Система показників фінансової стійкості та методика їх аналізу

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність та інвестиційну привабливість в несприятливих умовах, свідчить про його стійкий фінансовий стан і навпаки.

Фінансова стійкість тісно пов’язана з загальною фінансовою структурою капіталу підприємства, його залежністю від зовнішніх кредиторів і інвесторів. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, які забезпечують йому незалежність від зовнішніх джерел фінансування.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежить від результатів його діяльності. Якщо виробничий і фінансові плани успішно виконуються, це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства і навпаки. В результаті невиконання плану виробництва і реалізації продукції, підвищення собівартості відбувається зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок – погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Значить, стійкий фінансовий стан не є випадковістю, а результатом грамотного, вмілого управління всім комплексом факторів, які визначають результати господарської діяльності підприємства, його діловою активністю.

Стійкий фінансовий стан, в свою чергу, позитивно впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва в необхідних ресурсах. Тому діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, досягнення оптимальних пропорцій між власним і позиченим капіталом і найбільш ефективне його використання.

В процесі аналітичного дослідження фінансової стійкості підприємства необхідно виконати наступні завдання:

· Проаналізувати залежність підприємства від позичених коштів;

· Встановити рівень автономії підприємства, тобто рівень його незалежності від зовнішніх джерел фінансування ;

· Оцінити рівень достатності власних фінансових ресурсів для формування майна підприємства,

· Виявити частку власного капіталу, який знаходиться в мобільній формі;

· Визначити забезпеченість матеріальних активів власним оборотним капіталом, виявити надлишок чи нестачу останнього та оцінити наслідки;

· Оцінити показники платоспроможності і ліквідності підприємства;

· Систематизувати основні фактори, що зумовлюють кризовий стан фінансового розвитку підприємства та розробити заходи фінансової стабілізації;

· Оцінити рівень ділової та ринкової активності підприємства і запропонувати шляхи його росту;

· Спрогнозувати напрямки розвитку фінансової стійкості і розробити рекомендації щодо її підвищення.

Фінансова стійкість аналізується за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базою для таких розрахунків є бухгалтерський баланс. Аналіз проводиться шляхом розрахунку і порівняння отриманих значень коефіцієнтів з базовими величинами, а також вивчення динаміки їх зміни за певний період. Базовими величинами можуть бути: значення коефіцієнтів за минулий рік, середньогалузеві значення коефіцієнтів, значення коефіцієнтів підприємств-конкурентів, партнерів, теоретично - обґрунтовані або встановлені за допомогою експертного опитування оптимальні (нормативні) значення. Коротко дамо економічну характеристику кожному із коефіцієнтів фінансової стійкості

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних активів власним оборотним капіталом (Кз), який розраховується як відношення власного оборотного капіталу (ВОК) до величини матеріальних оборотних активів (МОА).

Це показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами і не потребують позичених. Якщо значення коефіцієнту більше від одиниці, то підприємство зовсім не залежить від позичених засобів при формуванні своїх виробничих запасів.

Така ситуація можлива в двох випадках:

· Достатня величина власного оборотного капіталу, що є позитивною тенденцією;

· Недостатня величина матеріальних оборотних активів, що оцінюнюється негативно.

Якщо значення коефіцієнта менше від одиниці, то це свідчить про те, що підприємство повинно залучати позичені засоби для формування своїх запасів. Така ситуація можлива також у двох випадках:

· Недостатня величина власного оборотного капіталу, що оцінюється негативно;

· Величина матеріальних оборотних активів вища за обгрунтовану потребу, що теж є негативним фактором.

Основними шляхами росту коефіцієнта забезпеченості матеріальних оборотних активів власним оборотним капітвлом є зменшення величини матеріальних запасів, збільшення величини власного оборотного капіталу за рахунок росту обсягу чистого прибутку і зміною напрямків його використання, реалізації непотрібних основних засобів і нематеріальних активів.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом розраховується як відношення власного оборотного капіталу до загальної величини оборотних активів підприємства.

