Вибір оптимального варіанту при трьох і більше варіантах вантажних засобів.
Лекція 18. Модуль 3.
Вибір оптимального варіанту механізації вантажних робіт.
Вибір оптимального варіанту механізації при двох варіантах вантажних засобів.
Оптимальний варіант механізації вибирають на основі детального техніко-економічного дослідження. До цього дослідження приступають лише тоді, коли із подальшого розгляду попередньо виключені всі засоби механізації, які взагалі неможливо використати для переробки даного вантажу. Для кожного із варіантів визначають всі показники, необхідні для розрахунку ефективності.
Припустимо, що для порівняння прийнято два варіанти, причому перший з них характеризується сумою капітальних вкладень К1, а також величиною щорічної економії на транспортних витратах Е1. Для другого варіанту капітальні вкладення визначені в розмірі К2, а щорічна економія – Е2. Якщо більш дешевим по початковій вартості (К1<К2) і більш кращим по перспективах експлуатації є перший варіант, то він дає і більш значну економію, тобто (Е1>Е2). В цьому випадку подальші розрахунки безперспективні, бо очевидно, що перший варіант є найбільш ефективним і найвигіднішим варіантом.
Набагато складніше проводити розрахунки в другому, більш розповсюдженому випадку, коли перший варіант, хоч і забезпечує більш значну економію на експлуатаційних витратах, тобто (Е1>Е2), але є більш дорогим варіантом, тобто К1>К2.
В такому випадку неможливо рахувати перший варіант переважаючим, спираючись лише на те, що йому властива більш низька собівартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а відповідно, забезпечена і більш висока щорічна економія на транспортних витратах. Але неможливо і другий варіант признати оптимальним тільки на тій основі, що для його здійснення необхідно менше капітальних вкладень.
Необхідно визначити термін окупності як першого ( 
), так і другого 
варіантів, і порівнявши дві отримані величини, тобто С1 і С2, можна зробити висновок, що оптимальним є перший варіант (при умові, якщо С1<C2), або другий варіант (при умові, якщо С2<С1).
Вибір оптимального варіанту при трьох і більше варіантах вантажних засобів.
При порівнянні більше двох варіантів, розрахунки по вибору оптимального варіанта ускладнюється. В цьому випадку використовують формулу, що дозволяє вибрати найкращий варіант по мінімуму суми реальних і приведених витрат:
,
де 
– величина щорічних експлуатаційних витрат по даному варіанту, грн;
– капітальні вкладення по цьому ж варіанту.
За основу приймають той варіант, для якого ця величина є найменшою.
Економічний ефект, що характеризує вибраний оптимальний варіант, визначають по формулі:
,
де 
і 
– питомі капітальні затрати по кожному варіанту, грн/т;
і 
– собівартість навантаження (розвантаження) вантажу по кожному варіанту, грн/т;
– кількість навантаженого (вивантаженого) за рік вантажу, т.
Розрахункова величина вантажообороту відіграє вирішальну роль при виборі оптимального варіанта механізації навантажувально-розвантажувальних робіт. Із постійним зростанням вантажообороту, варіант, який раніше уступав порівнюваному варіанту по ефективності, може стати оптимальним. І на оборот, варіант який був повністю ефективним при великих розмірах вантажообороту, буде неефективним в тому випадку, якщо вантажооборот стає значно меншим, ніж це передбачувалось.
В залежності від величини вантажообороту також вирішується питання про вибір оптимального варіанту між комплексною, і малою або частковою механізацією.
Для комплексної механізації характерна низька собівартість н.-р. робіт, яка забезпечується завдяки найбільш продуктивним навантажувально-транспортним механізмам. Крім того, даний варіант характеризується високою вартістю закупівлі механізмів і їх монтажу.
Для засобів малої механізації характерний вищий рівень собівартості н.-р. робіт, але механізми, які використовуються при цьому, відрізняються простотою і дешевизною. Це робить їх доступними для багатьох вантажовідправників і вантажоотримувачів, які не мають достатніх фінансових ресурсів для закупівлі дороговартісних підйомно-транспортних механізмів. Ці два варіанти мають місце при різних розмірах вантажообороту.
