Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів
Страхування відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу, посідає особливе місце серед численних видів страхування відповідальності і є найбільш популярний. Призначення цього виду страхування полягає в одночасному виконанні двох основних завдань:
1. Забезпеченні потерпілим відшкодування збитку, нанесеного власником засобу транспорту під час його експлуатації.
2. Охороні економічних інтересів специфічної групи страхувальників - власників автотранспорту.
За відсутності обов'язковості страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів відшкодування збитків потерпілим здійснювалося в нашій країні безпосередньо винною особою - водієм за рахунок частини його заробітку (здебільшого протягом багатьох років, що супроводжувалося суттєвим погіршенням матеріального стану не тільки самого водія, а й його родини, оскільки в багатьох випадках у винного не вистачає коштів на покриття збитків потерпілому).
Зверніть увагу!
Необхідність страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів відповідає інтересам суспільства та населення. Незважаючи на обставини, потерпілий повинен отримати матеріальну компенсацію. У цьому полягає соціальна сутність страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Обов'язкова форма здійснення цього виду страхування зумовлюється тим, що:
· транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, тому ймовірність потрапити в ДТП дуже велика (наприклад, у дорожньо-транспортних пригодах на дорогах України щорічно гине близько 5000 осіб та 40000 отримують травми);
· такі цивільно-правові відносини стосуються всього суспільства та мають масовий характер;
· великі суми коштів, необхідні для відшкодування збитку постраждалим від ДТП, розподіляються між усіма власниками транспортних засобів, що дозволяє зменшити страхові внески.
Отже, здійснення його в обов'язковій формі необхідно для того, щоб збиток, завданий потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод (ДТП), обов'язково відшкодовувався - чи страховими компаніями, чи з коштів спеціально створених фондів.
Законодавча довідка.
Постановою Кабінетом Міністрів України № 1175 від 28 вересня 1996 р. затверджене Положення "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", чинне з 1 січня 1997 р., на зміст якого в даний час вплинуло введення низки змін і доповнень. Закон України «Про обов’язкове страхування відповідальності автовласників» від 01.липня.2004р. №1961-ІУ, чинний з 1 січня 2005 р.
Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів має свої особливості.
Суб'єктами цього виду страхування є страхувальники, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро і треті особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок ДТП.
Страхувальником є власник транспортного засобу - юридична або фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).
Страховиком може бути будь-яка страхова компанія, яка має ліцензію на проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та яка є повним або асоційованим членом МТСБУ.
Станом на 01.01.2001 р. страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні займалося 75 страхових компаній, з них 11 є повними членами МТСБУ та 64 -асоційованими.
Об'єктом страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП. Страховим випадком є ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу страхувальника і внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну майну, життю та здоров'ю третіх осіб.
Оскільки цей вид страхування здійснюється в обов'язковій формі, розміри страхових платежів визначаються Кабінетом Міністрів України. Так, у Положенні передбачено державне регулювання розміру платежів. Вони складаються за спеціальною таблицею та залежать від обсягу двигуна для легкових автомобілів і вантажопідйомності - для вантажних автомобілів.
Страховик має право зменшувати розмір страхових платежів з метою заохочення власників транспортних засобів, які забезпечують безаварійну експлуатацію своїх транспортних засобів, а також підвищувати його для власників, з вини яких виникли страхові випадки (але не більше ніж 50% розміру страхового платежу в обох випадках). У разі укладення одним страхувальником договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів щодо ЗО і більше транспортних засобів на термін 6 місяців і більше, розміри страхових платежів зменшуються на 20%. Особливу увагу в Положенні звернуто на страхування цивільної відповідальності тих інвалідів і пенсіонерів, котрі особисто керують транспортними засобами. Для них передбачаються певні пільги. Після сплати страхового платежу страхувальник одержує страховий поліс, який є формою договору. У випадку зміни власника транспортного засобу дія договору розповсюджується на нового власника за умови переоформлення страхового поліса на його ім'я.
Розрізняють два види договорів, які розглянемо детальніше.