Даний показник характеризує наявність у підприємства власного оборотного капіталу, який необхідний для фінансування оборотних актиів.. Мінімальне теоретично-обгрунтоване значення коефіцієнта- 0,1. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим кращий рівень фінансової стійкості підприємства, тим більше у нього можливостей проведення незалежної фінансової політики.

Коефіцієнт самофінансування розраховується як відношення власного оборотного капіталу до загального обсягу активів підприємства. Це показник характеризує наявність у підприємства оборотного капіталу для фінансування його поточної діяльності . Чим вище значення цього показника, тим стійкіший фінансовий стан.

Коефіцієнт співвідношення позиченого і власного капіталу (Кс) розраховується шляхом ділення величини позиченого капіталу (ПК) до величини власного капіталу (ВК). Даний коефіцієнт характеризує кількість позиченого капіталу, яку підприємство залучає на 1 гривню власного. Зниження коефіцієнта свідчить про зміцнення фінансової стійкості підприємства на відміну від інших коефіцієнтів, котрі характеризують її ріст своїм збільшенням.

В багатьох літературних джерелах теоретично-обґрунтоване значення коефіцієнта складає 0.5.

Чим нижче значення фактичного коефіцієнта від нормативного, тим стійкішим є його фінансовий стан. Діленням нормативного значення коефіцієнта на його фактичне значення розраховують запас фінансової стійкості.

Коефіцієнт автономії (Кав) розраховується як відношення власного капіталу (ВК) до величини активів підприємства (А) і вказує на частку власного капіталу в активах підприємства. Ріст коефіцієнта свідчить про зміцнення фінансової стійкості підприємства.

Коли коефіцієнт автономії дорівнює одиниці, це свідчить про те, що його майно і боргові права ( активи) фінансуються виключно за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт маневрування (Км) вказує, яка частка ВК використовується для фінансування поточної діяльності і розраховується за формулою:

де ВОК - величина власного оборотного капіталу підприємства;

ВК - величина власного капіталу.

В економічній літературі вказується, що теоретично - обґрунтоване значення цього коефіцієнта повинно дорівнювати 0,2-0,5.

Коефіцієнт маневрування може збільшуватися на шкоду іншому показнику, який характеризує фінансову стійкість підприємства , а саме індексу постійного активу.

Індекс постійного активу (Кп) розраховується як відношення вартості необоротних активів (НА) до величини власного капіталу (ВК) і вказує на капіталізовану частку власного капіталу.

 


Якщо підприємство не використовує довгострокові кредити як джерело формування необоротних активів, то сума коефіцієнтів маневрування і постійного активу дорівнює одиниці. В цих умовах ріст коефіцієнта маневрування можливий лише за рахунок зменшення коефіцієнта постійного активу. Однак підвищенню фінансової стійкості відповідає ріст обох коефіцієнтів. Це може бути досягнуто за рахунок використання в складі джерел засобів довгострокових позичених коштів.

Якщо індекс постійного активу дорівнює одиниці, це означає, що власних джерел фінансування вистарчає лише на формування необоротних активів. Це свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

Самостійне значення коефіцієнту обмежене.

Коефіцієнт довгострокового залучення позиченого капіталу (Кд) розраховується як відношення довгострокових зобов’язань (ДК) до суми власного капіталу (ВК) і довгострокових зобов'язань підприємства (ДК). Він вказує на частку довгострокових займів, яка використовується для фінансування активів поряд з власними засобами. Його значення полягає не тільки в тому, що він збільшує коефіцієнт маневрування, але і в тому, що він оцінює, наскільки інтенсивно підприємство використовує позичені засоби для оновлення і розширення виробництва. Однак не слід думати, що чим більший обсяг довгострокових кредитів, тим кращий фінансовий стан підприємства в цілому. Розміри довгострокових кредитів обмежені можливостями їх повернення.