Наприклад. Варіант з малою механізацією передбачає використання найпростішого крана, з допомогою якого можна переробити кількість вантажу інтенсивністю до 2 тис. тон в рік, знизивши собівартість виконання вантажних операцій від 10 до 8 грн/тону. Загальна річна економія складе відповідно всього 4 тис. грн. Але так, як вартість крану теж невелика в межах 8 тис. грн., то затрати, пов’язані з введенням механізації окупляться за 2 роки.
Використавши в аналогічних умовах великий стаціонарний кран, що забезпечить зниження собівартості до 5 грн/тону, можна збільшити щорічну економію до 10 тис. грн. Але оскільки вартість закупівлі і установки крану буде значно більше допустимої (80 тис. грн.) то термін окупності складе 8 років.
Із збільшенням об’єму вантажної роботи ефективність використання малої механізації, починає зменшуватись, в той час, як зростає ефективність використання високопродуктивних вантажопідйомних механізмів, що забезпечують значно більшу економію на експлуатаційних витратах.
Так збільшення вантажообороту до 20 тис. тон/рік стане непосильним для найпростішого крана, що відноситься до засобів малої механізації. При цьому необхідно збільшити кількість кранів, пропорційно збільшенню вантажообороту, що не буде підвищувати ефективність, і може стати взагалі нераціональним (із-за недостатньої довжині фронту робіт).
Високопродуктивний стаціонарний кран буде виконувати навантажувально-розвантажувальні роботи при збільшеному вантажообороті з меншою собівартістю (замість 5 по 4 грн/тону). Таким чином, щорічна економія від використання цього крану зросте до 120 тис. грн., і він окупиться менш як за рік.
Відповідно, при наявності даних про перспективи суттєвого збільшення вантажообороту навантажувально-розвантажувального пункту необхідно орієнтуватись на такі варіанти механізації, де було б передбачено використання високопродуктивних механізмів.
Розмежування сфер ефективного використання варіантів механізації, різних по вартості і продуктивності, визначення величини вантажообороту навнтажувально-розвантажувального пункту, які забезпечують однакову ефективність порівняльних варіантів, можуть бути виконані з допомогою графоаналітичного методу.
Графоаналітичний метод передбачає побудову діаграм функціональної залежності термінів окупності для порівнювальних варіантів від величини перспективного вантажообороту н.-р. пункту, на який передбачається введення механізації.
Порівнювальні варіанти механізації можуть відрізнятися не тільки типорозмірами навантажувально-розвантажувальних механізмів, які приймаються за основу для кожного варіанту. Дуже часто проблема вибору оптимального варіанту механізації виникає тоді, коли варіанти що порівнюються, будуть дуже різними по конструктивних даних і по особливостях своєї поведінки в експлуатаційних умовах.
Автогосподарства, при укладанні договорів на перевезення вантажів для підприємств повинні добиватись від них створення умов для найбільш продуктивного використання рухомого складу, а також повинні приділяти особливу увагу впровадженню комплексної механізації і автоматизації транспортного процесу.
3. Основні форми організації навантажувально-розвантажувальних робіт.
Основною формою організації роботи вантажників і вантажопідйомних механізмів є їх постійне закріплення за навантажувально-розвантажувальними постами або пунктами. В такому випадку досягається відповідна спеціалізація вантажників і транспортних засобів по умовах виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, виду вантажу, типах рухомих засобів, що використовуються, і в кінцевому рахунку приводить до підвищення продуктивності праці вантажників і механізмів. Але це можливо лише за наявності стійкого об’єму робіт. Якщо обсяг робіт невеликий то навантажувально-розвантажувальні роботи виконують вантажники або вантажопідйомні машини, що прибувають разом з рухомим складом. Однією із форм механізованого виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на таких об’єктах є використання кранових автопоїздів (автомобільних кранів з автопричепами).
Форми організації навантажувально-розвантажувальних робіт з непостійним закріпленням вантажників і вантажопідйомних машин використовуються при перевезеннях вантажів в торгівлі, невеликих партій вантажів, а також вантажів що потребують особливих прийомів роботи з ними (великогабаритні і великовагові вантажі, балони з киснем). При цьому вантажники та вантажопідйомні механізми виконують операції в декількох пунктах, що забезпечує більш продуктивне їх використання.