1. Звичайний (укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні чи тимчасово ввезеного на територію України для користування) - на підставі заяви страхувальника, в якій зазначається: тип, марка й державний реєстраційний номер, місце реєстрації транспортного засобу, строк страхування та розмір страхової суми. У разі укладення договору страхувальником -юридичною особою - дія договору поширюється на водія, який керує цим транспортним засобом на законних підставах. Допускається укладення договорів підприємствами, установами й організаціями на користь штатних і нештатних співробітників, якщо вони використовують власний транспорт у службових цілях, що оформлено згідно з чинним законодавством.
2. Додатковий - укладається на умовах, визначених Моторним бюро, у випадку виїзду транспортних засобів за межі України, якщо використання транспортного засобу потребує обов'язкового страхування цивільної відповідальності за вимогами країни відвідування. (Право укладення додаткових договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів надається тільки повним членам МТСБУ).
Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик -відповідно до умов страхування - зобов'язаний провести виплату третій особі або третім особам після настання страхового випадку.
У Положенні встановлюється розмір мінімальної страхової суми за заподіяну внаслідок ДТП шкоду:
· життю та здоров'ю третіх осіб - у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день укладення договору страхування;
· майну третіх осіб - у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день укладення договору страхування.
В окремих західних країнах мінімальний рівень страхових виплат становить десятки тисяч доларів, у деяких - законодавство не встановлює лімітів, тобто визначає норму відшкодування шкоди в повному обсязі (наприклад, Бельгія, Франція, Угорщина та ін.).
Розглянемо особливості виплати страхового відшкодування цього виду страхування. Виплата страхового відшкодуванняпроводиться в межах страхової суми, у таких випадках:
• загибель під час ДТП або смерть внаслідок цього - у розмірі страхової суми;
• встановлення третій особі інвалідності у розмірі для
І групи - 100% страхової суми;
II групи - 80% страхової суми;
III групи - 60% страхової суми.
• тимчасова втрата третьою особою працездатності за кожну добу в розмірі 0,2%,
але не більше, ніж 50% страхової суми.
У випадку заподіяння шкоди майну третьої особи через ДТП, якщо сторони не дійшли згоди щодо розміру збитків, виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі експертизи, яка проводиться, як правило, за рахунок страховика.
При відшкодуванні збитків майну третіх осіб встановлюється франшиза в розмірі до 2% страхової суми.
Для відшкодування збитку страхувальник або третя особа (нащадок, правонаступник ) має звернутися із заявою до страховика або Моторного (транспортного) бюро.
Якщо винуватцем ДТП є декілька власників транспортних засобів, то відповідні страхові компанії відшкодовують збиток третім особам за домовленістю пропорційно вині страхувальників. У разі недосягнення згоди, питання виплати та розміру страхового відшкодування вирішується через судові органи.
Виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі страхового акта (аварійного сертифіката) за формою, що встановлена МТСБУ та інших документів: довідок органів внутрішніх справ про обставини скоєння ДТП, медичних закладів про термін тимчасової непрацездатності або спеціалізованих установ про встановлення інвалідності у разі її виникнення; копій свідоцтва про смерть і документів про правонаступництво для спадкоємців. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 15 робочих днів з дня отримання компанією всіх необхідних документів, крім випадків, коли спори розглядаються в судовому порядку.
Зверніть увагу!
Призначення експертизи при ДТП - прерогатива органів слідства та судових органів за умови порушення кримінальної справи. Дії аварійного комісара проводяться за ініціативою страхової компанії або її клієнта і мають статус висновку експерта.
Розглянемо випадки, коли страховик не відшкодовує збитки:
· при нанесенні шкоди життю та здоров'ю власнику транспортного засобу, винного у
скоєнні ДТП;
· за пошкодження або знищення будь-якого майна, що знаходилося у транспортному
засобі страхувальника, винного у скоєнні ДТП;
· за пошкоджений або знищений транспортний засіб його власнику, який винен у
скоєнні ДТП;
· за забруднення довкілля або пошкодження, внаслідок ДТП, об'єктів навколишнього середовища;
· за наслідки пожежі, яка виникла через ДТП; якщо ДТП виникло як наслідок:
☼ навмисних дій або грубої необережності третьої особи, що визнані такими у
встановленому порядку (органами слідства та судовими органами);
☼ масових безпорядків і групових порушень громадського порядку, військових
конфліктів, стихійного лиха тощо;
☼ якщо розмір шкоди, заподіяної майну, не перевищує встановленої
франшизи.
