Перелік сертифікатів на системи управління

 

Другим суб’єктом є Рада стандартизації та технічного регулювання – колегіальний консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів. Держспоживстандарт займається організаційним та інформаційним забезпеченням діяльності Ради.

Основна функція Ради – вивчати, аналізувати та розробляти пропозиції щодо вдосконалення діяльності у сфері стандартизації стосовно:

- створювання технічних комітетів стандартизації та вивчення напрямів їх діяльності;

- приймання міжнародних, регіональних чи інших стандартів як національних;

- експортування проектів технічних регламентів та інших нормативних документів з питань технічного регулювання;

- програм робіт зі стандартизації.

Третя група суб’єктів стандартизації – це технічні комітети (ТК) стандартизації.

До роботи в ТК залучаються представники органів виконавчої влади, суб'єкти господарювання, представники науково-технічних товариств, спілок споживачів, громадських організацій, а також провідні науковці і фахівці.

Технічні комітети функціонують на добровільних засадах і, як зазначено в законі, “не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності”. Діяльність технічних комітетів регламентується затвердженими положеннями, а організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів здійснюють їх секретаріати.

Станом на 18.04.2008р. в Україні діяло 150 технічних комітетів зі стандартизації, з них 27 співпрацювали з Міжнародною електричною комісією (МЕК), 77 – з міжнародною організацією зі стандартизації (ISO).

В Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу з 2002 року функціонує ТК 146 „Матеріали, обладнання та споруди для нафтогазової промисловості”.

Сфера діяльності ТК 146: розроблення, розгляд та погодження національних стандартів, участь у роботі споріднених ТК міжнародних та регіональних організацій і формування позиції України щодо розроблюваних нормативних документів даних організацій за такими об?єктами стандартизації.

Четверта група суб’єктів стандартизації – це центральні та місцеві органи виконавчої влади і самоврядування, суб’єкти господарювання, громадські організації та інші суб’єкти, визначені у статті 10 Закону.

Залежно від об’єкта стандартизації, положень, які містить документ, та процедур надавання йому чинності, розрізняють такі нормативні документи:

- стандарти;

- кодекси усталеної практики (настанови, правила, зводи правил);

- технічні умови.

Згідно з рівнями суб’єктів стандартизації в Україні розрізняють такі нормативні документи:

- національні;

- організацій.

Таким чином, в Україні сформувалась система нормативних документів, яка має певні характерні особливості. Ієрархічну систему понять зображено на рисунку.

Застосування нормативних документів зі стандартизації (НДС) чи окремих їх положень апріорі є добровільним, а стає обов'язковим у таких випадках:

· для всіх суб'єктів господарювання, якщо це передбачено в технічних регламентах чи інших нормативно-правових актах;

· для учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні НДС;

· для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним НДС чи застосував позначення цих НДС у її маркованні;

· для виробника чи постачальника, якщо його продукцію сертифіковано щодо дотримання вимог певних НДС.

Перевірити наявність, статус і точну назву нормативних документів в Україні можна на сайті www.leonorm.lviv.ua.