Так, як при автомобільних перевезеннях зустрічається велика кількість навантажувально-розвантажувальних пунктів з невеликими, нестійкими або тимчасовими об’ємами робіт, то вони забезпечуються вантажопідйомними машинами, що знаходяться як правило в системі автомобільного транспорту загального використання.
Ефективне виконання автомобільних перевезень вантажів в першу чергу залежить від організації навантажувально-розвантажувальних робіт в пунктах відправлення і прибуття вантажів. Без взаємного узгодження роботи цих пунктів з роботою транспортних підприємств неможливо ефективно організовувати перевезення вантажів. Тому при організації транспортного процесу першочерговою задачею є узгодження режиму роботи автомобілів з режимом роботи навантажувально-розвантажувальних пунктів. Режим роботи автомобілів в дві або три зміни можливий тільки при умові роботи навантажувально-розвантажувальних пунктів також в дві або три зміни.
В конкретних умовах роботи вантажовласників і автотранспортного підприємства шляхом економічних розрахунків встановлюють оптимальний режим роботи кожного навантажувально-розвантажувального пункту і автомобілів, що обслуговують відповідний пункт. Режим роботи автомобілів, необхідний для встановлення випуску автомобілів на лінію і часу повернення з лінії. Режим роботи навантажувально-розвантажувальних пунктів узгоджують, як правило, при укладанні договорів на перевезення вантажів і уточнюють при складанні змінно-добових завдань водіям автомобілів.
Для забезпечення оперативного керівництва роботою рухомих засобів, складів, ділянок і навантажувально-розвантажувальних постів на великих навантажувально-розвантажувальних пунктах організовують диспетчерські служби, які ведуть рахунок ввозу і вивозу вантажів з розподілом їх по номенклатурі і термінах зберігання, координують роботу вантажників або навантажувально-розвантажувальних машин і автомобілів. Приміщення диспетчерських служб повинне бути обладнане сучасними засобами зв’язку з автотранспортним підприємством, складами і навантажувально-розвантажувальними ділянками. На великих навантажувально-розвантажувальних пунктах встановлюють телефонний зв’язок, радіо- та відео зв’язок зі всіма навантажувально-розвантажувальними ділянками або вантажопідйомними машинами на всій території навантажувально-розвантажувального пункту.
При наявності даних засобів зв’язку диспетчерська служба на протязі всього робочого часу здійснює постійний контроль за рівномірним завантаженням ділянок і машин, дозволяє ліквідувати простої автомобілів у черзі на завантаження, розвантаження, або простій вантажопідйомних машин. Диспетчер в момент прибуття автомобіля на н.р. пункт віддає розпорядження водію про розміщення свого автомобіля на посту або ділянці, яка на даний момент часу найменше завантажена.
При наявності радіозв’язку з автомобілями диспетчерська служба н.р. пункту забезпечує їх роботу у відповідності з часовим графіком, добиваючись тим самим ліквідації простоїв автомобілів в чеканні навантаження-розвантаження і підвищення продуктивності праці.
Н.р. роботи при автомобільних перевезеннях вантажів можуть виконувати як автотранспортні підприємства так і вантажовласники. В деяких випадках навантаження виконує вантажовідправник, а розвантаження – вантажоотримувач.
В системі автомобільного транспорту загального користування існують підрозділи по механізації н.р. робіт (бази і колони механізації), які забезпечують виконання н.р. робіт своїми силами і засобами. На багатьох підприємствах існують власні засоби механізації, які здійснюють н.р. роботи не тільки на цих підприємствах, але за договорами і на інших менших підприємствах, або для фізичних осіб.
Ці підприємства мають в своєму розпорядженні найпростіші пристрої і пристосування. Основною категорією робочої сили є висококваліфіковані вантажники, які суміщають дві-три професії механізатора. Тому в залежності від необхідності ці робітники виконують навантажувально-розвантажувальні операції вручну, або електронавантажувачами, тельферами і іншими механізмами.
Лекція 19.