Законодавча довідка.
При МТСБУ створюються централізовані страхові резервні фонди:
· фонд страхових гарантій(призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших держав, з якими Бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди);
· фонд захисту потерпілиху ДТП (призначений для виплати страхового відшкодування потерпілим у ДТП з вини невстановленого транспортного засобу).
«Положення про Моторне (транспортне) страхове бюро».
Страховик і Моторне (транспортне) страхове бюро мають право у межах, визначених законодавством України, вимагати компенсацію здійснених страхових виплат від третьої особи, страхувальника або особи, яка управляла транспортним засобом у випадку:
· навмисного нанесення збитку третій особі;
· управління транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
· відсутності свідоцтва на право управління транспортним засобом відповідної категорії;
· якщо винуватець залишив місце ДТП та ін.
Взаємодію суб'єктів страхових відносин і механізм фінансового забезпечення при виплаті страхового відшкодування Моторним (транспортним) бюро України можна зобразити у вигляді такої схеми:
Зарубіжний досвід.
У Німеччині згідно із законом кожний власник транспортного засобу повинен обов'язково укласти договір зі страховою компанією про страхування своєї відповідальності за збиток, завданий третій особі при експлуатації транспортного засобу. Цей вид страхування є умовою для допуску до експлуатації транспортного засобу.Крім того, зареєструвати його можна тільки при наявності такого страхового полісу. Обсяг мінімальної суми страхового відшкодування становить:
• за збиток, заподіяний життю та здоров'ю третьої особи - 1 млн марок, при
травмуванні кількох осіб —1,5 млн марок;
• за матеріальні збитки - від 40 000 до 400 000 марок.
Як зазначалося раніше, у випадку виїзду за межі України страхувальник-резидент зобов'язаний укласти додатковий договір страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Розглянемо детальніше необхідність та особливості додаткового договору, укладання якого пов'язане з системою "Зелена картка".
Зелена картка- це страховий поліс цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що визнається усіма державами-членами міжнародної системи «Зелена картка».
Ця система почала діяти 1 січня 1953 p.,назву ж одержала за кольором страхового поліса, її було створено як систему економічного захисту третьої сторони, яка постраждала внаслідок ДТП, скоєного водієм-іноземцем, на зарубіжній території.
Розвиток ринкових перетворень вимагає все більш тісних стосунків з розвиненими країнами Європи. Пересування українського транспорту шляхами цих країн без відповідного страхового поліса -«Зеленої картки» - сьогодні неможливо.
Зараз кількість учасників системи складає 45 країн, з них 6 -неєвропейські (деякі країни Північної Африки: Марокко, Туніс; Азії: Іран, Ірак, Ізраїль, Турція).
Страховий поліс, що виданий у будь-якій країні - члені угоди "Зелена картка" - дійсний на території усіх країн, що приєдналися до цієї угоди.
Поліс є документом, що підтверджує укладення договору страхування цивільної відповідальності при поїздці транспортним засобом за кордон.
Основним елементом системи «Зелена картка» є національні бюро країн. Вони організують контроль за наявністю страхування при виїзді та в'їзді автомашин у країну, вирішують питання, пов'язані із врегулюванням претензій постраждалих, готують необхідні нормативні документи тощо. Бюро утримується за рахунок відрахувань частки страхових премій компаній, які займаються цим видом страхування і є членами бюро.
Національні бюро об'єднуються в Раду бюро із штаб-квартирою у Лондоні, яка керує ними та координує їхню діяльність.
У липні 1997 р. наша держава стала членом Міжнародного бюро «Зеленої картки».
Ефективність системи "Зелена картка" більше, ніж за 45 років її існування цілком доведено. За цей період система не змінилася стосовно основних її цілей та напряму страхування. Вона постійно розвивалася, виявила гнучкість і можливість підвищення якості врегулювання завданих збитків.
Рада Бюро, за підтримки Економічної Комісії по Європі, заохочує розвиток систем, які є близькими системі Зелених Карток на інших територіях: система Оранжевих Карток (Члени Арабської Страхувальної Федерації), система Коричневих Карток (деякі члени Економічної Співдружності держав Західної Африки - ECOWAS) і система Жовтих Карток (Члени РТА - Області з Пільгами для Торгівлі).