ВВП врахо­вується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:

• перепродаж товарів;

• чисто фінансові операції.

У свою чергу, чисто фінансові операції поділяються на:

• державні трансфертні виплати. Під трансфертами в цілому розуміють односторонній потік благ, доходів, які мають перерозподільний і безоплатний характер. Коли мова йде про державні трансферти, то це є виплати із державного бюджету (пенсії, стипендії, допомога по безробіттю, подарунки ветеранам, допомога багатодітним та малозабезпеченим сім'ям і т. ін.);

• приватні трансфертні платежі (допомоги батьків дітям-студентам, подарунки заможних родичів тощо). Ця операція не є наслідком виробництва, а виступає як акт передачі коштів від однієї приватної особи до іншої;

• операції з цінними паперами (купівля—продаж акцій, облігацій також вилучається із ВВП, оскільки це є обмін паперовими активами, перерозподіл власності).

Ще одним показником національної економіки є чистий національний продукт (ЧНП) – сумарний обсяг вартості всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених протягом певного часу, за вирахуванням суми амортизації (А). Амортизація – вартість зношення основних фондів (обладнання, виробничих приміщень).